Ухвала суду № 85714426, 19.11.2019, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.11.2019 Справа № 908/3182/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Дроздова С.С., розглянувши матеріали

за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680 м. Київ, Печерський район, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) в особі начальника Дніпропетровського відділення філії» Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» АТ «Укрзалізниця» Чіркова Олексія Леонідовича (49060 м. Дніпро, вул. Привокзальна, буд. 3-а)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Провідний проектний інститут «Гіпропом» (69005 м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 74-А, ідентифікаційний код юридичної особи 32343302)

про стягнення 56 920 грн. 68 коп.

УСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до суду в особі начальника Дніпропетровського відділення філії» Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» АТ «Укрзалізниця» Чіркова Олексія Леонідовича про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Провідний проектний інститут «Гіпропом» 56 920 грн. 68 коп. заборгованості.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 15.11.2019 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3182/19 та визначено до розгляду судді Дроздової С.С.

Розглянувши зазначену позовну заяву, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху на наступних підставах.

Статтями 162 та 164 ГПК України встановлено вимоги щодо предмета спору, їх обґрунтування та комплектності документів, які повинні додаватися до неї.

Позивач у позовній заяві (абз. 1 стор. 1) зазначає, що «Між Державним підприємством «Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України» правонаступником якого є АТ «Українська залізниця» (надалі по тексту називається -«Позивач») та Державним підприємством «Державний інститут проектування підприємств» правонаступником якого є ТОВ «провідний проектний інститут «Гіпропом» (надалі по тексту називається - «Відповідач») було укладено договір № 09/131-01-62/11791 від 09.09.2013 на виконання проектних робіт на суму 86 920 грн. 68 коп.», тоді як до позовної заяви не додано договір № 09/131-01-62/11791 від 09.09.2013 на виконання проектних робіт.

Враховуючи вищевикладене, заявнику необхідно надати суду завірену належним чином копію договору № 09/131-01-62/11791 від 09.09.2013 на виконання проектних робіт, на підставі якого виникла заборгованість за даним позовом.

Судом встановлено, що в порушення вимог п.п. 3, 8, 9, 10 ч. 3 ст. 162 ГПК України, ні в позовній заяві, ні в додатках до неї не зазначені докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; не надано попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; не надано підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України) .

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2019 рік” у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року встановлено в розмірі 1 921 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як слідує із змісту вищевказаної позовної заяви, ціна позову складає 56 920 грн. 68 коп., 1,5 відсотка від цієї суми та, відповідно, сума судового збору, що належить до сплати за подання цієї позовної заяви, становить 1 921 грн. 00 коп.

Разом з тим, позивачем до позовної заяви не додано платіжного доручення про сплату судового збору в розмірі 1 921 грн. 00 коп. Таким чином, позивачем не сплачено суму судового збору в розмірі 1 921 грн. 00 коп.

Суд звертає увагу, що з 01 жовтня 2019 року вступили в дію рахунки для зарахування податків, зборів та інших доходів до державного та місцевого бюджетів (в тому числі судового збору). Нові реквізити рахунків підлягають обов`язковому застосуванню з 01 листопада 2019 року.

Платiжнi реквізити для перерахування судового збору в гривнях

Отримувач коштів: УК у м.Запоріжжі/Вознесенівс./22030101

Код отримувача: (код за ЄДРПОУ): 38025409

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача: (МФО): 899998

Рахунок отримувача: UA938999980000034311206083010

Код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу: *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб). Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Запорізької області (назва суду, де розглядається справа).

Крім того, частиною 2 ст. 164 ГПК України встановлено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2 ст. 11 ГПК України встановлено, що Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Виходячи з положень наведених статей, у позовній заяві мають бути зазначені норми права на підставі яких подається позов; докази, які підтверджують певні юридичні факти з викладенням їх суті. Зазначені обставини необхідно не лише зазначити, а й обґрунтувати відповідним чином, що випливає зі змісту ст. 74 ГПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. У позовній заяві має міститися обґрунтований розрахунок суми, що стягується, який складається із зазначенням застосованих методів, періодів нарахування, тощо.

Частинами 1 і 2 ст. 91 ГПК України унормовано, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Вимоги до змісту та розташування реквізитів документів встановлені п. 5 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003), затвердженої Наказом Держспоживстандарту України 07.04.2003 за № 55. Пунктом 5.27 цієї Уніфікованої системи встановлено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів “Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23 (підпис).

Зазначені положення Уніфікованої системи необхідно обов`язково враховувати учасникам судового процесу при засвідченні копій документів, що подаються до суду.

Надані позовні матеріали не містять встановлених Уніфікованою системою відміток про засвідчення копії документів.

До позовної заяви позивачем взагалі додані лише ксерокопії (жодним чином не засвідчені копії) документів, а саме акт здачі-прийомки проектно-вишукувальних робіт та довіреність від 24.10.2019 за № 1215. № 94 .

Не дотримання позивачем наведеного вище порядку засвідчення копій документів свідчить про не надання заявником належних та допустимих доказів наявності порушення прав та законних інтересів позивача діями або бездіяльністю відповідача.

Відповідно до ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 55 Господарського кодексу України визначено, що суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку (ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України).

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Статус фізичної особи - підприємця, виходячи із змісту ст. 42 Господарського кодексу України, це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно із ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Як вбачається зі вступної частини позовної заяви, позивачем визначено: Акціонерне товариство «Українська залізниця» (03680 м. Київ, Печерський район, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) в особі начальника Дніпропетровського відділення філії`Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» АТ «Укрзалізниця» Чіркова Олексія Леонідовича (49060 м. Дніпро, вул. Привокзальна, буд. 3-а).

Тобто, начальник Дніпропетровського відділення філії» Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» АТ «Укрзалізниця» Чірков Олексій Леонідович в даному контексті є фізичною особою.

Відповідно до чинного законодавства, юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Необхідно також враховувати, що саме лише зазначення в установчих документах чи положенні про наявність у відокремленого підрозділу права представляти юридичну особу в суді (господарському суді) не свідчить про надання такому підрозділові відповідних повноважень та визначення їх кола.

Позивачу необхідно привести позивача по даному позову у відповідність з Господарським процесуальним кодексом України.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необхідності залишення без руху позовної заяви та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

Відповідно до п. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з п. 2 ст. 174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Частинами 3 та 4 ст. 174 ГПК України передбачено, що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Керуючись ст.ст. 162, 164, 172, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків в термін до 02.12.2019 включно, шляхом надання суду:

- привести позивача по даному позову у відповідність з Господарським процесуальним кодексом України;

- завірену належним чином копію договору № 09/131-01-62/11791 від 09.09.2013 на виконання проектних робіт, на підставі якого виникла заборгованість за даним позовом, установчі документи, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою;

- надати обґрунтований розрахунок суми, що стягується, який складається із зазначенням застосованих методів, періодів нарахування, тощо;

- докази сплати (доплати) судового збору в розмірі 1 921 грн. 00 коп.;

- письмову інформацію (довідку) щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

- інформації про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності);

- підтвердження позивача про відсутність в провадження суду іншого позову до цього відповідача про цей же предмет та підстави;

- попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи;

- надати суду позовні матеріали, які містять встановлені Уніфікованою системою відмітки про засвідчення копії документів, яка повинна містити (слова “Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії).

Роз`яснити заявнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається позивачу.

Ухвали набирає законної сили з моменту їх підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Ухвала підписана 19.11.2019.

Суддя С.С. Дроздова