Рішення № 85708202, 18.11.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2019 р. № 520/10747/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, (код ЄДРПОУ 14099344; Держпром, 3 під`їзд. 2 поверх, м.Харків, 61022) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд :

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яке, починаючи з 25 квітня 2019 року, допустило порушення його право отримувати своєчасно та в повному обсязі пенсію як інваліду війни, інвалідність якого настала внаслідок виконання обов`язків військової служби під час ліквідації Чорнобильської катастрофи при виконанні радіаційних робіт в зоні відчуження, в обсязі та порядку, який існував до обмеження, скасування їх нормативними актами, які були визнані неконституційними рішеннями Конституційного Суду України та в розмірі встановленому рішенням Конституційного суду України № 1 -p(II)/2019 від 25.04.2019 р. за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нараховувати та виплачувати належну позивачу пенсію в порядку та розмірі, визначеному Законами № 2262 та № 796 з урахуванням рішень Конституційного Суду з цього приводу, без обмежень, визнаних неконституційними, в розмірі не меншому, ніж 13322,90грн.

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області суму протиправно не сплаченої частини пенсії з 26 квітня 2019 року в розмірі 48114,01 гривен.

- допустити негайне виконання рішення суду, відповідно до частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України у межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позову зазначено, що до 01.01.2015 року він як військовослужбовець, призваний із запасу для проведення дезактиваційних робіт в зоні відчуження Чорнобильської катастрофи та отримавший понаднормоване переопромінювання під час виконання цих робіт, внаслідок чого став інвалідом, користувався правом отримувати пенсію, додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю, різні види доплат до пенсії як інвалід війни в розмірі та порядку встановленому Законами України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі - Закон №2262) та № 796-ХІІ від 28.02.1991 р. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - Закон № 796) без обмежень по розміру. Зазначає, що 25 квітня 2019 року Конституційний Суд України прийняв рішення № 1-р(П)/2019 за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в якому розповсюдив на всіх військовослужбовців, які приймали участь в ліквідації Чорнобильської катастрофи, положення частини третьої статті 59 Закону № 796 щодо визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Ухвалою суду від 17.11.2019 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, та отримана ним.

Відповідач надав відзив на позов, в якому, просив у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що, по-перше, з 01.07.2019 року управлінням було у добровільному порядку здійснено позивачу з 01.07.2019 року перерахунок пенсії по інвалідності, виходячи з 5- кратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року за формулою, такий перерахунок вчинено внаслідок набрання 01.07.2019 чинності змін до постанови КМ України від 23.11.2011 року № 1210, внесених постановою КМ України від 26.06.2019 року № 543; по-друге, позовний період, визначений позивачем з 25.04.2019 року з огляду на існування рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) є необґрунтованим, оскільки назване рішення КСУ не містить положень щодо порядку його виконання.

Позивач надав до суду 04.11.2019 року відповідь на відзив, в якій з доводами пенсійного органу не погодився, зазначивши, що він отримав інвалідність внаслідок виконання обов`язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році безпосередньо в зоні відчуження, що, на погляд позивача, дає йому статус як особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи так і статус інваліда війни.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 приймав участь у спеціальних зборах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1986 року у 30-км зоні, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області та отримує пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до наказу № 148 від 28.09.1986 року позивач був зарахований до військової частини № 83279, яка виконувала дезактиваційні роботи в зоні відчуження Чорнобильської АЕС. Пункт 2) частини1 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (надалі - Закон № 2232) визначає цей день початком проходження ним військової служби.

Наказом № 173 від 23.10.1986 року ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу військової частини № 83279, що, відповідно до частини 2 Закону №2232 є днем закінчення проходження мною військової служби.

Архівною довідкою виданою галузевим Державним архівом Міністерства оборони України №51/7358 від 30.07.1993 року підтверджено, що позивач з 28 вересня 1986 року по 23 жовтня 1986 р. приймав участь у спеціальних зборах по ліквідації аварії на ЧАЕС та отримав дозу опромінення 25 рентген (а.с. 17).

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕ серія ХАР-08 № 021528 від 18.06.2009 року позивачу була встановлена третя група інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 18).

На підставі ст.14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач має посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія) серія НОМЕР_2 , вкладки до посвідчення № НОМЕР_3 , позивача віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 15).

Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_4 ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю внаслідок війни IIІ групи.

Як встановлено за матеріалами справи, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про встановлення розміру пенсії відповідно статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

На звернення позивача 07 жовтня 2019 року ГУ ПФУ в Харківській області надало ОСОБА_1 повідомлення, в якому відмовила в проведенні перерахунку на підставі того, що рішення Конституційного суду України не містять положень щодо порядку його виконання, тому я набуду право на перерахунок пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 закону №796 після внесення відповідних змін до цього Закону.

Позивач, вбачаючи у зазначеному заборгованості з пенсії порушення своїх прав, звернувся за їх захистом у судовому порядку.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Статтею 1 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Статтею 10 Закону № 796-ХІІ, визначено що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які: безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців; працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості; а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною третьою статті 59 Закону №796-ХП у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, чинній з 01.10.2017, передбачено, що особам, які брали участь: у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Суд зазначає, що рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р(ІІ) 2019 ви знано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХП зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Словосполучення «дійсної строкової», що міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХП зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втратило чинність з дня ухвалення Конституцій ним Судом України цього Рішення.

З аналізу вищезазначених правових норм у вищевказаних редакціях вбачається, що Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" з урахуванням Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р(ІІ) 2019 розширено перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме: на військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Отже, відповідно до зазначеної норми Закону право на отримання пенсії, обчисленої з п`ятикратно го розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, є у наступних категорій осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Також суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів від 15 листопада 2017 p. N851 "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Постанова) згідно якої Кабінетом Міністрів України було внесено зміни Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 p. N 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Так, Пенсійному фонду України було доручено забезпечити проведення перерахунків пенсій, призначених особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, за матеріалами пенсійних справ.

Пунктом 3 Постанови прямо встановлено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 жовтня 2017 року.

Зазначеною Постановою доповнено пункт 9 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 p. N 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пунктом 9-1 такого змісту: за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за відповідною формулою.

Тобто, за бажанням усіх осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за відповідною формулою.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(11)/2019, справа №3-14/2019(402/19, 1737/19).

Стосовно посилань відповідача на відсутність підстав для перерахунку пенсії, оскільки після прийняття Конституційним Судом України рішення до діючого законодавства не були внесені зміни, суд вважає вказані доводи не обґрунтованими з підстав того, що словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII, визнане неконституційним та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення №1-р(II)/2019 від 25.04.2019, при цьому для застосування ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" після прийняття рішення Конституційним Судом України, внесення змін до Закону не є обов`язковою умовою.

Щодо доводів відповідача, що управлінням було у добровільному порядку здійснено позивачу з 01.07.2019 року перерахунок пенсії по інвалідності, виходячи з 5- кратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року за формулою, такий перерахунок вчинено внаслідок набрання 01.07.2019 чинності змін до постанови КМ України від 23.11.2011 року № 1210, внесених постановою КМ України від 26.06.2019 року № 543, суд зазначає наступне.

Постановою КМ України від 26.06.2019 року № 543 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" абзац перший пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено у такій редакції: « 9-1. За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов`язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою:».

Вказана постанова набрала законної сили з 01.07.2019 року.

Таким чином, редакція п.9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.07.2019 року є наступною: "За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов`язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою:

П = Зс*Кзс*(Кв/100%)

де П - розмір пенсії;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки;

Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії;

Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).

Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою:

Кзс = Зп(мін)*5/Зс1

де Зп (мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;

Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.

Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.

Аналізуючи вказану норму, суд вказує, що у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року - тобто законодавець вказує лише на зміну мінімальної заробітної плати, при цьому всі інші складові формули для пенсії по інвалідності обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року - залишаються незмінними.

Водночас, застосування вказаної формули призводить до зменшення розміру пенсії, внаслідок підвищення соціальних стандартів та зменшення Кзс середньомісячного коефіцієнту заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії.

Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, суд приходить до висновку, що пенсія позивачеві має обраховуватися на підставі прямої дії ч.3 ст.59 Закону України № 796-ХІІ.

Крім того, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на виконання приписів ч.2 ст.77 КАС України, не надано доказів того, що з 01.07.2019 року управлінням дійсно було у добровільному порядку здійснено позивачу перерахунок пенсії по інвалідності, виходячи з 5- кратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за фактом набрання 01.07.2019 чинності змін до постанови КМ України від 23.11.2011 року № 1210, внесених постановою КМ України від 26.06.2019 року № 543.

Щодо доводів відповідача, що позовний період, визначений позивачем з 25.04.2019 року з огляду на існування рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) є необґрунтованим, оскільки назване рішення КСУ не містить положень щодо порядку його виконання, такі є безпідставними з огляду на приписи вищеназваної ч.2 ст. 152 Конституції України.

З приводу набуття позивачем відповідного права саме з 01.07.2019 року - дати набрання чинності Постановою КМ України від 26.06.2019 року № 543 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", суд вказує, що таке посилання йде, як вже зазначено вище, в розріз приписам ч.2 ст. 152 Конституції України.

Інших підстав для відмови позивачу у перерахунку пенсії пенсійним органом не наведено.

Щодо вимоги в частині зобов`язання відповідача виплачувати і в подальшому пенсію та без обмеження максимальним розміром, суд зазначає наступне.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Суд, аналізуючи позовні вимоги у вказаній частині, зазначає, що вони звернені на майбутнє, а тому права позивача в даній частині позовних вимог на час розгляду справи по суті не є порушеними.

Водночас з цим, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів існування у відповідача наміру допускати порушення закону у процедурі проведення майбутніх збільшених виплат за перерахованою пенсією.

За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині, адже вимоги заявлені на майбутнє, стосуються правовідносин, котрі ще не відбулись та відносно яких відсутні докази обрання владним суб`єктом наперед певного варіанту правової поведінки.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Крім того, позивач, звертаючись до суду із позовом, порушив питання, щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області суму протиправно не сплаченої частини пенсії з 26 квітня 2019 року в розмірі 48114,01 грн.

Суд з цього приводу зазначає що даним рішенням по справі суд прийшов до висновку про проведення перерахунку та виплату ОСОБА_1 державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(11)/2019, справа №3-14/2019(402/19, 1737/19).

При цьому, суд зауважує, що позивачем заявлено позовні вимоги про нарахування позивачу пенсії за формулою, визначеною позивачем на власний розсуд, яка не передбачена Законом №796-ХІІ та Порядком №1210, відповідно, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснювати перерахунок пенсії позивача за алгоритмом, що не відповідає приписам чинного законодавства, є втручанням у право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, спрямовані на визначення судом іншого, ніж передбачено законодавством, порядку виконання даного рішення суду та не підлягають задоволенню.

Приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

З огляду на викладене, суд вважає неможливим розглядати вимоги щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв`язку з вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в цій частині позову задоволенню не підлягають.

Щодо вимог допустити до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за однин місяць, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання дане рішення суду в частині виплати пенсії позивачу у межах суми за один місяць.

Щодо вимог позивача, заявлених в порядку ст. 382 КАС України, відносно встановлення судового контролю суд зазначає, що в силу положень ч.1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зазначене є правом суду, а не обов`язком, водночас, позивачем не наведено обставин, які б викликали у суду сумнів у тому, що відповідач може ухилятись від виконання судового рішення.

Таким чином, у даному випадку суд не знаходить підстав для застосування приписів ст. 382 КАС України щодо встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В іншій частині позовних вимог підстави для задоволення відсутні.

Позивач є звільненим від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір", а тому розподіл судових витрат згідно ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, (код ЄДРПОУ 14099344; Держпром, 3 під`їзд. 2 поверх, м. Харків. 61022) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови здійснити за період з 25.04.2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної (основної) пенсії по інвалідності відповідно до ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчислюючи розмір грошового забезпечення для нарахування пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 25.04.2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної (основної) пенсії по інвалідності відповідно до ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчислюючи розмір грошового забезпечення для нарахування пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та здійснити відповідні нарахування та виплату з урахуванням виплачених сум.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18 листопада 2019 року.

Суддя Бідонько А.В.