Ухвала суду № 85716605, 12.11.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №1519/2-4048/11

Провадження 6/521/519/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2019р. м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Роїка Д.Я.

за участю секретаря судового засідання – Коновалової К.О.

представника заявника - Бендерук О.М.,

представника АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК"- Черкасової О.О.

приватного виконавця виконавчого округу Одеської області- Гамбаль О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника – ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі №1519/2-4048/11 за позовом ПАТ «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Згідно з вимогами Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України визначення судді щодо розгляду цієї справи було здійснено 21.10.2019 року відповідно до автоматизованої системи документообігу суду і 22.10.2019 року передано головуючому судді Роїку Д.Я.

Представник заявника – Бендерук Олександр Михайлович в судовому засіданні просив суд задовольнити заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі за позовом ПАТ «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Представник АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», правонаступника прав та обов`язків ПАТ «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРНИЙ БАНК», яка діє на підставі довіреності від 22 травня 2018 року, в судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви, просила суд залишити її без задоволення.

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Гамбаль О.Є. в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволені заяви.

Суд, дослідивши матеріали заяви, приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, 23.09.2008 року ПАТ «Індустріально-екпортний банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 015-Н, згідно з умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 71 500, 00 доларів США, а ОСОБА_1 зобов`язалася повертати кредит, а також сплачувати проценти 14, 3 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 22.09.2023 року. В зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не виконувала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 015-Н від 23.09.2008 року ПАТ «Індустріально-екпортний банк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15.05.2012р. у справі №1519/2-4048/11 позов ПАТ «Індустріально-екпортний банк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Індустріально-екпортний банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 524 919, 35 гривень.

15 листопада 2012 року Малиновським районним судом м. Одеси видано позивачу виконавчий лист №1519/2-4048/11, кінцевим строком пред`явлення виконавчого листа до виконання було зазначено 07.06.2013 року. Строки пред`явлення виконавчого листа для примусового виконання врегульовані в Законі України «Про виконавче провадження». На момент видачі Малиновським районним судом м. Одеси виконавчого листа по справі №№1519/2-4048/11 (тобто 15.11.2012 року) був чинним Закон України «Про виконавче провадження» в редакції від 21 квітня 1999 року №606-XIV. Статтею 22 ЗУ «Про виконавче провадження» вказаної редакції було встановлено річний строк пред`явлення виконавчого документу до виконання. Вказаний закон втратив чинність з дня набрання чинності ЗУ «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, тобто з 05.10.2016р.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання, надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII був змінений строк пред`явлення виконавчого документу до виконання з річного на трирічний (ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження»). Крім того, відповідно до п. 5 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Виконавчий лист №1519/2-4048/11 виданий 15.11.2012 року Малиновським районним судом м. Одеси було пред`явлено позивачем для примусового виконання до Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист №1519/2-4048/11 було пред`явлено до примусового виконання в межах строку, зазначеного у виконавчому документі, оскільки постановою державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Жердецького Д.В. 07.03.2013 року було відкрито виконавче провадження №37063198 з примусового виконання виконавчого листа №1519/2-4048/11.

Згідно постанови від 21.05.2014 року на підставі п.5 ст. 20 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавчий документ було направлено до Першого Приморського ВДВС Одеського МУЮ для подальшого виконання. Державним виконавцем Першого Приморського ВДВС Одеського МУЮ Зозулянським І.В. 05.06.2014 року відкрито виконавче провадження №43569204. Виконавче провадження №43569204 тривало до моменту винесення державним виконавцем Першого Приморського ВДВС Одеського МУЮ Зозулянським І.В. постанови від 15.02.2016 року про повернення виконавчого листа №1519/2-4048/11 стягувачу.

В подальшому виконавчий лист Малиновського районного суду м. Одеси №1519/2-4048/11 пред`являвся для примусового виконання до Приморського відділу ДВС Одеського МУЮ та постановою від 04.10.2016 року державним виконавцем Костіною В.В. був повернутий стягувачу.

Таким чином, виконавчий лист Малиновського районного суду м. Одеси №1519/2-4048/11 було не одноразово пред`явлено до примусового виконання в межах строку, встановленого для його пред`явлення.

Наступне примусове виконання виконавчого листа №1519/2-4048/11 від 15.11.2012 року відбувалось в межах виконавчого провадження №53332680, відкритого 02.02.2017 року державним виконавцем Приморського відділу ДВС Одеського МУЮ Волкунович А.Ю. В межах виконавчого провадження №53332680 державним виконавцем Волкунович А.Ю. було винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 31.03.2017 року у справі №1519/2-4048/11. Постановою №53332680 державним виконавцем Приморського відділу ДВС Одеського МУЮ Жорновим П.В. 17.01.2019 року виконавчий лист №1519/2-4048/11 був повернутий стягувачу.

На теперішній час виконавчий лист Малиновського районного суду м. Одеси №1519/2-4048/11 від 15.11.2012 року перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Гамбаль О.Є. Судом встановлено, що виконавчий лист Малиновського районного суду м. Одеси №1519/2-4048/11 від 15.11.2012 року пред`являвся стягувачем до примусового виконання в межах строку, встановленого чинним законодавством.

Також заявник просить визнати виконавчий лист №1519/2-4048/11 від 15.11.2012 року таким, що не підлягає виконанню посилаючись на таку підставу як припинення зобов`язання у зв`язку з прощенням боргу. ОСОБА_1 у якості доказів припинення (прощення) боргу надає суду роздруківку кредитної історії Українського бюро кредитних історій.

Згідно до положень ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Під припиненням зобов`язання розуміється припинення правового зв`язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов`язків, що становлять зміст зобов`язання, та стосуються будь-яких цивільно-правових зобов`язань, якщо дотримуються умови їх настання тобто кредитор втрачає право вимагати від боржника виконання передбачених у зобов`язанні дій, а боржник звільняється від обов`язку виконувати такі дії під загрозою застосування до нього мір відповідальності.

Таким чином, списання за рахунок резерву безнадійної заборгованості не свідчить про припинення зобов`язання в цій частині, зокрема шляхом прощення боргу кредитором. Аналогічний висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 07 червня 2018 року, справа № 2-6234/10. Зміст нормативних документів, на підставі яких приймаються рішення про визнання кредитної заборгованості позивача безнадійною та списання її за рахунок резерву, не є припиненням зобов`язань в розумінні ст. 605 ЦК України, що регулюють зобов`язання внаслідок прощення боргу кредитором, процедуру оформлення припинення зобов`язання за цих підстав, з урахуванням кредитного договору, термін дії не сплив, правового регулювання питань оподаткування. Боргові зобов`язання відповідача перед банком не можна вважати погашеними. Відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не свідчить про припинення зобов`язання в цій частині, зокрема шляхом прощення боргу кредитором.

Так, Порядок створення страхових резервних фондів фінансовими установами та списання за їх рахунок безнадійної заборгованості на час виникнення спірних правовідносин регулюється Положенням про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 30.06.2016 № 351 (далі Порядок № 351).

Відповідно до цього Положення відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Банк зобов`язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

Верховний Суд в постанові від 24.01.2019 у справі № 808/890/16 дійшов висновку, що у разі відшкодування банком безнадійної заборгованості фізичних осіб за рахунок резерву, останній залишає за собою право вжити повний комплекс заходів щодо стягнення в подальшому кредитної заборгованості відповідно до чинного законодавства України, оскільки таке відшкодування не є підставою для припинення вимог банку до позичальника. Відтак боржник від боргу звільненим не вважається, оскільки його цивільно-правове зобов`язання не припинилося.

Враховуючи вищезазначене, заявником не доведено належними та допустимими доказами припинення зобов`язання у зв`язку з прощенням боргу. Разом з тим, надана у якості доказу роздруківка кредитної історії Українського бюро кредитних історій містить інформацію про загальну прострочену заборгованість ОСОБА_1 в сумі -2 027 789.42 грн.

Згідно ч. 2 ст. 432 Цивільного процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Верховний суд в постанові від 16.01.2018 року в справі №755/15479/14-ц зазначив: "Суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо: а) його було видано помилково; б) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою; в) з інших причин. Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання."

Отже, з вищевказного слідує, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, які наводить заявник, не входять до тих підстав за яких суд може визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Інших підстав заявник не наводить.

Виконавчий лист №1519/2-4048/11 від 15.11.2012 року виданий на підставі заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 травня 2012 року, що набрало законної сили 7 червня 2012 року, не змінено та не скасовано.

Керуючись ст.ст.4,12,13,76,258-260,287,288, 432 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по справі №1519/2-4048/11 за позовом ПАТ «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Згідно з ст. 354 та відповідно до п. 8 та п.п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів шляхом подання апеляційної скарги через Малиновський районний суд м. Одеси до апеляційного суду Одеської області.

Суддя Д.Я. Роїк 12.11.19