Рішення № 85708627, 18.11.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2019 року Чернігів Справа № 620/2748/19

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача від 17.05.2019 №Ф-14938-17 на суму 21 030,90 грн.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки), оскільки з 30.07.2004 позивач був знятий з податкового обліку, у зв`язку з чим не здійснював підприємницьку діяльність та не отримував доходів (прибутку) від такої діяльності.

Ухвалою суду від 20.09.2019 справу прийнято до провадження та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що згідно з даними ІС "Податковий блок" ФОП ОСОБА_1 у державного реєстратора не припинила свою підприємницьку діяльність, в результаті чого заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 21 030,90 грн, яка виникла внаслідок несплати поточних нарахувань за 2017 рік 8448,00 грн з терміном сплати до 09.02.2018; за 2018 рік - 7371,54 грн з терміном сплати: за І квартал 2018 року до 19.04.2018 у сумі 2457,18 грн, за ІІ квартал 2018 року до 19.07.208 у сумі 2457,18 грн, за ІІІ квартал 2018 року до 19.10.2018 у сумі 2457,18 грн, за VI квартал 2018 року - сплата до 19.01.2019 та за 2019 рік у розмірі 2 754,18, яка платником залишається не сплаченою.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем відбулося порушення строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця (кварталу) у разі існування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску. Втім, вимога тривалий час відповідачем не направлялась, а заборгованість зі сплати єдиного внеску за цей час значно зростала.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

ОСОБА_1 була зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця та з 30.07.2004 знята з податкового обліку у зв`язку з ліквідацією власника (а.с.15).

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач з 01.12.2007 був працевлаштований як найманий працівник, зокрема, з 05.02.2004 по 08.05.2007 працював на Житлово-експлуатаційній ділянці; з 10.05.2007 по 07.08.2008 працював на Городнянській житлово-експлуатаційній дільниці; з 15.08.2008 по 09.08.2009 перебував на обліку у Городнянському районному центрі зайнятості; з 01.06.2010 по 30.07.2010 працював у яслах-садку № 1; з 01.10.2010 по 16.10.2010 працював у СФГ «Павр»; з 04.11.2010 по 29.10.2011 перебував на обліку у Городнянському районному центрі зайнятості; з 01.12.2011 по 16.03.2012 працював у СТОВ «Нива»; з 02.04.2012 по 12.04.2012 працював в ДП "Городнянський лісгосп"; з 13.09.2012 по 28.09.2012 працював в СФГ «Лавр»; з 02.07.2013 по 12.07.2013 працював в Городнянській міській раді; з 08.09.2014 по 09.09.2014 працював у ФГ «Льон-Канат»; з 30.10.2014 по 31.10.2014 працював у ТОВ «Правові ініціативи»; з 17.09.2015 по 17.09.2015 працював у ФГ Льон-Канат", з 01.12.2015 працює у ДП «Городнянський лісгосп» (а.с.16-24).

17.05.2019 Чернігівським управлінням ГУ ДФС у Чернігівській області було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14938-17 на суму 21 030,90 грн.

Зі змісту зазначеної вимоги вбачається, що відповідач, відповідно до ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів, встановило наявність у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 21 030,90 грн станом на момент винесення.

Згідно повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 02.09.2019 внесено запис № 20440060003001553 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с.26)

Даючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зважає на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон).

До вказаного Закону Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017 були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.

Згідно п.2 ч.1 ст.1 Закону єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як визначено п.4 ч.1 ст.4 Закону платниками єдиного внеску, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 ч.1 ст.7 Закону).

Пункт 3 ч.1 ст.7 Закону передбачає, що для платників, зазначених у п.4 ч.1 ст.4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно норм ч. 5 ст. 8 Закону єдиний внесок для платників, зазначених у ст.4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст.7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до абзацу 3 ч. 8 ст. 9 Закону (в редакції, яка діяла до 31.12.2017) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

У редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII, яка діє з 01.01.2018, вищевказана стаття передбачає, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 ч.1 ст.4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно ч.4 ст.25 Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 №469) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція №449).

Згідно п.1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції (абзац другий п.2 розділу VI Інструкції №449).

В силу абзацу 3 п.3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається), зокрема, платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень (п.3 розділу VI Інструкції №449).

З аналізу викладених норм слідує, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Разом з тим, суд вбачає порушення строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця (кварталу) у разі існування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

Проте, контролюючим органом вимога про сплату боргу (недоїмки) на адресу позивача не направлялась тривалий час, а заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за цей час значно зростала. Вказане вище свідчить про порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Із системного аналізу норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" вбачається, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Як вже зазначалось судом, згідно копії довідки Городнянської районної державної адміністрації від 30.07.2004 №1135 позивача знято з податкового обліку з 30.07.2004 у зв`язку з ліквідацією власника (а.с.14).

В даному випадку, суд вважає за необхідне застосувати положення ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За своїм змістом ст.1 Першого протоколу до Конвенції гарантує право на мирне володіння майном і обумовлює випадки втручання у таке право мирного володіння майном, а відповідно до тлумачення й усталеної практики Європейського суду з прав людини (напр. рішення в справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Іммобільяре Саффі" проти Італії", "East/West Alliance Limited" проти України", "Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії" тощо) в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції слід виокремлювати три норми: перша норма (перше речення першого абзацу) - має загальний характер і закладає принцип мирного володіння майном; друга норма (друге речення першого абзацу) - охоплює питання позбавлення права власності та визначає для цього певні критерії и умови; третя норма (другий абзац) - визнає право договірних держав, зокрема, контролювати використання майна в загальних інтересах. При цьому, як підтверджується практикою Суду, друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога ст.1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява №31107/96, п.58, ECHR 1999-11). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції" від 22.09.1994, Series А № 296-А, п.42, та "Куиюглу проти Болгарії", заява №48191/99, пп.49 - 62, від 10.05.2007).

Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст.1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірним тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп.69 і 73, Series А № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства". п.50, Series А № 98).

В даному випадку, бездіяльність з боку контролюючого органу щодо невинесення протягом тривалого часу після внесення змін в законодавство вимоги про сплату боргу (недоїмки) поклала на особу надмірний тягар зі сплати єдиного внеску.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку право позивача на володіння своїми грошовими коштами в розумінні положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції є порушеним та підлягає відновленню.

За таких обставин, оскаржувана вимога відповідача не може вважатися законною та обґрунтованою.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 у справі №620/2161/19, оскільки вказане рішення на момент розгляду даної справи - законної сили не набрало.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо винесення вимоги.

Отже, з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов належить задовольнити.

При цьому, згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. ст. 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Чернігівського управління Головного управління ДФС у Чернігівській області від 17.05.2019 №Ф-14938-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску в сумі 21 030,90 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 );

Відповідач - Головне управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича,11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183).

Повне рішення суду складено 18.11.2019.

Суддя Л.О. Житняк