Рішення № 85714647, 14.11.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2019Справа № 910/10002/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Дочірнього підприємства "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу

до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -

1) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович,

2) Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Каращук Катерина Леонідівна

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

Представники:

від позивача: Грищено І.С . ;

від відповідача: Набруско Я.В.;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Перший національний технічний кооператив» Першого національного аграрного кооперативу (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі-відповідач) про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 19.04.2019, зареєстрованого за № 538, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С.

Позовні вимоги, зокрема, обґрунтовані тим, що виконавчий напис було вчинено за договором застави № 3/2018-З/3 від 17.04.2018, укладеним на забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору № 3/2018 від 23.01.2018, проте, як зазначає позивач, в порушення норм чинного законодавства, що регулює порядок звернення стягнення на предмет застави, не зареєстровано в реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.20119 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.09.2019. Зокрема, залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого Олексія Сергійовича (третя особа-1) та Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Каращук Катерину Леонідівну (третя особа-2).

21.08.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому, зокрема зазначає, що згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 58721383, 18.03.2018 було зареєстровано звернення стягнення на підставі договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. за № 2249 від 17.04.2018.

02.09.2019 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що наявність в Господарському суді Хмельницької області спору щодо розміру заборгованості за кредитним договором спростовує безспірність заборгованості на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

05.09.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого Олексія Сергійовича надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 01.08.2019.

У судовому засіданні 05.09.2019 третя особа-1 надала відзив на позовну заяву, в якому зазначає про безпідставність посилання позивача на спір у справі № 924/358/19, що перебуває у провадженні Господарського суду Хмельницької області, оскільки предметом позову у вказаній справі є стягнення заборгованості у розмірі 40 157 216, 20 грн. за генеральним кредитним договором № 127/2018/КОД-КБ-ГКД від 18.09.2018.

Також, у судовому засіданні 05.09.2019 оголошено перерву до 19.09.2019.

09.09.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 01.08.2019.

Крім того, 09.09.2019 позивач подав відповідь на відзив третьої особи, в якій зазначає, що виконавчий напис вчинено без документів, які підтверджують безспірність вимог відповідача.

У судовому засіданні 19.09.2019 відповідач надав письмові заперечення, в яких зазначає, що виконавчий напис був складений нотаріусом 19.04.2019, а позовна заява про стягнення боргу за генеральним кредитним договором № 3/2018 подана банком лише 17.07.2019, тобто після вчинення виконавчого напису.

Також, у судовому засіданні 19.09.2019 суд на місці ухвалив продовжити строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 днів та відклав підготовче засідання на 17.10.2019.

15.10.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що у виконавчому написі вказано, що стягнення заборгованості проводиться за період з 06.06.2018 по 12.03.2019, в той час як у виписці, на підставі якої вчинено виконавчий напис вказано, що заборгованість нараховано за період з 23.01.2018 по 12.03.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/10002/19 призначено на 14.11.2019.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представники третіх осіб у судове засідання не з`явилися, причин неявки суду не повідомили, однак були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та списком згрупованих поштових відправлень з відтиском календарного штемпеля поштового відділення.

Крім того, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та 21.03.2019 у справі № 916/2349/17).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що треті особи мали право та дійсну можливость ознайомитись, з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Приймаючи до уваги, що представники третіх осіб були належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників третіх осіб не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.11.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.01.2018 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - банк) та Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом «Перший національний аграрний кооператив» (далі - позичальник) укладено генеральний кредитний договір № 3/2018, який визначає загальні умови та порядок здійснення банком на користь позичальника кредитних операцій у межах загального ліміту, визначеного п. 1.3. генерального кредитного договору, а також встановлює права та обов`язки, відповідальність сторін та інші умови, які визнаються сторонами обов`язковими для застосування протягом всього строку дії генерального кредитного договору та до всіх відносин, що виникнуть на підставі генерального кредитного договору та додаткових договорів, укладених в рамках генерального кредитного договору, які зазначені в додатку й до генерального кредитного договору.

Відповідно до п. 1.3. договору, загальний ліміт за генеральним кредитним договором встановлюється у розмірі 70 000 000, 00 грн.

Згідно п. 1.4. договору, строк кредитування та проведення кредитних операцій за генеральним кредитним договором встановлюється з 23.01.2018 по 22.01.2023 (включно). Строки кредитування та строки проведення кредитних операцій за додатковими договорами встановлюються в додаткових договорах, але в будь-якому разі не можуть перевищувати строк кредитування та проведення кредитних операцій, що встановлений даним пунктом генерального кредитного договору.

Пунктом 2.1. договору, у забезпечення зобов`язань за генеральним кредитним договором, зокрема було прийнято рухоме та нерухоме майно, що належить позичальнику Дочірньому підприємству "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу.

За умовами п. 4.1. договору, банк зобов`язується з урахуванням умов, встановлених положеннями генерального кредитного договору та додаткових договорів, здійснювати на користь позичальника кредитні операції в межах лімітів кредитування за додатковими договорами та в межах загального ліміту, визначеного в п. 1.3. генерального кредитного договору.

У відповідності до п. 4.2. договору, позичальник зобов`язується, зокрема для здійснення кредитних операцій укласти з банком додатковий договір до генерального кредитного договору. Дотримуватись строків погашення заборгованості, встановлених генеральним кредитним договором та додатковими договорами до нього.

Крім того, між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «Укргазбанк» та Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом «Перший національний аграрний кооператив» укладено додаткові договори № 1 від 23.01.2018, № 1 від 14.03.2018, № 2 від 30.03.2018, № 3 від 17.04.2018, № 4 від 05.05.2018, № 5 від 10.05.2018 до генерального кредитного договору № 3/2018 від 23.01.2018.

17.04.2018 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - застоводержатель) та Дочірнім підприємством "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу (далі - заставодавець) укладено договір застави № 3/2018-З/3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О., зареєстрований в реєстрі № 2249, відповідно до умов якого, договір забезпечує всі вимоги заставодержателя, які випливають з генерального кредитного договору № 3/2018 від 23.01.2018 (а також договорів про внесення змін до нього), укладеного між заставодержателем та Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом «Перший національний аграрний кооператив» (позичальник), згідно з яким позичальник зобов`язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 22.01.2023 року: повернути кредит у розмірі 70 000 000, 00 грн., сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування та комісії, а також штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами, відшкодувати заставодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

Відповідно до п. 2.1. договору застави, предметом застави є обладнання згідно з переліком, наведеним у додатку № 1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною.

Місцезнаходження предмета застави: Хмельницька обл., Красилівський р-н, смт. Антоніни, вул. Шосейна, 34 ; Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Тітова, 1 А .

Предмет застави належить заставодавцю на праві власності.

Згідно п. 2.2. договору застави, згідно зі звітом про оцінку предмету застави, який складено 30.03.2018 ТОВ «Кредит Брокерське Агентство», вартість предмету застави на дату оцінки 16.03.2018 визначено у розмірі 2 215 250, 00 грн без ПДВ.

Відповідно до п. 3.1.5. п. 3.1. договору застави, заставодержатель має право вимагати достроково виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена - звернути стягнення на предмет застави у разі, зокрема, порушення позичальником обов`язків, передбачених кредитним договором.

Згідно п. 3.1.6. п. 3.1. договору застави, заставодержатель має право у разі невиконання позичальником умов кредитного договору (у тому числі порушення строку погашення кредиту, графіку погашення кредиту, строків сплати процентів за користування кредитними коштами, комісій) звернути стягнення на предмет застави та задовольнити за рахунок предмет застави свої вимоги за кредитним договором у повному обсязі, що визначаються на момент виконання цих вимог, включаючи проценти, комісії, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов`язання, неустойки, необхідні витрати на утримання, звернення стягнення та реалізацію предмета застави.

Відповідно до п. 6.1. договору застави, заставодержатель набуває право звернути стягнення та реалізувати предмет застави у наступних випадках:

- якщо на момент настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні суми кредиту (чергового платежу за кредитом) та/або при несплаті або частковій несплаті сум процентів, та/або при несплаті або частковій несплаті комісій, та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки;

- незалежно від настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором - при ліквідації чи реорганізації у будь-якій спосіб заставодавця (позичальника), порушення відносно нього або позичальника справи про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутомя;

- у разі порушення заставодавцем (позичальником) обов`язків за цим та/або кредитним договором та невиконання вимоги заставодержателя про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором;

- якщо інша, ніж заставодержатель особа набула право стягнення на предмет застави;

- в інших випадках, передбачених кредитним договором, цим договором, чинним законодавством України.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду або в позасудовому порядку згідно із Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» або будь-яким іншим способом, що не суперечить чинному законодавству на момент звернення стягнення та реалізації предмета застави. Використання позасудових спосіб звернення стягнення на предмет застави не позбавляє права заставодержателя звернутися до суду.

Згідно п. 6.2.3. договору застави, заставодержатель розпочинає звернення стягнення на предмет застави у позасудовому порядку, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надіслання повідомлення, передбаченого п. 6.2.1. цього договору, вимога заставодержателя не буде виконана.

Крім того, 17.04.2018 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - застоводержатель) та Дочірнім підприємством "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу (далі - заставодавець) укладено договір застави № 3/2018-З/2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О., зареєстрований в реєстрі № 2250, відповідно до умов якого, договір забезпечує всі вимоги заставодержателя, які випливають з генерального кредитного договору № 3/2018 від 23.01.2018 (а також договорів про внесення змін до нього), укладеного між заставодержателем та Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом «Перший національний аграрний кооператив» (позичальник), згідно з яким позичальник зобов`язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 22.01.2023 року: повернути кредит у розмірі 70 000 000, 00 грн., сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування та комісії, а також штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами, відшкодувати заставодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

Відповідно до п. 2.1. договору застави, предметом застави є транспортні засоби згідно з переліком, наведеним у додатку № 1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною.

Місцезнаходження предмета застави: Хмельницька обл. , Красилівський р-н, смт. Антоніни, вул. Шосейна, 34 ; м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 3/1 ; Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Тітова, 1 А .

Предмет застави належить заставодавцю на праві власності.

Згідно п. 2.2. договору застави, згідно зі звітом про оцінку предмету застави, який складено 30.03.2018 ТОВ «Кредит Брокерське Агентство», вартість предмету застави на дату оцінки 16.03.2018 визначено у розмірі 532 500, 00 грн без ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 538 відповідно до якого з метою часткового погашення заборгованості Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Перший національний аграрний кооператив» за генеральним кредитним договором № 3/2018 від 23.01.2018 у розмірі 57 854 331, 23 грн. за період з 06.06.2018 по 12.03.2019 звернуто стягнення на обладнання, що належить Дочірньому підприємству "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу у кількості 120 од. згідно переліку, наведеного у виконавчому написі.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Дочірнє підприємство «Перший національний технічний кооператив» Першого національного аграрного кооперативу зазначає, що в порушення норм чинного законодавства, що регулює порядок звернення стягнення на предмет застави, відповідачем не зареєстровано в реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Крім того, позивач зазначає, що вказана у виконавчому написі сума боргу не є безспірною, оскільки у провадженні Господарського суду Хмельницької області перебуває справа № 924/358/19 за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» до Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Перший національний аграрний кооператив» про стягнення заборгованості, відповідний позов надійшов до суду 17.04.2019.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкод.ування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Так, згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу застави, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно з частинами 1-3 статті 4 Закону України "Про заставу" предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.

У відповідності до норм статті 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Відповідно до ст. 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі.

Частиною 2 ст. 11 Закону України «Про заставу», заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Згідно ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Статтею 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов`язання застава зберігається в початковому обсязі.

Якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), що складають предмет застави.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного

підприємства (підприємства, не менше п`ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про нотаріат", нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси, зокрема, вчиняють виконавчі написи.

Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 цього Закону визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок).

Згідно з п.п.1.1, 1.2 глави 16 Порядку, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Так, згідно з пунктом 1 цього Переліку нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

У п.1.1 Переліку зазначено, що Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання.

Для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору;

б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання;

в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості;

г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання;

ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Відповідно до підпунктів 2.1 - 2.3 глави 16 Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Згідно з підпунктами 3.1, 3.2, 3.4 пункту 3 глави 16 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172.

У постанові Верховного Суду України від 04.03.2015 у справі № 6-27цс15 зазначено, що наявність спору про розмір заборгованості у суді на час вчинення виконавчого напису спростовує висновок суду про безспірність заборгованості боржника.

Аналогічні правові висновки викладено і в постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14 та від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Так, у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17 наведено правовий висновок про те, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на час вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. У цій постанові також зазначено, що законодавством не визначено виключного переліку обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №320/8269/15-ц наголосила, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17). При цьому лише та обставина, що у виконавчому написі зазначено більшу суму заборгованості за кредитом, ніж у повідомленні, не свідчить про наявність спору про розмір заборгованості (постанова Верховного Суду України від 20.05.2015 у справі № 6-158цс15).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до позивача з вимогою № 110/7265/2019 від 14.03.2019, в якій повідомив, що станом на 12.03.2019 за кредитним договором існує заборгованість, яка складає 57 854 331, 23 грн, у тому числі 51 628 712, 36 грн. - заборгованість по кредиту (строкова), 5 149 244, 35 грн - заборгованість по процентам (прострочена), 767 908, 77 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та 38 465, 75 грн - пеня за несвоєчасне повернення процентів, у зв`язку з невиконанням позичальником у строк своїх зобов`язань у банку виникло право вимагати повернення суми заборгованості. Тож, відповідач вимагав виконати порушене зобов`язання та повернути суми кредиту за кредитним договором № 3/2018 від 23.01.2018 та сплатити штрафні санкції протягом 30 календарних днів від дати отримання цієї вимоги та у разі непогашення заборгованості у встановлений термін банком буде ініційовано примусове звернення стягнення на предмет застави, згідно з договором застави для забезпечення своєчасного та повного виконання умов кредитного договору, яка отримана позивачем 18.03.2019, згідно відстеження пересилання поштового відправлення.

Проте, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності будь-яких заперечень з боку Дочірнього підприємства "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу у відповідь на надіслану відповідачем вимоги № 110/7265/2019 від 14.03.2019.

Тож, 19.04.2019 Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк» звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого О.С. із заявою про вчинення виконавчого напису № 110/12496/2019, в якій просило вчинити виконавчий напис нотаріуса на договорі застави № 3/2018-З/3, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «Укргазбанк» та Дочірнім підприємством "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу, посвідченого Осипенко Д.О. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 17.04.2018 та зареєстрованого в реєстрі за № 2249, з метою звернення стягнення на рухоме майно, обладнання у кількості 120 одиниць, в рахунок часткового задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» , а саме для часткового погашення кредитної заборгованості за генеральним кредитним договором № 3/2018 від 23.01.2018, зі змінами та доповненнями, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «Укргазбанк» та Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом «Перший національний аграрний кооператив», а саме заборгованості, розмір якої становить 57 854 331, 23 грн та витрат, понесених Публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «Укргазбанк» за вчинення виконавчого напису. Строк, за який проводиться стягнення - з 06.06.2018 по 12.03.2019 (включно). До заяви були подані такі документи: договір застави № 3/2018-З/3 від 17.04.2018, реєстраційний № 2249; копія генерального кредитного договору № 3/2018 від 23.01.2018 з додатковими угодами; копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання від 14.03.2019 № 110/7265/2019; виписки по рахункам; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що підтверджують надіслання та отримання письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, документи представника АБ «Укргазбанк».

Суд зазначає, що Публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «Укргазбанк» для вчинення виконавчого напису були подані приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Малому О.С. всі документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

19.04.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 538 відповідно до якого з метою часткового погашення заборгованості Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Перший національний аграрний кооператив» за генеральним кредитним договором № 3/2018 від 23.01.2018 звернуто стягнення на обладнання, що належить Дочірньому підприємству "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу у кількості 120 од. згідно переліку наведеного у виконавчому написі. Стягнення заборгованості проводиться за період з 06.06.2018 по 12.03.2019. За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету застави запропоновано задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» у розмірі 57 854 331, 23 грн., у тому числі: 51 628 712, 36 грн. - заборгованість по кредиту (строкова) станом на 12.03.2019, 5 149 244, 35 грн - заборгованість по процентам (прострочена) за період з 01.10.2018 по 12.03.2019, 767 908, 77 грн - заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту, що нарахована за період з 06.06.2018 по 12.03.2019 та 38 465, 75 грн - заборгованість по пені за несвоєчасне погашення процентів, що нараховані за період з 06.06.2018 по 12.03.2019.

Проте, як зазначає позивач, в порушення норм чинного законодавства, що регулює порядок звернення стягнення на предмет застави, відповідачем не зареєстровано в реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Крім того, позивач зазначає, що вказана у виконавчому написі сума боргу не є безспірною, оскільки у провадженні Господарського суду Хмельницької області перебуває справа № 924/358/19 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" до Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом «Перший національний аграрний кооператив» про стягнення заборгованості, відповідний позов надійшов до суду 17.04.2019.

Суд не погоджується з такими твердженнями позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Так, у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц (провадження №14-83цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що факт недотримання стягувачем положень частини третьої статті 24 та частини першою статті 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» і нездійснення ним до вчинення виконавчого напису реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження є достатньою правовою підставою для визнання за рішенням суду виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, а саме витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, відповідачем 18.03.2019 було зареєстровано звернення стягнення на підставі договору застави від 17.04.2018, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 2249.

Таким чином, суд зазначає, що стягувачем (відповідачем) до вчинення виконавчого напису здійснено реєстрацію у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження.

Підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Згідно п. 6.2.3. договору застави, заставодержатель розпочинає звернення стягнення на предмет застави у позасудовому порядку, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надіслання повідомлення, передбаченого п. 6.2.1. цього договору, вимога заставодержателя не буде виконана.

Як встановлено судом вище, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" зверталося до позивача з вимогою № 110/7265/2019 від 14.03.2019, в якій вимагало виконати порушене зобов`язання та повернути суми кредиту за кредитним договором № 3/2018 від 23.01.2018 та сплатити штрафні санкції протягом 30 календарних днів від дати отримання цієї вимоги та у разі непогашення заборгованості у встановлений термін банком буде ініційовано примусове звернення стягнення на предмет застави, згідно з договором застави для забезпечення своєчасного та повного виконання умов кредитного договору, яка отримана позивачем 18.03.2019, згідно відстеження пересилання поштового відправлення (яке долучено до позовної заяви).

Тобто, виконавий напис було вчинено після спливу тридцяти днів з момету надсилання позивачу вимоги про усунення порушень.

Крім того, відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають

витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Суд зазначає, що приписами ст. 89 Закону України «Про нотаріат» чітко визначено, які відомості повинні зазначатися у виконавчому написі, тож норми чинного законодавства не містять обов`язку відповідно до якого нотаріус зобов`язаний посилатися на виписку з рахунку боржника, у зв`язку з чим суд вважає безпідставними твердження позивача щодо відсутності посилання на виписку з рахунку у виконавому написі.

Щодо твердження позивача про те, що вказана у виконавчому написі сума боргу не є безспірною, оскільки у провадженні Господарського суду Хмельницької області перебуває справа № 924/358/19 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" до Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Перший національний аграрний кооператив» про стягнення заборгованості, суд відзначає наступне.

Так, у провадженні Господарського суду Хмельницької області перебуває справа № 924/358/19 за позовом Публічного акціонерного товариствоа «Акціонерний Банк «Укргазбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Сідс», Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Перший національний аграрний кооператив» та ОСОБА_2 про стягнення 40157216,20 грн., з яких 31000000,00 грн. строкової заборгованості по кредиту, 4000000,00 грн. простроченої заборгованості по процентах, 75694,44 грн. поточної заборгованості по процентах, 3784245,65 грн. простроченої заборгованості по процентах, 319561,64 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 277714,47 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів.

Проте, як вбачається зі змісту ухвал Господарського суду Хмельницької області у справі № 924/358/19, які є у відкритому доступі для ознайомлення у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) підставою позову у справі № 924/358/19 є неналежне виконання позичальниками грошових зобов`язань за укладеними з банком генеральним кредитним договором від 18.08.2018р. № 127/2018/КОД-КБ-ГДК та додатковим договором від 24.10.2018 року №127/2018/КОД-КБ-ГКМ-МВКЛ1.

Тож, посилання позивача на спір у справі № 924/358/19 є безпідставним, оскільки предметом позову у справі № 924/358/19 є стягнення заборгованості у розмірі 40157216,20 грн., у зв`язку з неналежним вионанням зобов`язань за генеральним кредитним договором від 18.08.2018р. № 127/2018/КОД-КБ-ГДК, в той час як виконавчий напис вчинено у зв`язку з невиконанням умов генерального кредитного договору № 3/2018 від 23.01.2018.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання позивача на наявність справи, яка перебуває у провадженні Господарського суду Хмельницької області про стягнення заборгованості за генеральним кредитним договором № 3/2018 від 23.01.2018, з огляду на наступне.

Так, відповідно до процесуальних документів оприлюднених у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) у провадженні Господарського суду Хмельницької області перебуває справа № 924/727/19 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" до Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Перший національний аграрний кооператив", ОСОБА_2 про стягнення 60553075,58 грн., з яких 51628712,36 грн. заборгованості по кредиту строкової, 462923,11 грн. заборгованості по процентах поточної, 7321422,04 грн. заборгованості по процентах простроченої, 35260,27 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 1104757,80 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за генеральним кредитним договором №3/2018 від 23.01.2018 року станом на 13.05.2019.

Проте, суд зазначає, що виконавчий напис, який є предметом спору у даній справі вчинено 19.04.2016 року, в той час як з позовом до Господарського суду Хмельницької області про стягнення заборгованості за генеральним кредитним договором №3/2018 від 23.01.2018 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулося лише 17.07.2019 (згідно ухвали Господарського суду Хмельницької області від 22.07.2019 про відкриття провадження у справі № 924/727/19), тобто на момент вчинення виконавчого напису спір про стягнення боргу був відсутній.

Підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що стаття 88 Закону України «Про нотаріат» містить певну умову вчинення виконавчих написів. Так, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо, зокрема, подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Інформація про наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості.

Якщо порушення Порядку вчинення нотаріальних дій, допущені нотаріусом при вчиненні виконавчого напису, не свідчать про недотримання умов вчинення виконавчого напису, передбачених статтею 88 Закону України «Про нотаріат», та не призвели до порушення гарантованих законом прав боржника або стягувача, вони не можуть слугувати підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 та у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 910/289/18.

Суд зазначає, що звертаючись з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позивач зобов`язаний довести шляхом подання відповідних доказів відсутність заборгованості перед кредитором або інший розмір такої заборгованості за кредитним договором у разі, якщо ним оспорюється визначена у виконавчому написі нотаріуса сума боргу. Зокрема, для цього позивач був вправі надати докази погашення заборгованості за кредитним договором, зробити власний контррозрахунок належних до сплати сум тощо.

Проте, позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості перед банком за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення шляхом надання доказів часткового чи повного погашення заборгованості.

Відтак, враховуючи відсутність заперечень з боку позивача стосовно розрахунків заборгованості наведених у письмовій вимозі, банком було звернено стягнення на предмет застави шляхом ініціювання вчинення виконавчого напису у порядку та спосіб, передбачений умовами договору застави та чинним законодавством України.

Водночас, заявляючи даний позов, позивач повинен довести, що була відсутня правова підстава для вчинення спірного виконавчого напису, тобто факт відсутності порушеного права відповідача та відсутність підстав для захисту відповідного права шляхом стягнення кредитної заборгованості на підставі спірного виконавчого напису.

Однак, жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження відсутності порушення зобов`язання за кредитним договором чи наявності спору щодо заборгованості (щодо її розміру, строків, за які вона нарахована, тощо) на момент вчинення виконавчого напису позивачем не надано.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають. для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Дочірнього підприємства "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 19.11.2019.

Суддя Щербаков С.О.