Ухвала суду № 85714116, 19.11.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

19.11.2019м. ДніпроСправа № 904/86/19

за позовом Заступника керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області , м. Дніпро

до Відповідача -1: Петропавлівської районної державної адміністрації, смт. Петропавлівка, Дніпропетровська область

Відповідача -2: Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича, м. Першотравенськ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача1: Дмитрівська сільська рада Петропавлівського району Дніпропетровської області, с. Дмитрівка, Петропавлівський район, Дніпропетровська область

про скасування розпорядження визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення

Головуючий суддя Назаренко Н.Г.

Суддя Бєлік В.Г.

Суддя Бондарєв Е.М.

За участю секретаря судового засідання Вязовська К.В.

Представники:

Від прокуратури Рудницька О.П. - прокурор

Від позивача Алексєєнко Р.Ю. - представник

Від відповідача-1 не з`явився

Від відповідача-2 не з`явився

Від третьої особи не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Заступник керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача -1: Петропавлівської районної державної адміністрації Відповідача -2: Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича, в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації "Про затвердження ФОП Маркову Д.О. технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради" № Р-533/0/350-15 від 24.12.2015;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 5,0962 га кадастровий номер 1223881500:02:001:1012, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, укладений 29.01.2016 між Петропавлівською районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Марковим Дмитром Олександровичем, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.03.2016, номер запису - 13649229.

- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Маркова Дмитра Олександровича (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39835428, адреса: пр. Олександра Поля, 2, м. Дніпро, 49004) земельну ділянку загальною площею 5,0962 га (кадастровий номер 1223881500:02:001:1012) орієнтованою ринковою вартістю 1 501 400 грн., на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому Фізична особа-підприємець Марков Дмитро Олександрович одержав її в оренду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорювань розпорядження Петропавлівської районної державної адміністрації прийнято з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню, оскільки спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення, за межами населеного пункту, належить до земель запасу Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району, а не до невитребуваних (невизначених) земельних часток (паїв), отже повноваження щодо розпорядження останньою, на підставі статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та на підставі частини 3 статті 122 Земельного кодексу України, у Петропавлівської районної державної адміністрації відсутні. Оспорюваний договір, укладений між ФОП Марковим Д.О. та Петропавлівською районною державною адміністрацією, має бути визнаний недійсним з підстав, встановлених в статтях 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки орендну плату за користування земельною ділянкою визначено без проведення їх нормативної грошової оцінки, що є порушенням вимог статей 6,15 Закону України "Про оренду землі", статей 13, 18 Закону України "Про оцінку земель". При цьому прокурор вважає, що позовна давність за його вимогами має обраховуватися з 22.12.2016, коли йому стало відомо про порушення інтересів держави, а відтак не є такою, що спливла.

Ухвалою суду від 10.01.19 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 29.01.2019.

В судовому засіданні 29.01.2019 прокурор надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме державного акту на право постійного користування землею.

Представник Позивача 29.01.2019 надав пояснення в яких зазначив, що перевіркою Управління з контролю за використання та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області встановлено, що розпорядження Петропавлівської райдержадміністрації стосовно визначених земельних ділянок видані з порушенням вимог статті 122 Земельного кодексу України та відповідні земельну ділянки не відносяться до не витребуваних паїв, про що складено акт від 31.08.2017 № 193-ДК/245/АП/09/01/-17 щодо перевірки дотриманням вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки. Спірна земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення, однак має враховуватися в землях резервного фонду, а не в землях невизначених паїв.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2019, підготовче судове засідання відкладено до 18.02.2019.

31.01.2019 представник відповідача-2 надав відзив на позовну заяву, в яком проти позову заперечував, посилаючись на те, що прокуратурою не надано належних доказів, які б свідчили про те, що спірна земельна ділянка відноситься до резервного фонду.

Відносно вимог позивача про визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку, відповідач-2 зазначає, що не зважаючи на не проведення нормативно грошової оцінки спірної земельної ділянки, Петропавлівською РДА визначено розмір орендної плати, виходячи з вартості земельної ділянки та з урахуванням положень Податкового кодексу України, яким регламентовано визначення орендної плати з урахуванням нормативно грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь та коефіцієнта індексації, а тому з огляду на узгодження сторонами всіх істотних умов договору оренди ФОП Марков Д.О. не вбачає підстав для визнання спірного договору недійсним.

Крім того, у відзиві на позовну заяву, відповідачем-2 заявлено про застосування строку позовної давності.

14.02.2019 прокурор надав до суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що спірна земельна ділянка належала до резервного фонду колективного сільськогосподарського підприємства "ім. Чкалова", яке припинило свою діяльність та внаслідок чого спірна земельна ділянка повинна була перейти до земель резервного фонду Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району. Проте, прокуратура вважає, що Петропавліською районною державною адміністрацією безпідставно з перевищенням своїх повноважень віднесено спірну земельну ділянку до не витребуваних земельних паїв та відповідно передано її в оренду ФОП Маркову Д.О .

18.02.2019 прокурор подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 1223881500:02:001:1012, клопотання про долучення до матеріалів справи роздруківки з офіційного сайту публічної кадастрової карти України, клопотання про долучення до матеріалів справи схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім. Чкалова від 2000 року. Копії відповіді на відзив та зазначених клопотань були вручені сторонам у судовому засіданні.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 18.02.2019 подав до суду клопотання, в якому просив суд витребувати в ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області поземельну книгу №1223881500:02:001:1012 в паперовій формі з усіма додатками та дослідити доказ при розгляді справи. Представники позивача та прокуратури проти клопотання відповідача-2 заперечували.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 09.04.2019. Підготовче судове засідання відкладено до 19.03.2019.

28.02.2019 від відповідача -2 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що жодного доказу, щодо належності спірної земельної ділянки до резервного фонду позивачем не надано. Петропавлівська райдержадміністрація не перевищувала надані законом повноваження при прийнятті оскаржуваних розпоряджень, та жодним чином не порушила інтереси держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Також Відповідач-2 зазначає, що наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 18.12.2018 № 605 «Про внесення змін до додатка 1 до Поряду нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.12.2018 за № 1471/32923, додаток 1 до зазначеного Порядку викладеного в новій редакції. Відповідно до зазначеного наказу, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки на час розгляду справи складає 123 337,35 грн., тобто орендна плата , яку має сплачувати відповідач становить 4 933,4+9 грн., а відповідно до розрахунку вона складає 5 765,37 грн.

Щодо повноважень прокуратури, відповідача -2 звернув увагу на те, що відсутність визначених підставі для представництва інтересів держави, свідчить про заявлення позову особою (прокурором), яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України.

Крім того, відповідач -2 щодо позовної давності зазначив, що з огляду на додані до справи докази, перебіг строку позовної давності має починатися з 08.02.2008 року, тобто з дня реєстрації земельної ділянки Держгеокадастром України.

14.03.2019 від Відповідача-1 надійшла заява в якій Петропавлівська районна державна адміністрація просить суд розглянути справу без участі представника, рішення у справі винести на розсуд суду. У разі задоволення позову, не стягувати з райдержадміністрації судовий збір, враховуючи те, що Петропавлівська районна державна адміністрація є державним органом та фінансується за рахунок державного бюджету.

В судовому засіданні 19.03.2019 прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та надали пояснення.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні поданий раніше відзив підтримав та заперечив проти задоволення позову.

У судовому засіданні 19.03.2019 оголошено перерву до 01.04.2019.

Ухвалою суду від 01.04.2019 залучено до розгляду справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 1: Дмитрівську сільську раду Петропавлівського району Дніпропетровської області. Призначено колегіальний розгляд справи № 904/86/19.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 02.04.2019 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Назаренко Н.Г., судді Бєлік В.Г., Бондарєв Е.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2019, прийнято справу до розгляду в колегіальному складі суду. Призначено підготовче засідання на 25.04.2019.

24.04.2019 від третьої особи надійшли письмові пояснення в яких зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1223881500:02:001:1012 площею-5,0962 га станом на 01.01.2016 року згідно форми Державної статистичної звітності 6-зем враховувалась в землях сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва як не витребувана земельна ділянка (пай). На момент укладання договору оренди з ФОП Марковим Дмитром Олександровичем розпорядником даних земель являлася Петропавловська районна адміністрація з якою і було укладено договір оренди. Протягом часу перебування в оренді земельної ділянки і на даний час орендна плата сплачується в повній мірі і своєчасно. Згідно останніх змін в діючому законодавстві України з 01.01.2019 року розпорядником таких земель є сільські, селищні, міські ради, тому пайові землі перейшли у розпорядження сільської ради, яка буде проводити роботу про підвищення відсотку виплати орендної плати за користування земельною ділянкою до 12%, а в разі переведення даних земель до земель запасу сільськогосподарського призначення розпорядником земель буде Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке може без погодження з сільською радою передати дані землі часникам ООС(АТО), які звільняються від сплати земельного податку з фізичних осіб, а кошти від орендної плати за землю, це ті кошти за рахунок яких наповнюються бюджет сільської ради

25.04.2019 Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надало до суду пояснення, в яких зазначило, що у 1997 році Дніпропетровською філією Інституту землеустрою виготовлено науково-технічну документацію по роздержавленню земель та виготовленню Державних актів на право колективної власності на землю та право постійного користування земельною ділянкою КСП ім. Чкалова Петропавлівського району Дніпропетровської області. Відповдіно о державного акту на право постійного користування землею від 21.05.1997 № 004503 КСП ім.. Чкалова передано у постійне користування: 616,2 га земель. Передано у користування землі загальною площею - 6 154,0 га, у тому числі: колективна власність - 5 537,8 га, постійне користування - 616,2 га, з них: державний резервний фонд: 263,7 га, лісовий фонд - 135 га, природоохоронний фонд - 161,8 га, водний фонд - 55,4 га.

Відповдіно до плану зовнішніх меж землекористування , що зазначені в державному акті на право постійного користування землею від 21.05.1997 004503, земельна ділянка з кадастровим номером 1223884500:02:001:1012 розташована в межах масиву земель державного резервного фонду.

У 2002 році КСП ім. Чкалова Петропавлівського району Дніпропетровської області припинило свою діяльність. На момент припинення діяльності земельні ділянки , що входять до земель державного резервного фонду , відповідно до положень ч. 10.11. ст.. 25 Земельного кодексу України, мали бути передані до земель резервного фонду Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району.

Позивач зазначає, що під час надання земель площею 102, 672 га, до складу якої входить земельна ділянка з кадастровим номером 1223881500:02:001:1012, в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва гр. ОСОБА_3 та виготовлення відповідної технічної документації із землеустрою у 2008 році ТОВ «Геосервіс» також було підтверджено належність спірної земельної ділянки до земель запасу.

Позивач звертає увагу на те, що на титульному листі тау пояснювальній записці вказаної технічної документації безпосередньо розробником документації із землеустрою зазначено, що спірна земельна ділянка передається із земель запасу Дмитрівської сільської ради Петропавлівськог району Дніпропетровської області. Також у погодженні технічної документації щодо відведення земельної ділянки площею 102,672 га в оренду гр.. ОСОБА_3. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, наданого Петропавлівським районним відділенням земельних ресурсів від 08.02.2008 року № 7/09 310 вказано: «… Петропавлівський районний відділ земельних ресурсів погоджує її та вважає за можливе відвести в оренду пп. ОСОБА_3 земельну ділянку площею 102,672 га, в тому числі 102,672 га ріллі за рахунок земель запасу Дмитрівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».

Інформація про те, що земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності відображається у Витязі Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 1223881500:02:001:1012.

Крім того, позивач стверджує, що посилання відповідача -2 на ст.. 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» про Поземельну книгу та додатки до неї є безпідставним.

Також позивач вказує на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 1223881500:02:001:1012 сформована 09.02.2008, на цей момент реєстрація земельних ділянок здійснюється відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого Наказом Держкомзему від 02.07.2003 № 174.

Згідно даного Порядку адміністратором державного реєстру земель був Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, що забезпечував створення та функціонування державного реєстру земель, відповідав за достовірність і збереження даних, захист від несанкціонованого доступу та руйнування бази даних АС ДЗК, мав повний прямий доступ до бази даних АС ДЗК.

Стосовно розміру орендної плати позивач зазначив, що відповідно до інформації Петропавлівської районної ради Дніпропетровської області від 12.12.2017 нормативна грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення , що перебувають в оренді ФОП Маркова Д.О. , загальною площею 102,672 га, до складу якої входить земельна ділянка площею 4,8349 га з кадастровим номером 1223881500:02:001:1012 не проводиться та відповідна технічна документація не виготовлялась.

Ухвалою від 25.04.2019 оголошено перерву до 10.05.2019.

06.05.2019 від третьої особи надійшли пояснення, в яких зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1223881500:02:001:1012 площею - 5,0962 га станом на 01.01.2016 року згідно форми Державної статистичної звітності 6-зем враховувалась в землях сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва як не витребувана земельна ділянка (пай). На момент укладення договору оренди з ФОП Марковим Д.О. розпорядником даних земель є Петропавлівська районна адміністрація з якою і було укладено договір оренди. Протягом часу перебування в оренді земельної ділянки і на даний час орендна плата сплачується в повній мірі і своєчасно. згідно останніх змін в діючому законодавстві України з 01.01.2019 року розпорядником таких земель є сільські, селищні, міські ради, тому пайові землі перейшли у розпорядження сільської ради, яка буде проводити роботи про підвищення відсотку виплати орендної плати за користування земельною ділянкою до 12%, а в разі переведення даних земель до земель запасу сільськогосподарського призначення розпорядником земель буде Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке може без погодження з сільською радою передати дані землі учасникам ООС (АТО), які звільняються від сплати земельного податку з фізичних осіб, а кошти від орендної плати за землю, це ті кошти за рахунок яких наповнюється бюджет сільської ради.

Ухвалою від 10.05.2019 оголошено перерву у судовому засіданні до 27.05.2019.

27.05.2019 прокурор наддав до суду пояснення щодо підстав представництва прокурором інтересів держави, в яких зазначив, що підставою звернення заступника керівника Павлоградської місцевої прокуратури з позовом стало неналежне виконання органом упвноваженим державою - Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області своїх власних повноважень.

Також 27.05.2019 прокурор наддав додаткові пояснення, в яких вказав на те, що як відповдіач -1 так і відаповдіач -2 знали про порушення та складення акту перевірки щодо довтсва за об`єктом - земельної ділянки. Відповдіачі-1 та-2 повторно отримали копії акту перевірки ще при внесенні прокуратурою першого позову у 2018, при цьому не оскаржили його до сьогоднішнього дня, отже акт перевірки є чиним, до того ж вказаний акт не є предметом цого спору.

У зв`язку з перебуванням членів колегії - суддів Бєлік В.Г., Бондарєва Е.М. 27.05.2019 у відпустці, судове засідання по справі № 904/86/19 призначене на цю дату не відбулося.

Ухвалою від 03.06.2019 продовжено строк підготовчого провадження до 01.07.2019 та призначено підготовче засідання на 25.06.2019.

25.06.2019 відповідач-2 надав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у інших справах № 587/430/16-ц.

Ухвалою суду від 25.06.2019 провадження у справі № 904/86/19 зупинино до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі № 587/430/16-ц.

08.10.2019 на адресу суду від прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження, в якому зазначено, що 26.06.2019 Великою Палатою Верховного Суду переглянуто у касаційному порядку судові рішення у справі № 587/430/16-ц, касаційну скаргу прокурора задоволено, судові рішення, якими залишено без розгляду позов прокурора, скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою від 18.10.2019 поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 31.10.2019.

Ухвалою від 31.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 19.11.2019.

У судовому засіданні 19.11.2019 прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач підтримав позовні вимоги прокурора.

Відповідач-1 у судове засідання не з`явився, направив до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач -2 у судове засідання не з`явився, направив до суду клопотання про перенесення судового засідання у зв`язку з неможливістю бути присутнім в ньому по причині зайнятості в Касаційному Господарському суді.

Прокурор та позивач заперечили проти задоволення клопотання відповідача-2 про відкладення розгляджу справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі на підставі наступного.

Обґрунтовуючи підстави здійснення представництва інтересів держави, прокурор зазначив, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є ГУ Держгеокадастру, яке, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Дніпропетровської області. Також прокурором зазначено, що звернення із цим позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яке проведено з порушенням вимог чинного законодавства.

Положеннями статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України "Про прокуратуру". Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Виходячи зі змісту частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Таким чином, обставини дотримання прокурором встановленої статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом під час розгляду спору за позовом прокурора.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 16 жовтня 2019 року на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України передала справу № 912/2385/18 разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду. При цьому вказала на наявність виключної правової проблеми, вирішення якої сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, тобто розумного балансу між приватними й публічними інтересами.

Велика Палата Верховного Суду, перевіривши наявність підстав для передачі справи на її розгляд та доцільність цього розгляду, дійшла таких висновків.

За висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які обґрунтовані нормами статей 19, 131-1 Конституції України, статей 53, 174 ГПК України, статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», рішеннями Конституційного Суду України від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017, від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019, від 20 червня 2019 року № 6-р/2019, виключну правову проблему щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, становить питання: чи зобов`язаний прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, окрім обґрунтування сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, обґрунтовувати також визначені законом підстави для звернення до суду прокурора шляхом:

- додання до позовної заяви суду доказів, які підтверджують, що захист законних інтересів держави не здійснюється, зокрема доказів здійснення передбачених законом дій щодо порушення прокурором відповідного провадження у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурором;

- обґрунтування та доведення суду причин, через які захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (чи достатньо у такому разі самого лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття позову прокурора до розгляду.

У контексті зазначених питань колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду посилається на правовий висновок, викладений у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17 про те, що з метою підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів, прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом. Колегія суддів зазначає, що цей висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц стосовно відсутності необхідності підтвердження прокурором відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але зауважує, що у справі, що переглядається, на відміну від справи № 587/430/16-ц, розглядається питання наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором у суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Також колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наводить різну судову практику з наведеного питання:

- у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зробив висновок, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посади державної служби в органі державної влади та здійснюють установлені для таких посад повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо). Аналогічні висновки були зроблені у таких постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18 (пункт 30), від 16 квітня 2019 року у справі № 925/650/18 (пункт 51), від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18 (пункт 35), від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18 (пункт 7.16), від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18 (пункт 7.16), а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18 (пункт 25);

- про необхідність обґрунтування та з`ясування судом причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, зазначено також і в рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів інших касаційних судів (від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18 (пункт 24), від 03 жовтня 2019 року у справі № 802/4083/15-а (пункт 34), від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 201/5279/16, від 04 вересня 2019 року у справах № 372/1688/17-ц та № 448/764/17);

- у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року у справі № 802/1873/17-а зроблено висновок про те, що «неможливість сплати судового збору та недостатнє фінансування органу державної влади не свідчить про наявність виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави» (пункт 40);

- водночас у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 910/3486/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зробив висновок, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів (пункт 5.6). У подальшому цей висновок викладений у постановах судів апеляційної інстанції різних юрисдикцій (постанови колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 441/702/19, від 16 вересня 2019 року у справі № 441/821/19, постанова колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Харківського апеляційного суду від 18 червня 2019 року у справі № 626/482/19-ц);

- у постанові від 21 березня 2019 року у справі № 910/3486/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зробив висновок, що проведення процедури державних закупівель та укладення договору з порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Водночас обставини щодо з`ясування судом причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, у цій справі судом касаційної інстанції не перевірялися.

Також колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наводить питання щодо правових наслідків у випадку, якщо судом після відкриття провадження у справі за результатами розгляду справи буде встановлено відсутність підстав для представництва інтересів держави в суді (прокурор не обґрунтовував сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, не зазначив визначені законом підстави для звернення до суду, не дотримався процедури, передбаченої абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»), які, на думку колегії суддів, потребують правового висновку Великої Палати Верховного Суду:

- чи свідчить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави про відсутність процесуальної дієздатності;

- які правові наслідки, якщо суд після відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, установить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з таким позовом.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду посилається на різну судову практику щодо зазначених питань:

- у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зробив висновок, що обставини дотримання прокурором установленої частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті (пункт 33). А відсутність законних підстав для представництва прокурором інтересів держави свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, що є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 226 ГПК України. Аналогічні висновки щодо необхідності залишення у такому випадку позову прокурора без розгляду сформульовані у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 серпня 2019 року у справі № 912/2529/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/641/18, від 31 липня 2019 року у справі № 916/2914/18, від 03 квітня 2019 року у справі № 909/63/18, від 19 березня 2019 року у справі № 909/63/18, від 26 лютого 2019 року у справі № 920/284/18;

- водночас у постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 925/226/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано), погодився із судом апеляційної інстанції, який, установивши, що прокурором у зверненні з позовом до суду не зазначено причин неможливості здійснення позивачем, який є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку, дійшов неспростовного висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та необхідність залишення позову прокурора в інтересах держави в особі ради без розгляду;

- в інших випадках суд касаційної інстанції зазначає про необхідність ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, якщо прокурор не обґрунтував підстав представництва інтересів держави в особі позивачів у суді. Так, у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про скасування ухвали про залишення позову без розгляду, що була постановлена судом першої інстанції на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України, зазначивши, що, з`ясувавши обставини відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів у цій справі, судам слід було відмовити у позові, а не залишати позов без розгляду. Аналогічні висновки сформульовані у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 909/569/18, в якій Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що «прокурор у цій справі звернувся в інтересах особи, яка не має статусу позивача у справах щодо оскарження процедур закупівлі, проведених відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», господарські суди правомірно відмовили в задоволенні позову». При цьому колегія суддів враховувала правову позицію, викладену у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17 (у цій справі суд касаційної інстанції також погодився з висновками судів про необхідність відмови у задоволенні позову у такому випадку);

- у судах іншої юрисдикції також виникають проблемні питання щодо визначення правових наслідків. Так, у постанові Апеляційного суду Черкаської області від 18 червня 2019 року у справі № 22-ц/793/1011/19 зазначено, що залишати позовну заяву без розгляду з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України, суд вправі, якщо її заявлено особою, яка не може особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, що в даній справі не має місця, адже позивач - Черкаська місцева прокуратура в особі відповідної посадової особи (заступника керівника), вправі мати та здійснювати процесуальні обов`язки під час розгляду цивільних справ. Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково вказав на відсутність у прокуратури цивільної процесуальної дієздатності, одночасно аргументувавши це відсутністю у прокуратури права на позов, що є різними за змістом правомочностями.

Велика Палата Верховного Суду погодилась я з висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про наявність виключної правової проблеми, необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у питаннях щодо здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором. Відсутність єдиної правозастосовчої практики у питаннях механізму реалізації прокурором права подавати позови до суду в інтересах держави може становити порушення принципу юридичної визначеності, який є складовою конституційного принципу верховенства права, що вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.

З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про доцільність розгляду справи 912/2385/18 Великою Палатою Верховного Суду та ухвалою від 07.11.2019 зазначену справу прийнято до розгляду.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 904/89/19 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі № 912/2385/18.

Керуючись статтями 228, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 904/86/19 зупинити до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі № 912/2385/18.

Ухвала набирає законної сили з дати її підписання - 19.11.2019 та може бути оскаржена до апеляційної інстанції через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий суддя Суддя Суддя Н.Г. Назаренко В.Г. Бєлік Е.М. Бондарєв