Ухвала суду № 85715184, 19.11.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

19 листопада 2019 року Справа № 915/633/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.

за участі секретаря Астахової С.І.

та прокурора Кадєєвої А.В.

без участі представників сторін, які не з`явилися засідання;

розглянувши у підготовчому засіданні справу № 915/633/19

за позовом керівника Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області,

пров. Пожежний, 3, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101;

в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області,

просп. Миру, 34, м. Миколаїв, 54030;

до фермерського господарства “Зайченка Михайла Павловича”,

с. Новопетрівка, Баштанський район, Миколаївська область, 56140;

про повернення земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

Керівник Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області (далі – прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі – Управління) до фермерського господарства (ФГ) “Зайченка Михайла Павловича” з позовом про зобов`язання останнього повернути в розпорядження держави в особі Управління земельну ділянку площею 38,1 га, з нормативною грошовою оцінкою 811479,32 грн., розташовану на території Кашперо-Миколаївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, яка перебувала у постійному користуванні ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на підставі державного акту на право постійного користування землею від 03.07.1995 серії МК № 216.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ФГ “Зайченка Михайла Павловича” після смерті засновника ОСОБА_1 , якому була надана в постійне користування спірна земельна ділянка, не повернуло цю ділянку в розпорядження держави та продовжує її використання, чим порушує приписи ч. 1 ст. 31, 116, 118, 123 ЗК України, ст. 407, 413, 1225 ЦК України та права держави, як власника спірної земельної ділянки, на користування та розпорядження нею.

Прокурор також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

За такими вимогами ухвалою від 10.04.2019 відкрито провадження в даній справі.

Ухвалою від 04.07.2019 провадження у справі зупинене до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 587/430/16-ц, а ухвалою від 31.10.2019 ? поновлене у зв?язку з закінченням указаного перегляду, та призначено справу до розгляду.

Від сторін, належним чином повідомлених про час та місце проведення підготовчого засідання, представники не з`явилися, проте від представника відповідача 19.11.2019 надійшло клопотання, зареєстроване за вх. № 17761/19, про зупинення провадження в даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 912/2385/18.

Клопотання мотивоване тим, що Великою палатою Верховного Суду в указаній вище справі вирішуються питання щодо порядку застосування у правовідносинах, подібних тим, що розглядаються в даній справі, ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”; висновок суду в указаній справі матиме вирішальне значення для формування єдиної судової практики щодо спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи щодо клопотання відповідача, суд приходить до такого.

Предметом спору у справі, що розглядається, є зобов`язання ФГ “Зайченка Михайла Павловича” повернути в розпорядження держави в особі Управління земельну ділянку, яка перебувала у постійному користуванні померлого ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на підставі державного акту на право постійного користування землею, проте після смерті громадянина ОСОБА_2 продовжує використовуватися фермерським господарством і не повернена в розпорядження держави.

Позов пред`явлений прокурором в інтересах держави в особі Управління з посиланням на положення ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” та невжиття Управлінням протягом тривалого часу заходів до усунення вищевказаних порушень законодавства та повернення спірної земельної ділянки в розпорядження держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.

Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд, серед іншого, забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (ст. 36 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права (ч. 5 ст. 302 ГПК України, ч. 2 ст. 45 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).

Судом встановлено, що у зв`язку з необхідністю формування єдиної правозастосовної практики щодо застосування положень ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 912/2385/18 і ухвалою від 07.11.2019 указану справу прийнято до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

При цьому, згідно ухвали Касаційного господарського суду від 16.10.2019 у справі № 912/2385/18, Великою Палатою Верховного Суду мають бути вирішені питання: 1) чи свідчить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави про відсутність процесуальної дієздатності; 2) які правові наслідки, якщо суд після відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, встановить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з таким позовом.

Вивчивши процесуальні документи у справі № 912/2385/18, наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень, суд констатує, що правовідносини у даній справі є подібними правовідносинам у справі № 912/2385/18, судові рішення за якою переглядаються Великою Палатою Верховного Суду саме з питання неоднакового застосування ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”.

Господарським процесуальним законодавством визначено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду (п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України).

Ураховуючи викладене, суд визнає, що наявні підстави для зупинення провадження в даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 912/2385/18, а тому клопотання відповідача про зупинення провадження у справі належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 228, 234 ГПК України, господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Задовольнити клопотання фермерського господарства “Зайченка Михайла Павловича”.

2. Зупинити провадження в даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 912/2385/18.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 235 ГПК України, і її може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня її постановлення.

Суддя Т.М.Давченко