Рішення № 85708113, 18.11.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2421/19

18 листопада 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баранюка А.З. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), з позовом до виконавчого комітету Тернопільської міської ради (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність щодо непередачі запиту від 01 липня 2019 року в Управління транспорту комунікацій та зв`язку Тернопільської міської ради та стягнути моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міського голови Надала С.В. із запитом про надання інформації про те, який нормативно-правовий акт регулює тариф на перевезення пасажирів електричним транспортом в місті Тернополі після 22.05.2019 року, а також, який нормативно - правовий акт регулює тариф на перевезення пасажирів автомобільним транспортом в місті Тернополі після 12.06.2019 року та просив надати завірені копії даних нормативно-правових актів. У відповідь позивач отримав лист з виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 30.07.2019 року за №10775/06-Т, яким відповіді по суті справи позивачу надано не було. ОСОБА_1 таку відповідь оскаржив до Тернопільського окружного адміністративного суду. За результатами розгляду справи № 500/1885/19 11 вересня 2019 року позивачу було відмовлено в задоволенні позову. Підставою для відмови позову стало те, що виконавчий комітет Тернопільської міської ради не володіє запитуваною інформацією, а даною інформацією володіє управління транспорту, комунікацій та зв`язку Тернопільської міської ради. Позивач вважає, що такими діями відповідач грубо порушив законність, оскільки встановивши, що виконавчий комітет Тернопільської міської ради не є володільцем запитуваної інформації, відповідач був зобов`язаний передати запит належному розпоряднику інформації, а саме в Управління транспорту, комунікацій та зв`язку Тернопільської міської ради. Зазначені обставини встановлені рішенням суду від 11 вересня 2019 року у справі №500/1885/19, яке не оскаржувалося, набрало законної сили, а тому ці обставини доказуванню в даній справі не підлягають. Позивач зазначає, що така бездіяльність відповідача завдала йому моральних страждань, які він оцінює у 10000 гривень.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

01 листопада 2019 року представником відповідача подано до суду відзив у якому він проти позову заперечив та вказав, що 01.07.2019р. позивач звернувся до Тернопільського міського голови із запитом, в якому вимагав у письмовій формі надати йому інформацію про те, який нормативно-правовий акт регулює тарифи на перевезення пасажирів електричним транспортом в місті Тернополі після 22.05.2019р., а також, який нормативно-правовий акт регулює тарифи на перевезення пасажирів автомобільним транспортом в місті Тернополі після 12.06.2019р., та просив надати йому завіренні копії даних нормативно-правових актів. Листом від 08.07.2019р. №9907/06 ОСОБА_1 повідомлено про продовження розгляду запиту. Листом від 30.07.2019р. №10775/06 ОСОБА_1 надано відповідь на зазначений запит. Не погоджуючись із відповіддю ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом про визнання неправомірною відмови у наданні інформації та зобов`язання надати запитувану інформацію. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.09.2019р. по справі №500/1885/19 в задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовлено. Цим рішенням встановлено, що виконавчий комітет Тернопільської міської ради, відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», не являється розпорядником запитуваної інформації, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач 01.07.2019 звернувся до Тернопільського міського голови із запитом, в якому вимагав у письмовій формі надати йому інформацію про те, який нормативно-правовий акт регулює тариф на перевезення пасажирів електричним транспортом в місті Тернополі після 22.05.2019, а також, який нормативно-правовий акт регулює тариф на перевезення пасажирів автомобільним транспортом в місті Тернополі після 12.06.2019, та просив надати йому завірені копії даних нормативно-правових актів.

Відповідач 08.07.2019 надав позивачу відповідь №9907/06-Т в якій зазначив, що у зв`язку із пошуком запитуваної інформації серед значної кількості даних, строк розгляду інформаційного запиту продовжено на 20 робочих днів.

30.07.2019 виконавчий комітет Тернопільської міської ради надав відповідь №10775/06-Т на зазначений запит, в якій повідомив, що відповідно до рішення виконавчого комітету від 22.05.2019 №513 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 19.01.2011 №39 «Про затвердження складу конкурсного комітету» та від 12.06.2019 №578 «Про надання повноважень», управління транспорту, комунікацій та зв`язку уповноважено здійснювати реалізацію повноважень щодо встановлення (коригування) тарифів на електричний та автомобільний транспорт в місті Тернополі, зазначені рішення виконавчого комітету додано.

Вважаючи таку відповідь не по суті звернення, а відповідно, неправомірною відмовою в наданні інформації, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року у справі №500/1885/19 у задоволенні позову відмовлено.

Розглядаючи зазначену справу судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №513 від 22.05.2019 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 19.01.2011 №39 «Про затвердження складу конкурсного комітету» виконавчий комітет Тернопільської міської ради уповноважив управління транспорту, комунікацій та зв`язку здійснювати реалізацію повноважень щодо встановлення (коригування) тарифів для перевізника «Тернопільелектротранс» на перевезення пасажирів електричним транспортом в місті Тернополі. Також, відповідно до рішення №578 від 12.06.2019 «Про надання повноважень» виконавчим комітетом Тернопільської міської ради уповноважено управління транспорту, комунікацій та зв`язку здійснювати реалізацію повноважень щодо встановлення (коригування) тарифів для перевізників на перевезення пасажирів автомобільним транспортом в місті Тернополі.

У цій справі суд дійшов висновку, що управління транспорту, комунікацій та зв`язку виконавчого комітету Тернопільської міської ради як самостійна юридична особа наділене повноваженнями щодо реалізації державної політики у сфері транспорту, комунікацій та зв`язку у межах, визначених чинним законодавством, в тому числі щодо встановлення тарифів, а тому, як суб`єкт владних повноважень є розпорядником запитуваної позивачем інформації, якими нормативно-правовими актами регулюються тарифи на перевезення пасажирів електричним та автомобільним транспортом в місті Тернополі.

Зазначене рішення Тернопільського окружного адміністративного суду набрало законної сили 15 жовтня 2019 року.

За правилами ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з наступного.

У відповідності до вимог абзацу 3 статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території згідно з вимогами частини 1 статті 144 Конституції України.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес є Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Частиною 1 статті 19 Закону №2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Законом, який відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування є Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР).

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №280/97-ВР система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону №280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

За змістом частини 1 статті 16 Закону №280/97-ВР органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 28 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні повноваження, зокрема, щодо встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

У відповідності до статті 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-ІІІ від 05.04.2001 забезпечення організації пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Разом із тим, згідно із частиною 3 статті 52 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до частин 1, 4 статті 54 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою.

Як вже зазначалося, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року у справі №500/1885/19 встановлено, що управління транспорту, комунікацій та зв`язку виконавчого комітету Тернопільської міської ради як самостійна юридична особа наділене повноваженнями щодо реалізації державної політики у сфері транспорту, комунікацій та зв`язку у межах, визначених чинним законодавством, в тому числі щодо встановлення тарифів, а тому, відповідно, як суб`єкт владних повноважень є розпорядником запитуваної позивачем інформації, якими нормативно-правовими актами регулюються тарифи на перевезення пасажирів електричним та автомобільним транспортом в місті Тернополі.

Позивач звернувся із запитом до виконавчого комітету Тернопільської міської ради. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Таким чином, отримавши запит позивача від 01.07.2019 виконавчий комітет Тернопільської міської ради мав би самостійно направити цей запит до управління транспорту, комунікацій та зв`язку виконавчого комітету Тернопільської міської ради, а не повідомляти позивача, про повноваження цього управління.

А тому, суд вважає, що позовна вимога щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача стосовно ненаправлення запита позивача від 01.07.2019 до управління транспорту, комунікацій та зв`язку виконавчого комітету Тернопільської міської ради підлягає задоволенню.

Щодо вимоги ОСОБА_1 стягнути з відповідачів завдану моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн суд зазначає, що Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Позивач вказує, що неправомірними діями з боку виконавчого комітету Тернопільської міської ради йому завдана значна моральна шкода, яка полягає у морально-психологічному знущанню над ним, оскільки позивач не може здобути інформації про те скільки треба сплачувати за проїзд у транспорті та на підставі чого, проте причинний зв`язок позивачем не вказано.

Позивачем суду також не надано жодних доказів на підтвердження заподіяння йому відповідачем моральної шкоди у вигляді моральних чи фізичних страждань, погіршення стану здоров`я, тощо, а також не надано обґрунтованих пояснень та доказів на підтвердження того, з яких саме міркувань виходив позивач визначаючи спірну суму завданої, за його твердженням, відповідачем, моральної шкоди.

Отже, у ході судового розгляду справи не встановлено наявність причинного зв`язку між шкодою і бездіяльністю відповідача, що свідчить про безпідставність позовних вимог у цій частині.

Зазначена обставина підтверджується також тим, що на час розгляду справи управлінням транспорту, комунікацій та зв`язку виконавчого комітету Тернопільської міської ради розглядається запит позивача на доступ до публічної інформації від 01.07.2019 року, що підтверджується листами від 24 вересня 2019 року № 1078/12.1 та № 1077/12.1.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнання протиправною бездіяльність виконавчого комітету Тернопільської міської ради стосовно ненаправлення запита ОСОБА_1 від 01 липня 2019 року до управління транспорту, комунікацій та зв`язку Тернопільської міської ради.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити сторін:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - виконавчий комітет Тернопільської міської ради (вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 04058344).

Головуючий суддя Баранюк А.З.

копія вірна

Суддя Баранюк А.З.