Рішення № 85694019, 30.10.2019, Старобільський районний суд Луганської області

30.10.2019

Справа 431/1981/19

Провадження 2/431/672/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

30 жовтня 2019 року Старобільський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Колядова В.Ю.,

за участі секретаря Петренко К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Старобільську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання кредитного договору недійсним,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання кредитного договору недійсним.

В обґрунтування позову посилається на те, що 15.06.2018 р. між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» був укладений кредитний договір № 281812142. Укладення договору здійснювалося відповідно до умов споживчого кредиту, за умовами кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надав йому грошові кошти у тимчасове платне користування на споживчі потреби у сумі 7 320 (сім тисяч триста двадцять) гривень, а він зобов`язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом. Строк повернення кредиту 19 днів, до 24 липня 2018 року. Крім того, були укладені додаткові угоди до вказаного кредитного договору (пролонгація): 07.07.2018 року, яким продовжений строк повернення кредиту на 20 днів з 04.07.2018 року під 1,55 % в день від суми кредиту; 26.07.2018 року, яким продовжений строк повернення кредиту на 17 днів з 24.07.2018 року під 1,55 % в день від суми кредиту; 13.08.2018 року, яким продовжений строк повернення кредиту на 25 днів з 10.08.2018 року під 0,78 % в день від суми кредиту; 01.10.2018 року, яким продовжений строк повернення кредиту на 30 днів з 28.09.2018 року під 0,78 % в день від суми кредиту. Вважає вказаний договір споживчого кредиту та додаткові угоди до нього укладеними з порушенням принципу рівності сторін та загальних засад цивільного законодавства, а саме при його укладені відповідач не надав повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації про умови кредиту, не провів розрахунку сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки. Вважає кредитний договір № 28181214215 від 15.06.2018 року, укладений між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та додаткові угоди від 07.07.2018 року, 26.07.2018 року, 13.08.2018 року, 01.10.2018 року такими, що не відповідають вимогам закону щодо змісту договорів споживчого кредиту, а тому не може вважатися договором укладений в письмовій формі. Просить суд винести рішення, яким визнати недійсними кредитний договір № 281812142 від 15 червня 2018 року, укладений між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та додаткові угоди від 07.07.2018 року, 26.07.2018 року, 13.08.2018 року, 01.10.2018 року.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у судове засідання не з`явився, представника відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому просять суд відмовити в задоволені позову за необґрунтованістю, та надав суду заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності.

Зважаючи на те, що справа розглядається за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Дослідивши матеріали справи, пояснення сторін, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 15.06.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 281812142. Відповідно до умов кредитного договору п. 1.1 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується надати Позичальникові кредит на суму 7320 (сім тисяч триста двадцять) гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п. 1.4. Відповідно до п. 1.3 кредитного договору кредит надається строком на 19 днів. Відповідно до п. 1.4 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,55 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту. Відповідно до умов договору розрахунок сукупної вартості кредиту та термін платежу зазначені в графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору. Сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 3.3 кредитного договору № 281812142 від 15.06.2018 року передбачено, що у разі порушення позичальником своїх зобов`язань щодо погашення суми кредиту або процентів за користування ним, Товариство має право нарахувати позичальнику пеню у розмірі 3 % від залишку суми кредиту за кожний день прострочення повернення заборгованості, починаючи з першого дня порушення до дня повного погашення заборгованості за кредитом.

Пунктом 4.7 договору № № 281812142 від 15.06.2018 року встановлено, що позичальник отримав від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до укладення цього договору інформацію, вимоги надання якої передбачені в законодавстві України, отримав кредит не на споживчі цілі, інформація надана ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з дотриманням вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.(а.с. 9-11).

07.07.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 281812142 від 15.06.2018 року, відповідно до якої у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжено строк, на який був наданий кредит за договором № № 281812142 від 15.06.2018 року терміном на 20 (двадцять) днів. Відповідно до п. 3 додаткової угоди до кредитного договору починаючи з 04.07.2018 року позичальник сплачує за користування кредитом 1,55 % в день від суми кредиту згідно даної додаткової угоди. Відповідно до п. 5 додаткової угоди до кредитного договору всі інші умови договору не змінені цією угодою, залишаються чинними і сторони підтверджують їх обов`язковість до виконання (а.с. 12).

26.07.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 281812142 від 15.06.2018 року, відповідно до якої у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжено строк, на який був наданий кредит за договором № № 281812142 від 15.06.2018 року терміном на 17 (сімнадцять) днів. Відповідно до п. 3 додаткової угоди до кредитного договору починаючи з 24.07.2018 року позичальник сплачує за користування кредитом 1,55 % в день від суми кредиту згідно даної додаткової угоди. Відповідно до п. 5 додаткової угоди до кредитного договору всі інші умови договору не змінені цією угодою, залишаються чинними і сторони підтверджують їх обов`язковість до виконання. Пунктом 7 Додаткової угоди передбачено, що з укладанням цієї угоди вони узгодили викласти текс основного договору в новій редакції. Даний текс доступний позичальнику в особистому кабінеті на сайті товариства, один примірник договору попередньо відправлений позичальнику електронною поштою. Укладаючи цю додаткову угоду позичальник підтверджує, що з новою редакцією договору ознайомлений, з його умовами повністю згоден. Договір в новій редакції починає діяти з дня укладення цієї додаткової угоди (а.с. 13).

13.08.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 281812142 від 15.06.2018 року, відповідно до якої у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжено строк, на який був наданий кредит за договором № № 281812142 від 15.06.2018 року терміном на 25 (двадцять п`ять) днів. Відповідно до п. 3 додаткової угоди до кредитного договору починаючи з 10.08.2018 року позичальник сплачує за користування кредитом 0,78 % в день від суми кредиту згідно даної додаткової угоди. Відповідно до п. 5 додаткової угоди до кредитного договору всі інші умови договору не змінені цією угодою, залишаються чинними і сторони підтверджують їх обов`язковість до виконання (а.с. 14).

07.09.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 281812142 від 15.06.2018 року, відповідно до якої у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжено строк, на який був наданий кредит за договором № № 281812142 від 15.06.2018 року терміном на 24 (двадцять чотири) днів. Відповідно до п. 3 додаткової угоди до кредитного договору починаючи з 04.07.2018 року позичальник сплачує за користування кредитом 0,78 % і день від суми кредиту згідно даної додаткової угоди. Відповідно до п. 5 додаткової угоди до кредитного договору всі інші умови договору не змінені цією угодою, залишаються чинними і сторони підтверджують їх обов`язковість до виконання (а.с. 16).

01.10.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 281812142 від 15.06.2018 року, відповідно до якої у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжено строк, на який був наданий кредит за договором № № 281812142 від 15.06.2018 року терміном на 30 (тридцять) днів. Відповідно до п. 3 додаткової угоди до кредитного договору починаючи з 04.07.2018 року позичальник сплачує за користування кредитом 0,78 % в день від суми кредиту згідно даної додаткової угоди. Відповідно до п. 5 додаткової угоди до кредитного договору всі інші умови договору не змінені цією угодою, залишаються чинними і сторони підтверджують їх обов`язковість до виконання (а.с. 15).

Згідно п. 2 графіку розрахунку - додаток № 1 до договору № 281812142 від 15.06.2018 року, сукупна вартість кредиту складає 129,45 % від суми кредиту (у процентному виражені) або 9475 (дев`ять тисяч чотириста сімдесят п`ять) гривень 74 копійки. В графікі зазначено, що він укладений в двох примірниках, по одному для кожної зі сторін та є невід`ємною частиною договору № 281812142 від 15.06.2018 року (а.с. 17).

Відповідно до платіжного доручення від 15.06.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», згідно кредитного договору № 281812142 від 15.06.2018 року , перерахувала грошові кошти на картковий рахунок ОСОБА_1 у сумі 7 320 (сім тисяч триста двадцять) гривень.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»)

Твердження позивача, що він не підписував договору в письмовій формі суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до заявки на отримання кредиту від 15.06.2018 року ОСОБА_1 ставить позначки про те, що він повністю ознайомлений з умовами договору та надав свої персональні дані, підписуючи її своїм електронним підписом. (а.с. ).

Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа до укладення з клієнтом договору про надання фінансової послуги додатково надає йому інформацію про: 1) фінансову послугу, що пропонується надати клієнту, із зазначенням вартості цієї послуги для клієнта, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг; 2) умови надання додаткових фінансових послуг та їх вартість; 3) порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи в результаті отримання фінансової послуги; 4) правові наслідки та порядок здійснення розрахунків з фізичною особою внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги; 5) механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги; 6) реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону тощо), а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів; 7) розмір винагороди фінансової установи у разі, коли вона пропонує фінансові послуги, що надаються іншими фінансовими установами.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Статтями 15 та 23 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено відповідальність суб`єкта господарювання, яка не містить положень про такі наслідки як недійсність договору.

Тому, доводи позивача про ненадання інформації про умови кредитування не є такими, з якими закон пов`язує недійсність правочину.

Зі змісту оскаржуваного кредитного договору № 281812142 вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як встановлено в ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 230 ЦК України закріпила, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

В ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» також зазначено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Оскільки в ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору № 281812142 вимогам законодавства та про несправедливість його умов, так як доводи ОСОБА_1 про введення в оману при укладенні договору ґрунтуються виключно на його поясненнях, висловлених у позові, без їх доведення в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України, і спростовуються самим змістом договору, суд не вбачає підстав для визнання спірного договору недійсним з підстав, передбачених ст. ст. 203, 215, 230 ЦК України та ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Доводи позивача про те, що кредитний договір № 281812142 було укладено з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», так як перед його укладенням, всупереч ч. 2 ст. 11, позичальнику не було повідомлено в письмовому вигляді про кредитні умови, зокрема: про орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, судом також не приймається до уваги з огляду на те, що п. 4.7 кредитного договору прямо зазначено, що позичальник підтверджує отримання від позикодавця інформацію, вимоги надання якої передбачені і законодавстві України.

Крім того, суд також звертає увагу, що згідно п. 4.1 договору № 281812142, його невід`ємною частиною є «Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Уклавши цей договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті Позичальника: moneyveo.ua.

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що перед укладенням договору він не був ознайомлений з усією інформацією про умови кредитування, як того вимагає ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки, звернувшись до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з заявкою на отримання кредиту та, підписавши договір, останній засвідчив той факт, що він обізнаний з Правилами, які включають в себе і умови кредитування.

Посилання позивача на порушення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо умов договору, а саме п.п. 1.5, 3.5 про встановлення вимоги сплати процентів за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 565,75 відсотків річних та те, що уразі порушення виконання кредитного договору процентна ставка за користування кредитом менша ніж 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування, товариство має право нарахувати пеню у розмірі різниці між 1,70 % та процентною ставкою, зазначеною в договорі, від суми кредиту за кожен день користування кредитом, судом також до уваги не приймаються, з огляду на їх недоведеність в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України.

Вказані твердження позивача ґрунтуються на власному тлумаченні вимог законодавства та умов укладеного договору, з проведенням розрахунків, які не відповідають реальним обставинам.

Відповідно до ст. 18 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Разом з тим, умови оскаржуваного договору не суперечать вказаним положенням законодавства.

Посилання позивача з даного приводу на п. 1.4., котрий містить відомості про нарахування процентів за користування позикою, судом до уваги не приймаються як безпідставні, оскільки проценти за користування позикою не є відповідальністю за невиконання умов договору, а є платою за кредит.

Отже, правові підстави, передбачені ст.ст. 203, 215 ЦК України, для визнання кредитного договору недійсним відсутні, оскільки фінансовою установою перед укладенням договору позичальника було повідомлено та ознайомлено з усіма умовами договору, а також було надано позивачу інформацію щодо сукупної вартості кредиту, з урахуванням процентної ставки за ним, та її складових. Текст підписаного договору свідчить про досягнення сторонами угоди відносно всіх істотних умов договору до моменту передачі грошових коштів. Погашення договору позивачем свідчить про, те що ним визнано умови договору та правовідносини, які виникли з відповідачем на підставі договору. Така ж правова позиція викладена в Постанові ВС від 10.01.2019 р. № 61-38550св18.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 599-601, 604-609, 1046-1051 ЦК України, ст. ст. 12,13, 81, 89, 141, 258, 265, 274-279, 352 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання кредитного договору недійсним відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду через Старобільський районний суд шляхом подачі скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішенням суду складено та проголошено 08 листопада 2019 року.

Суддя В.Ю. Колядов