Рішення № 85705780, 12.11.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2019 р. справа № 300/1996/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Грицюка П.П.,

за участю секретаря судового засідання Ткачука І.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідачів - Заника М.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови від 26.09.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (далі - відповідач), Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (далі - відповідач 2) про визнання протиправною та скасування постанови від 26.09.2019 року.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що не погоджується з оскаржуваною постановою від 26.09.2019 року за № 04-25/12 про результати перевірки законності виконавчого провадження. Вказує, що дана постанова винесена в порушення вимог частини 1 статті 65, частини 1 статті 68 Закону України «Про державну службу» та положень статті 74 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, виносячи постанову, виконувач обов`язків начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_7 самочинно перебрав на себе повноваження начальника Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області та дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ, чим грубо порушив положення статей 68, 69, 73 Закону України «Про державну службу». Також, вказала, що в порушення статті 75 Закону України «Про державну службу» пояснення у неї та державного виконавця ОСОБА_2 не відбирались. Крім цього, оскаржувана постанова є протиправною, так як в порушення норм статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» постановою не надано їй жодних доручень щодо проведення виконавчих дій. Крім того, відповідно до пункту 7 Розділу І «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 - постанова, у тому числі постанова про результати перевірки законності виконавчого провадження - скріплюється печаткою. Проте, оскаржена постанова, примірник якої передано у Коломийський МРВ ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, печаткою не скріплена. У зв`язку з вищевикладеним просила позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.10.2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 1-2).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 29.10.2019 року (а.с. 28-33). Просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що при перевірці виконавчого провадження № 53982547 встановлено, що на заяві ОСОБА_3 від 14.05.2017 року відсутні відмітки про реєстрацію. Однак, на даній заяві проставлена резолюція начальника відділу від 19.05.2017 року, що є грубим порушенням діючого на той час Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби. Вказав, що в ході проведеної перевірки встановлено, що начальником Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_1 . не здійснювався належний контроль за діями головного державного виконавця ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №53982547, що привело до порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем ОСОБА_2 Зазначив, що пунктом 7 Розділу 1 «Інструкції з організації примусового виконання рішень» визначено вимоги до постанови, як окремого документу виконавчого провадження. В абзаці 3 пункту 7 Розділу 1 Інструкції визначено, що постанова підписується виконавцем та скріплюється печаткою. Постанова складається у необхідній кількості примірників, один з яких залишається у виконавчому провадженні, а інші надсилаються за належністю. Представник відповідача стверджує, що чинним законодавством не передбачено скріплення печаткою постанов про результати перевірки законності виконавчого провадження. Крім того, наголосив, що жодного процесуального документа, яким притягнуто до дисциплінарної відповідальності начальника чи державного виконавця, в.о. начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області не виносився, а на підставі постанови №04-25/12 не притягнуто до дисциплінарної відповідальності ні державного виконавця, ні начальника відділу. Пояснив суду, що постановою начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області за №04-25/12 від 21.10.2019 року про виправлення описки у процесуальному документі, пункт 4 оскаржуваної постанови №04-25/12 від 26.09.2019 року про результати перевірки законності виконавчого провадження - виключено. На підставі вищевказаного, просив в адміністративному позові відмовити повністю.

06.11.2019 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вона зазначає, що доводи відповідача у відзиві є помилковими та безпідставними (а.с. 44-45).

Позивач в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача з підстав, що викладені у письмовому відзиві на позов.

Суд, у відповідності до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши усні пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.

Згідно матеріалів справи, 26.09.2019 року в.о. начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_7 керуючись статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження», провів перевірку законності виконавчого провадження № 53982547 по виконанню виконавчого листа Коломийського міськрайонного суду № 1-197 від 23.09.2008 про: «стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 92000 грн. моральної шкоди».

Проведеною перевіркою встановлено, що на заяві стягувана про поновлення виконавчого провадження поставлена резолюція начальника. Згідно правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями не підлягають розгляду керівником органу ДВС документи про відкриття виконавчого провадження. Такі документи не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації та автоматичного розподілу Системою передаються державному виконавцю.

Також, на заяві стягувана про відкриття виконавчого провадження відсутній вхідний штам та вхідний номер. Відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями дата реєстрації і вхідний номер документа формуються Системою та проставляються у реєстраційному штампі, зразок якого наведено у додатку І до цих Правил, що розташовується у нижньому правому вільному від тексту куті першої сторінки документа.

А також, у матеріалах виконавчого провадження відсутня постанова про перевірку законності виконавчого провадження начальником Коломийського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, що свідчить про нездійснення контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішення суду № 1-197 від 23.09.2008.

26.09.2019 року в.о. начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_7 винесена постанова № 04-25/12 за наслідками перевірки виконавчого провадження № 53982547, якою постановлено:

1. Дії головного державного виконавця Коломийського міськрайонного відділу ДВС ОСОБА_2 щодо виконання виконавчого провадження АСВП № 53982547 визнати вчиненими з порушенням норм статтей 18, 48 Закону України «Про виконавче провадження».

2. Виконавче провадження № 53982547 повернути до Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області;

3. Копію постанови направити до Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управлінню юстиції в Івано-Франківській області;

4. Притягнути до дисциплінарної відповідальності за недотриманню вимог Закону України «Про виконавче провадження» головного державного виконавця ОСОБА_2 , а також до дисциплінарної відповідальності зі відсутність контролю притягнути начальника Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_1.

5. Постанова може бути оскаржена в порядку, визначеному чинним законодавством (а.с. 9-12).

Не погоджуючись з постановою № 04-25/12 про результати перевірки законності виконавчого провадження від 26.09.2019 року, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Згідно положень ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Статтею 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», контроль за діяльністю державних виконавців та інших працівників органів державної виконавчої служби здійснюють органи примусового виконання рішень, визначені у статті 6 цього Закону, в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Відповідно до пункту 1 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Розділом XII Інструкції визначено Порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження.

Пунктом 1 Інструкції передбачено, що перевірити законність виконавчого провадження мають право:

директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень Депаратаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділах примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби, відділах державної виконавчої служби;

начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі;

начальник управління державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень цього управління та відділах державної виконавчої служби, що йому підпорядковані;

начальник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі;

начальник відділу державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.

Відповідно до пунктів 2 - 7 Інструкції посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи.

Посадові особи, зазначені в абзацах третьому, п`ятому та шостому пункту 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження також за скаргою стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника), а посадові особи, зазначені в абзацах другому та третьому пункту 1 цього розділу, - за скаргою на дії та бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Доручення керівника вищого органу державної виконавчої служби про проведення перевірки законності виконавчого провадження надається в письмовій формі.

Перевірка законності виконавчого провадження посадовими особами, зазначеними в абзацах другому та четвертому пункту 1 цього розділу, проводиться на підставі матеріалів виконавчого провадження або їх копій, які підлягають витребуванню з відповідного органу державної виконавчої служби.

Про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів відповідною посадовою особою виноситься вмотивована постанова, в якій зазначаються:

підстави витребування цього виконавчого провадження;

у мотивувальній частині - обставини, що зумовили проведення перевірки, а в разі витребування оригіналів матеріалів виконавчого провадження - обґрунтування такої необхідності;

у резолютивній частині - рішення про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів або їх копій, реквізити витребуваного виконавчого провадження та орган державної виконавчої служби, у якому воно перебуває на виконанні, строки здійснення перевірки виконавчого провадження з моменту його надходження до органу державної виконавчої служби, який його витребував, а також посадові особи, на яких покладається обов`язок надсилання цього виконавчого провадження до органу державної виконавчої служби, що здійснюватиме його перевірку, та строки надсилання для перевірки виконавчого провадження.

Постанова про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів складається в кількох примірниках, з яких:

один примірник надсилається до органу державної виконавчої служби, з якого витребувано виконавче провадження;

другий примірник залишається в органі державної виконавчої служби, який витребував виконавче провадження;

якщо перевірка виконавчого провадження здійснюється за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби, примірник постанови надсилається також цій посадовій особі.

Витребуване виконавче провадження надсилається до органу державної виконавчої служби, який його витребував, із супровідним листом у строки, визначені в постанові про його витребування.

Матеріали виконавчого провадження або їх копії повинні бути прошнуровані, пронумеровані, з описом документів, який підписується державним виконавцем, який оформив виконавче провадження, із зазначенням дати складання опису.

Виконавчі провадження з великою кількістю документів формуються в окремі томи з кількістю аркушів не більше 250 в кожному.

Кожен том провадження оформляється окремо, має власну нумерацію аркушів і власний опис.

Копії матеріалів виконавчого провадження засвідчуються начальником органу державної виконавчої служби, з якого витребувано виконавче провадження.

Перевірка законності виконавчого провадження має бути проведена протягом десяти робочих днів, а зведеного виконавчого провадження - протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня надходження витребуваного виконавчого провадження.

Про результати перевірки законності виконавчого провадження виноситься постанова, у якій зазначаються:

підстави перевірки виконавчого провадження;

строки проведення перевірки;

у мотивувальній частині - номер виконавчого провадження, реквізити виконавчого документа, дата відкриття виконавчого провадження, державний виконавець, який здійснює (здійснював) виконання, коротко зміст проведених виконавчих дій та їх відповідність вимогам чинного законодавства з посиланням на відповідну норму Закону;

у резолютивній частині - висновок з урахуванням вимог законодавства щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні, у разі оскарження дій (бездіяльності) начальника органу державної виконавчої служби - щодо його дій, визначаються особа, яку зобов`язано вжити заходів щодо усунення порушень законодавства (у разі їх виявлення), особа, на яку покладено здійснення контролю за виконанням цієї постанови;

строк виконання постанови;

коло осіб, яким надсилаються копії постанови;

інша необхідна інформація.

Якщо посадовою особою, зазначеною в абзацах третьому, п`ятому та шостому пункту 1 цього розділу, прийнято рішення про скасування постанови або іншого процесуального документа (або їх частини), винесених у виконавчому провадженні в резолютивній частині постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження, зазначається постанова або документ, який скасовується (частина, яка скасовується).

У разі якщо під час перевірки виконавчого провадження виявлено порушення вимог Закону, посадова особа, зазначена в абзацах другому та четвертому пункту 1 цього розділу, в резолютивній частині постанови доручає начальнику органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, провести дії, передбачені абзацами другим і третім частини третьої статті 74 Закону.

Пунктами 8 - 10 Інструкції визначено, після закінчення перевірки законності виконавчого провадження оригінал виконавчого провадження не пізніше трьох робочих днів з моменту закінчення перевірки повертається до органу державної виконавчої служби, у провадженні якого воно перебуває (перебувало).

Посадова особа органу державної виконавчої служби, яка здійснювала перевірку виконавчого провадження і виявила порушення вимог законодавства, зобов`язана забезпечити безпосередній контроль за цим виконавчим провадженням до повного усунення виявлених порушень.

Постанови про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів підлягають обліку в журналі обліку постанов про проведення перевірки виконавчого провадження та його витребування (додаток 10).

Відповідні записи вносяться до журналу в день винесення посадовою особою постанови про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів та постанови про результати перевірки виконавчого провадження.

Як встановлено судом попередньо, за результатами проведеної перевірки складено постанову №04-25/12 від 26.09.2019 року.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про виправлення описки у оскаржуваній постанові шляхом винесення постанови № 04-25/12 від 21.10.2019 року про виправлення описки у процесуальному документі (а.с. 34-35), якою пункт 4 постанови про результати законності виконавчого провадження за № 04-25/12 від 26.09.2019 року виключено, оскільки даний пункт не мав жодних юридичних наслідків, враховуючи наступне.

Так, статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, процедуру оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби, розділом ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, визначено порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження.

Однак, вказаними нормами Закону не передбачено винесення постанови про виправлення описки.

При цьому, у постанові від 21.10.2019 року начальником управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області НОМЕР_2, керуючись статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження», виявлено, що постанова № 04-25/12 від 26.09.2019 року не відповідає вимогам розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Таким чином, назва постанова № 04-25/12 від 21.10.2019 року суперечить змісту описової частини даної постанови.

Враховуючи наведене, суд не бере до уваги постанову № 04-25/12 від 21.10.2019 року про виправлення описки у процесуальному документі, оскільки вона прийнята не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України.

Щодо наявності повноважень у виконуючого обов`язки начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_7 на здійснення перевірки законності виконавчих проваджень, судом встановлено наступне.

Відповідно до «Типового положення про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.04.2016 року №1183/5, Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та є структурним підрозділом головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до пункту 4 Типового положення, Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції відповідно до покладених на нього завдань, крім іншого:

- здійснює державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про виконавче провадження, правильністю, своєчасністю та повнотою вчинення виконавчих дій державними виконавцями;

Пунктом 9 Типового положення визначено, що Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції очолює заступник начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальник Управління державної виконавчої служби.

Начальник Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції здійснює контроль за виконанням покладених на Управління, відділ примусового виконання рішень, інші структурні підрозділи Управління, Відділ завдань і здійснення ними своїх повноважень відповідно до законодавства.

Згідно підпункту 13 пункту 10 Типового положення начальник Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції забезпечує здійснення перевірки законності виконавчих проваджень відповідно до вимог закону.

Таким чином, суд приходить до висновку, що начальник управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, в тому числі у спірних правовідносинах, виконуючий обов`язки начальника управління ОСОБА_7 був уповноваженою особою на здійснення перевірки законності виконавчих проваджень.

При цьому, в даному адміністративному провадженні не оскаржується та не заперечується сам факт виконання даною особою повноважень виконуючого обов`язки начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області.

Щодо пункту 4 постанови, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за недотриманню вимог Закону України «Про виконавче провадження» головного державного виконавця ОСОБА_2 , а також до дисциплінарної відповідальності за відсутність контролю притягнути начальника Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_1., суд зазначає наступне.

Законом України «Про державну службу» (далі - Закон) визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Статтею 64 Закону України «Про державну службу» визначено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

Частиною 1 статті 68 Закону України «Про державну службу» передбачено, що дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження): міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; суб`єктом призначення - стосовно інших державних службовців.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну службу», суб`єктом призначення є державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади.

Статтею 69 Закону України "Про державну службу" передбачено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

За правилами частини 1 статті 73 Закону України «Про державну службу», з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Частиною другою статті 73 вказаного Закону обумовлено, що дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення; 11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення); 12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Відповідно до частин 9, 10 статті 69 Закону України «Про державну службу», дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку. Результатом розгляду дисциплінарної справи державного службовця є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Згідно частиною 1 ст. 65 Закону України "Про державну службу", підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Пунктом 5 частини другої цієї ж статті визначено, що дисциплінарним проступком є, зокрема, невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Частиною 1 статті 66 Закону України "Про державну службу", передбачено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Відповідно до статті 77 Закону України "Про державну службу", рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Пропозиція Комісії, подання дисциплінарної комісії є обов`язковими для розгляду суб`єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

Статтею 75 Закону України "Про державну службу" передбачено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.

Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про державну службу", дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Як встановлено судом, на час прийняття оскаржуваної постанови, наказу про порушення дисциплінарного провадження не було видано, дисциплінарна комісія не розглядала дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку, натомість у п. 4 оскаржуваної постанови притягнуто до дисциплінарної відповідальності за недотриманню вимог Закону України «Про виконавче провадження» головного державного виконавця ОСОБА_2 , а також до дисциплінарної відповідальності зі відсутність контролю притягнуто начальника Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_1.

Таким чином, враховуючи наведені вище правові норми, судом не встановлено, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивача правомірно притягнено до дисциплінарної відповідальності за відсутність контролю, у відповідності до норм частини 2 статті 74 Закону України "Про державну службу", якою передбачено, що дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.

Отже, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити шляхом скасування пункту 4 постанови Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області "Про результати перевірки законності виконавчого провадження" № 04-25/12 від 26.09.2019 року, в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності за відсутність контролю начальника Коломийського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_1.

При цьому суд, констатує, що у відповідності до пункту 8 частини 1 статті 4 КАС України, позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

Враховуючи вищенаведене, та те, що в даній адміністративній справі ОСОБА_2 , не є позивачем, а оскаржувана постанова, крім частково п. 4, не стосується позивача ОСОБА_1 та не впливає на обсяг її прав, свобод та інтересів, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог щодо скасування постанови № 04-25/12 від 26.09.2019 року в повному обсязі, тобто в частині що стосується виконавчого провадження та головного державного виконавця ОСОБА_2, слід відмовити.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Положеннями частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволення позовних вимог. Відтак, підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 384,20 грн, що пропорційно становить 50 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору, згідно з квитанцією № 0.0.1482917235.1 від 03.10.2019 року (а.с.3).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 4 постанови Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області "Про результати перевірки законності виконавчого провадження" № 04-25/12 від 26.09.2019 року, в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності за відсутність контролю начальника Коломийського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_1.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , сплачений судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ;

Головне територіальне управління юстиції в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 34844679), вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76018;

Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76019.

Суддя Грицюк П.П.

Рішення складене в повному обсязі 18 листопада 2019 р.