Рішення № 85708413, 18.11.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 687/1036/19

РІШЕННЯ

іменем України

18 листопада 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Гнап Д.Д. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чемеровецької селищної ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Сохорук Олександр Станіславович звернувся в суд з позовом до Чемеровецької селищної ради, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення тридцять третьої сесії VII скликання Чемеровецької селищної ради від 05 липня 2019 року №617-33/2019 "Про скасування рішення тридцятої сесії VII скликання Чемеровецької селищної ради від 17.04.2019 №166-30/2019 "Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину України ОСОБА_1 ".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням тридцятої сесії Чемеровецької селищної ради VII скликання від 17 квітня 2019 року №166-30/2019 позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Чемеровецької селищної ради із масиву за кадастровим номером 6825289000:03:002:0290, що розташована за межами населеного пункту села Чорна Чемеровецького району Хмельницької області, з подальшою передачею у власність.

Вказує, що 05 липня 2019 року відповідачем на 33-й сесії VII скликання прийнято рішення №617-33/2019 "Про скасування рішення тридцятої сесії VII скликання Чемеровецької селищної ради від 17 квітня 2019 року №166-30/2019 "Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину України ОСОБА_1 ", яким Чемеровецька селищна рада вирішила "Скасувати рішення тридцятої сесії VII скликання Чемеровецької селищної ради від 17 квітня 2019 року №166-30/2019 "Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину України ОСОБА_1 ".

Позивач, вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Сторони правом на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечення не скористалися.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.09.2019 позовну заяву було залишено без руху. Вимоги вказаної ухвали виконані позивачем.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.09.2019 відкрито провадження в даній справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Рішенням тридцятої сесії Чемеровецької селищної ради VII скликання від 17 квітня 2019 року №166-30/2019 позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Чемеровецької селищної ради із масиву за кадастровим номером 6825289000:03:002:0290, що розташована за межами населеного пункту села Чорна Чемеровецького району Хмельницької області, з подальшою передачею у власність.

05 липня 2019 року відповідачем на 33-й сесії VII скликання прийнято рішення №617-33/2019 "Про скасування рішення тридцятої сесії VII скликання Чемеровецької селищної ради від 17 квітня 2019 року №166-30/2019 "Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину України ОСОБА_1 ", яким Чемеровецька селищна рада вирішила "Скасувати рішення тридцятої сесії VII скликання Чемеровецької селищної ради від 17 квітня 2019 року №166-30/2019 "Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину України ОСОБА_1 ".

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 81 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України), громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно частини 6 статті 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У частині 1 статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 2 та частини 3 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідного органу із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду якої, відповідні органи приймають одне з відповідних рішень.

Статтею 12 ЗК України, передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону та інше.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до пункту 13 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування" пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян.

Згідно пункту 5 статті 46 вищевказаного Закону сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Конституційним Судом України в рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відтак, компетенція органів місцевого самоврядування на скасування, внесення змін до попередніх рішень обмежена у разі виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законів інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Рішення тридцятої сесії Чемеровецької селищної ради VII скликання від 17 квітня 2019 року №166-30/2019 про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину України ОСОБА_1 , яке було скасовано спірним рішенням, є ненормативним (індивідуальним) правовим актом, тобто виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією суб`єктивних прав ОСОБА_1 , і він заперечує проти їх зміни чи припинення.

Вказане означає, що рішення Чемеровецької селищної ради VII скликання від 17 квітня 2019 року №166-30/2019 могло бути скасовано лише у судовому порядку, а тому Чемеровецька селищна рада не мала повноважень на його скасування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2018 по справі № 1620/992/12 (К/9901/1934/18), а відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, у даній справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення тридцять третьої сесії VII скликання Чемеровецької селищної ради від 05 липня 2019 року №617-33/2019 "Про скасування рішення тридцятої сесії VII скликання Чемеровецької селищної ради від 17 квітня 2019 року №166-30/2019 "Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину України ОСОБА_1 "

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Чемеровецької селищної ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 18 листопада 2019 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Чемеровецька селищна рада (вул. Центральна, 40, Чемерівці, Чемеровецький район, Хмельницька область, 31600 , код ЄДРПОУ - 04403930)

Головуючий суддя Д.Д. Гнап