Рішення № 85714128, 07.11.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2019м. ДніпроСправа № 904/3586/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панна С.П. за участю секретаря судового засідання Кравченко Р.В.

За позовом Державне промислове підприємство "КРИВБАСПРОМВОДОПОСТАЧАННЯ" м. Кривий

до Лозуватське житлово-комунальне підприємство с. Лозуватка

про стягнення заборгованості в сумі 189 162,06 грн.

Суддя Панна С.П.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Державне промислове підприємство "Кривбаспромводопостачання" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Лозуватського житлово-комунального підприємства про стягнення заборгованості в сумі 189 162,06 грн., з яких: 154 443,98 грн. - основного боргу, 24 314,23 грн. - інфляційних втрат, 8 218,93 грн. - 3% річних, 1 178,49 грн. - пені, 1 006,43 грн. - штрафу. Крім того, позивач просить суд в порядку ч.10 ст. 238 ГПК України зазначити в рішенні про нарахування інфляційних втрат, пені та 3% річних до моменту виконання рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №34 від 07.12.2016 в частині розрахунку за оплату наданих послуг.

Ухвалою суду від 11.09.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 09.10.2019.

19.09.2019 від Відповідача надійшов відзив у якому він проти позову заперечує оскільки обставини, викладені в позовній заяві, не відповідають дійсним обставинам взаємовідносин, які виникли між підприємствами, розмір заявлених вимог не є доведеним, оскільки договір на централізоване питне водопостачання визнано розірваним та до нього застосовано правові наслідки, визначені частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України у вигляді припинення зобов`язання сторін; суми компенсації за інфляцію розраховані не по дату подання позовної заяви; пеня, штрафи нараховані з порушенням строків позовної давності; до судових витрат включені витрати на оплату послуг з розрахунків інфляційних витрат, 3 % річних та пені, які не передбачені чинним законодавством. Також зазначає, що позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення пені в розмірі 1 178,49 грн. та штрафу у розмірі 1006,43 грн. по за строком позовної давності.

19.09.2019р. відповідач подав заяву про відвід, в якій просить відвести суддю Господарського суду Дніпропетровської області Панну С.П. від розгляду справи №904/3586/19.

Ухвалою суду від 19.09.2019 зупинено провадження у цій справі до вирішення питання про відвід.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2019 року в задоволенні заяви відповідача про відвід судді Панни С.П. у справі №904/3586/19 відмовлено (суддя Соловйова А.Є.).

Ухвалою суду від 11.10.2019 поновлено провадження у цій справі та призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 29.10.2019.

07.10.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив у якій він вказав, що розірвання договору між сторонами не означає припинення зобов`язання з оплати заборгованості за спожиті послуги, а також не звільняє Відповідача від відповідальності за порушення умов договору, адже зобов`язання за договором припиняться лише після належного виконання сторонами всіх своїх обов`язків. Також, посилання Відповідача на неправильний розрахунок суми компенсації за інфляцію, у зв`язку із розрахуванням його не по дату подання позовної заяви безпідставне, оскільки чинним законодавством не передбачено обов"язку Позивача розраховувати інфляційні втрати від моменту виникнення прострочення зобов`язання до моменту подачі позовної заяви, а лише обов`язок враховувати строк за весь період прострочення.

07.10.2019 від позивача надійшла заява про повернення переплаченої суми судового збору у розмірі 32,77 грн.

07.10.2019 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог від 02.10.2019 за №16-04-1364, згідно якої він просить про стягнення з відповідача 154 443,98 грн.- суми основного боргу, 8218,93 грн.-3% річних, 24 314,23 грн.-інфляційних втрат.

16.10.2019 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив у яких пояснює, що договір на централізоване питне водопостачання від 07.12.2016 року № 34 не можна зважати таким. що був закінчений по строку дії, оскільки він був розірваний з ініціативи ДПП «Кривбаспромводопостачання» достроково 29.12.2017 року - до 31.12.2017 року ("дати закінчення терміну дії договору від 07.12.2016 року № 34 згідно п. 10.1). У зв`язку з цим, є всі правові підстави застосовувати до правовідносин між ДПП «Кривбаспромводопостачання» та Лозуватським ЖКП положення частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України в частині припинення зобов`язання сторін. Твердження позивача в запереченні на відзив про те, що розірвання договору не звільняє боржника від відповідальності за раніше допущені порушення своїх зобов`язань за договором є такими, що не відповідають дійсності та безпідставними, оскільки частина 2 статті 653 Цивільного кодексу України є нормою прямої дії та чітко визначає, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються без будь-яких умов (в тому числі умови повного погашення заборгованості по договору). Виконання цієї норми не потребує від Лозуватського ЖКП вчинення будь-яких дій. Крім того, відповідача посилається на те, що Договір про надання послуг від 02.08.2019 року № 34 підписаний першим заступником генерального директора ДПП «Кривбаспромводопостачання» Дячук В.Д., який не є керівником підприємства, членом виконавчого органу підприємства та не має повноважень без довіреності безпосереднього керівника Прокопчука Є.О. підписувати цей договір. Акт здачі-приймання виконаних робіт згідно договору про виконання робіт від 02.08.2019 року № 34 датований 01.09.2019 року неділею - згідно трудового розпорядку вихідним днем в ДПП «Кривбаспромводопостачання». Даний факт ставить під сумнів присутність підписантів акту 01.09.2019 року на робочому місці та підтверджує фіктивність даних документів.

Разом з тим, 28.10.2019 відповідач просить витребувати докази, а саме лист від 29.12.2017 № 22-04-5431 та зобов`язати Позивача направити копію цього листа на поштову адресу та електронну пошту Відповідача. Суд не вбачає підстави для задоволення цього клопотання, оскільки зазначений лист вказаний у п. 1 Угоди від 03.01.2018 про розірвання Договору на централізоване питне водопостачання №34 від 07.12.2016. І при підписанні даної Угоди уповноважений представник Відповідача повинен бути обізнаний про нього. При цьому слід зазначити, що Угода про від 03.01.2018 про розірвання Договору на централізоване питне водопостачання №34 від 07.12.2016 є дійсною і даний факт сторонами не заперечувався.

Ухвалою суду від 29.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 07.11.2019.

04.11.2019 від Відповідача надійшло клопотання про відкладення справи на іншу дату у зв`язку з розглядом питання про затвердження мирової угоди між сторонами. Однак, у судове засідання 07.11 2019 Відповідач не з`явився, доказів укладання мирової угоди не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 ГПК України, сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

05.11.2019 від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

05.11.2019 від Позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої він просить про стягнення з відповідача 154 443,98 грн. - суми основного боргу, 8569,66 грн.-3% річних, 25421,30 грн. - інфляційних втрат та судові витрати. А також просить суд залишити без розгляду заяву про зменшення позовних вимог від 02.10.2019 за №16-04-1364 та клопотання про повернення судового збору від 02.10.2019.

05.11.2019 Позивачем надано заяву про повернення перерплаченої суми судового збору у розмірі 10.91 грн., про що винести відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 29.10.2019р. засідання відкладено на 07.11.2019р.

Представники сторін у судове засідання не з`явилися.

Згідно зі ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 ГПК України, у судовому засіданні 07.11.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (Виробник) та відповідачем (Споживач) був укладений договір №34 від 07.12.2016 на централізоване питне водопостачання (Договір). Згідно умов якого, Виробник бере на себе зобов`язання надавати Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги централізованого питного водопостачання (Послуга) в об`ємах, визначених п. 2.1. Договору до межі розподілу балансової належності мереж, Виробника, а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених Договором по підключеннях d 300мм до водогону Західна-ЦГЗКа (Західна н.ст.)

Відповідно до п.2.1 Договору, обсяги питного водопостачання на 2017р, передбачені в наступному графіку, складеному на підставі заявки Споживача (вх..2656 від 22.11.2016р.) та з врахуванням технічних можливостей Виробника.

Згідно п.п.3.4-3.6 Договору, Визначення місячних обсягів централізованого питного водоспоживання (п.2.1), розрахунок обсягу за пропускною здатністю труби (п.3.2.) та середньодобовою витратою (п.3.3.) здійснюється шляхом підписання Акту надання послуг з централізованого постачання питної води за б днів до закінчення розрахункового (поточного) місяця. Акт надання послуг з централізованого постачання питної води з рахунком виставленим до оплати за надані послуги водопостачання надається Споживачу для проведення кінцевого розрахунку за поточний місяць. Форма Акту надання послуг з централізованого постачання питної води розробляється Виробником та оформляється в двох примірниках, по одному для кожної сторони. Повноваження представників Споживача на підписання Акту надання послуг з централізованого постачання питної води мають бути підтверджені довіреністю або наказом керівника підприємства Споживача та надані Виробнику в оригіналах (засвідчених копіях) при підписанні актів про обсяг водопостачання. Акт надання послуг з централізованого постачання питної води повинен бути скріплений печаткою Споживача із зазначенням найменування останнього, або його структурного підрозділу, представнику якого надані повноваження з підписання Акту. Належним чином оформлений та підписаний акт надання послуг централізованого постачання питної води не може в подальшому визнаватись Споживачем недійсними та бути підставою для визнання Споживачем обсягів водопостачання.

Відповідно до п. 4.1 Договору, ціна на послуги централізованого водопостачання встановлюється згідно із затвердженими тарифами, які на момент укладання Договору складають: 1,95 грн.(без ПДВ) за 1 м3. орієнтована сума Договору на момент його укладання на підставі передбачених п.2.1 Договору обсягів централізованого питного водопостачання складає 1 139 580,00 грн. у т.ч. ПДВ 189 930,00 грн.(п.4.2 Договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та скріплення печатками, діє до 31.12.2017. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Споживача від відповідальності за невиконання зобов`язань з оплати отриманих послуг, яке не було виконане в передбачений Договором термін (п.10.1,10.2 Договору).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На виконання умов договору, Позивачем було подано Відповідачу у серпні 2017р., з грудня 2017р. по січень 2018р. 95 147 м3 централізованої питної води на суму 222 643,98 грн. Факт надання послуг за Договором за зазначений період підтверджується актами надання послуг з постачання технічної води підписані Виробником та Споживачем, та виставленими на підставі даних актів рахунками (а.с.16-18).

Відповідно до п.4.4 Договору, Споживач здійснює оплату отриманих від Виконавця рахунків за послуги централізованого питного водопостачання шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виробника до кінця поточного місяця, попередню оплату з кінцевим розрахунком до 5 числа місяця наступного за розрахунковим.

Підтвердження взаємних розрахунків за отриманий фактично обсяг питного водопостачання оформлюється Актом звірки взаємних розрахунків за вимогою однієї із сторін (п.4.8 Договору).

Відповідач розрахувався з Позивачем частково лише в сумі 68 200,00 грн. Таким чином, станом на час розгляду даної справи заборгованість Відповідача з основної суми боргу складає 154 443,98 грн., яка підлягає до стягнення і підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.10.3, цей договір може бути розірваний достроково:

10.3.1. За домовленістю Сторін, яка оформлюється угодою про розірвання Договору, і вважається розірваним з моменту належного оформлення Сторонами відповідної угоди.

10.3.2. Шляхом односторонньої відмови від Договору з боку Виробника, у випадку невиконання Споживачем своїх зобов`язань, на підставі письмового повідомлення за один місяць до розірвання.

Угодою від 03.01.2018 про розірвання договору про розірвання Договору на централізоване питне водопостачання №34 від 07.12.2016 сторонами було розірвано договір про розірвання Договору на централізоване питне водопостачання №34 від 07.12.2016. При цьому у п. 2 Угоди зазначено, що на момент підписання даної Угоди Сторони підтверджують, що не мають будь - яких претензій одна до одної, за умов сплати Споживачем заборгованості за спожиті послуги.

Відповідач у відзиві вказує, що п. 2 Угоди є дискримінаційним та не відповідає положенням ч.2 ст. 653 ЦК України, якою чітко визначено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Отже, стягнення 154 443,98 грн. є незаконним.

Однак, Господарський суд не погоджується з твердженнями Відповідача оскільки розірвання договору між сторонами не означає припинення зобов`язання з оплати заборгованості за спожиті послуги, а також не звільняє Відповідача від відповідальності за порушення умов договору, адже зобов`язання за договором припиняться лише після належного виконання сторонами всіх своїх обов`язків. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №3-123гс 14, від 24.06.2015 у справі №3-192-гс 15).

Відповідно до частин другої і третьої статті 653 ЦК України в разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов`язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання(неналежне виконання) грошових зобов`язань ( абзац 2 п. 1.12 Постанови ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань від 17.12.2013 № 14»).

Таким чином, позивачем доведено та підтверджено матеріалами справи, а відповідачем належними та допустимим доказами не спростовано порушення умов договору.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 154 443,98 грн. є обґрунтованими та такими, та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із п. 7.2 Договору, при несвоєчасній сплаті(порушенні п.4.4 даного Договору) за надані послуги з централізованого питного водопостачання Споживач зобов`язаний пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.5 Договору визначено, що при порушенні зобов`язань щодо терміну проведення розрахунків, Споживач сплачує заборгованість з урахуванням штрафних санкцій, інфляційних та 3% річних за користування чужими грошовими коштами, згідно діючого законодавства.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 8569,66 грн. 3% річних за період з 05.09.2017р. по 05.08.2019р.

Розрахунок 3% річних наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, правильно враховує періоди нарахувань, тому підлягає задоволенню.

Також, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 25 421,30 грн. за період з жовтня 2017 по травень 2019.

Відповідно до пункту 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Суд, перевіривши розрахунок в системі «Законодавство» за загалний період з 01.10.2017р. по 31.05.2019р. встановив, що він складає 25 406,62 грн. Таким чином, в решті позовних вимог про стягнення інфляційних втрат необхідно відмовити.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Щодо розподілу судового збору суд зазначає таке.

Під час звернення до суду із первісно визначеної ціни позову позивач сплатив судовий збір у сумі 2837,43 грн. за платіжними дорученнями № 1460 від 07.08.2019, №1469 від 04.09.2019 (а.с. 17,32).

Після зменшення позовних вимог до 188434,94 грн. судовий збір підлягає зменшенню до 2826,52 грн. (188434,94 х 1,5% = 2826,52).

Отже, надмірно сплачений судовий збір складає 10,91 грн. (2837,43-2826,52 = 10,91).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.

У клопотанні від 05.11.2019 позивач просить повернути йому судовий збір у сумі 10,91 грн.

З огляду на викладене, надмірно сплачений позивачем судовий збір у сумі 10,91 грн. підлягає поверненню йому з Державного бюджету України.

Розподіл судового збору у сумі 2826,52 грн. здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України за змістом якої у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі, якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Лозуватське житлово-комунальне підприємство (53020, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Лозуватка, вул.. Ватутіна,45 код ЄДРПОУ 32193370) на користь Державне промислове підприємство "КРИВБАСПРОМВОДОПОСТАЧАННЯ" (50069, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Миру,15-А, код ЄДРПОУ 00191017) основну заборгованість у розмірі 154 443,98 грн., 3% річних у розмірі 8569,66 грн., 25406,62 грн. - втрат від інфляції, а також судові витрати у розмірі 2315,43 грн., про що видати наказ.

В решті позовних вимог - відмовити.

Повернути Державному промисловому підприємству "КРИВБАСПРОМВОДОПОСТАЧАННЯ" (50069, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Миру,15-А, код ЄДРПОУ 00191017) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у сумі 10,91 грн., про що винести ухвалу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 18.11.2019

Суддя С.П.Панна