Ухвала суду № 85718164, 19.11.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/4465/19

Справа № 522/21417/17

У Х В А Л А

19 листопада 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

при секретарі судового засідання – Вадуцкої В.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАНС-2013» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

встановив:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ТОВ «ШАНС-2013» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 травня 2018 року позовні вимоги ТОВ «ШАНС-2013» задоволені.

Ухвалою суду від 26.12.2018 року заочне рішення скасоване, а справу ухвалено розглядати у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 13.03.2019 року.

Ухвалою суду від 13.03.2019 року підготовче засідання закрито, а справу призначено до розгляду по суті.

З 30 травня 2019 року по 13 червня 2019 року справа перебувала в суді апеляційної інстанції за розглядом апеляційної скарги ОСОБА_2 Міхіля на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19.01.2018 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 червня 2019 року цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАНС-2013» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів повернуто до Приморського районного суду м. Одеси для виконання вимог, передбачених п. 15.11 частини 1 Розділу 13 (Перехідні положення) ЦПК України.

Матеріали цивільної справи були передані судді Домусчі Л.В. 19.06.2019 року та ухвалою суду від 19.06.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 січня 2018 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАНС-2013» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів було повернуто скаржнику.

Судове засідання призначено на 11.09.2019 року.

Розгляд справи 11.09.2019 року був відкладений на 19.11.2019 року із задоволенням клопотання представника відповідача щодо надання часу на подання відзиву позову, після ознайомлення його зі справою 09.09.2019 року.

У судовому засіданні 19.11.2019 року представник відповідача – адв. Аврамов В.П. заявив до суду клопотання поновлення процесуальних строків на подання клопотань і заяв та розгляд клопотань про залучення третьої особи, виклик як свідка приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білоусової Н.В., про витребування доказів.

Ухвалою суду від 19.11.2019 року у поновленні процесуальних строків на подання клопотань і заяв представнику відповідача було відмовлено. Заяви і клопотання представника відповідача – адв. Аврамов В.П. про залучення третьої особи та виклик як свідка приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білоусової Н.В., про витребування доказів – залишено без розгляду.

Після чого у судовому засіданні 19.11.2019 року сторонами були надані пояснення по суті позовних вимог.

Суд приступив до стадії дослідження доказів, під час якої представником відповідача було заявлено до суду усне клопотання про витребування оригіналу договору купівлі-продажу квартири від 23.04.2014 року у позивача та у приватного нотаріуса Білоусової Н.В., яке суд протокольною ухвалою розглянув та залишив без розгляду згідно ч.2 ст. 222 ЦПК України.

Після чого представником відповідача заявлено усне клопотання про відвід головуючої судді, з підстав упередженості останньої та вказав, що суд відхиляє будь-які його клопотання, відповідач не визнає правомірність договору купівлі-продажу квартири від 23.04.2014 року, не визнає ухвалу суду від 13.03.2019 року про закриття підготовчого засідання і ті обставини, що суд виправляв представника позивача щодо питань наявності оригіналу договору.

Представник позивача у судовому засіданні заперечувала проти усного клопотання представника відповідача, вважає його необґрунтованим та зазначила, що не вбачає упередженості головуючої у розгляд справи; вказувала, що суд її не виправляв, а вона лише відповіла на питання судді, що їй не було відомо про наявність у позивачу оригіналу цього договору, але згодом, оглянувши копію цього договору, пояснила, що в них його не може бути, оскільки квартира була продана відповідачу та оригінал договору купівлі-продажу залишився саме у відповідача. окрім того, звернула увагу, що даний договір купівлі-продажу не є предметом спору в даній справі.

Суд, вивчивши матеріали справи та заяву представника відповідача про відвід, вважає, що вона не обґрунтована та немає об`єктивного підґрунтя.

Згідно ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Розглянувши питання, з точки зору національного закону - ст. 36 ЦПК України, в контексті ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо безсторонності суд зазначає наступне:

- суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне;

- слід застосувати об`єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28 листопада 2002 року, а також рішення у справах проти України: «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року п.п.49,54; «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року, п.66; «Агрокомплекс» проти України» від 06 жовтня 2011 року, п.136; «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року, п.п.103,107).

Крім того, законодавець передбачив і запобігання зловживанням учасниками процесу права на заяву відводу. Пунктом четвертим статті 36 ЦПК встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не можу бути підставою для відводу. Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду (п.5 ст.39 ЦПК).

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п.26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії", від 28 жовтня 1998 року, п.45).

У справі "П`єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об`єктивному розгляді справи.

Як вбачається із наданих матеріалів, представник відповідача вважає, що суддя Домусчі Л.В. є упередженим та пов`язує заявлений відвід із процесуальними діями головуючого у справі, яким не задоволено клопотання представника відповідача про залучення та витребування доказів.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вбачає, що обставини, на які вказує представник відповідача, є його особистою суб`єктивною думкою, і не відносяться до обставин, які дають підстави для висновку про упередженість судді, та не відносяться до тих, з якими законодавець пов`язує відвід судді.

При цьому, посилання представника відповідача щодо його незгоди із процесуальними рішення судді, суд вважає необґрунтованими із тих підстав, що останні згідно ч.4 ст. 36 ЦПК України не є підставами для відводу судді.

При цьому суд зазначає, що ніяким чином не виправляв представника позивача в її відповідях, а лише задавав питання, пов`язані з наявністю у позивача як продавця після продажу квартири відповідачу оригіналу договору відчуження, тобто з`ясовувались обставини.

Не вбачаючи об`єктивного критерію, а саме: наявності будь-якого правомірного сумніву в безсторонності суду при вирішенні процесуальних питань, суд вважає, що непогодження позивача з процесуальною дією суду - не може бути підставою для відводу суддів - ч.4 ст. 36 ЦПК України.

Окрім того, жодних належних та допустимих доказів щодо упередженості судді з боку заявника не надано.

Щодо доводів заяви про відвід, який стосується суб`єктивного критерію безсторонності суддів, а саме: особистої зацікавленості і упередженості судді в розгляді даної справи, то припущення відносно безсторонності та можливої упередженості в даній справі, є безпідставним.

Отже, оскільки прийняття суддею відповідних процесуальних документів та вчинення інших процесуальних дій під час розгляду цивільної справи, не є підставою для відводу судді та оціночно визначатись як сумніви у її об`єктивності та упередженості при розгляді цивільної справи, а можуть бути вирішенні у визначеному процесуальним законодавством порядку шляхом оскарження винесених судом процесуальних документів, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви представника відповідача про відвід головуючого судді у зв`язку з необгрунтовністю.

Відповідно до ч. 11 ст. 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч.3 ст.40 ЦПК України, якщо суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі.

У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч.1 ст.33 ЦПК України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що наявні правові підстави для зупинення провадження по даній справі та передачі заяви до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для визначення в порядку ч.1 ст.33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Домусчі Л.В..

Окрім того, суд звертає увагу, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини другої цієї ж статті суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.

Cуд вважає, що використання стороною відповідача клопотань, про відкладення та інших, поданих після передбачених ЦПК строків, та не надання на цей час відзиву на позову, суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України.

Такі дії сторони відповідача перешкоджають здійсненню правосуддя у розумні строки.

Окрім того, суд враховує, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Керуючись: ст. ст. 10-13, 36, 39, 40, 43, 49, 89, 247, 258-260 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні усної заяви адвоката відповідача – Аврамова В.П. про відвід головуючого судді.

Зупинити провадження за розглядом цивільної справи протягом двох днів для вирішення питання відповідно до ст. 40 ЦПК України.

Заяву передати до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для визначення в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Домусчі Л.В..

Ухвала в частині зупинення провадження може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через суд 1-ї інстанції.

Повний текст ухвали суду складено та підписано суддею 19.11.2019 року.

Суддя: Л.В. Домусчі