Рішення № 85714071, 14.11.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2019м. ДніпроСправа № 904/2837/19

За позовом: Фізичної особи-підприємця Ицковича Олега Марковича, м. Дніпро

до відповідача-1: Комунального підприємства "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

відповідача-2: Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про визнання угоди у формі повідомлення про розірвання договору недійсною та визнання договору від 01.12.2018 дійсним; зобов`язання відновити та встановити зупиночний комплекс

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача: Стасовська Є.А., ордер серія ДП№000011 від 20 червня 2019 року, адвокат, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №0765 від 08 січня 1998 року

Від відповідача-1: Робота С .С. , наказ №20-ДТКЛ від 21 травня 2019 року, директор

Від відповідача-2: Вохмяніна І.М., довіреність №7/10-3290 від 11 листопада 2019 року,

С У Т Ь С П О Р У :

У липні 2019 року Фізична особа-підприємець Ицкович Олег Маркович звернувся до господарського суду із позовом, яким просить:

- визнати недійсною угоду у формі повідомлення про розірвання договору №1793-ДТК від 14.06.2019, яка є невід`ємною частиною договору №0067/160517-348 передачі в платне користування об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі міста не за функціональним призначенням;

- визнати недійсним договір №0063/160517-348 від 01.12.2018 передачі в платне користування об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі, укладений між Комунальним підприємством "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Ицковичем Олегом Марковичем;

- зобов`язати Дніпровську міську раду відновити та встановити зупиночний комплекс об`єкт благоустрою вулично-дорожньої мережі відповідно до вимог чинного законодавства за умовами договору №0063/160517-348 від 01.12.2018, за адресою: м. Дніпро , пр . Дмитра Яворницького , біля буд. 121 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Комунальним підприємством "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради (відповідач-1) порушено умови та порядок розірвання договору № 0063/160517-348 від 01.12.2018 передачі в платне користування об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі. За змістом п.13.2 договору цей договір підлягає розірванню в односторонньому порядку, коли одна із сторін порушує умови договору і свої зобов`язання. 18 червня 2018 року позивачем отримане повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку №1796-ДТК від 14.06.2019. Повідомлення про розірвання договору 0063/160517-348 від 01.12.2018 передачі в платне користування об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі міста не за функціональним призначенням в односторонньому порядку позивач вважає Угодою про розірвання цього Договору та його невід`ємною частиною. Зазначене повідомлення, як односторонній правочин, позивач просить визнати недійсним з огляду на таке:

- з повідомлення не вбачається та не є зрозумілим, який договір розірвано;

- відповідач-1 посилається на п.5.3. Договору згідно з яким він має право здійснювати контроль, тоді як п.п.5.3 Договору передбачає, що у випадку припинення цього Договору позивач вправі залишити собі (вилучити) проведені поліпшення об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі, здійснені за власні кошти, якщо вони можуть бути відокремлені від об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі без завдання йому шкоди;

- посилання на п.п.6.2, 6.4, 6.5, 6.8, 13.2. Договору є незаконними, так як в Договорі № 0063/160517-348 від 01.12.2018 передачі в платне користування об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі, що має місце розташування м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, біля буд. 121 , таких пунктів не існує;

- з повідомлення не вбачається та не є зрозумілим, який договір розірвано;

- договір є дійсним, може бути розірвано за погодженням сторін;

- позивач, отримавши повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку, 18.06.2019 направив листа на адресу КП "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради, зазначив, що не погоджується зі змістом повідомлення та вказав на право передати спір про розірвання договору на вирішення суду;

- згідно п.3 рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 625 від 18.06.2019р. "Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста", комунальні підприємства Дніпровської міської ради за наявності відповідних договорів щодо використання об`єктів благоустрою міста, договорів передачі в платне користування об`єктів благоустрою вулично-дорожньої мережі та інших договорів оренди тимчасових споруд повинні здійснити їх розірвання відповідно до чинного законодавства. Позивач виконує в повному обсязі всі умови діючого Договору, оплата за отримане на підставі діючого Договору права використання об`єкту благоустрою вулично-дорожньої мережі здійснена по 01.09.2019;

- факт передачі майна в оренду позивачу та використання його останнім за призначенням без порушення умов договору підтверджується договором та актом прийому-передачі в платне користування об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі, а також рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 348 від 16.05.2017 та рішенням сесії Дніпропетровської міської ради № 96/35 від 19.09.2018 "Про затвердження Порядку передачі об`єктів (елементів) благоустрою м.Дніпра в тимчасове використання не за функціональним призначенням для здійснення господарської діяльності у сфері споживчого ринку та послуг".

Оскільки повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку є недійсним, позивач просить визнати договір від 01.12.2018 дійсним.

Вимога позивача про зобов`язання Дніпровську міську раду відновити та встановити зупиночний комплекс мотивована порушенням вимог діючого законодавства. Так, 20.06.2019 відповідач-2 направив представників Дніпровської міської ради в супроводі представників комунального підприємства "Муніципальна варта" Дніпровської міської ради, які шляхом демонтажу знесли зупиночний комплекс - об`єкт благоустрою вулично-дорожньої мережі за адресою: м. Дніпро пр. Д.Яворницького, біля буд .121, чим завдали позивачу збитків в розмірі 77 702,00 гри. без урахування благоустрою території, вартості товару та обладнання, які знаходилися в демонтованому об`єкті благоустрою. Позивач вважає, що за відсутності підстав розірвання договору в односторонньому порядку, у відповідача-2 відсутні підстави для демонтажу зупиночного комплексу. Позивач не має жодних порушень Правил благоустрою міста, договорів передачі в платне користування об`єктів благоустрою; виконує у повному обсязі всі умови діючого договору, оплата за отримане на підставі договору права використання об`єктів благоустрою здійснена по 01.09.2016.

При цьому позивач посилається на положення ст.ст.18, 19, 26, 28, 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 626, 627, 629, 631, 651, 652, 759, 784,795 Цивільного кодексу України, ст.ст.173-175, 188, 283,291 Господарського кодексу України.

Відповідач-1, КП "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради, проти задоволення позовних вимог заперечує (а.с.82-84, т.1) та зазначає, що у зв`язку з невиконанням позивачем умов спірного договору - пунктів 1.1., 4.2., 4.4., 4.6, 4.12, Правил розміщення та обладнання зупинок міського електро- та автомобільного транспорту від 15.05.1995 №21, Закону України "Про відходи", на адресу позивача направлено повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку. З повідомлення чітко вбачається, який договір розірвано. Також відповідач-1 заперечує проти задоволення вимоги про визнання договору дійсним, звертає увагу на те, що при укладенні договору керувався рішенням Дніпровської міської ради №96/35 від 19.09.2018 та чинним законодавством України. На думку відповідача-1, позивачем не доведено факту порушення КП "Дніпротранскомплекс" прав та законних інтересів, а правова позиція позивача ґрунтується лише на припущеннях.

Відповідач-2, Дніпровська міська рада, заперечує проти задоволення позовних вимог (а.с.114-117, т.1). Вказує, що не приймала рішення про демонтаж та не здійснювала дії по демонтажу спірного об`єкта, а відтак, не порушувала прав і інтересів позивача. Позивачем не надано доказів того, що демонтаж об`єкта інвестування здійснювався саме Дніпровською міською радою. Вимога про зобов`язання відновити та встановити зупиночний комплекс спрямована до Дніпровської міської ради, яка не є належним відповідачем.

Дніпровська міська рада також вважає необгрунтованими вимоги позивача про визнання недійсною угоди у формі повідомлення про розірвання договору.

Зі змісту документів, наданих КП "Дніпротранскомплекс" вбачається, що останнім було виявлено ряд порушень договору №0063/160517-348 від 01.12.2018 з боку ФОП Ицкович О.М. , що стало підставою для розірвання цього договору в односторонньому порядку згідно пункту 10.2 Договору. На думку Дніпровської міської ради, враховуючи направлення позивачу повідомлення про розірвання № 1796-ДТК, та те, що таке повідомлення направляється не раніше ніж за 1 календарний місяць, спірний договір припинив свою дію через 1 календарний місяць після направлення такого повідомлення, тобто 15.07.2019, а тому підстави для визнання вказаного договору дійсним станом на сьогодні відсутні. Зі змісту повідомлення про розірвання договору №1796-ДТК можна дійти висновку про те, що це повідомлення стосується саме договору №0063/160517-348 від 01.12.2018, що є предметом спору до цій справі, оскільки в самому повідомленні містяться неодноразові посилання на цей договір.

Відповідач-2 додатково зазначає, що позивачем подано до відповідачів три позови із однаковою першою позовною вимогою (справа № 904/2837/19, суддя Євстигнеєва Н.М., справа № 904/3474/19, суддя Васильєв О.Ю., справа № 904/3008/19, суддя Кеся Н.Б.): « 1. Угоду у формі повідомлення про розірвання договору №1793-ДТК від 14.06.2019, яка невід`ємною частиною Договору № 0067/160517-348 передачі в платне користування об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі міста не за функціональним призначенням визнати недійсною».

Також відповідач-2 заперечує щодо витрат на відправку кореспонденції у розмірі 46,00грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 22000,00 грн., оскільки позивачем не додано доказів здійснення таких витрат в зазначених розмірах, не надано доказів користування послугами адвоката, доказів сплати коштів адвокату у розмірі 22000,00грн., а також не надано акту виконаних робіт тощо.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 03.09.2019, вх. №39833/19 (а.с.142-144, т.1) позивач не погоджується з доводами відповідачів, вважає, що відповідачі своїми незаконними діями порушили права та інтереси позивача шляхом незаконного демонтажу зупиночного комплексу з двома кіосками за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, біля буд. 121.

В запереченнях на відповідь на відзив КП "Дніпротранскомплекс" ДМР зазначає, що встановлення позивачем невідповідностей між повідомленням про розірвання договору в односторонньому порядку та умовами договору ніяким чином не впливає на правильність вирішення справи, предмет доказування має виходити із заявлених вимог. В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо правомірності розміщення позивачем та обладнання ним зупинок, а тому розміщення зупинок здійснено з порушенням умов договору та норм чинного законодавства України.

03.09.2019 до господарського суду надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи документів, у тому числі попередній розрахунок суми судових витрат та правову допомогу, Акт наданих послуг адвокатом, платіжне доручення про сплату адвокатських витрат у розмірі 22000,00грн. (а.с.125, т.1).

03.09.2019 до господарського суду надійшла заява позивача про уточнення до позовних вимог (вх.№39835/19 від 03.09.2019, а.с.154-156, т.1), якою просить:

- визнати недійсною угоду у формі повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку №1796-ДТК від 14.06.2019, яка є невід`ємною частиною договору №0063/160517-348 передачі в платне користування об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі міста не за функціональним призначенням;

- визнати недійсним договір №0063/160517-348 від 01.12.2018 передачі в платне користування об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі, укладений між Комунальним підприємством "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради, що діє на підставі статуту та Фізичною особою-підприємцем Ицковичем Олегом Марковичем, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія В00 №337509 від 10.09.1998;

- зобов`язати Дніпровську міську раду код ЄДРПОУ 26510514 відновити та встановити зупиночний комплекс об`єкт благоустрою вулично-дорожньої мережі відповідно до вимог чинного законодавства за умовами договору №0063/160517-348 від 01.12.2018, за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, біля буд. 121 площею 12,8 кв.м.

В обгрунтування цієї заяви позивач посилається на наступні докази: рішення виконавчого комітету ДМР №457 від 16.10.2013 з переліком об`єктів комунальної власності; план-схему розташування зупиночного комплексу; робочий проект електропостачання на зупиночний комплекс; звіт та висновок про ринкову вартість зупиночного комплексу; рішення Дніпропетровської міської ради №50/16від 01.12.2016 та Перелік до цього рішення; рішення Дніпропетровської міської ради №88/16 від 01.12.2016; лист від 02.12.2016 про переукладення договорів зупиночних комплексів; рішення виконкому ДМР №348 від 16.05.2017 та №354 від 22.05.2018, рішення Дніпропетровської міської ради №96/35 від 19.09.2018, Витяг з Порядку передачі об`єкта благоустрою Дніпра, затвердженого рішенням №96/35 від 19.09.2018, рішення виконкому ДМР №1246 від 18.12.2018, договір про надання послуг з вивезення ТПВ.

Відповідачі заперечують проти заяви про уточнення позовних вимог, вважають, що таким чином позивач змінює як підстави позову, так і предмет.

Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки поданою заявою позивач конкретизує раніше заявлені вимоги, суд не вбачає одночасної зміни підстави і предмету позову та відхиляє заперечення відповідачів.

07 жовтня 2019 року до господарського суду надійшла відповідь на відзив Фізичної особи-підприємця Ицкович Олега Марковича мотивована тим, що відповідач-1 направив позивачу повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку №1796-ДТК від 14.06.2019 і вважає це повідомлення угодою про розірвання спірного Договору. Проте, додаткова угода про дострокове розірвання договору оренди, якою визначатимуться усі істотні умови повного припинення господарських зобов`язань між сторонами, позивачу не надсилалася. На думку позивача, є всі підстави для визнання Угоди у формі повідомлення про розірвання договору №1796-ДТК від 14.06.2019, недійсною.

Щодо позовної вимоги визнати дійсним договір передачі в платне користування об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі позивач зазначає, що відповідач-1 в односторонньому порядку розірвав Договір, тому є необхідність визнати цей договір дійсним. Щодо правил розміщення зупинок та обладнання зупинок міського електро- та автомобільного транспорту, позивач зазначає, що згідно з рішенням міської ради, неодноразово укладених Договорів передачі в платне користування об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі та схеми розміщення об`єкту благоустрою вулично-дорожньої мережі, яка є невід`ємною і складовою частиною Договору встановив зупиночний комплекс за адресою: м. Дніпро пр. Д.Яворницького біля буд . 121. Позивач не порушував умови Договору та норми чинного законодавства України, самостійно не встановлював зупиночний комплекс - об`єкт благоустрою вулично-дорожньої мережі, даний зупиночний комплекс було встановлено на підставі рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради №105 від 13.03.2013, та укладених неодноразово (з 2013 року) Договорів передачі в платне користування об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі, укладеного між Комунальним підприємством "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради та ФОП Ицкович О.М.

15 жовтня 2019 року до господарського суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог (вх.№46643/19 від 15.10.2019, а.с.63-69, т.2) відповідно до якої просить:

- визнати недійсною угоду у формі повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку №1796-ДТК від 14.06.2019, яка є невід`ємною частиною договору №0063/160517-348 передачі в платне користування об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі міста не за функціональним призначенням;

- визнати недійсним договір №0063/160517-348 від 01.12.2018 передачі в платне користування об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі, укладений між Комунальним підприємством "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради, що діє на підставі статуту та Фізичною особою-підприємцем Ицковичем Олегом Марковичем, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія В00 №337509 від 10.09.1998;

- зобов`язати Дніпровську міську раду код ЄДРПОУ 26510514 відновити та встановити зупиночний комплекс об`єкт благоустрою вулично-дорожньої мережі відповідно до вимог чинного законодавства за умовами договору №0063/160517-348 від 01.12.2018, за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, біля буд. 121 площею 12,8 кв.м.

15 жовтня 2019 року до господарського суду від Комунального підприємства "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради надійшли заперечення на заяву про уточнення позовних вимог. Відповідач-1 просить в задоволенні позовних вимог ФОП Ицкович О.М. відмовити у повному обсязі.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2019 позовну заяву передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05 липня 2019 року позовну заяву залишено без руху, Ицкович Олегу Марковичу запропоновано протягом 10 днів з дня отримання ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме: направити позовну заяву з додатками за місцезнаходженням відповідача-1, Комунального підприємства "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 101, приміщення 5), надати до суду належні докази направлення (фіскальний чек та опис вкладення); направити на адресу відповідачів позовну заяву з усіма додатками, надати до суду докази направлення.

Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою суду від 16 липня 2019 року справа була призначена до розгляду у підготовчому засіданні на 22.07.2019. З 22.07.2019 підготовче засідання відкладено на 04.09.2019. Ухвалою суду від 04.09.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 23.09.2019, з 23.09.2019 на 09.10.2019, з 09.10.2019 на 15.10.2019. Ухвалою суду від 15.10.2019 закрито підготовче провадження, розгляд справи призначено у судове засідання на 16.10.2019. В подальшому була оголошена перерва до 28.10.2019, до 07.11.2019 та 14.11.2019.

У судовому засіданні 14.11.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

01.12.2018 Комунальним підприємством "Дніпротранскомплекс" Дніпропетровської міської ради (сторона-1) та Фізичною особою - підприємцем Ицкович Олегом Марковичем (сторона-2) укладено договір №0063/160517-348 передачі в платне користування об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі, відповідно до п.1.1. якого сторона-1 передала позивачу (сторона-2) зупиночний комплекс - частину об`єкту благоустрою вулично-дорожньої мережі за адресою: м. Дніпро, пр. Яворницького, буд. 121 площею 12,8 кв. м., а позивач прийняв зазначений об`єкт в строкове платне користування для утримання в належному стані місць очікування пасажирами громадського транспорту, продажу проїзних квитків, преси, тощо.

За умовами цього договору використання об`єкту благоустрою вулично-дорожньої мережі не за цільовим призначенням забороняється.

Права і обов`язки сторін за цим договором визначені розділами 4-7 договору.

Відповідно до пункту 6.1. договору Сторона-1 зобов`язана:

передати Стороні-2 в користування об`єкт благоустрою вулично-дорожньої мережі згідно з цим договором за актом приймання-передачі;

здійснювати контроль за своєчасним і повним надходженням платежів за користування об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі.

За умовами пунктів 7.2, 7.3. договору, сторона-1 має право здійснювати контроль за використанням об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі за цільовим призначенням, визначеним умовами цього Договору та контроль за належне обслуговування, збереження, експлуатацію і санітарне утримання об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі та прилеглої території.

В свою чергу, сторона-2 (відповідач) має право: розміщувати на об`єкті благоустрою вулично-дорожньої мережі власне майно за згодою Сторони-1 (позивача);

у випадку припинення цього договору залишити собі (вилучити) проведені поліпшення об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі, здійснені за власні кошти, якщо вони можуть бути відокремлені від об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі без завдання йому шкоди (п.5.2., 5.3. договору).

Відповідно до розділу 4 сторона-2 зобов`язана: використовувати об`єкт благоустрою вулично-дорожньої мережі відповідно до його цільового призначення та умов цього договору (п.4.2.);

своєчасно і у повному обсязі сплачувати плату за використання об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі та здійснювати відшкодування витрат щодо утримання і експлуатації об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі за весь час фактичного використання об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі до дати підписання акта приймання-передачі об`єкта об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі включно (п.4.3.);

забезпечити належне обслуговування, збереження, експлуатацію і санітарне утримання об`єкту благоустрою вулично-дорожньої мережі та прилеглої території, запобігати його пошкодженню і псуванню. Утримувати об`єкт благоустрою вулично-дорожньої мережі у стані, передбаченому санітарними та протипожежними правилами та ЗУ "Про благоустрій населених пунктів", нести відповідальність за їх невиконання. А також Сторона-2 зобов`язана укласти договір про вивіз твердих побутових відходів з профільною організацією (п.4.4.);

не встановлювати будь-яку рекламу на об`єкті благоустрою вулично-дорожньої мережі (вивіски, рекламні проспекти, тощо) окрім реклами власного виду підприємницької діяльності (п.4.12).

Дія цього договору починається з 01.12.2018 по 31.12.2019 (п.9.1.). Після закінчення терміну дії цього договору передачі в платне користування об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі, Сторона-2, яка належним чином виконувала свої обов`язки за договором, має переважне право перед іншими особами на укладання договору передачі в платне користування на новий термін (п.9.2.).

Додатками до договору є: Акт приймання-передачі в платне користування об`єкту благоустрою вулично - дорожньої мережі (Додаток 1); Схема розміщення об`єкту благоустрою вулично-дорожньої мережі (Додаток 2); Розрахунок витрат за користування об`єктом благоустрою (вулично-дорожньої мережі (Додаток 3) (розділ 12 договору).

1 грудня 2018 року сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі (а.с.23, т.1).

05.06.2019 на адресу позивача відповідачем-1 направлено припис (вих. №1741-ДТК, а.с.28, т.1), яким відповідач-1 вимагав повернення місця зупинки громадського транспорту у відповідність до Наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.05.1995 №21 та умов діючого договору передачі в користування об`єкту благоустрою вулично-дорожньої мережі №0063/16052017 від 01.12.2018. В іншому разі, комунальне підприємство буде змушено здійснити розірвання договорів в односторонньому порядку.

Листами від 07.06.2019 (вхідн. №1800-ДТК) та від 13.06.2019 позивач повідомив відповідача-1 про належне виконання зі свого боку умов укладеного договору та зазначив про відсутність підстав для розірвання договору в односторонньому порядку (а.с.29-30, т.1).

Матеріали справи містять лист від 14.06.2019 на адресу міського голови Філатова Б.А., в якому позивач повідомляє про те, що всі споруди, які ним використовуються, були встановлені з дозволу територіальної громади міста (а.с.31, т.1).

14 червня 2019 КП "Дніпротранскомплекс" направило на адресу позивача повідомлення №1796-ДТК про розірвання договору №0067/160517-348 в односторонньому порядку (а.с.33-34, т.1).

18.06.2019 позивачем було отримано повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку №1796-ДТК від 14.06.2019. При цьому, у вказаному повідомленні зазначалося про те, що повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку №1796-ДТК від 14.06.2019 є невід`ємного частиною договору передачі в платне користування об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі міста не за функціональним призначенням.

Позивач вважає це повідомлення Угодою про розірвання Договору №0063/160317-348 від 01.12.2018 передачі в платне користування. Вважаючи вчинений відповідачем-1 правочин щодо розірвання договору в односторонньому порядку таким, що не відповідає діючому законодавству, позивач звернувся із позовом про визнання його недійсним. Також просить визнати договір №0063/160517-348 від 01.12.2018 дійсним та зобов`язати Дніпровську міську раду відновити та встановити зупиночний комплекс за адресою: м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, біля буд, 121.

Отже, предметом позовних вимог у цій справі є вимога про визнання недійсним правочину щодо розірвання договору в односторонньому порядку вчиненого повідомленням (листом) від 14.06.2019 №1796-ДТК, яке є невід`ємного частиною договору № 0063/160517-348 передачі в платне користування об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі міста не за функціональним призначенням, а підставами позову є посилання на обставини, які вказують на невідповідність дій відповідача-1 умовам договору та положенням цивільного та господарського законодавства.

Відповідно до приписів статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється (частина третя статті 615 Цивільного кодексу України).

Отже, у даному випадку оспорюване повідомлення відповідача є одностороннім правочином, оскільки тягне за собою розірвання Договору в односторонньому порядку та впливає на права та обов`язки сторін.

Підставою недійсності правочину відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочинів недійсними і настання відповідних наслідків.

У якості обставин, з якими закон пов`язує визнання недійсним оскарженого правочину, оформленого листом від 14.06.2019 №1796-ДТК про одностороннє розірвання Договору 0063/160517-348 від 01.12.2018, позивач посилається на приписи:

- статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка передбачає, що одностороння відмова від договору оренди не допускається,

- статті 291 Господарського кодексу України, відповідно до якої на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, пеоредбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу,

-ст.ст. 651,652 ЦК України, які передбачають, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення іншою особою взятих на себе зобов`язань за договором, друга сторона має право на одностороннє розірвання договору, якщо це встановлено договором або законом.

Підстави дострокового розірвання договору встановлені розділом 10 договору №0063/160517-348 передачі в платне користування об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі міста не за функціональним призначенням.

Так, відповідно до п.10.1. дія цього договору припиняється внаслідок:

закінчення терміну, на який його було укладено; приватизації об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі Стороною-2; знищення об`єкту благоустрою вулично-дорожньої мережі; ліквідації юридичної особи однієї із Сторін; невиконання Стороною-2 зобов`язань, зазначених у розділах 3 та 4 цього Договору; в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

Цей Договір передачі в платне користування об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі підлягає розірванню в односторонньому порядку, коли одна із сторін порушує умови Договору і свої зобов`язання (п.10.2 договору).

Сторона-1 має право достроково розірвати даний договір в односторонньому порядку, письмово попередивши про такий намір Сторону-2 не раніше ніж за 1 (один) календарний місяць (п.10.3. договору).

Враховуючи викладене та те, що лист - повідомлення від 14.06.2019 був отриманий позивачем 18.06.2019, договір №0063/160517-348 від 01.12.2018 вважається таким, що припинив свою дію у зв`язку з його розірванням в односторонньому порядку 18 липня 2019 року.

За доводами позивача, оскільки повідомлення про розірвання договору від 14.06.2019 не містить будь-яких посилань на факти порушення позивачем своїх зобов`язань за договором, то односторонній правочин про розірвання договору не містить первісної і основної умови, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, а саме - факту порушення позивачем своїх зобов`язань.

Зі змісту листа-повідомлення №1796-ДТК від 14.06.2019 про одностороннє розірвання Договору 0063/160517-348 від 01.12.2018 вбачається, що при його складанні відповідач-1 припустився помилок, зокрема:

- вказав на порушення позивачем пунктів договору, які у самому договорі відсутні - пункти 6.4, 6.5, 6.8, 13.2;

- посилається на пункт 5.3. договору, згідно з яким Сторона-1 має право здійснювати контроль, тоді як п.п.5.3 Договору передбачає, що у випадку припинення цього Договору залишити собі (вилучити) проведені поліпшення об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі, здійснені за власні кошти, якщо вони можуть бути відокремлені від об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі без завдання йому шкоди;

- посилається на порушення п.п.6.2.Договору, який визначає обов`язки відповідача-1 по здійсненню контролю за своєчасним і повним находженням платежів за користування об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі;

- в мотивувальній частині повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку № 1796-ДТК від 14.06.2019 вказано, що повідомлення про розірвання договору № 1793-ДТК від І4.06.2019, є невід`ємною частиною Договору № 0067/160517-348 від 01.12.2019 передачі в платне користування об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі міста не за функціональним призначенням та Відповідач-1 вважає це Повідомлення угодою про розірвання Договору № 0067/160517-348 від 01.12.2018 передачі в платне користування об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі міста.

Однак такі обставини не створюють підстав для визнання цього правочину недійсним з урахуванням наступного.

Як встановлює частина перша статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Положеннями частини другої статті 67 Господарського кодексу України також передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до норм статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

З урахуванням вищенаведеного, цивільне та господарське законодавство України зобов`язує сторін правочину (договору) при його вчиненні (укладенні) включити до змісту правочину (договору) передбачені законодавством обов`язкові умови та надає право сторонам правочину (договору) на власний розсуд визначити та погодити будь-які інші умови, в тому числі умови стосовно припинення договірних правовідносин.

Згідно з положеннями статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Із цими положеннями кореспондується норма частини першої статті 188 Господарського кодексу України, якою також встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з частиною третьою статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлена договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Відтак, за змістом наведених норм, повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Разом із цим законом передбачено випадки, коли договір може бути розірвано в односторонньому порядку, у тому числі шляхом відмови від договору, зокрема, одностороннє розірвання договору може бути наслідком порушення зобов`язань за договором іншою стороною, або якщо таке право на розірвання встановлено договором, незалежно від настання тих чи інших обставин. Тобто, у випадках, коли підстава для односторонньої зміни чи розірвання договору встановлена законом або договором, відповідна сторона договору може скористатися нею самостійно, без звернення до суду.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором передачі в платне користування об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані Законом України "Про благоустрій населених пунктів", Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", положеннями Цивільного кодексу України тощо.

Об`єкт благоустрою був визначений в договорі № 0063/160517-348 від 01.12.2018 передачі в платне користування об`єкта благоустрою вулично-дорожньої мережі, відповідно до статей 13, 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Порядку передачі об`єктів (елементів) благоустрою м. Дніпра в тимчасове використання не за функціональним призначенням для здійснення господарської діяльності у сфері споживчого ринку та послуг, затвердженим рішенням Дніпровської міської ради VІІ скликання №96/35 від 19.09.2018 (а.с.170-175, т.1).

За змістом укладеного позивачем та відповідачем-1 договору, сторонами було узгоджено порядок його розірвання, зокрема, за ініціативою відповідача-1, тобто в односторонньому порядку. При цьому, самостійною умовою та підставою такого розірвання є письмове повідомлення про це за один календарний місяць до дати розірвання.

Відповідно до частини другої статті 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

У даному випадку узгодження сторонами умови про право сторони на розірвання договору шляхом повідомлення іншої сторони про таку відмову не пізніше ніж за один місяць до дати його розірвання, слід розуміти як згоду сторін на розірвання договору за скасувальною обставиною, при цьому на відміну від пункту 1 частини першої статті 611, частини другої статті 651 Цивільного кодексу України порушення іншою особою взятих на себе зобов`язань за договором не є обов`язковою умовою односторонньої відмови від договору.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що укладений між сторонами договір може бути розірвано не лише за згодою сторін чи за рішенням суду, а і шляхом односторонньої відмови від нього, оскільки таке право прямо передбачено пунктом 10.3. означеного Договору та може бути реалізоване відповідачем незалежно від існування обставин, передбачених пунктами 10.1.- 10.2. цього ж Договору.

Таким чином, погодження сторонами умови договору про право сторони на відмову від договору шляхом повідомлення іншої сторони про таку відмову не раніше ніж за 1 (один) календарний місяць, є згодою сторін на припинення договору. Умова пункту 10.3. Договору не суперечить наведеним нормам Цивільного кодексу України, оскільки в даному випадку йде мова не про односторонню відмову від договору на підставі пункту 1 частини першої статті 611, частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, а має місце взаємне волевиявлення двох сторін, закріплене в вищевказаному пункті угоди щодо встановлення певного порядку припинення їх правовідносин, а саме: в порядку відмови на підставі повідомлення.

Цивільним кодексом України, Законом України "Про благоустрій населених пунктів" не передбачено заборони відмовлятися в односторонньому порядку від договору.

Щодо доводів позивача про те, що мало місце порушення відповідачем приписів ст. 291 Господарського кодексу України та ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якими заборонено одностороння відмова від договору оренди, суд зазначає, що спірний договір не є договором оренди державного чи комунального майна, тож положення зазначених законодавчих актів щодо порядку розірвання договорів оренди на спірні правовідносини не поширюються.

За таких обставин вимога позивача про визнання Угоди (повідомлення) про розірвання договору від 01.12.2018 недійсною задоволенню не підлягає.

Окрім вимоги про визнання недійсною Угоди (повідомлення) про розірвання договору від 01.12.2018 позивач заявляє вимогу про визнання цього ж договору дійсним.

Зазначена вимога не підлягає задоволенню, оскільки позивачем обрано не належний спосіб захисту. Цивільним кодексом України визначені певні випадки, за яких договори визнаються дійсними: щодо не додержання вимоги щодо письмової форми правочину (ч.2. ст. 218 ЦК України), у зв`язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину (ст.ст.219, 220 ЦК України), якщо правочин вчинено недієздатною фізичною особою (ч.2 ст. 226 ЦК України).

Як зазначено у п.13 постанови пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009, у зв`язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача зобов`язати Дніпровську міську раду відновити та встановити зупиночний комплекс суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про зобов`язання Дніпровську міську раду (відповідача-2) відновити та встановити зупиночний комплекс - об`єкт благоустрою вулично-дорожньої мережі відповідно до вимог чинного законодавства за умовами договору №0063/160517-348 від 01.12.2018, за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького , біля буд . 121 площею 12,8 кв.м., повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує обов`язок останнього вчинити певні дії.

Як вказувалося вище, обґрунтовуючи заявлений позов позивач посилався на те, що відповідач-2 направив представників Дніпровської міської ради в супроводі представників комунального підприємства "Муніципальна варта" Дніпровської міської ради, які шляхом демонтажу знесли зупиночний комплекс - об`єкт благоустрою вулично-дорожньої мережі за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, біля буд. 121 площею 12,8 кв.м., чим завдали позивачу збитків у розмірі 77702,00грн., без урахування вартості товару та обладнання, які знаходилися в демонтованому об`єкті.

За ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Проте, жодних доказів на підтвердження того, що Дніпровська міська рада приймала рішення про демонтаж зупиночного комплексу та здійснювала дії по демонтажу спірного об`єкта, позивачем не надано. Також позивачем не надано доказів того, що демонтаж об`єкта здійснювався саме Дніпровською міською радою, а також не надано доказів порушення прав позивача саме міською радою.

Позивач посилається на те, що неправомірні дії відповідачів спричинили йому збитків у розмірі 77 702,00грн. У якості доказів на підтвердження цих доводів позивач надав договір №18/02 купівлі-продажу з доставкою та монтажем від 10.02.2014 (а.с.24-25, т.1), Акт здачі-прийняття зупиночного комплексу «Тандем-2 з кіосками» від 21.11.2013 (а.с.25, т.1) та Специфікацію №1 до цього договору на суму 77702,00грн. (а.с.26, т.1).

Зазначені доводи та докази відхиляються судом, оскільки вимога про стягнення збитків у даній справі позивачем не заявлялася.

Посилання позивача на рішення виконавчого комітету ДМР №457 від 16.10.2013 з переліком об`єктів комунальної власності; план-схему розташування зупиночного комплексу; робочий проект електропостачання на зупиночний комплекс; звіт та висновок про ринкову вартість зупиночного комплексу; рішення Дніпропетровської міської ради №50/16 від 01.12.2016 та Перелік до цього рішення; рішення Дніпропетровської міської ради №88/16 від 01.12.2016; лист від 02.12.2016 про переукладення договорів зупиночних комплексів; рішення виконкому ДМР №348 від 16.05.2017 та №354 від 22.05.2018, рішення Дніпропетровської міської ради №96/35 від 19.09.2018, Витяг з Порядку передачі об`єкта благоустрою Дніпра, затвердженого рішенням №96/35 від 19.09.2018, рішення виконкому ДМР №1246 від 18.12.2018, не доводить протиправність дій відповідачів по знесенню (демонтажу) спірного об`єкту. Зі змісту наданих позивачем документів не вбачається обов`язок міської ради, як органу місцевого самоврядування, здійснити дії по відновленню та встановленню зупиночного комплексу.

Лист Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (Дніпровський відділ поліції) від 09.07.2019 (а.с.129, т.1), на який посилається позивач, жодним чином не встановлює осіб, які здійснили демонтаж зупиночного комплексу. Розглянувши звернення позивача, ГУНП в Дніпропетровській області рекомендувало звернутися до суду Кіровського району з заявою в порядку приватного звинувачення та оскаржити дії представників Дніпровської міської ради.

Враховуючи вищевикладене, встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Ицковича Олега Марковича до відповідача-1: Комунального підприємства "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради, відповідача-2: Дніпровської міської ради про визнання угоди у формі повідомлення про розірвання договору недійсною та визнання договору від 01.12.2018 дійсним; зобов`язання відновити та встановити зупиночний комплекс - відмовити.

Судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.11.2019

Суддя Н.М. Євстигнеєва