Рішення № 85709071, 15.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 листопада 2019 року № 320/1982/19

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.02.2019 №0038841311;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок податкової знижки за 2017 рік із включенням до складу податкової знижки суми витрат у розмірі 3374,99 грн., що сплачені позивачем за навчання в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» за договором про надання освітніх послуг №СГ-51/650 від 12.08.2015 та додаткової угоди №2 від 01.06.2018 до договору №СГ-51/650 від 12.08.2015.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 справа передана за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2019 прийнято адміністративну справу до провадження та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до податкового законодавства за наслідками звітного 2017 року позивач має право на податкову знижку на суму понесених витрат на користь закладу освіти для компенсації вартості здобуття освіти (вартість навчання) члена сім`ї першого ступеня споріднення (доньки позивача), яка не одержує заробітної плати.

Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм податкового законодавства та без наявних на те підстав, а висновки акту камеральної перевірки спростовуються доданими до позовної заяви доказами.

Крім того, позивач стверджує, що надав контролюючому органу усі необхідні докази, того, що саме він поніс витрати, які відповідно до податкового законодавства, мають бути включені до податкової знижки. Натомість відповідачем відмовлено у здійсненні перерахунку податкової знижки за 2017 рік із включенням до складу податкової знижки суми витрат у розмірі 3374,99 грн.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем подано відзив на позов, відповідно до якого ГУ ДФС у м. Києві вважає оскаржуване повідомлення-рішення правомірним, оскільки за результатами камеральної перевірки декларації про майновий стан і доходи поданої за 2017 рік встановлено, що у громадянина ОСОБА_1 відсутні законодавчі підстави для включення до податкової знижки суми витрат, оскільки відповідно до квитанцій від 28.08.2017 та 20.02.2017, неможливо ідентифікувати платника податку, який поніс витрати.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій проти доводів викладених у відзиві Головного управлінням ДФС у м. Києві заперечує у повному обсязі та просить суд позовні вимоги задовольнити.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Національним технічним університетом «Київський політехнічний університет» імені Ігоря Сікорського, як навчальним закладом (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник), ОСОБА_2 (студент) укладено Договір надання освітньої послуги (навчання) №СГ-51/650 від 12.08.2015 та додаткова угода №2 від 01.06.2018 до Договору №СГ-51/650 від 12.08.2015 про надання освітніх послуг.

За умовами даного Договору Виконавець бере на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника (студента) здійснити навчання студента, а саме: форма навчання (далі- навчання освітньої послуги), з метою отримання ним ступеня вищої освіти/освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» за напрямом 6.020205 Образотворче мистецтво.

Пунктом 4.1 даного Договору передбачено вартість першого року навчання складає 17 700,00 грн. Без урахування інфляції за час дії Договору розмір плати за весь строк навчання складає 70 800,00 грн.

Виконавець має право змінювати розмір плати за кожний наступний рік навчання в межах офіційно визначеного рівня інфляції за попередній календарний рік.

Відповідно до пункту 4.2 даного Договору Замовник (студент) вносить плату через установи банків на реєстраційний рахунок Університету в ГУ ДКСУ в м. Києві щосеместрово не пізніше 10 днів з початку чергового обумовленого терміну оплати, крім першого внеску, який вноситься не пізніше 31 серпня першого року навчання.

На виконання зазначеного зобов`язання, позивач здійснив оплату навчання своєї дочки - ОСОБА_2 на рахунок Національного технічного університету «Київський політехнічний університет» імені Ігоря Сікорського, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями на загальну суму 18 750,00 грн.

З метою реалізації права на податкову знижку, передбаченого ст. 166 Податкового кодексу України, позивач 01.11.2018 звернувся із заявою до ДПІ у Голосіївському районі ДФС у м. Києві.

Разом із заявою позивачем подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, у якій задекларовано право на включення до податкової знижки витрати у сумі 3374,99 грн., у зв`язку зі сплатою на користь вітчизняного вищого навчального закладу коштів на загальну суму 18 750, 00 грн.

Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік позивача, з урахуванням наданих документів, які підтверджують право платника на отримання податкової знижки, а саме: Декларація про майновий стан і доходи за 2017 рік від 01.11.2018 №11205, відомості з ЦБД ДРФО щодо нарахованого (виплаченого) доходу та нарахованого (перерахованого) податку, довідки про доходи, квитанції ПриватБанку від 20.02.2017, 28.08.2017, копія договорів про надання освітніх послуг, копія паспорта та реєстраційного номеру облікової картки платника податку, копія свідоцтва про народження, за результатами якої складено акт №3855/26-15-13-11-28 від 07.12.2018.

Перевіркою встановлено, що при заповненні податкової декларації платником податку порушено вимоги:

- п.п.14.1.170 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, відповідно до якого податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом;

- п.п.166.2.1 п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України, згідно з яким до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов`язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання);

- п.п.166.3.3 п.166.3 ст.166 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень пункту 164.4 статті 164 цього кодексу, фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати, як сума коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти такого платника податку та/або члена його сім`ї першого ступеня споріднення.

При цьому контролюючий орган зазначив, що за результатами камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи поданої за 2017 рік встановлено, що у громадянина ОСОБА_1 відсутні законодавчі підстави для включення до податкової знижки суми витрат, оскільки відповідно до квитанцій від 20.02.2017 та 28.08.2017, неможливо ідентифікувати платника податку, який поніс витрати.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 05.02.2019 за №0038841311 форми «Р», яким позивачу збільшено податкові зобов`язання на суму 3374,99 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 37.1. статті 37 ПК України передбачено, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Таким чином, механізм та правила реалізації права платника податку на податкову знижку визначаються ПК України.

Відповідно до підпункту 14.1.170 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 166.1.1 пункту 166.1 статті 166 ПК України, платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.

За приписами підпункту 166.1.2 пункту 166.1 статті 166 ПК України, підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

Відповідно до підпункту 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПК України до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов`язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Пунктом 166.3 статті 166 ПК України визначено перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки.

Так, платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, суму коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти такого платника податку та/або члена його сім`ї першого ступеня споріднення (підпункт 166.3.3 пункту 166.3 статті 166 ПК України у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Суд також враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 79 Закону України «Про освіту», розмір та умови оплати за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації, за надання додаткових освітніх послуг встановлюються договором. Плата може вноситися за весь строк навчання, підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації, надання додаткових освітніх послуг повністю одноразово або частинами - щомісяця, щосеместру, щороку. Договір укладається між закладом освіти і здобувачем освіти (його законними представниками) та/або юридичною чи фізичною особою, яка здійснює оплату.

Судом встановлено, що Договір про надання освітньої послуги (навчання) від 12.08.2017 укладено між освітнім закладом та позивачем, відтак останній в силу положень підпункту 166.3.3 пункту 166.3 статті 166 ПК України має право на отримання податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу за наслідками звітного податкового року.

Водночас, приписами підпункту 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПК України визначено, що до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача).

Відповідно до пункту 15.1. статті 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

При цьому, згідно зі статтею 5 ПК України, поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу (пункт 5.1). Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (пункт 5.3).

У статті 1 вказаного Закону наведено визначення термінів та понять, що вживаються у Законі.

Так, згідно з пунктом 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі; а у пункті 1.32 цього Закону визначено, що платник - це особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що понесені саме платником податку витрати, зокрема, які визначені у підпункті 166.3.3. пункту 166.3 статті 166 ПК України, та які мають бути підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, тобто які мають містити інформацію саме щодо такого платника, можуть включатися до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року.

Отже, податковим законодавством чітко визначено підстави, в результаті наявності яких особа має право на податкову знижку.

Як вбачається з матеріалів справи, між Національним технічним університетом України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» та ОСОБА_1 укладений договір про надання освітніх послуг №СГ-51/650 від 12.08.2015, у п. 10 якого передбачено, що замовник вносить плату безготівково щосеместрово не пізніше 10 днів з початку чергового обумовленого терміну оплати, крім першого внеску, який вноситься не пізніше 31 серпня першого року отримання освітніх послуг.

Так, позивачем для реалізації права на отримання податкової знижки до податкового органу надано довідки про заробітну плату за 2017 рік, ксерокопію паспорту та картки фізичної особи-платника податків, договір про надання освітніх послуг №СГ-51/650 від 12.08.2015, додаткову угоду №2 від 01.06.2018 до договору №СГ-51/650 від 12.08.2015 про надання освітніх послуг, квитанції ПриватБанку від 20.02.2017, від 28.08.2017 та довідку про розрахунковий рахунок НОМЕР_1 .

Таким чином, при декларуванні права на податкову знижку позивачем дотримано вимоги п.166.2.1 ст.166 ПК України.

У акті перевірки контролюючим органом встановлено, що у ОСОБА_1 відсутні підстави для включення до податкової знижки суми витрат, сплачених за навчання на користь вітчизняних закладів освіти, оскільки, відповідно до квитанцій від 20.02.2017, 28.08.2017, ідентифікувати, що витрати понесені безпосередньо громадянином ОСОБА_1 немає можливості.

Суд вважає дані посилання Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві помилковими, оскільки з наявних у матеріалах справи квитанцій ПриватБанку №TS213006 від 20.02.2017 на суму 8 850,00 грн., №TS210710 від 28.08.2017 на суму 9 990,00 грн. вбачається, що дані платежі здійснені позивачем з призначенням платежу: «оплата за навчання; факультет ВПІ; група СГ51; ОСОБА_2 ; договір №СГ-51/650» та із зазначенням періодів, за які проводиться оплата та усіх необхідних для ідентифікації реквізитів.

Більш того, в матеріалах справи наявна довідка Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» від 15.02.2019 №143/19, яка підтверджує, що за період з 01.10.2017 по 31.12.2017 на розрахунковий рахунок ВПІ КПІ ім. Ігоря Сікорського зараховані грошові кошти за навчання на контрактній основі (згідно договору №СГ-51/650 від 12.08.2015 та додатковою угодою №2 від 01.06.2018 до договору №СГ-51/650 від 12.08.2015 на загальну суму 18 750,00 грн.: 21.02.2017 - в сумі 8 850,00 грн., (за ІІ семестр 2016/2017 навч. року); 29.08.2019 - в сумі 9 900,00 грн., (за І семестр 2017/2018 навч. року).

Аналізуючи вищезазначені норми податкового законодавства, суд дійшов висновку, що законодавець чітко визначив обставини в результаті наявності яких особа має право на податкову знижку, а саме: документально підтверджена сума витрат платника податку - резидента, здійснена ним протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених ПК.

З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом звітного року (2017) здійснив витрати, а саме: сплатив за навчання своєї доньки ОСОБА_2 , у Вищому навчальному закладі України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» за договором про навчання від 12.08.2015 за №СГ-51/650 від 12.08.2015 18,00 грн.

Відтак, суд вважає, що вказані квитанції є належним документальним підтвердженням понесення саме платником податків (позивачем) відповідних витрат, а відтак за приписами підпункту 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПК України може слугувати підставою для надання позивачу податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу.

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно скористався своїм правом на отримання податкової знижки, яке підтверджується документальними доказами оплати за навчання своєї дочки - ОСОБА_2 , проте, відповідачем безпідставно не проведено перерахунок за загальним річним оподаткованим доходом позивача згідно до поданої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідачем не доведена, а позивачем спростована, правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Також, суд враховує, що відповідач не виконав свого обов`язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки Головним управлінням ДФС в м. Києві чітко не визначено, з яких саме підстав квитанції про сплату освітніх послуг не можуть бути враховані при наданні права на податкову знижку, а тому визначені податковим органом порушення не мають ставитись у провину платнику податків, якщо тільки це не було доведено суб`єктом владних повноважень належними та допустимими доказами.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд звертає увагу на правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», яке згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права та підлягає застосуванню судами.

Так, у п. 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1-2 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивачем доведено та надано достатньо належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 139 КАС України, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.02.2019 №0038841311.

Зобов`язати відповідача здійснити перерахунок податкової знижки за 2017 рік із включенням до складу податкової знижки суми витрат у розмірі 3374,99 грн., що сплачені позивачем за навчання в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» за договором про надання освітніх послуг №СГ-51/650 від 12.08.2015 та додаткової угоди №2 від 01.06.2018 до договору №СГ-51/650 від 12.08.2015.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1536,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко