Рішення № 85697350, 07.11.2019, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/2420/19

Провадження № 2/456/1135/2019

РІШЕННЯ

іменем України

07 листопада 2019 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Шрамка Р. Т. ,

з участю секретаря: Панилик О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Стрию справу № 456/2420/19 за позовом ОСОБА_1 до Стрийської міської ради Львівської області, квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про визнання права власності на квартиру, не приватизованого житлового фонду в порядку спадкування, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просить визнати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 02.10.1997 батькові позивача ОСОБА_2 , на сім`ю у складі трьох осіб, а саме: дружини - ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 , видано ордер на квартиру АДРЕСА_1 . Ордер видано на підставі рішення виконкому міської Ради народних депутатів м. Стрия №291 від 26.09.1997. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області №92 від 18.04.2016, дозволено начальнику БУ-1 КЕВ м. Львова (І.Романишин) переукласти договори найму з громадянами. Пунктом 2.1. цього рішення дозволено переукласти договір найму житла з ОСОБА_3 , яка проживає по АДРЕСА_2 із складом сім`ї один чоловік у зв`язку із смертю основного квартиронаймача її чоловіка ОСОБА_2 13.02.2018 мати позивача звернулася до керівника органу приватизації - начальника КЕВ м. Львова з заявою про оформлення передачі у власність квартири АДРЕСА_1 . Однак, ІНФОРМАЦІЯ_3 мати позивача ОСОБА_3 померла так і не вирішивши питання про приватизацію спірної квартири, тому позивач змушена звернутися до суду.

Позивач та представник позивача адвокат Іванус М.І., в судове засідання не з`явилися, хоча подали заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять задоволити.

Представник відповідача Стрийської міської ради Львівської області Темник Н.С. в судове засідання не з`явилася, однак подала заяву про розгляд справи за їх відсутності та просить ухвалити рішення відповідно до чинного законодавства.

Представник відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львів Безушко О.І. в судове засідання не з`явився, однак подав клопотання про проведення розгляду справи за його відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

02.10.1997р. виконавчим комітетом Ради народних депутатів м. Стрия видано ордера №28128, ОСОБА_2 , сім`я якого складається з трьох осіб, на право зайняття одної кімнати № 21 житловою площею 11,96 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області №92 від 18.04.2016р., дозволено начальнику БУ-1 КЕВ м. Львова (І.Романишин) переукласти договори найму житла з громадянами: ОСОБА_3 , яка проживає по АДРЕСА_3 .) складом сім`ї 1 чоловіка, у зв`язку із смертю основного квартиронаймача, її чоловіка ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 16.09.2010р. відділом реєстрації актів цивільного стану міста Стрия Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №490.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 09.11.2018р. Стрийським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівської області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №588.

Згідно із записами поновленого свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 21.06.2019р. Стрийським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками якої є: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Із свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 , виданого 10.10.1992р. Славською селищною радою Сколівського району Львівської області вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 уклали шлюб 10.10.1992р., після реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище на « ОСОБА_4 », актовий запис № 32.

З матеріалів справи вбачається, що за життя мати позивача ОСОБА_3 , 13.02.2018р. зверталася до начальника КЕВ м. Львова щодо оформлення передачі квартири в особисту власність, яку займає разом з членами сім`ї на умовах найму.

Довідкою про склад сім`ї наймача ізольованої квартири та займаної ними приміщення в АДРЕСА_2 , вбачається, що мешкають і мають право на житло на момент введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» - ОСОБА_3 .

Звітом про експертну грошову оцінку однокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , виготовленого ПП «Сапфір-ОВ» зазначено, що станом на 10.07.2019р. ринкова вартість об`єкта оцінки склала 89278 грн.

13.11.2018р. приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Бораковською О.Я. зареєстровано спадкову справу №52/2018, також 13.11.2018р. подано ОСОБА_8 та ОСОБА_4 заяву-відмову від спадщини.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Спадкоємець має право вимагати за ним права власності на неприватизовану квартиру тільки якщо спадкодавець при житті висловив волю на приватизацію квартири.

Постановою ВССУ по справі № 6-121цс13 від 11 грудня 2013 року визначено, що в осіб, які фактично проживають в квартирі (будинку) державного житлового фонду і звернулись з відповідною заявою до органу приватизації, виникає право на приватизацію цього житла.

Згідно зі статтею 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Частиною четвертою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

У силу статей 1, 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.

Пленум Верховного Суду України в частині 5 пункту 13 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначив, що в разі не передання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.

Отже, право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду вказаним органом у строк, передбачений чинним законодавством.

У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним частини квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на цю частину квартири.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян. Вказаним законом встановлені умови та порядок набуття громадянами права власності на квартири, які перебувають у державному (комунальному) житловому фонді.

Згідно ст. 2 Закону до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України по справі№ 6-121цс13 від 11.12.2013р., право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду вказаним органом у строк, передбачений чинним законодавством. У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.

Аналогічна позиція відображена в п. 6.2. Узагальнення судової практики розгляду справ про приватизацію державного житлового фонду та гуртожитків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.01.2017р. № 9-48/0/4-17.

Таким чином, для спадкування права на приватизацію необхідне дотримання двох умов: постійне проживання спадкодавця у приміщенні, яке підлягає приватизації, та його особисте звернення до органів приватизації.

Про саме таке застосування Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» йдеться в пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності.

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 вселився в квартиру АДРЕСА_1 на підставі ордеру на житлове приміщення № 28128 від 02.10.1997р., проживав та користувався приміщенням кімнати № НОМЕР_2 житловою площею 11,96 кв.м до часу своєї смерті, також був зареєстрований за адресою цієї квартири. В подальшому, спадкодавцеві ОСОБА_3 надано дозвіл на переукладення договору найму даного житла у зв`язку із смертю основного квартиронаймача. Так, 13.02.2018р. подано заяву на передачу квартири у особисту власність квартиру АДРЕСА_4 , але свідоцтва не отримала з невстановлених причин. В квартирі мешкала постійно та користувалася квартирою до часу своєї смерті до ІНФОРМАЦІЯ_3 , сплачувала комунальні послуги, іншого майна в неї не було.

Право власності на приватизоване житло виникає з часу прийняття рішення про приватизацію, у разі, якщо орган приватизації пропустив передбачені законодавством строки з часу закінчення такого строку. З порушенням строків розгляду звернення заявника про приватизацію житла порушуються права такого заявника, а в разі його смерті (до прийняття рішення про приватизацію) порушуються права його спадкоємців.

Відсутність правовстановлюючого документа на квартиру не дає можливості переоформити право власності на неприватизовану квартири в порядку спадкування за законом в позасудовому порядку.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що подача спадкодавцем заяви про приватизацію квартири свідчить про реалізацію останньою свого права на безоплатну приватизацію квартири та початок процедури приватизації, а позивачка - спадкоємець може отримати таку квартиру у власність після смерті матері за умови не прийняття органом приватизації рішення по заяві у встановлені строки або у разі незаконної відмови в її задоволенні при наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири у власність спадкодавця.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що квартира в АДРЕСА_2 , є спадковим майном, а тому позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10-12, 77-83, 137,141, 259,263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Р. Т. Шрамко