Рішення № 85704570, 18.11.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2019 року ЛуцькСправа № 140/2897/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9971) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9971) (далі - Луцький прикордонний загін) про визнання бездіяльності протиправною щодо непроведення 02 серпня 2018 року остаточного розрахунку грошового забезпечення при звільненні з військової служби на день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, стягнення середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 02 серпня 2019 року по день постановлення судом рішення у цій справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 31.01.1994 по 01.08.2019 проходив військову службу за контрактом в Луцькому прикордонному загоні, з 27.06.2019 звільнений з військової служби та з 01.08.2019 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Вказує на те, що 18.07.2019 звернувся до керівництва Луцького прикордонного загону з рапортом про проведення повного розрахунку та про виплату всіх належних грошових сум на день виключення його зі списків військової частини 9971. Однак відповідач станом на 01.08.2019 не виплатив всіх належних йому грошових сум, а саме: одноразову грошову допомогу при звільненні; грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015 - 2019 роки; індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 липня 2015 року по 01 серпня 2019 року; грошову компенсацію за речове майно. Листами від 23.07.2019 №30/8298, від 19.08.2019 №11/9345 та від 23.09.2019 №723/10787 з різних причин відмовив у виплаті всіх належних грошових сум, в тому числі і у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні.

Позивач посилається на те, що порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні визначений нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), які застосовуються у спірних правовідносинах. Вважає, що у даному випадку відповідач допустив затримку розрахунку при його звільненні з військової служби, що є порушенням статті 116 КЗпП України та у відповідності до статті 117 КЗпП України є підставою для виплати середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку, який у даному випадку становить період з 02 серпня 2019 року по день винесення судового рішення у даній адміністративній справі.

На підставі наведеного просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.1).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 15.10.2019 (а.с.26-32) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що позивачу підчас проходження військової служби виплачувалося належне грошове забезпечення, яке обчислювалося та нараховувалося у межах, виділених Луцькому прикордонному загону коштів. Вважає, що норми Кодексу законів про працю України не поширюються на військовослужбовців Державної прикордонної служби України та на правовідносини щодо проходження військової служби, які регулюються нормами спеціального законодавства.

Крім того, звертає увагу на те, що в позовній заяві не вказано в чому саме полягає затримка розрахунку з боку відповідача. Розрахунок з позивачем відбувся в межах надходжень бюджетних асигнувань у відповідності до чинного законодавства. У зв`язку з недоведеністю факту невчасного розрахунку з позивачем, позовні вимоги щодо стягнення середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні є передчасними та такими, що не заслуговують на увагу. До того ж, на даний час немає жодного рішення суду, яке б встановлювало протиправні діяння (дію або бездіяльність) Луцького прикордонного загону щодо невчасного розрахунку з позивачем після звільнення, як суб`єкта владних повноважень.

На підставі вищенаведеного просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив від 17.10.2019 позивач просить не брати до уваги аргументів, наведених відповідачем у відзиві з тих підстав, що до спірних правовідносин слід застосовувати норми трудового законодавства, а саме статті 116, 117 КЗпП України, оскільки норми спеціального законодавства не врегульовують спірні правовідносини, а саме щодо стягнення середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби (а.с.35-39).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом в Луцькому прикордонному загоні (військова частина 9971) Північного РУ ДПС України з 31.01.1994 по 01.08.2019, що підтверджується довідкою військової частини 9971 від 29.08.2019 №30/655 (а.с.11).

Наказом начальника 6 прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 01.08.2019 №408-ос "Про особовий склад" майора Букія Валентина Олександровича заступника начальника відділу управління службою штабу, звільненого наказом начальника Північного регіонального управління ДПС України від 27.06.2019 №210-ос за статтею 26 частини 5 пункту 2 підпункту "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" в запас Збройних Сил України, з 01.08.2019 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с.12). Вказаним наказом передбачено виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2019 рік за 26 календарних днів, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 27 повних календарних років служби в сумі 224370,00 грн., надбавку за 01 серпня 2019 року за особливості проходження служби у розмірі 20% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, премію за 01 серпня 2019 року у розмірі 45% до посадового окладу.

З матеріалів справи слідує, що відповідач листом від 23.07.2019 №30/8298 (а.с.16) надав позивачу відповідь на його рапорт, в якому зазначив, що ОСОБА_1 не звертався до командування загону стосовно надання додаткової відпустки, як учасник бойових дій. Додатково повідомив, що така відпустка не належить до щорічних відпусток, тому на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток, у тому числі щодо перенесення на інший період, виплати грошової компенсації під час звільнення.

Крім того, відповідач листом від 19.08.2019 №11/9345 на рапорти позивача від 18.07.2019 та від 26.07.2019 направив останньому особисту картку грошового забезпечення про склад та нараховані суми грошового забезпечення за 2019 рік, довідку про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення (а.с.13-15).

Як слідує із наведеної довідки, позивача повідомлено, що індексація здійснюється у межах наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. В кошторисах призначення Державної прикордонної служби України видатки були передбачені у 2015 році з січня по червень включно (нарахування та виплата за вказаний період здійснювалась у листопаді-грудні 2015 року). Починаючи з липня 2015 року та до грудня 2018 року, видатки на виплату індексації не передбачені, у зв`язку з цим нарахування та виплата індексації не здійснювалась.

Також листом від 23.09.2019 №723/10787 Луцький прикордонний загін на заяву позивача від 12.09.2019 направив останньому довідку №71 про вартість речового майна, що належить до видачі майору ОСОБА_1 (а.с.17-18). Водночас у цьому листі відповідач проінформував позивача, що потреба в коштах направлена до Адміністрації Державної прикордонної служби України та після надходження бюджетних асигнувань на дану виплату та в порядку черги буде здійснено перерахунок коштів на його банківський рахунок.

Як слідує з позовної заяви, позивач вважає, що відповідач йому при звільненні не виплатив усіх складових грошового забезпечення, а саме: одноразову грошову допомогу при звільненні; грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015 - 2019 роки; індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 липня 2015 року по 01 серпня 2019 року; грошову компенсацію за речове майно. У зв`язку з такою бездіяльністю відповідача просить стягнути з останнього середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 02 серпня 2019 року по день постановлення судом рішення у цій справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009, особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням. У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.

Згідно із частинами першою, другою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

За приписами частин першої, другої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Тобто, спеціальним законодавством про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби.

Суд звертає увагу, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

На думку суду, оскільки спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців Державної прикордонної служби, не встановлено відповідальності за невиплату чи несвоєчасну виплату усіх сум грошового забезпечення за всіма видами, тому з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації положення статті 117 КЗпП України, які є загальними, необхідно поширити на правовідносини, які виникли під час звільнення особи з військової служби в Державній прикордонній службі.

При цьому, суд враховує аналогічні правові висновки щодо застосування спеціального законодавства та статті 117 КЗпП України, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16 та від 26.06.2019 у справі №826/15235/16.

Разом з тим, суд також враховує роз`яснення, викладені у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", відповідно до яких установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі непроведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Тобто, виходячи з наведених вимог закону, виплата середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку можлива лише у разі відсутності спору про її розмір. В даному ж випадку між сторонами існує спір про право на отримання позивачем та розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015 - 2019 роки, індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 липня 2015 року по 01 серпня 2019 року, грошової компенсації за речове майно. Відповідач взагалі заперечує проти права позивача на отримання таких складових грошового забезпечення.

Суд звертає увагу, що на даний час такі складові грошового забезпечення позивачу не нараховані та не виплачені, їх конкретний розмір не встановлений рішенням суду, а учасники справи не надали обґрунтованого розрахунку їх сум, у зв`язку із чим суд позбавлений можливості встановити істотність цього розміру порівняно із середнім заробітком, що повинно бути враховано при застосуванні положень статті 117 КЗпП України.

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення 02 серпня 2018 року остаточного розрахунку грошового забезпечення при звільненні позивача з військової служби на день виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, та стягнення середнього розміру грошового забезпечення за час затримки такого розрахунку, оскільки такі вимоги заявлені передчасно та їх вирішення в судовому порядку є можливим лише після фактичного встановлення розміру складових грошового забезпечення позивача.

За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а відтак до задоволення не підлягають.

Керуючись статтями 242, 243, 245, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9971) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Луцький прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9971) (43005, Волинська область, м. Луцьк, вул. Стрілецька, буд. 6, код ЄДРПОУ 14321661).

Суддя В.Д. Ковальчук