Ухвала суду № 85719535, 19.11.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/8533/19

2/357/3756/19

УХВАЛА

19 листопада 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Кошель Л. М.

при секретарі Вангородська О. С.

за участі представника відповідача адвоката Микулика В.М. в режимі відеоконференції, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ПРОДАКШН-СТУДІЯ «БАРБОС» про захист прав споживача, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення штрафних санкцій,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ПП «ПРОДАКШН-СТУДІЯ «БАРБОС» про захист прав споживача, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення штрафних санкцій. Позов мотивовано тим, що 29.06.2017 року між сторонами укладено договір поставки та монтажу світлопрозорої металоконструкції № 29\06\2017, за умовами якого підрядник ПП «ПРОДАКШН-СТУДІЯ «БАРБОС» зобов`язався замовнику ОСОБА_2 доставити матеріали та змонтувати металоконструкції разом із подвійним плівковим покриттям та системою наддуву за визначеним замовником розміром 11*75*4 м в кількості 2 шт. в строк не пізніше ніж 31.10.2017 р. Загальна сума договору становить 390 000 грн, на виконання умов договору позивач сплатив на рахунок відповідача 14 500 доларів США, що становить 376 605 грн.. Відповідач належним чином взяті зобов`язання не виконав, тому позивач, 20.08.2019 р. уточнивши позовні вимоги, просив суд зобов`язати ПП «ПРОДАКШН-СТУДІЯ «БАРБОС» належним чином виконати умови договору та змонтувати металоконструкції, стягнути з відповідача 4 123 824,75 грн пені за порушення строків виконання робіт за договором поставки.

Ухвалою судді від 07 серпня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

27 вересня 2019 року до суду надійшло клопотання представника відповідача адвоката Микулика В.М. про закриття провадження у справі з мотивів віднесення спору до юрисдикції господарського суду. Зазначає, що спір виник між позивачем фізичною-особою підприємцем та відповідач юридичною особою в процесі виконання господарського зобов`язання. Вказує, що світлопрозорі металоконструкції (теплиці) мають промислове призначення, придбавались позивачем для підприємницької діяльності, тому спір підлягає розгляду господарським судом.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Микулик В.М. клопотання підтримав.

Представник позивача адвокат Гордов М.М. у відповіді на відзив від 19.11.2019 р. проти клопотання заперечував, мотивуючи тим, що договір поставки металоконструкцій було підписано позивачем саме як фізичною особою, а не як фізичною-особою підприємцем, з 2017 року позивач не здійснює підприємницьку діяльність, а тому правовідносини, що склалися між сторонами регулюються цивільним законодавством та Законом України « Про захист прав споживачів».

При вирішенні клопотання суд виходить з наступного.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

В даному випадку спір виник між Приватним підприємством «Продакшн студія «БАРБОС» та ОСОБА_1 , який має статус фізичної особи – підприємця, що підтверджується записом №21740170000032542 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. При цьому, основним видом діяльності ОСОБА_1 визначено роздрібну торгівлю в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту ( код КВЕД: 52.11.0).

Відповідно до п.2.1. Договору поставки та монтажу світлопрозорої металоконструкції №29/06/2017 від 29.06.2017 року, конструкції повинні бути змонтовані підрядником разом із подвійним плівковим покриттям та системою наддуву за визначеним замовником розміром: 11*75*4 м. в кількості 2 шт. Тобто, передбачалося будівництво двох теплиць загальною площею 1 650 кв.м.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання з монтажу вказаних теплиць, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. При цьому, спір виник між юридичною особою та фізичною особою – підприємцем.

Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо виконання господарського договору, яким було опосередковано зобов`язальні правовідносини сторін спору з виконання робіт та надання послуг.

Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 13.02.2019 року, справа № 910/8729/18.

За таких обставин, спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, та відноситься до юрисдикції господарських судів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В силу встановлених обставин та наведених вимог закону, даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому провадження у справі необхідно закрити.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання представника відповідача адвоката Мукулика Василя Миколайовича – задовольнити.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПП «ПРОДАКШН-СТУДІЯ «БАРБОС» про захист прав споживача, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення штрафних санкцій.

Роз`яснити позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

СуддяЛ. М. Кошель