Рішення № 85703371, 14.08.2019, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/11224/18

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2019 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Мариненко Я.С., Гальчинській А.О.,

за участю: представника позивача - адвоката Нищенко С.І.,

представників відповідача - адвокатів Кривицького В.Г. та Слюсар Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м.Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ЕНЕРГО», треті особи: Голосіївська районна філія Київського міського центру зайнятості, Головне управління держпраці у Київській області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ

Позивач в серпні 2018 року звернувся до суду з урахуванням уточнень з позовом в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «ДТЕК ЕНЕРГО» від 07.08.2018 року № 243-к про його звільнення з посади менеджера відділу оперативного забезпечення департаменту із корпоративних розслідувань дирекції з безпеки з 08.08.2018 року за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України; поновити його на посаді менеджера відділу оперативного забезпечення департаменту із корпоративних розслідувань дирекції з безпеки ТОВ «ДТЕК ЕНЕРГО» з 08.08.2018 року та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку 1 554,72 грн. ( середньоденна заробітна плата), починаючи з 08.08.2018 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 12.10.2015 року він почав працювати в ТОВ «ДТЕК ЕНЕРГО», на посаді менеджера відділу з оперативного забезпечення департаменту із корпоративних розслідувань дирекції з безпеки. Наказом ТОВ «ДТЕК ЕНЕРГО» від 07.08.2018 року № 243-к був звільнений із займаної посади за угодою сторін на підставі п.1ст.36 КЗпП України. 08.08.2018 року позивачем було направлено на адресу відповідача заяву про відкликання його заяви про звільнення за угодою сторін. Однак, відповіді на своє звернення позивач не отримав.

В листопаді 2018 р. представником відповідача поданий відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що 12.10.2015 року між ТОВ «ДТЕК ЕНЕРГО» та ОСОБА_1 був укладений трудовий договір, відно до умов якого позивач був прийнятий на посаду менеджера відділу з оперативного забезпечення департаменту із корпоративних розслідувань дирекції з безпеки. 07.08.2018 року позивач подав заяву про звільнення за угодою сторін з 08.08.2018 року. Зазначає, що 07.08.2018 року ТОВ «ДТЕК ЕНЕРГО» була погоджена заява позивача про звільнення та виданий наказ № 243-к про звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера відділу з оперативного забезпечення департаменту із корпоративних розслідувань дирекції з безпеки 08.08.2018 року за угодою сторін, на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України. Вказує, що 07.08.2018 року позивач був ознайомлений під підпис з Наказом про звільнення. 08.08.2018 року між сторонами була підписана додаткова угода до трудового договору, відповідно до якої сторони погодили припинити трудові взаємовідносини, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України. Крім того, 08.08.2018 року ТОВ «ДТЕК ЕНЕРГО» здійснено остаточний розрахунок з позивачем, а також видана трудова книжка. Проте 09.08.2018 року ТОВ «ДТЕК ЕНЕРГО» було отримано від позивача заяву про відкликання заяви про звільнення та скасування наказу про звільнення, також позивач повідомив, що бажає пройти процедуру по скороченню займаної посади. Листом від 23.08.2018 року № 02/6-839/2018 ТОВ «ДТЕК ЕНЕРГО» повідомило позивача про те, що відкликання заяви про звільнення неможливе, оскільки на дату звернення до відповідача, позивач вже не був його працівником, а тому трудові відносини були припинені за угодою сторін на підставі п.1ч.1ст.36 КЗпП України.

В додаткових поясненнях представник відповідача зазначає, що відповідач законно звільнив позивача, тому відсутні підстави для його поновлення на роботі, а отже вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які є похідними від вимог про поновлення на роботі в разі незаконного звільнення працівника, також не можуть бути задоволені. Крім того доводи позивача про те, що ТОВ «ДТЕК ЕНЕРГО» вчинялись дії, які перешкоджали позивачу виконувати свої посадові обов`язки, зокрема створювались неналежні умови праці, не відповідають дійсності.

В квітні 2019 р. представником відповідача поданий відзив на позовну заяву (уточнену), в якому сторона відповідача зазначала, що позивач власноруч написав заяву про звільнення та надав її відповідачу. Після чого сторони підписали додаткову угоду про припинення трудових відносин за угодою сторін, якою чітко визначено , що позивач не має жодних претензій до ТОВ «ДТЕК ЕНЕРГО». Крім того, позивач не висував жодних претензій до відповідача в процесі припинення трудових відносин. З наказом про звільнення ОСОБА_1 був ознайомлений та згодний з ним, про що свідчить особистий його підпис та відсутність будь-яких заперечень.

В квітні 2019 року представником позивача подана відповідь на відзив представника відповідача, в якій сторона позивача зазначає, що позивача до написання заяви про звільнення, поступово та цілеспрямовано доводили представники відповідача. 07.08.2018 року представникам відповідача все ж таки вдалося підвести позивача до написання заяви, тому в цей же день терміново були вчинені і всі інші дії, які були покликані на розірвання трудових відносин між позивачем та відповідачем. Станом на 08.08.2018 року, тобто на дату звільнення позивач був працівником ТОВ «ДТЕК ЕНЕРГО», оскільки це був його останній робочий день.

В своїх письмових запереченнях представник відповідача зазначив, що позивач обґрунтовує незаконність свого звільнення тим, що відповідач здійснював на нього психологічний тиск та спонукав до написання заяви про звільнення. В своїй заяві про звільнення позивач не вказував про здійснення на нього психологічного тиску чи про відсутність своєї добровільної згоди щодо припинення трудових відносин. Крім того, позивач не мав на меті продовжувати трудові відносини з відповідачем, а лише просив змінити правову підставу його звільнення.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав зазначених в позові, просив позов задовольнити та надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти позову, просили відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, причину неявки до суду не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення сторін, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною 2 ст.2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно зі ст. 22 КЗпП України відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Судом встановлено, що наказом від 06.10.2015 року №251-к ТОВ «ДТЕК ЕНЕРГО», ОСОБА_2 було прийнято на посаду менеджера відділу з оперативного забезпечення департаменту із корпоративних розслідувань дирекції з безпеки з 12.10.2015 року на умовах визначених трудовим договором.

Наказом від 07.08.2018 року №243-к ТОВ «ДТЕК ЕНЕРГО», звільнено ОСОБА_1 з посади менеджера відділу з оперативного забезпечення департаменту із корпоративних розслідувань дирекції з безпеки з 08.08.2018 року за угодою сторін, на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

При цьому, згідно з зазначеним наказом підставою для звільнення позивача саме по вказаній статті слугувала заява самого позивача.

08.08.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ДТЕК ЕНЕРГО» була підписана додаткова угода до трудового договору, відповідно до якої сторони погодили припинити трудові взаємовідносини згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

09.08.2018 року ОСОБА_1 було направлено на адресу ТОВ «ДТЕК ЕНЕРГО» заяву про відкликання його заяви про звільнення з 08.08.2018 року, з проханням скасувати наказ про звільнення № 243-к від 07.08.2018 року та бажанням проходження процедури по скороченню посади.

Листом ТОВ «ДТЕК ЕНЕРГО» від 13.08.2018 року № 02/6-839/2018 повідомило ОСОБА_1 про те, що відзив його заяви неможливий, оскільки на момент подання заяви він не є працівником ТОВ «ДТЕК ЕНЕРГО», трудові відносини було припинено на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України, в день звільнення здійснено всі належні при звільнені розрахунки згідно ст. 116 КЗпП України та видано належним чином оформлену трудову книжку.

Водночас, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач стверджує про відсутність в нього волевиявлення на підписання заяви про звільнення та, власне, відсутність бажання та планів звільнятися із займаної посади і припиняти трудові відносини з відповідачем.

Так, положеннями ст. 36 КЗпП України встановлено, що трудовий договір може бути припиненим за угодою сторін.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.8 своєї постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року за №9, у разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору згідно з п.1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється у строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може бути лише за взаємною згодою про це роботодавця.

В той же час, згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 26.10.2016 року по справі №6-1269цс16, розглядаючи позовні вимоги про оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін.

Обґрунтовуючи відсутність вільного волевиявлення, позивач посилається на те, що заява про звільнення з займаної посади була написана ним 07.08.2018 року під психологічним тиском генерального директора ТОВ «ДТЕК ЕНЕРГО» ОСОБА_3 та під час раптового погіршення самопочуття, зумовленого таким тиском і впливом.

Однак, будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували вищенаведені обставини, позивачем надано не було.

Надані позивачем копії медичних документів не доводять наявності у нього хворобливого чи стану шоку через написання заяви про звільнення. Вказані документи можуть свідчити лише про хворобливий стан позивача, який збігся у часі з написанням цієї заяви.

Натомість, як встановлено в судовому засіданні, заява про звільнення від 07.08.2018 року написано позивачем власноручно, містить його підпис та дату проведення звільнення.

Тобто, враховуючи те, що позивач не оспорює самого факту написання заяви, суд приходить до висновку, що заява позивача про звільнення від 07.08.2018 року свідчить про його вільне волевиявлення на звільнення із займаної посади саме на підставі п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

Крім того, твердження позивача про те, що 08.08.2018 року ним було написано заяву про відкликання заяви про звільнення від 07.08.2018 року, у зв`язку з бажанням позивача пройти процедуру по скороченню його посади затвердженої наказом ТОВ «ДТЕК ЕНЕРГО» №229-к від 20.07.2018 року, суд оцінює критично, адже на дату звернення до ТОВ «ДТЕК ЕНЕРГО» позивач не був його працівником, а трудові відносини були припинені за угодою сторін на підставі п.1ч.1ст.36 КЗпП України.

В свою чергу, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування, як зазначено у ст.ст. 76, 77 ЦПК України.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Також, згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

З огляду на наведене, враховуючи, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення своїх позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд прийшов до висновку, що в їх задоволенні слід відмовити.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354, п.п. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ЕНЕРГО» (місцезнаходження за адресою: 01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд.57; код ЄДРПОУ 34225325), треті особи: Голосіївська районна філія Київського міського центру зайнятості (місцезнаходження за адресою: 03040, м. Київ, вул. Ломоносова, буд.10; код ЄДРПОУ 41739393), Головне управління держпраці у Київській області (місцезнаходження за адресою: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, буд. 10; код ЄДРПОУ 39794214) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. М. Ларіонова