Вирок № 85722124, 18.11.2019, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 171/583/15-к

1-кп/214/381/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2019 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого - судді Попова В.В.,

суддів - Гриня Н.Г., Чернової Н.В.,

при секретарі - Джемерчук О.В.,

за участю:

прокурора - Свиридюка О.О.,

потерпілої - ОСОБА_1 ,

обвинуваченої - ОСОБА_2 ,

її захисника - адвоката Кудлюка О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у місті Кривому Розі, кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Єлізаветпілля Апостолівського району Дніпропетровської області, громадянки України, маючої повну загальну середню освіту, неодруженої, працюючої санітаром у КЗ «Криворізька міська лікарня №2», маючої на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального акту, органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 17 грудня 2014 року, приблизно о 19 годині, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_3 на кухні вказаної квартири розпивала спиртні напої, коли між ними виникла словесна сварка із-за того, що ОСОБА_3 почав ревнувати ОСОБА_2 до інших чоловіків, у зв`язку з чим у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_3 , після чого ОСОБА_2 , реалізуючи свій злочинний намір, знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, передбачаючи, що в результаті її діяння наступить смерть ОСОБА_3 і бажаючи цього, дістала правою рукою з кухонної шафи кухонного ножа і, тримаючи його в правій руці, нанесла близько 2-х ударів в область передньої частини тулуба ОСОБА_3 , внаслідок чого настала смерть останнього. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 згідно висновку експерта №192 від 10.01.2015 року були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки ліворуч, яке починається шкіряною раною, умовно пронумерованою як рана №1, розмірами 2,5Х0,7 см, з напрямком ранового каналу спереду-назад, дещо зверху-вниз та зліва-направо, з ушкодженням підшкірно-жирової клітковини, м`яких тканин 5-го міжребер`я, пошкодженням серцевої сорочки та серця, довжиною не менше 12,0 см, проникаючого колото-різаного поранення черевної стінки праворуч, яке починається шкіряною раною, умовно пронумерованою як рана №2, розмірами 2,0Х0,5 см, з напрямком ранового каналу спереду-назад, дещо зверху-вниз та справа-наліво, з ушкодженням підшкірно-жирової клітковини, м`язів живота, пошкодження правої частини печінки, довжиною не менше 8,0 см та трьох саден на переніссі. Всі виявлені тілесні ушкодження при дослідженні трупа ОСОБА_3 прижиттєві, що підтверджується морфологічними змінами внутрішніх органів. Смерть ОСОБА_3 настала від двох проникаючих колото-різаних поранень тулуба з ушкодженнями серця та печінки, що супроводжувалось та ускладнилось загальною крововтратою, внаслідок як зовнішньої, так і внутрішньої кровотечі, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя під час їх заподіяння, і в даному конкретному випадку закінчились смертю потерпілого ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України, за ознаками: вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

У судовому засіданні ОСОБА_2 винною себе визнала частково, показавши при цьому, що вечором того дня, а саме 17 грудня 2014 року, її співмешканець ОСОБА_3 , з яким вона проживала у своїй квартирі з березня 2014 року, приїхав з роботи у стані алкогольного сп`яніння, вони сіли вечеряти, під час вечері вони вживали спиртні напої, особисто вона випила 2 стакани вина, потім, коли вони вже повечеряли, вона разом зі своїм сином ОСОБА_3 пішла до ванної кімнати, що не сподобалось ОСОБА_3 , і він почав «виховувати» її та пред`являти претензії до неї щодо виховання сина, після чого взяв ременя та вдарив її сина, а потім поставив його в кут, вона забрала сина, і вони з ОСОБА_3 почали сваритись, потім він ударив її два рази кулаком - один раз у плече, а другий раз у підборіддя, вона закривалась від ударів, потім ОСОБА_3 встав зі столу, схопив резинового кийка, який лежав на кухонному столі та зі значною силою вдарив її по голові, потім знову сів за стіл, вона відчула сильний біль, встала із-за столу та, схопивши у праву руку ножа, який також лежав на кухонному столі, вдарила ОСОБА_3 , який продовжував сидіти за столом, два рази ножем: один раз - в область серця, другий раз - в область печінки, коли била ножем - спеціально не цілилась, куди саме вдарити. Після цього вона зрозуміла, що вчинила, дуже злякалась вчиненого та сама викликала « Швидку ». Вона не хотіла вбивати ОСОБА_3 , тому щиро розкаюється з приводу вчиненого та дуже жалкує, що так сталось, однак уважає, що у неї не було іншого виходу, оскільки у той вечір ОСОБА_3 був дуже агресивним, і якби вона не ударила його ножем - ОСОБА_3 вбив би її, а також вона реально побоювалась за життя свого сина. Пояснила, що під час її побиття ОСОБА_3 вона не залишила квартиру, так як не могла оставити у квартирі дитину. Також вона пояснила, що ОСОБА_3 і раніше бив її, зокрема, в серпні 2014 року ОСОБА_3 побив її так, що вона місяць нікуди не виходила з квартири, однак вона не зверталась до правоохоронних органів, щоб не висвітлювати іншим своє особисте життя. Вона просить суд не карати її суворо та не позбавляти її волі, так як вона лише захищала своє життя та життя свої дитини.

Потерпіла ОСОБА_1 у судовому засіданні показала, що свідком подій не була, що ОСОБА_3 був її братом, що вночі 17 грудня 2014 року ОСОБА_2 зателефонувала їй та просила приїхати до неї, вона подумала, що, мабуть, ОСОБА_3 знову побив ОСОБА_2 , потім ОСОБА_2 повідомила їй, що вона в міліції, а її брат - у морзі, вона знала, що її брат жив із ОСОБА_2 , які між ними були відносини - вона точно не знає, знає, що вони іноді випивали, однак не дуже, що ОСОБА_2 раніше не скаржилась їй на її брата, що брат був веселою людиною, однак випивав, що брат раніше був одружений на іншій жінці, яку часто бив, тому вони і розійшлись, заявила, що не має жодних претензій до ОСОБА_2 , яка, на її думку, не хотіла вбивати її брата.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показала, що 17 грудня 2014 року вона працювала диспетчером на станції « Швидкої », що надійшов виклик, вона направила «Швидку» на якусь адресу, коли саме надійшов виклик, з приводу чого та на яку адресу вона направила «Швидку» - не пам`ятає, так як пройшло чимало часу.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні показала, що працює фельдшером на станції «Швидкої», однак обвинувачену не знає та взагалі нічого не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що добре знає обвинувачену, так як вона є її кумою, що в грудні 2014 року - точну дату вона не пам`ятає - після дванадцятої ночі ОСОБА_2 зателефонувала їй та попросила приїхати до неї та забрати її дитину, оскільки вона зарізала свого чоловіка, коли вона приїхала до квартири ОСОБА_2 , там було багато поліцейських, пояснила, що загиблого вона добре не знає, однак раніше бачила, коли приїжджала до ОСОБА_2 , що ОСОБА_2 скаржилась їй, що загиблий підіймав на неї руку, що вона бачила ОСОБА_2 із синцем, а також, що вона була особисто свідком, коли загиблий кричав на сина ОСОБА_2 , а також, що вона була присутньою при відтворенні події в якості пойнятої, коли ОСОБА_2 демонструвала на макеті, як і куди вона наносила удари ножем загиблому.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що о 22-23 годині 17 грудня 2014 року він проводив огляд трупу по даній справі на місці події в якості старшого слідчого, що труп з місця події був доставлений в морг, де огляд було продовжено, тому під час огляду трупа оголошувалася перерва, що ОСОБА_2 у квартирі, де сталась подія, була присутня під час огляду трупа, що її опитували і що ОСОБА_2 розповідала, як ОСОБА_3 її ображав та неодноразово бив, тому вона вдарила його ножем, що під час огляду був вилучений ніж та гумовий кийок довжиною 40-50 см, схожий на міліцейську палицю, що на ножі та на кийку були сліди, схожі на кров, що кийок знаходився поряд з трупом, і ОСОБА_2 пояснила, що кийок належить ОСОБА_3 , і що саме цим кийком останній її бив, а ніж лежав у шафі, про що повідомила сама ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показав, що є сином ОСОБА_2 , що він знав, що його мати жила разом із ОСОБА_3 , що влітку 2014 року він приїжджав до матері та побачив її побитою - синці на обличчі та на руках, мати сказала, що її побив ОСОБА_3 , однак просила не чіпати його, а також, що ОСОБА_3 і її раніше бив, тоді він побалакав з ОСОБА_3 , однак той ніяких висновків не зробив, хоча й обіцяв, що більше не буде бити його матір, що за час проживання з ОСОБА_3 мати стала випивати, із-за чого він з матір`ю постійно сварився.

Відповідно до протоколу, 17 грудня 2014 року, в період часу з 22 години, була оглянута квартира АДРЕСА_2 , в квартири при вході на кухню знаходиться труп чоловічої статі в положенні на спині, біля ніг трупу гумова палка довжиною 40 см з плямами темно-бурого кольору, в шухлядці знаходиться ніж з пошкодженою ручкою, довжина клинка складає 18 см, в кімнаті квартири знаходиться халат, який перед початком огляду зняла з себе ОСОБА_2 , на халаті маються плями червоно-бурого кольору, при огляді трупу встановлено, що на трупі мається одяг: куртка, футболка, кофта, шкарпетки, труси, штани, на передній частині куртки три пошкодження тканини довжиною 2 см, 1,8 см та 2,5 см, на футболці виявлені три пошкодження, на верхній поверхні штанів мається нашарування вологої речовини буро-червоного кольору, схожої на кров, на передній поверхні грудної клітини ліворуч виявлена рана розміром 2,5Х0,8 см, аналогічна рана виявлена на передній поверхні черевної стінки розміром 2Х0,4 см, під час огляду вилучені: кухонний ніж, фрагмент рукоятки, гумова палка, жіночий халат, пачки з під-вина (т.1, а.с.4-14).

Згідно свідоцтва, смерть ОСОБА_3 настала 17 грудня 2014 року від крововтрати (т.1, а.с.15).

Як видно з довідки, показання алкотесту відносно ОСОБА_2 дорівнює 2,0 проміле (т.1, а.с.16).

Згідно трудової книжки ОСОБА_3 , останній звільнений з роботи 17 січня 2008 року (т.1, а.с.18).

Відповідно до висновку експерта, при дослідженні трупу ОСОБА_3 виявлено наступні тілесні ушкодження: проникаюче колото-різане поранення грудної клітки ліворуч починається шкіряною раною, умовно пронумерованою як рана №1, розмір 2,5Х0,7 см, з напрямком ранового каналу спереду-назад, дещо зверху-вниз, зліва-направо, з ушкодженням підшкірно-жирової клітковини, м`яких тканин 5-го міжребер`я, пошкодженням серцевої сорочки та серця, довжиною ранового каналу не менше 12 см, проникаюче колото-різане поранення черевної стінки праворуч, починається шкіряною раною, умовно пронумерованою як рана №2, розмір 2Х0,5см, з напрямком ранового каналу спереду-назад, дещо зверху-вниз, справа-наліво, з ушкодженням підшкірно-жирової клітковини, м`язів живота, пошкодженням правої частки печінки, довжина ранового каналу не менше 8 см, три садна на переніссі. Смерть ОСОБА_3 настала від двох проникаючих колото-різаних поранень тулуба з ушкодженнями серця та печінки, що супроводжувалось та ускладнилося загальною крововтратою внаслідок як зовнішньої, так і внутрішньої кровотечі (наявність 500 мл крові в лівій плевральній порожнині, 300 мл крові та 500 мл згортків крові у черевній порожнині, гемоперикард 150 мл, нерівномірне кровонаповнення судин внутрішніх органів, слабо виражені трупні плями). Всі виявлені при судово-медичній експертизі тілесні ушкодження прижиттєві. Проникаюче колото-різане поранення грудної клітки ліворуч заподіяне сплощеним колючо-ріжучим предметом, з шириною клинка протягом поринулої частини не більше 21,3 мм, який мав гостре лезо та обух товщиною близько 1,2-1,4 мм (акт медико-криміналістичного дослідження №4-МК від 05.01.2015 року). Проникаюче колото-різане поранення черевної стінки праворуч заподіяне сплощеним колючо-ріжучим предметом з шириною клинка протягом поринулої частини не більше 19,2 мм, який мав гостре лезо та обух товщиною близько 1,2-1,4 мм (акт медико-криміналістичного дослідження №5-МК від 05.01.2015 року). Тілесні ушкодження у вигляді трьох саден на переніссі виникли від ковзаючої або ударно-ковзаючої дії тупого твердого предмета (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею, які не відобразили своїх властивостей травмуючого предмета. Проникаюче колото-різане поранення грудної клітки ліворуч заподіяне сплощеним колючо-ріжучим предметом з шириною клинка протягом поринулої частини не більше 21,3 мм, який мав гостре лезо та обух товщиною близько 1,2-1,4 мм (акт медико-криміналістичного дослідження №4-МК від 05.01.2015 року). Проникаюче колото-різане поранення черевної стінки праворуч заподіяне сплощеним колючо-ріжучим предметом з шириною клинка протягом поринулої частини не більше 19,2мм, який мав гостре лезо та обух товщиною близько 1,2-1,4 мм (акт медико-криміналістичного дослідження №5-МК від 05.01.2015 року). В результаті судово-медичного рентгено-флуоресцентного дослідження шматків шкіри з ранами встановлено, що в областях ран підвищений у порівнянні з контролем вміст заліза і кремнію. Тілесні ушкодження у вигляді трьох саден на переніссі виникли від ковзаючої або ударно-ковзаючої дії тупого твердого предмета (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею, які не відобразили властивостей травмуючого предмета. Виявлені при судово-медичній експертизі тілесні ушкодження у вигляді двох проникаючих колото-різаних поранень за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень тяжкого ступеню тяжкості, небезпечні для життя у момент їх спричинення. Між їх наявністю та наступом смерті встановлено причинно-наслідковий зв`язок. Тілесні ушкодження у вигляді трьох саден на переніссі на трупі стосовно живих осіб мають ознаки тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості. Між їх наявністю та наступом смерті причинно-наслідковий зв`язок не встановлено. Всі виявлені при судово-медичній експертизі тілесні ушкодження прижиттєві, виникли незадовго до настання смерті. Враховуючи ступінь виразності посмертних змін на момент складання протоколу огляду трупа 18.12.2014 року, 05 годин 40 хвилин, враховуючи причину смерті, можна вважати, що смерть потерпілого настала за 7-10 годин на момент складання протоколу огляду трупа. Взаємне розташування потерпілого по відношенню до нападника під час спричинення тілесних ушкоджень могло бути самим різноманітним і в процесі могло змінюватися. При судово-імунологічному дослідженні зразка крові, вилученої з трупа, встановлена група крові А з ізогемаглютиніном анти-В за серологічною системою АВО. При судово-токсикологічному дослідженні крові, вилученої з трупа, виявлено етиловий спирт у концентрації 3,22 проміле, даний результат стосовно живих осіб відповідає сильному ступеню алкогольного сп`яніння. При судово-медичній експертизі виявлено морфологічні ознаки туберкульозу легень, печінки; хронічного міжутнього гепатиту, атеросклерозу судин мозку, серця, аорти. Між їх наявністю та наступом смерті причинно-наслідковий зв`язок не встановлено (т.1, а.с.56-62).

Відповідно до висновку експерта, 18 грудня 2014 року у ОСОБА_2 виявлені такі тілесні ушкодження: по одному синцю на верхній поверхні повіці правого ока, на лівій бічній поверхні підборіддя, на лівому плечі, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають скороминучі наслідки. Ушкодження виникли від ударної дії твердого предмету (предметів) або при ударі об такий (такі), якими могли бути стиснута в кулак рука та інші тупі тверді предмети, що мають аналогічні властивості, які могли виникнути за 6-48 годин до моменту обстеження (т.1, а.с.65-66).

Відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи, при порівнянні даних судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_3 з даними слідчого експерименту, проведеного з ОСОБА_2 щодо механізму та спосібу заподіяння тілесних ушкоджень, суттєвих суперечностей не виявлено (т.1, а.с. 71-72).

Згідно з протоколом, знаходячись в квартирі АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 розповіла та показала, яким чином завдала ОСОБА_3 ударів ножем (т.1, а.с.78-84).

Згідно з протоколом, у ОСОБА_2 відібрані зразки крові (т.1, а.с.119).

Відповідно до висновку експерта, група крові ОСОБА_2 належить до групи 0 з ізогемаглютинінами анти -А і анти-В за серологічною системою АВО (т.1, а.с.122-123).

Згідно з висновком експерта, на халаті, вилученому під час огляду місця події, виявлена кров людини, не виключається можливість походження цих слідів від ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (т.1, а.с.129-131).

Відповідно до висновку експерта на клинку ножа, вилученого під час огляду місця події, встановлена наявність крові людини, виявлені епітеліальні клітини та виявлений білок людини, встановити групову та статеву належність не є можливим(т.1, а.с.137-141).

Відповідно до висновку експерта, на гумовому кийку, вилученому під час огляду місця події, встановлена кров людини, не виключається можливість походження цих слідів від ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (т.1, а.с.147-148)

Відповідно до висновку експерта ніж, вилучений під час огляду місця події, є господарчо-побутовим кухонним ножем, до категорії холодної зброї не відноситься(т.1, а.с.155-156).

Згідно висновку експерта палка гумова, вилучена під час огляду місця події, холодною зброєю не являється (т.1, а.с.163-165).

Згідно з постановами, визнані речовими доказами: три порожні коробки із-під вина, зразки крові, халат, ніж, гумова палиця, змиви на ниточках марлі, волокна з клинка ножа (т.1, а.с.167, 169, 171, 173).

Відповідно до висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_2 в період діяння, яке їй інкримінується, не страждала хронічним душевним захворюванням, недоумством, тимчасовим розладом психічної діяльності, іншим хворобливим станом психіки не страждала і на даний час не страждає. В період діяння, яке їй інкримінується та на даний час могла та може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Під час проведення експертизи, обвинувачена розповідала експерту, що в день події потерпілий був розлючений, лаявся на дитину, вдарив її палкою по голові, що було далі - не пам`ятає (т.2, а.с.69-72).

Під час судового розгляду оглянута гумова палиця, при цьому обвинувачена пояснила, що саме цією палицею ОСОБА_3 наніс їй удар по голові.

У відповідності до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку ст. 225 цього Кодексу, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них.

Стаття 225 КПК України передбачає виняткові випадки допиту в судовому засіданні свідка та потерпілого під час досудового розслідування.

Згідно дослідженого у судовому засіданні протоколу слідчого експерименту, під час експерименту ОСОБА_2 давала показання про те, яким чином завдала ОСОБА_3 ударів ножем, під час експерименту проводився відеозапис, однак давання зазначених показань суд не сприймав безпосередньо.

У зв`язку з такими обставинами суд не вправі обґрунтовувати вирок цими показаннями та посилатись на них, а тому відкидає цей протокол в частині показань обвинуваченої при наданні оцінці доказам по справі, що відповідає вимогам ст. ст. 23, 95 КПК України (т.1, а.с.78-84).

Також суд уважає, що відповідно до вимог ч.4 ст. 95 КПК України він не вправі обґрунтовувати вирок висновком додаткової судово-медичної експертизи в частині надання оцінки свідченням обвинуваченої під час проведеного слідчого експерименту (т.1, а.с.71-72).

При цьому суд виходить з того, що зазначений висновок за своєю суттю є оцінкою експертом з точки зору судової медицини показань ОСОБА_2 .

Тому суд не вправі посилатися на цей висновок, а тому відкидає його при оцінці показань обвинуваченої при наданні оцінці доказам по справі.

Згідно додатковому висновку експерта, під час проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи обвинувачена пояснювала експерту про те, що в день події потерпілий був розлючений, лаявся на дитину, вдарив її палкою по голові, що було далі - не пам`ятає (т.2, а.с.69-72).

Однак суд уважає, що такі пояснення обвинувачена надавала не сторонній випадковій особі, не вільно, а під час проведення призначеної по справі експертизи, тому за своєю суттю пояснення обвинуваченої є показаннями, надання яких суд не сприймав безпосередньо.

Суд уважає, що відповідно до вимог ст. ст. 23, 95 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати вирок цими поясненнями та посилатися на них, а тому відкидає зміст пояснень ОСОБА_2 , наданих про проведенні зазначеної експертизи, при наданні оцінці доказам по справі.

Суд відповідно до ст. ст. 86, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання обвинуваченої, показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , висновки експертиз, речові докази, протокол огляду, документи(т.1, а.с.65-66, 122-123, 129-131, 137-141, 147-148, 155-156, 163-165), а також висновок експерта в частині визначення психічного стану обвинуваченої, (т.2, а.с.69-72), вважає, що ці докази отримані у порядку, встановленому КПК України, а тому вони є допустимими доказами.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 49 КПК України слідчий зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні, якщо відповідно до вимог ст. 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний не залучив захисника.

Відповідно до вимог ст. 52 КПК України участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК України суд зобов`язаний визнати як істотне порушення прав людини порушення права на захист.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав людини.

18 грудня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про те, що ОСОБА_2 завдала смерть ОСОБА_3 , і її дії були кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких.

18 грудня 2015 року, о 02 годині 40 хвилин, ОСОБА_2 за підозрою у вчиненні вказаного злочину була затримана, тому участь захисника з цього моменту була обов`язковою, однак захисник до участі в справі залучений не був, чим було порушено вимоги ст. 49 КПК України.

При цьому суд уважає, що наявність заяви ОСОБА_2 , в якій остання зазначає, що свої права буде захищати самостійно та відмовляється від участі захисника, не звільняла слідчого від обов`язку забезпечити участь захисника (т.1, а.с.48).

Також 18 грудня 2014 року, з 15 години до 16 години, за участю підозрюваної ОСОБА_2 та без участі при цьому захисника був проведений слідчий експеримент, про що було складено відповідний протокол (т.1, а.с.78-84).

Оскільки слідчий експеримент за участю обвинуваченої був проведений без захисника, тобто з порушенням права на захист, суд визнає цей доказ в частині обізнаності обвинуваченої про місце вчинення злочину недопустимим.

Суд, відповідно до ст. ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні наступні докази, вважає їх належними, а саме:

-показання обвинуваченої, оскільки цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме причетності обвинуваченої до вбивства, поведінки ОСОБА_3 , взаємовідносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , вчинених обвинуваченою щодо ОСОБА_3 дій, виникнення у неї тілесних ушкоджень;

-показання свідка ОСОБА_9 , оскільки цей доказ надає можливість оцінити зібрані по справі докази;

-показання свідка ОСОБА_10 , оскільки цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме взаємовідносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , завдання останнім обвинуваченій тілесних ушкоджень;

-рапорт, оскільки цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме повідомлення ОСОБА_2 нанесення нею під час сварки ударів ножем ОСОБА_3 (т.1, а.с.2).

-протокол, оскільки цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме місця події, обстановки на місці події, наявність ушкоджень у ОСОБА_3 , наявність на місці події ножа та гумової палки (т.1, а.с.4-14).

-свідоцтво, оскільки цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме часу настання та причини смерті ОСОБА_3 (т.№1, а.с.15).

-довідку, оскільки цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме перебування обвинуваченої в стані алкогольного сп`яніння (т.1, а.с.16).

-трудову книжку, оскільки цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме характеристики ОСОБА_3 (т.1, а.с.18).

-висновок експерта, оскільки цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме причин, часу настання смерті ОСОБА_3 , наявності на трупі тілесних ушкоджень, їх характеру, тяжкості, механізму (т.1, а.с.56-62).

-висновок експерта, оскільки цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме наявності у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, їх характеру, давності, тяжкості, механізму утворення (т.1, а.с.65-66).

-протокол, оскільки цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме відібрання у ОСОБА_2 зразків крові (т.1, а.с.119).

-висновок експерта, оскільки цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме групової належності крові ОСОБА_2 (т.1, а.с.122-123)

-висновок експерта, оскільки цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме походження слідів крові на халаті (т.1, а.с.129-131).

-висновок експерта, оскільки цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме наявності на вилученому ножі слідів крові та їх походження (т.1, а.с.137-141).

-висновок експерта, оскільки цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме наявності на вилученому гумовому кийку слідів крові та можливості їх походження як від ОСОБА_3 , так і від ОСОБА_2 (т.1, а.с.147-148).

-висновок експерта, оскільки цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме чи є вилучений ніж холодною зброєю (т.1, а.с.155-156).

-висновок експерта, оскільки цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме чи є вилучена гумова палка холодною зброєю (т.1, а.с.163-165).

-постанов, оскільки ці докази такі прямо стосуються обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме правильності долучення речових доказів (т.1, а.с.167, 169, 171, 173).

-висновок експерта в частині висновків про психічний стан обвинуваченої (т.2, а.с.69-72).

При наданні оцінки визнаним судом достовірним та належним доказам з точки зору їх достовірності, суд керується вимогами ч. 4 ст. 17 КПК України, згідно якої всі сумніви доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи та ст. 62 Конституції України, згідно якої всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, суд знаходить достовірним показання свідка ОСОБА_9 стосовно проведення ним слідчих дій, показання свідка ОСОБА_10 стосовно того, що за час спільного проживання з його матір`ю ОСОБА_3 неодноразово бив ОСОБА_11 , а в серпні 2014 року завдав останній синців на обличчі та на руках, так як ці показання узгоджуються з показаннями обвинуваченої та не спростовуються будь-яким доказами по справі, рапорт, протокол огляду, свідоцтво, довідку, трудову книжку, висновки експерта, які є науково обґрунтованими, повними та несуперечливими та протокол (т.1, а.с.2, 4-16, 18, 56-62, 65-66, 119, 122-123, 129-131, 137-141, 147, 148, 155, 156, 163-165, т.2, а.с.69-72)

Показання обвинуваченої ОСОБА_2 про те, що раніше ОСОБА_3 вчиняв до неї насильницькі дії, узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_10 , а тому суд вважає їх в цій частині достовірними.

Також суд знаходить достовірними показання обвинуваченої про те, що 17 грудня 2014 року ОСОБА_3 застосував психологічне та фізичне насильство до її сина, завдав їй ударів, у тому числі, гумовою палкою по голові, так як ці показання узгоджуються з висновком експерта про наявність у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, а також з протоколом огляду місця події, під час якого була знайдена гумова палка.

Суд також уважає достовірними показання обвинуваченої про те, що ОСОБА_3 багато вжив спиртного і був дуже агресивним, так як ці показання узгоджуються з висновком експерта про ступінь сп`яніння ОСОБА_3 , також, що ОСОБА_3 міг її вбити, так як останній наніс обвинуваченій неодноразові удари, у тому числі, гумовою палкою по голові, раніше також допускав стосовно неї насильство, тому вона реально побоювалась за своє життя, а також, що обвинувачена вживала спирті напої, що узгоджується з довідкою (т.1, а.с.16).

Отже, дослідивши всі обставини справи, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а також оцінивши ці докази в їх сукупності, керуючись вимогами ч. 4 ст. 17, ст. 94 КПК України та ст. 62 Конституції України, суд приходить до переконання, що обвинувачена та ОСОБА_3 приблизно з березня 2014 року проживали разом, ОСОБА_3 до грудня 2014 року допускав відносно обвинуваченої насильство, а 17 грудня 2014 року ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, поводячи себе агресивно, застосував психологічний та фізичний вплив на дитину обвинуваченої, а потім наніс обвинуваченій удари кулаком у плече та обличчя, а також гумовою палкою по голові, у зв`язку з чим обвинувачена мала достатньо підстав побоюватись продовження насильницьких дій з боку ОСОБА_3 як відносно неї, так і відносно її дитини та обґрунтовано вважала, що останній, якщо його не зупинити, може завдати значної шкоди її здоров`ю та життю, тому способом захисту обвинувачена обрала застосування до ОСОБА_3 умисного протиправного заподіяння смерті, який не був співмірним з небезпекою вчиненого ОСОБА_3 посягання, і обвинувачена, перевищуючи межі необхідної оборони, нанесла ножем удари ОСОБА_3 , завдавши йому смерть.

При цьому суд уважає, що наявність у обвинуваченої можливості залишити місце події не позбавляла її права на активну оборону.

Тому суд уважає обвинувачення недоведеним у тій частині, що у ОСОБА_2 унаслідок словесної сварки виник злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_3 , а, отже, приходить до висновку, що кваліфікація дій обвинуваченої за статтею ч. 1 ст. 115 КК України не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, тому її дії слід кваліфікувати за ст. 118 КК України, за ознаками: умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, змінивши обвинувачення з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України.

Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченої, судом визнається щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, оскільки обвинувачена визнала факт завдання смерті та добровільно повідомила про вчинене.

Обставиною, яка відповідно до вимог ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченої, суд вважає вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій, суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховує обставину, яка пом`якшує покарання та обставину, яка обтяжує покарання, відомості про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, працює, неодружена, має на утриманні одну неповнолітню дитину, за місцем роботи та за місцем реєстрації характеризується позитивно, тому з урахуванням усіх зазначених обставин уважає, що мірою покарання, необхідною для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів, є позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої у вигляді домашнього арешту втратив свою дію.

На підставі ст. 126 КПК України суд стягує з обвинуваченої процесуальні витрати, а долю речових доказів вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України та призначити їй покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту її фактичного затримання - 17 грудня 2014 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції від 26.11.2015 року) перерахувати ОСОБА_2 один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, починаючи з 17 грудня 2014 року і до зміни їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - 09 листопада 2016 року, у зв`язку з чим вважати ОСОБА_2 такою, що відбула призначене покарання.

Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави судові витрати у розмірі 884 грн. 16 коп., понесені на проведення експертизи.

Після набрання вироком до законної сили, речові докази - три порожні коробки із-під вина, зразки крові, ніж, гумову палицю, змиви на ниточках марлі, волокна з клинка ножа - знищити, халат - повернути ОСОБА_2 .

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий суддя В.В. Попов.

Судді Н.Г. Гринь,

Н.В. Чернова.