Рішення № 85703637, 18.11.2019, Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202

Справа №730/976/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2019 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді - Луговця О.А.

з участю секретарів судового засідання - Граб С.О., Чорнухи Н.О.

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни в порядку спрощеного позовного провадження (з повідомленням сторін) справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з неї 39029,98 грн кредитної заборгованості. Свої вимоги обгрунтовує тим, що 22.03.2016р. з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 підписала заяву б/н, за умовами якої отримала кредит у розмірі 2800,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Підписавши дану заяву, відповідач також підтвердив свою згоду на те, що ця заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, становлять договір про надання банківських послуг. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, давши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного погашення кредиту не виконує, станом на 15.07.2019р. виникла кредитна заборгованість в розмірі 39029,98 грн, що включає: 8262,71 грн - борг по тілу кредиту, 11574,00 грн - борг за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн - борг за нарахованими процентами, 15742,31 грн - нараховано пені за прострочене зобов`язання, 1116,20 грн - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, 2334,76 грн - штрафи (500 грн - фіксована частина, 1834,76 грн - процентна складова), яку банк просить стягнути на свою користь.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було належним чином та своєчасно повідомлене про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (згідно заявки), але своїм правом на участь в судовому засіданні не скористалося, в поданій заяві просить розглядати справу без їх представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі; не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка надала відзив на позов, в якому позовні вимоги банку не визнає в повному обсязі з посиланням на правові позиції касаційного суду, оскільки заявлена сума нарахованих процентів за користування кредитом в 11574,00 грн є необгрунтованою і недоведеною; стягнення штрафів у загальному розмірі 2334,75 грн поряд з пенею є подвійною відповідальністю одного виду за одне й те саме правопорушення, що суперечить закону; заперечує проти стягнення пені та заборгованості за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн в зв`язку з тим, що підписувала лише заяву про надання кредиту від 22.03.2016р. й не має спеціальної освіти та правової обізнаності, не розуміла значний за обсягом документ Умови та Правила надання банківських послуг, тому максимальна сума до стягнення за цим позовом має становити 8262,71 грн тіла кредиту. В судовому засіданні відповідачка позов визнала частково, погодившись лише з заборгованістю по тілу кредиту в сумі 8262,71 грн; проти стягнення з неї решти кредитної заборгованості заперечила з підстав, викладених у відзиві на позов. Пояснила, що користувалася кредитними коштами банку, але допускала випадки несвоєчасного виконання кредитних зобов`язань в зв`язку зі скрутним матеріальним становищем у сім`ї (втратила роботу, хворіла, розлучилася й на її утриманні залишилася малолітня дитина).

Заслухавши пояснення відповідачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до вимог ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом положень ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Д о відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі; кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Приписами ч.1 ст.633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом положень ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В основному застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному конкретному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Відтак, оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, в зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент за договором (споживач банківських послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом положень ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ч.1, 2 ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В судовому засіданні встановлено, що 22 березня 2016 року ОСОБА_1 подала до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, за умовами якої отримала кредит у розмірі 2800 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з можливістю користуватися платіжною карткою.

У цій анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця підписана заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

До анкети-заяви АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надало витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архив Умов та правил надання банківських послуг розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Згідно з наданим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» розрахунком заборгованість за кредитним договором ОСОБА_1 перед установою банку станом на 15 липня 2019 року становить 39029,98 грн, що включає: 8262,71 грн - борг по тілу кредиту, 11574,00 грн - борг за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн - борг за нарахованими процентами, 15742,31 грн - нараховано пені за прострочене зобов`язання, 1116,20 грн - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, 2334,76 грн - штрафи (500 грн - фіксована частина, 1834,76 грн - процентна складова).

Водночас, в підписаній сторонами анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 22.03.2016р. процентна ставка не зазначена, а також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Натомість, АТ КБ «ПРИВАТБАНК», пред`являючи вимоги про погашення заборгованості по кредиту, просило окрім тіла кредиту та простроченого тіла кредиту (суми, які фактично отримав у борг відповідач), стягнути й інші складові його повної вартості, зокрема, борг по пені і штрафам за прострочення зобов`язання.

Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ті витяги зТарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» й Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архив Умов та правил надання банківських послуг розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/, які додані позивачем до позовної заяви в якості невід`ємних частин спірного договору на обгрунтування заявлених вимог, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Таким чином, враховуючи викладені обставини та з огляду на проаналізовані положення чинного законодавства, суд вважає, що позивач не надав підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, зважаючи на їх мінливий характер та невизнання відповідачем, у анкеті-заяві відсутня домовленість сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, в зв`язку з чим надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Водночас, у відповідності до вимог ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Крім того, з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту й Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотрималось вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший підхід не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності й уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Отже, до вказаних правовідносин неможливо застосувати правила ч.1 ст.634 ЦК України, які регламентують договір приєднання й на які посилається АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в обгрунтування своїх позовних вимог.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив.

Водночас, безпосередньо укладений та підписаний між сторонами кредитний договір від 22 березня 2016 року у вигляді анкети-заяви не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, з огляду на вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Отже, зважаючи на викладені обставини, в судовому засіданні встановлено наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з відповідача на користь позивача непогашених сум тіла кредиту в розмірі 8262,71 грн та простроченого тіла кредиту в розмірі 11574,00 грн, а всього - 19836,71 грн кредитної заборгованості.

Наведений висновок суду узгоджується з правовою позицією, висловленою Велиикою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17.

При цьому, суд не може погодитися з викладеними у відзиві на позов запереченнями ОСОБА_1 щодо стягнення з неї 11574,00 грн як складової вартості кредитної заборгованості, оскільки відповідачка помилково вважає дану суму процентами, тоді як правова природа цих коштів інша: згідно розрахунку заборгованості - це прострочене тіло кредиту, тобто фактично отримані в користування відповідачкою від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» позикові кошти, які нею не повернуті.

Водночас, ОСОБА_1 всупереч положенням ст.12, 81 ЦПК України не було надано суду жодних доказів на підтвердження належного виконання нею своїх кредитних зобов`язань та спростування позовних вимог установи банку щодо сплати тіла (простроченого тіла) кредиту, а скрутне матеріальне становище й відсутність у неї коштів не може бути підставою для звільнення її від погашення цієї кредитної заборгованості.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини справи, позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню в розмірі 19836,71 грн, з яких: 8262,71 грн - борг по тілу кредиту, 11574,00 грн - борг за простроченим тілом кредиту.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 976,33 грн (19836,71 : 39029,98 х 1921,00).

На підставі викладеного, керуючись ст.207, 526, 530, 549, 610, 611, 625-629, 633, 634, 1046-1055 ЦК України, ст.2-4, 12, 19, 23, 76-89, 141, 258-268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ-14360570) заборгованість по кредитному договору №б/н від 22.03.2016р. станом на 15.07.2019р. в сумі 19836,71 грн, з яких: 8262,71 грн - борг по тілу кредиту, 11574,00 грн - борг за простроченим тілом кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 976,33 грн судового збору.

В задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення з ОСОБА_1 решти сум кредитної заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - через Борзнянський районний суд) шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Суддя Борзнянського районного суду О.А.Луговець