Рішення № 85719916, 11.10.2019, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8008/18

Провадження № 2/369/960/19

РІШЕННЯ

Іменем України

11.10.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Заїці О.В., за участю представника відповідача ОСОБА_6. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по штрафним санкціям,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по штрафним санкціям, посилаючись на те, що 25.11.2009 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договір позики, згідно умов якого ОСОБА_4 отримала у борг грошові коти у розмірі 45 000 доларів США.

В 2013 році ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за вищевказаним договором позики.

16 грудня 2015 року апеляційний суд Київської області виніс рішення, згідно якого позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 592 932,43 грн..

Рішення апеляційного суду Київської області залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 14.09.2016 року.

Позивач у позові посилався на те, що під час звернення з позовом про стягнення з ОСОБА_4 суми боргу, ним не заявлялись вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних та процентів за користування коштами, що в свою чергу не перешкоджає пред`явленню окремого позову з цього приводу.

Позикодавець має право на одержання процентів від суми позики, якщо інше встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).

За період з 30.04.2017 року по 23.05.2018 року за неналежне виконання зобов`язання за договором позики ОСОБА_4 нараховано 3 % річних у розмірі 1 438,76 доларів США.

За період з 30.04.2017 року по 23.05.2018 року ОСОБА_4 нараховано проценти від суми позики у розмірі 6 786,37 доларів США.

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_3 просив стягнути з ОСОБА_4 3 % річних в розмірі 1 438,76 доларів США, що станом на 05.07.2018 року за офіційним курсом НБУ становить 38 037 грн. 94 коп., нараховані проценти від суми позики в розмірі 6 786,37 доларів США, що станом на 05.07.2018 року за офіційним курсом НБУ становить 179 418,05 грн..

У судове засідання позивач ОСОБА_3 та його представник не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у відсутності позивача та його представника, позов підтримав та просив його задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнала та заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виникли боргові зобов`язання. Так, позичальник ОСОБА_4 отримала в борг від ОСОБА_3 за договором позики від 25 листопада 2009 року грошові кошти в розмірі 45 000 доларів США.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 16 грудня 2015 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 борг у розмірі 575 280 грн. за договорами позики та заборгованість за процентами, що становить 17652,43 грн., а всього 592 932,43 грн., у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 16 грудня 2015 року встановлено, що на підтвердження виникнення правовідносин між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем - ОСОБА_4 від 25 листопада 2009 року, з якого вбачається, що ОСОБА_4 отримала в борг у ОСОБА_3 45 000 доларів США, які зобов`язувалась повернути протягом 60 днів за першою вимогою ОСОБА_3 , крім того, на зворотному аркуші додатково є розписка на тих же умовах про отримання ще 25 000 доларів США.

У позовній заяві позивач ОСОБА_3 посилався на те, що звертаючись з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, ним не заявлялись вимоги щодо стягнення з ОСОБА_4 трьох відсотків річних та процентів за користування грошовими коштами, що в свою чергу не перешкоджає пред`явленню окремого позову з цього приводу. Позивач також вказував на те, що відповідач ОСОБА_4 своїх зобов`язань за договором позики не виконала, борг не повернула.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно вимог ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно вимог ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України позивач ОСОБА_3 просив стягнути з відповідача ОСОБА_4 нараховані проценти, три відсотки річних, як встановлену відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як зазначив позивач у своїй позовній заяві та було встановлено судом, 25 листопада 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір позики, згідно умов якого ОСОБА_4 отримала у борг грошові кошти у розмірі 45 000 доларів США.

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачу ОСОБА_4 за період прострочення з 30 квітня 2017 року по 23 травня 2018 року нараховано 3 % річних у розмірі 1 438,76 доларів США.

За період з 30 квітня 2017 року по 23 травня 2018 року ОСОБА_4 нараховано проценти від суми позики у загальному розмірі 6 786,37 доларів США.

У вересні 2016 року позивач ОСОБА_3 звертався з позовом д ОСОБА_4 про стягнення з неї процентів, інфляційних збитків, три відсотки річних, нарахованих за період з 01 січня 2014 року по 14 травня 2017 року в розмірі 330 888,45 грн., а також 3 % річних нарахованих за період з 01 травня 2013 року по 30 квітня 2017 року у розмірі 69 033,61 грн..

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_4 не виконала своїх зобов`язань за договором позики від 25.11.2009 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме постановою приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 55631751 від 24.01.2018 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 боргу у розмірі 575 280 грн. 00 хв. за договором позики та заборгованість за процентами, що становить 17 652,43 грн., а всього 592 932 грн. 43 коп..

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх виплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд, вивчивши наявні матеріали справи дійшов висновку про задоволення вимог позивача ОСОБА_3 про стягнення з відповідача ОСОБА_4 на його користь 3 % річних за період з 30 квітня 2017 року по 23 травня 2018 року у розмірі 1 438,76 доларів США, та нарахованих відсотків за період з 30 квітня 2017 року по 23 травня 2018 року у загальному розмірі 6 786,37 доларів США.

Представником відповідача ОСОБА_4 до суду було подано заяву про застосування строку позовної давності, в якій представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Подану заяву представник відповідача обґрунтовував тим, що позивач ОСОБА_3 , здійснивши розрахунок нарахованих відсотків, вважає своє право порушеним з 30 квітня 2017 року. Строк позовної давності, в даній категорії справ встановлений Цивільним кодексом України як спеціальний та складає 1 рік. Тобто, позивачем за вказаних обставин без поважних причин пропущено строк позовної давності, який закінчився 30 квітня 2018 року.

Відповідно до вимог ч.1 ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Дослідивши письмові матеріали суд дійшов висновку, що заява відповідача ОСОБА_4 про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Слід зазначити, що у випадку наявності судового рішення про стягнення грошових коштів, яке не виконується боржником, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України за весь період невиконання такого судового рішення.

Нарахована сума 3 % річних від простроченої суми та процентів за договором позики підлягають сплаті боржником до моменту фактичного повернення боргу.

Наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором позики, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за весь час прострочення.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням 3 % річних та процентів за весь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 року у справі № 918/329/16.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що звертаючись з даним позовом до суду позивачем не було пропущена строку позовної давності.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3 % річних за період з 30.04.2017 року по 23.05.2018 року у розмірі 1 438,76 доларів США, що станом на 11.10.2019 року еквівалентно 35 292,78 грн., проценти за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 6 786,37 доларів США, що станом на 11.10.2019 року еквівалентно 166 469,66 грн., нараховані за період з 30.04.2017 року по 23.05.2018 року, що в загальному становить 8 225,13 доларів США, що еквівалентно 201 762,44 грн..

Понесені витрати по сплаті судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 257, 258, 267, 526, 546, 549, 550, 551, 625, 629, 1048 ЦК України, ст. ст. 4, 13, 81, 82, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3 % річних за період з 30.04.2017 року по 23.05.2018 року у розмірі 1 438,76 доларів США, що станом на 11.10.2019 року еквівалентно 35 292,78 грн., проценти за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 6 786,37 доларів США, що станом на 11.10.2019 року еквівалентно 166 469,66 грн., нараховані за період з 30.04.2017 року по 23.05.2018 року, що в загальному становить 8 225,13 доларів США, що еквівалентно 201 762,44 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 8 810,00 грн..

Інформація про позивача: ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Ковальчук Л.М.