Постанова № 8569669, 26.03.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а-1724/10/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2010 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання Новосад В.М.

з участю представників:

від позивача : Кісик Б.М.,

від відповідача : Тенета Н.Р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства (надалі ЗАТ) «Галка-Дрогобич» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Дрогобицькому районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

ЗАТ «Галка-Дрогобич» звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2010 року за №0001051502/0, прийнятого ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач самостійно визначивши та перерахувавши суми податку на додану вартість, виконав своє зобовязання зі сплати цих податків за визначений ним у платіжних документах період і це виключає застосування штрафних санкцій на підставі підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

В судовому засіданні представник позивач підтримав позовні вимоги з тих самих міркувань, просить позов задоволити.

Представник відповідача вважає, що він діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства п.7.7 ст.7 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, згідно якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

За результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки дотримання вимог підп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ЗАТ «Галка-Дрогобич» ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області складено акт від 05.02.2010 року за №191/15-2 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.02.2010 року за №0001051502/0, яким на підставі підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 згаданого Закону за затримку на 305 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 28782 грн. 00 коп. позивача зобовязано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 14391 грн. 00 коп.

Як вбачається з акту перевірки, податковий борг з податку на додану вартість в сумі 28782 грн. 00 коп., визначений в податковій декларації з податку на додану ваартість, за лютий 2009 року, частково сплачено 29.01.2010 року (протермінування 305 днів) та 30.12.2009 року (протермінування 275 дні).

В матеріалах справи наявна зазначена в акті перевірки декларація, яка підтверджує виникнення податкового зобовязання з податку на додану вартість, та платіжні документи.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Пунктом 7.7 статті 7 згаданого Закону передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

У відповідності до вимог підп.7.1.1 п.7.1 зазначеної статті джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 року за №679-ХІV, з наступними змінами та доповненнями, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Згідно пункту 3.8 даної Інструкції Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобовязань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Не передбачено таких повноважень і згідно вимог Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 року за №509-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями.

Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбачено пунктом 7.7. статті 7 згаданого Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Отже, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення за №512 від 30.12.2009 року на суму 23195 грн. 00 коп. та платіжне доручення №9 від 29.01.2010 року на суму 26283 грн. 00 коп. (суми платежу співпадають із сумами вказаними в акті перевірки), в яких платником податків вказано призначення платежу відповідно «ПДВ за листопад 2009 року» та «ПДВ за грудень 2009 року», проте органом державної податкової служби було самостійно змінено призначення цих платежів під час перерахування коштів до бюджету, що відображено в акті перевірки.

А тому, орган державної податкової служби в порушення вимог наведених норм самостійно зарахував сплачені платником податку суми у рахунок податкового боргу, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету.

Як передбачено підп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ, з наступними змінами та доповненнями, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації (що має місце в даному випадку), крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Податкова декларація, у відповідності до підп. „а” підп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього ж Закону, подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, у даній ситуації, календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п.5.1 ст.5 згаданого Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків, як передбачено абзацом 1 підп.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

На підтвердження своєчасності сплати суми податкового зобовязання, визначеної в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року, позивачем надано платіжні доручення за №25 від 30.03.2009 року на суму 17782 грн. 00 коп. та за №297 від 30.03.2009 року на суму 11000 грн. 00 коп., в яких останнім вказано призначення платежу «ПДВ за лютий 2009 року».

З врахуванням наведеного, суд вважає, що оскільки чинним законодавством не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань у порядку календарної черговості їх виникнення, орган державної податкової служби без достатніх на те правових підстав, самостійно змінивши призначення платежу, визначене платником податків у платіжних дорученнях, застосував до останнього відповідальність передбачену підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. 1. Позов задовольнити.

2. 2. Скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Дрогобицькому районі Львівської області, податкове повідомлення-рішення від 13.02.2010 року за №0001051502/0.

3. 3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Галка-Дрогобич», що знаходиться за адресою Львівська область, м.Дрогобич, вул.Солоний Ставок, 27 (код ЗКПО 31945760) 3 грн. 40 коп. судового збору.

4. 4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. 5. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26 березня 2009 року.

Суддя В.Я.Мартинюк