Ухвала суду № 85704433, 14.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 листопада 2019 року Справа № 160/8027/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

19.08.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати наказ №4 о\с 01.06.2017 р. «по особовому складу» в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 (М-243647) дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Нікопольського міського відділу (з обслуговування м. Нікополь та Нікопольського р-ну);

- поновити на посаді капітана міліції (М-243647) дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Нікопольського міського відділу (з обслуговування м. Нікополь та Нікопольського р-ну);

- зобов`язати відповідачів Головного управління УМВС України в Дніпропетровській області та Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 1 травня 2018 року.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа №160/8027/19 передана на розгляд судді Віхровій В.С.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.08.2019 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня її отримання шляхом надання до суду доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Копія ухвали з супровідним листом були направлені засобами поштового зв`язку на адресу, вказану у позові: АДРЕСА_1 . Проте, 04.10.2019 р. відправлення було повернуто з відміткою про закінчення встановленого строку зберігання.

07.10.2019 р. судом повторно були направлені ухвала та супровідний лист до неї засобами поштового зв`язку на адресу, вказану у позові: АДРЕСА_1 . Відправлення було отримано ОСОБА_1 21.10.2019 р., про що міститься його особистий підпис та прізвище на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

04.11.2019 р. на адресу суду від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення відповідно до ст. 122 КАС України.

Заява була направлена на адресу суду засобами поштового зв`язку 30.10.2019 р.

У поданій заяві позивач просить визнати причину пропуску строку звернення до суду поважною та поновити пропущений процесуальний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, відкрити адміністративне провадження за його позовною заявою у зв`язку із наступними обставинами. ОСОБА_1 вдруге був прийнятий на службу на підставі рішення суду про поновлення на посаді та протиправно звільнений з посади без належного повідомлення. Позивач вказує, що дізнався про порушення своїх прав з листа відповідача №1/3-2619/103/ЛК-2019, який отримав від своєї дружини на початку серпня (приблизно 7 числа) і одразу звернувся до суду. Фактично його дружина, з якою він перебував на той час у напружених стосунках, отримала лист 23.05.2019 р., проте він за адресою відправлення не проживав і не проживає, на даний час перебуває на стадії розлучення. З того часу і дотепер проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Також позивач вказує, що раніше окрім листа №1/32619/103/-2019 відповідач відповіді на його звернення не надсилав. Позивач вважає, що не міг раніше звернутися до суду за захистом своїх прав з незалежних від нього підстав. Відповідач не виконав належним чином рішення апеляційного суду про поновлення позивача на посаді, офіційної роботи він не має, у зв`язку із чим вимушений за захистом своїх прав звернутися до суду.

Дослідивши зміст заяви, матеріали справи, вирішуючи питання винесене на розгляд суд виходить з наступного.

Положенням статті 129 Конституції України та ст. 8 КАС України, відповідно до яких усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом, не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року «Надточій проти України» принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Приписами ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначені загальні строки звернення до суду.

В ч. 1 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В частині 5 статті 122 КАС України визначено спеціальний строк для справ щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, який становить один місяць.

Частиною 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, в межах даної справи суду належить встановити наявність чи/або відсутність поважних підстав пропуску позивачем місячного строку звернення до суду з даним позовом.

Судом встановлено, що позивачем звернені до оскарження вимоги про повторне звільнення з займаної посади державного органу, у зв`язку із чим просить скасувати акт індивідуальної ді, - наказ про своє звільнення, та відновити його порушені права та інтереси шляхом поновлення на посаді дільничого інспектора міліції сектору дільничих інспекторів міліції Нікопольського міського відділу.

Тобто, дана категорія справ передбачає, що особа, права якої порушені, може звернутися до суду в межах місячного строку з дня коли їй стало відомо про такі порушення, оскільки робота позивача відноситься до публічної служби.

Так, наказом №4 від 01.06.2017 р. «по особовому складу» позивача було звільнено з займаної посади.

Наказом ГУМВС України в Дніпропетровській області від 01.06.2015 р. №4 о/с ОСОБА_1 було звільнено з 06.11.2015 р. за п.64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Доказів отримання вказаних наказів матеріали справи не містять.

Листом №1/3-2619/103/ЛК-2019 від 22.05.2019 р. ГУНП в Дніпропетровській області повідомило позивачу у відповідь на його звернення про причини звільнення.

До листа додано витяг з наказу №4 о/с від 01.06.2017 р.

Листом Нікопольського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області №3-597 від 23.05.2019 р. позивачу було повідомлено про розгляд його звернення.

Доказів отримання вказаних листів до матеріалів справи не долучені.

При подачі позовної заяви до справи також була долучена заява про поновлення пропущеного процесуального строку, де ОСОБА_1 вказує, що дізнався про своє звільнення з 06.11.2015 р. з листа відповідача у відповідь на його звернення №1/3-2619/103/ЛК-2019 лише 23.05.2019 р. При цьому, розраховує строк позовної давності у три місяці згідно статті 233 КЗпП України.

Проте, на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивач вказав інші обставини, які вважає поважними причинами пропуску строку звернення до суду з даним позовом, а саме те, що він отримав лист-відповідь №1/3-2619/103/ЛК-2019 на початку серпня, а 23.05.2019 р. (як було вказано при подані позову) отримала поштове відправлення його дружина.

Суд, в даному випадку критично відноситься до змін позивачем обґрунтувань причин пропуску строку до суду з даним позовом та обставин у них покладених, оскільки позивач самостійно спростовує дані, які наводить, а отже наводить суду недостовірні дані. На переконання суду, такі дії не свідчать про сприяння особи, яка звернулася до суду, до належного розгляду справи, та відповідно вказує на відсутність об`єктивної зацікавленості у такому розгляді.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що у заяву від 04.11.2019 р. позивач вказав, що у спірний період та на даний час проживає за адресою своєї реєстрації.

При цьому, у позові вказано фактичне місце проживання ( АДРЕСА_3 ), куди і була направлення поштою судова кореспонденція (ухвала суду про залишення позовної заяви без руху із супровідним листом) та отримана ОСОБА_1 під підпис, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, що повністю спростовує доводи позивача про проживання за адресою реєстрації.

Згідно положень ч.5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані:

1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;

2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи;

3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою;

4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;

5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;

6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;

7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Суд вважає, що невиконання позивачем вимог суду, направлених на усунення недоліків позову у обраний позивачем спосіб, не свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Позивачем не було надано доказів на підтвердження обґрунтувань заяви про поновлення строку, не було зазначено про неможливість подання певних доказів.

Крім того, суд акцентує увагу, що вимоги КАС України не дозволяють зловживати учасниками справи своїми процесуальними правами.

Положенням статті 129 Конституції України та ст. 8 КАС України визначено, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом, не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року «Надточій проти України» принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Необхідною умовою для реалізації права на звернення до адміністративного суду є пред`явлення адміністративного позову шляхом подання позовної заяви із дотриманням вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, насамперед його статтями 122, 160-161.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

У рішенні Європейський суд з прав людини у справі «Креуз проти Польщі», (заява № 28249/95) вказав, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Таким чином, повноваження кожного органу законодавчої, виконавчої та судової влади не є безмежними, а визначаються Конституцією та законами України.

КАС України визначає вимоги до подання позовної заяви, які закріплені ст.ст. 160, 161 цього кодексу, які позивачем не були додержані та не усунуті під час залишення позовної заяви без руху. У зв`язку із чим, подані відомості та наведені доводи недостатні для відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 1 ч.4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

У відповідності до ч.2 ст.76 КАС України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наведених обставин у сукупності, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви позивачу на підставі п. 1 ч.4 ст. 169 КАС України.

Згідно Довідки відділу персоналу Дніпропетровського окружного адміністративного суду №323 суддя Віхрова В.С. перебувала у щорічній відпустці з 05.11.2019 р. по 13.11.2019 р.

Відповідно до положень ч.5 ст. 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 76, 121, 122, 123, 160, 161, 169, 250 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.С. ВіхроваУхвала не набрала законної сили 14.11.19 Суддя Згідно з оригіналом Помічник судді В.С. Віхрова Ю.Ю. Ковтун