Рішення № 85714208, 19.11.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.11.2019р. Справа №905/1696/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвентум Україна», м.Суми

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ

про стягнення заборгованості в сумі 137520,00 грн.

Суддя Г.В. Левшина

при секретарі судового засідання Ламановій А.В.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Харитонова М.І.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвентум Україна», м.Суми, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ, про стягнення заборгованості в сумі 137520,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором №15/385 поставки від 08.08.2019р.

Ухвалою від 16.09.2019р. відкрите провадження у справі №905/1696/19, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 10.10.2019р. об 11.00 год.

07.10.2019р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №17/1049-2558 від 03.10.2019р., в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на ті обставини, що:

- позивачем невірно визначено дату переходу права власності від позивача до відповідача, оскільки беручи до уваги поставлені покупцем на видаткових накладних дати про прийняття товару, право власності на товар, поставлений згідно видаткової накладної №386 від 09.08.2019р., перейшло покупцю 10.08.2019р., а не як вказує позивач - 09.08.2019р., а на товар, поставлений згідно видаткової накладної №394від 13.08.2019р., перейшло покупцю 14.08.2019р., а не як вказує позивач -13.08.2019р.;

- позивачем не надано доказів на підтвердження того, що товар був переданий постачальнику покупцю разом з усіма документами передбаченими п.6.1 договору, внаслідок чого не настав строк оплати товару;

- постачальником не було направлено одночасно з продукцією рахунок про сплату та документи про якість товару, а відповідно до п.9.7 договору у випадку не отримання документів, вказаних в п.6.1 договору, покупець вправі не оплачувати продукцію до моменту отримання всіх документів;

- 03.09.2019р. та 09.09.2019р. платіжними дорученнями №1000 та №1034 позивачу було перераховано 10000,00 грн. за отриманий товар, отже на день подання позовної заяви позивач був обізнаний про часткову сплату вартості поставленого товару, однак свідомо цей факт не зазначив;

- твердження позивача про не встановлення в договорі або законом обов`язкового порядку врегулювання спору не відповідає дійсності, адже п.12.2 договору встановлено обов`язкове врегулювання спорів.

08.10.2019р. до суду від відповідача надійшла заява №17/1050-2564 від 03.10.2019р. про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 10.10.2019р. призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, стадія: відкриття провадження у справі.

23.10.2019р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач стверджує про те, що:

- протягом строку дії договору відповідачем не направлялось позивачу жодних повідомлень щодо прийняття товару на відповідне зберігання, у зв`язку із відсутністю супровідних документів, жодних претензій щодо некомплектності поставленого товару та вимог щодо надання повного комплекту документів позивачу не надходило, що свідчить про те, що товар поставлено із усім переліком супровідних документів, встановлених п.6.1 договору;

- з відзиву на позовну заяву слідує, що відповідач розпорядився отриманим товаром та використав його під час здійснення своєї господарської діяльності, а додатковим доказом підтвердження факту надання документів, зазначених в п.6.1 договору є прийняття товару та здійснення відповідачем часткових оплат за поставлений товар;

- п.12.2 договору не обмежує позивача у праві на звернення до суду із даною позовною заявою та розгляду її по суті;

04.11.2019р. до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 04.11.2019р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 19.11.2019 року об 11:50 год.

В судове засідання 19.11.2019р. позивач не з`явився, відповідач заперечував проти позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши відповідача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

08.08.2019р. між сторонами був підписаний договір №15/385 поставки, згідно з умовами якого позивач (постачальник) зобов`язався передати у власність покупця, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити товар (продукцію), загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна, виробник якого визначені сторонами у специфікаціях, які є невід`ємними частинами даного договору.

Згідно з п.2.1 договору ціна продукції вказується в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.2.2 договору загальна сума договору є змінюваною величиною і складається з сум усіх специфікацій, оформлених до даного договору, але не може перевищувати 3000000,00 грн. з ПДВ (2500000,00 грн. без ПДВ), 500000,00 грн. ПДВ 20%.

Договір вважається укладеним та набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п.13.1 договору).

Строк дії договору до 31.12.2020р. (п.13.2 договору).

Сторонами було підписано специфікацію №1 до договору №15/385 поставки від 08.08.2019р., згідно якої визначено найменування товару, кількість, суму поставки, умови поставки, оплати, строки поставки.

На виконання договору та специфікації №1 від 08.08.2019р. позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною №386 від 09.08.2019р. на суму 97200,00 грн., за видатковою накладною №394 від 13.08.2019р. на суму 40319,99 грн.

Факт постачання позивачем товару на вказану суму за договором №15/385 поставки від 08.08.2019р. з боку відповідача не спростований.

При цьому, посилання відповідача на ті обставини, що факт поставки продукції та, відповідно, зобов`язання відповідача по оплаті даної продукції не настали, у зв`язку з ненаданням позивачем документів, зазначених в п.6.1 договору, судом до уваги не приймаються.

Так, згідно п.6.1 договору позивач зобов`язується передати відповідачу одночасно з продукцією наступні документи: рахунок, документ про якість, накладну (в накладній обов`язкове посилання на утримувача продукції), товарно-транспортну накладну.

Відповідно до п.6.2 договору якщо на момент передачі продукції будь-які з цих документів відсутні, вони мають бути надані протягом 2 календарних днів після передачі продукції.

Згідно з положеннями ст.666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідачем всупереч вимог ст.ст.13, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів на підтвердження наявності заперечень під час прийняття товару щодо відсутності документів, встановлення позивачу строку для передання документів, що стосуються товару, визначених умовами договору, доказів відмови від прийняття товару, відмови від договору, повернення позивачу товару.

За таких обставин, суд дійшов висновку про належне виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем за договором №15/385 поставки від 08.08.2019р. з передачі документів, що стосуються товару та, відповідно, належне постачання товару.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивачем не вірно визначене дату переходу права власності від позивача до відповідача, оскільки беручи до уваги поставлені покупцем на видаткових накладних дати про прийняття товару, право власності на товар, поставлений згідно видаткової накладної №386 від 09.08.2019р., перейшло покупцю 10.08.2019р., а не як вказує позивач - 09.08.2019р., а на товар, поставлений згідно видаткової накладної №394від 13.08.2019р., перейшло покупцю 14.08.2019р., а не як вказує позивач -13.08.2019р.

Зокрема, як встановлено з долучених позивачем та відповідачем до відзиву на позовну заяву видаткових накладних №386 від 09.08.2019р., №394 від 13.08.2019р. на останніх зазначено, що товар отримав економіст Межуєв Костянтин Анатолійович за довіреністю №1083 від 09.08.2019р. із засвідченням підписом останнього на спірних видаткових накладних.

Разом з тим, як вбачається з долучених відповідачем видаткових накладних №386 від 09.08.2019р., №394 від 13.08.2019р. останні містять ще штамп охорони Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», на якому зазначено, що охороною перевірено вантаж за видатковою накладною №386 від 09.08.2019р. контролером охорони ОСОБА_1 – 10.08.2019р., а вантаж за видатковою накладною №394 від 13.08.2019р. контролером охорони Павленком А.Ю. - 14.08.2019р.

Вказане твердження відповідача щодо переходу права власності 10.08.2019р. та 14.08.2019р., судом відхиляються з огляду на наступне.

Пунктом 9.3 договору №15/385 поставки від 08.08.2019р. встановлено, що покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом строку, вказаного в специфікації, від дня отримання оригіналів рахунку на оплату і документа про якість, якщо інше не передбачено специфікацією.

Згідно з п.4 специфікації №1 від 08.08.2019р. до договору умови оплати: протягом 15 календарних днів з моменту поставки.

За умовами п.1 специфікації №1 від 08.08.2019р. до договору №15/385 від 08.08.2019р. умови поставки - DDP м. Краматорськ склад ПАТ «ЕМСС» (Інкотермс 2010р.).

Зокрема, поставки DDP згідно правил Інкотермс - «Delivered Duty Paid» («Поставка з оплатою мита») розуміється вказана назва місця призначення означає, що продавець надасть минулий експортну та імпортну митну очистку, і готовий до розвантаження з прибулого транспортного засобу в розпорядження покупця в зазначеному місці призначення.

Розподіл ризиків і відповідальності за умовою DDP покладають на продавця, зокрема продавець несе всі ризики, пов`язані з транспортуванням товару до зазначеного пункту призначення.

При цьому, за умовами DDP продавець зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з транспортуванням товару, включаючи будь-які збори для експорту з країни призначення і для імпорту в країну призначення. Під словом «збори» тут мається на увазі відповідальність і ризики за проведення митного очищення, а також за оплату митних формальностей, митних зборів, податків та інших зборів.

Умови поставки DDP не можуть застосовуватися, якщо продавець прямо чи побічно не може забезпечити виконання імпортних митних процедур для ввезення товару. Якщо сторони бажають виключити із зобов`язань продавця сплату деяких витрат, що підлягають оплаті при імпорті (таких, як податок на додану вартість - ПДВ), це повинно бути чітко визначене в контракті купівлі-продажу.

Термін DDP може застосовуватися під час перевезення товару будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення. Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, яка на підставі договору перевезення бере на себе зобов`язання забезпечити самому або організувати перевезення товару по залізниці, автомобільним, повітряним, морським і внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

Відповідно до п.5.2 договору №15/385 поставки від 08.08.2019р. датою поставки вважається дата його передачі покупцю постачальником в установленому в специфікації місці.

Враховуючи вищевикладене, моментом поставки та, відповідно, переходом права власності на товар за договором №15/385 поставки від 08.08.2019р. є дата проставляння відмітки про отримання товару на видаткових накладних №386 від 09.08.2019р., №394 від 13.08.2019р. покупцем, а не дата перевірки вантажу охороною продавця.

При цьому, слід зазначити, що відмітка охорони на спірних накладних може свідчити лише про внутрішнє переміщення товару, який вже було прийнято підприємством відповідача.

Таким чином, з урахуванням умов підписаного між сторонами договору, відповідач повинен був сплатити вартість товару:

- переданого за видатковою накладною №386 від 09.08.2019р. в строк до 27.08.2019р. (24.08.2019р. (субота), День незалежності України, вихідний день; 25.08.2019р. (неділя) – вихідний день, 26.08.2019р. - вихідний день на підставі ч.3 ст.63 КзпП);

- переданого за видатковою накладною №394 від 13.08.2019р. в строк до 28.08.2019р.

За твердженнями позивача, відповідачем свої зобов`язання всупереч вимог ст.ст.525, 526, 615 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України не виконані в повному обсязі, вартість товару не сплачено, сума заборгованості складає 137500,00 грн.

Водночас, відповідач стверджує про те, позивачем не враховано під час подання позовної заяви часткових оплат відповідачем за поставлений товар за договором №15/385 поставки від 08.08.2019р. на суму 10000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно долучених відповідачем платіжних доручень, останнім було здійснено оплату за поставлений товар за договором №15/385 поставки від 08.08.2019р. 03.09.2019р. на суму 5000,00 грн. та 09.09.2019р. на суму 5000,00 грн.

За приписом ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, на момент пред`явлення позивачем позову до суду (згідно зі штампом на поштовому конверті 11.09.2019р.) зобов`язання відповідача щодо сплати за поставлений товар позивачем в сумі 10000,00 грн. припинились, внаслідок чого, судом встановлено відсутність порушеного з боку відповідача права позивача на стягнення заборгованості за поставлений товар на суму 10000,00 грн. та, як наслідок, права на звернення до господарського суду з відповідними позовними вимогами, у зв`язку з чим позовні вимоги в сумі 10000,00 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Отже, станом на 11.09.2019р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 127519,99 грн.

За таких обставин, станом на час розгляду справи, відповідачем всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України залишається непогашена заборгованість в сумі 127519,99 грн.

З приводу твердження відповідача на ті обставини, що посилання позивача у позовній заяві на відсутність встановленого в договорі або законі обов`язкового порядку врегулювання спору не відповідають дійсності та відповідно в п.12.2 договору встановлено обов`язкове врегулювання спору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, у п.12.2 договору №15/385 поставки від 08.08.2019р. передбачено обов`язкове досудове врегулювання спору.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 09.07.2002р. №15-рп/2002 справа №1-2/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Відповідно до ч.1 ст.19 Господарського процесуального кодексу України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Господарським процесуальним кодексом України не передбачене обов`язкове направлення претензії, що безумовно повинно передувати переданню спору на розгляд господарського суду. Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. у справі №15-рп/2002 право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Таким чином, оскільки досудове врегулювання між сторонами не передбачене законами України, надсилання позивачем відповідачу претензій є виключно правом, не обов`язком, а тому недотримання позивачем врегулювання спору шляхом переговорів передбаченого п.12.2 договору не позбавляє позивача його права на звернення до суду та не звільняє відповідача від обов`язку зі сплатити за отримані послуги.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Разом з тим, позивачем у п.3 резолютивної частини заявлено вимогу про покладення судових витрат на відповідача.

Водночас, позивачем до позовної заяви долучено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат щодо надання правової допомоги по справі на загальну суму 57062,50 грн., який складається з:

- сплаченого судового збору в сумі 2062,50 грн.;

- правового аналізу доказової бази (матеріалів) та підготовки позову про стягнення боргу за договором до ПАТ «ЕМСС» за договором №15/385, укладеного 08 серпня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕНТУМ Україна» та Публічним акціонерним товариством «ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ» в сумі 10000,00 грн. (зазначені витрати позивач очікує понести);

- представництва, захисту прав, інтересів клієнта та надання правової допомоги (супроводження) в судовій справі за позовом ТОВ «ІНВЕНТУМ Україна» до ПАТ «ЕМСС» про стягнення боргу за договором до ПАТ «ЕМСС» за договором №15/385, укладеного 08 серпня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕНТУМ Україна» та Публічним акціонерним товариством «ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ» в суді першої інстанції в сумі 15000,00 грн. (зазначені витрати позивач очікує понести);

- представництва, захисту прав, інтересів клієнтів та надання правової допомоги (супроводження) в судовій справі за позовом ТОВ «ІНВЕНТУМ Україна» до ПАТ «ЕМСС» про стягнення боргу за договором до ПАТ «ЕМСС» за договором №15/385, укладеного 08 серпня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕНТУМ Україна» та Публічним акціонерним товариством «ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ» в суді апеляційної інстанції в сумі 15000,00 грн. (зазначені витрати позивач очікує понести);

- представництва, захисту прав, інтересів клієнта та надання правової допомоги (супроводження) в судовій справі за позовом ТОВ «ІНВЕНТУМ Україна» до ПАТ «ЕМСС» про стягнення боргу за договором до ПАТ «ЕМСС» за договором №15/385, укладеного 08 серпня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕНТУМ Україна» та Публічним акціонерним товариством «ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ» в суді касаційної інстанції в сумі 15000,00 грн. (зазначені витрати позивач очікує понести).

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Відшкодування витрат на послуги адвоката здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п.6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 року).

Як встановлено, позивачем не надано будь-яких доказів понесення витрат на адвокатські послуги за надання правової допомоги на представництво інтересів при розгляді даної справи, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 129, 165, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвентум Україна», м.Суми до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ про стягнення заборгованості в сумі 137520,00 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька обл., м. Краматорськ, ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвентум Україна» (40020, Сумська обл., м. Суми, вул. Машинобудівників, буд. 1, ЄДРПОУ 36437713) основний борг в сумі 127519,99 грн., судовий збір в сумі 1912,80 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 19.11.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 19.11.2019р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина