Ухвала суду № 85712344, 05.09.2019, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2707/19

провадження № 4-с/753/99/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О. з секретарем судового засідання Кримчук Я.Р.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

особа, дії та рішення якої оскаржуються, - заступник начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Медведєва Олена Олегівна,

представник Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ - Спектор М.О.,

заінтересована особа (стягувач) - Акціонерне товариство «Універсал Банк»,

представник заінтересованої особи - Русецький П.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу боржника ОСОБА_1 на дії та рішення посадової особи органу державної виконавчої служби,

В С Т А Н О В И В:

30.01.2019 боржник ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , боржник, заявник) звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення заступника начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Медведєвої Олени Олегівни (далі - заступник начальника Дарницького РВ ДВС м. Київ Медведєва О.О.) щодо відкриття виконавчого провадження з виконання рішення суду про солідарне стягнення з неї та ОСОБА_3 боргу на користь ПАТ «Універсал Банк».

Вимоги скарги обґрунтовані посиланням на відсутність у постанові про відкриття виконавчого провадження змісту резолютивної частини рішення суду, стягнення винагороди на користь приватного виконавця та відкриття другого виконавчого провадження за одним і тим же виконавчим листом, що за міркуванням заявника свідчить про її незаконність.

В судове засіданні заявник не з`явилася, її представник ОСОБА_4 подав клопотання про відкладення розгляду скарги.

Однак з огляду на те, що справа перебуває в провадженні суду тривалий час, а на підтвердження поважності причин неявки сторони боржника не надано жодних доказів, суд не встановив підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши в судовому засіданні представників Дарницького РВ ДВС м. Київ та стягувача, які вважали скаргу необґрунтованою і просили у її задоволенні відмовити, дослідивши матеріали скарги та матеріали виконавчого провадження № 58030020, суд встановив такі обставини.

25.10.2011 Дарницький районний суд м. Києва ухвалив рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за двома кредитними договорами та судових витрат в загальному розмірі 1 659 392 грн.

Рішення набрало законної сили та за ним було видано виконавчі листи, які стягувач пред`явив до примусового виконання.

Виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_1 перебував на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві (Дарницькому РВ ДВС м. Київ) та двічі повертався стягувачу (згідно з постановами від 28.12.2015 та від 27.03.2017) з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону № 606-XIV від 21.04.1999)та п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону № 1404-VIII від 02.06.2016).

За приписом цих норм виконавчий документ, на підставі якого відкрите виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

09.01.2019 виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_1 втретє був пред`явлений стягувачем до примусового виконання шляхом подання відповідної заяви до Дарницького РВ ДВС м. Київ.

Зі змісту вказаної заяви вбачається, що у зв`язку з частковим виконанням рішення суду до стягнення заявлено залишок заборгованості в розмірі 23 492 грн.

11.01.2019 заступник начальника Дарницького РВ ДВС м. Київ Медведєва О.О. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 58030020, якою також зобов`язала боржника ОСОБА_1 подати декларацію про доходи та майно і стягнула з боржника виконавчий збір в сумі 2349,20 грн.

Даючи оцінку доводам скарги про неправомірність оскаржуваної постанови суд керується відповідними положеннями Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону № 1404-VIII від 02.06.2016, далі по тексту - Закон № 1404-VIII).

Згідно ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписом ст. 2 цього Закону засадами виконавчого провадження є верховенство права; обов`язковість виконання рішень; законність; диспозитивність; справедливість; неупередженість та об`єктивність; гласність та відкритість виконавчого провадження; розумність строків виконавчого провадження; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

За приписом ч. 1 ст. 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

За ч. 2 зазначеної норми строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Ч. 4 ст. 12 Закону № 1404-VIII передбачає, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно ст. 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Ст. 18 Закону № 1404-VIII зобов`язує виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом.

За змістом положень ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний розпочати примусове виконання рішення за наявності низки умов, зокрема, якщо: виконання рішення передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, набрало законної сили; не пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; виконавчий документ відповідає вимогам, передбаченим ст. 4 цього Закону; стягувач подав заяву про примусове виконання рішення та надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (ч. 3 ст. 26 Закону № 1404-VIII).

Дослідженням матеріалів виконавчого провадження № 58030020 встановлено, що в даному випадку усі вищенаведені умови були дотримані, а отже виконавець зобов`язаний був винести постанову про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа (ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII).

За міркуванням заявника постанова про відкриття виконавчого провадження є неправомірною з огляду на не зазначення у ній змісту резолютивної частини рішення суду, проте ці доводи не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до ст. 4 Закону № 1404-VIII резолютивна частина рішення обов`язково зазначається у виконавчому документі, а зазначення її у постанові про відкриття виконавчого провадження закон не вимагає.

Незважаючи на не зовсім коректний виклад пункту 3 оскаржуваної постанови, з його змісту вбачається, що при відкритті виконавчого провадження з боржника стягнуто виконавчий збір, а не винагороду приватного виконавця, як це стверджує заявник.

Доводи заявника про те, що за одним і тим же виконавчим листом відкрите друге виконавче провадження, також є необґрунтованими і не заслуговують на увагу з таких підстав.

За загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 368 ЦПК України (в редакції Закону від 18.03.2004 № 1618-IV, чинній на час видачі виконавчого листа), за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, видається один виконавчий лист. Однак у разі, якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом, або зазначити, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Аналогічна норма міститься у ч. 5 ст. 431 ЦПК України (в редакції Закону від 03.10.2017 № 2147-VIII).

За положеннями ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII у разі, якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Зі змісту наданої заявником постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.03.2013 вбачається, що в провадженні Подільського РВ ДВС м. Київ перебуває (чи перебувало) виконавче провадження з примусового виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25.10.2011 щодо боржника ОСОБА_3 , а відтак наявність такого виконавчого провадження не виключає здійснення даного виконавчого провадження, солідарним боржником у якому є ОСОБА_1 .

Отже, зважаючи на встановлені обставини та вищенаведені законодавчі норми, суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови заступник начальника Дарницького РВ ДВС м. Київ Медведєва О.О. діяла правомірно, в межах своїх повноважень та у відповідності з вимогами Закону № 1404-VIII, а тому підстави для задоволення скарги відсутні.

Керуючись статтями 450, 451 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні скарги боржника ОСОБА_1 на дії та рішення посадової особи органу державної виконавчої служби.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: