Рішення № 85693303, 07.11.2019, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/3657/18

Провадження № 2/307/562/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2019 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Гримут В.І.

при секретарі Ком`яті Н.А.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Марич І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СГВК - АГРОФІРМА «КАРПАТИ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 про скасування протоколу № 40 засідання комісії з реорганізації вирішення майнових паїв СГВК - АГРОФІРМА «КАРПАТИ» про продаж частки контори (1/2 частини магазину),

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою.

Посилається на те, що з 08.03.1977 р. по 31.03.2013 р. він працював у колгоспі імені Карла Маркса, який згодом було перейменовано у сільськогосподарський виробничий кооператив «Агрофірма Карпати».

14.11.2013 р. він звернувся до СГВК - АГРОФІРМА «КАРПАТИ» про передачу в рахунок його та покійних батьків майнового паю будівлі магазину СГВК - АГРОФІРМА «КАРПАТИ».

29.11.2013 р. комісією з реорганізації майнових паїв СГВК - АГРОФІРМА «КАРПАТИ» у результаті розгляду його заяви було прийнято рішення (протокол № 16) виділити йому Ѕ частини магазину агрофірми в рахунок вартості майнового паю.

У листопаді 2014 року йому стало відомо, що комісією з реорганізації майнових паїв СГВК було прийнято рішення про зарахування суми заборгованості по заробітній платі яку агрофірма повинна була йому виплатити при звільненні в рахунок погашення частини боргу по оплаті вартості магазину. Усну чи письмову згоду на таке рішення він не надав.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням комісії з реорганізації майнових паїв, в грудні 2014 року він звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. За результатами розгляду справи 22.06.2015 року Тячівський районний суд ухвалив рішення, яким стягнув із СГВК на його користь 9030.61 грв. заборгованості по оплаті заробітної плати та 22268.10 грв. середнього заробітку за час затримки розрахунку, всього 31298.71 гривень.

Вважає, що виділена йому частина майнового паю магазину агрофірма, не має відношення до спору, який розглядався у суді.

Він декілька разів звертався до керівництва агрофірми з проханням надати йому необхідні документи для оформлення належним чином Ѕ частину магазину, яка була виділена йому в рахунок майнового паю відповідно до протоколу № 16.

У лютому 2018 року він звернувся до СГВК із запитом про надання необхідних документів для оформлення, але з відповіді на нього дізнався, що виділену йому частину було продано іншій особі.

18.06.2018 р. він звернувся до суду з позовною заявою про скасування протоколу № 40 про передачу у приватну власність Ѕ частини магазину іншій особі та просить його касувати.

Представник відповідача СГВК - агрофірми «Карпати» Марич І.Ю. у судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що позов є безпідставним, оскільки вартість майнового паю ОСОБА_1 у грошовому вигляді в агрофірмі складає 2992.9 грв., а вартість Ѕ частини магазину - 20104.57 грв.

З його згоди нараховану йому в 2013 році заробітну плату в сумі 9030.61 грв. та вартість майнового паю було зараховано в часткову оплату вартості Ѕ частини магазину і йому пропонувалося доплатити різницю у сумі 8123.48 грв., але протягом п`яти років ОСОБА_1 так і не сплатив різницю.

На протязі цього часу він у судовому порядку оскаржив зарахування зарплати на оплату магазину, за рішенням суду отримав як суму заробітної плати, так і компенсацію, всього у сумі 45006.46 грв.

Ця сума коштів була перерахована на депозитний рахунок Тячівського ВДВС на користь ОСОБА_1 .

У 2014 році ОСОБА_1 самовільно забрав зі стоянки та утримував у себе належний СГВК -екскаватор марки ЕО-332263, н/з НОМЕР_1 , а коли кримінальне провадження стосовно нього розглядалося судом, то виявив бажання отримати його у власність, в тому числі в рахунок боргу по зарплаті. Тому він звернувся до Тячівського ВДВС із заявою про повернення коштів зарплати та компенсації за затримку виплати агрофірмі, а також вніс на рахунок агрофірми різницю у вартості та уклав з агрофірмою договір купівлі-продажу трактора, який до речі теж був пайовим фондом і в такий спосіб отримав частку пайового майна агрофірми.

Крім того, вартість його майнового паю у грошовому виразі у сумі 2992.90 грв. 08.08.2015 р. була перерахована ОСОБА_1 поштовим переказом, який перебував на пошті понад три місяці, але від отримання цих грошей ОСОБА_1 відмовився.

ОСОБА_1 не набув жодних прав на Ѕ частини магазину і відчуженням агрофірмою своєї власності іншій особі його права не порушені.

Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.

За ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 частин 1-4 цього ж Кодексу цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 13 ч.ч. 1, 2 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 43 ч. 1 п. 2 цього ж Кодексу визначено, що учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.

З приписів ст. 76, ст. 77 ч.ч. 1, 2, ст. 78, 79, 80 ч. 2, ст. 81 ч.ч. 1, 5, 6, ст. 83 ч. 1 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 95 ч. 1 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Пунктом 1 постанови КМУ № 177 від 28.02.2001 р. «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки» затверджено: Методику уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих; Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення; Типове положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки. Зобов`язано Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські, районні держадміністрації: сприяти діяльності комісій з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки; вирішити питання щодо виготовлення свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) та книг обліку виданих свідоцтв. Міністерство аграрної політики надавати офіційні роз`яснення щодо застосування цієї постанови.

Згідно п. 13 «Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення» затвердженого вищевказаною постановою КМУ, майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. Свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства.

Суд встановив наступне. Позивач був членом СГВК - агрофірма «Карпати». 14.11.2013 р. він звернувся до комісії з організації вирішення майнових питань із заявою видати йому його майновий пай, колгоспний магазин та пай його померлих батьків.

29.11.2013 р. комісія з реорганізації майнових паїв СГВК агрофірми «Карпати» прийняла рішення виділити ОСОБА_1 Ѕ частину магазину. Також комісія вирішила продати трактор на цегельному заводі і з вилучених коштів виплатити заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 та згідно з його заявою зарахувати заробітну плату в рахунок часткового погашення його боргу по виплаті майна виділеного в рахунок майнового паю. У цьому рішенні не було вказано ні місце розташування магазину, ні його площу, ні його вартість, ні розмір майнового паю, який належить ОСОБА_1 .

Однак ОСОБА_1 відмовився від реалізації цього рішення, різницю коштів у агрофірму не вніс, свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, відповідно до п. 13 вищевказаного Порядку не отримав.

07.08.2015 р. комісія з реорганізації майнових паїв СГВК Агрофірми «Карпати» прийняла рішення про продаж частини контори, площею 38.5 м.кв., куди входив і магазин, ОСОБА_4 за 90209 гривень.

У своєму відзиві на позов та у поясненнях в судовому засіданні представник відповідача пояснював, що єдиною причиню продажу магазину, який знаходиться у будівлі контори, була відмова ОСОБА_1 вносити кошти - різницю між вартістю магазину та вартістю його паю не дивлячись на наявну у нього можливість.

Ці твердження позивачем не спростовані і вони підтверджені рішенням Тячівського районного суду від 22.06.2015 р. у якому зазначено, що представник СГВК агрофірми «Карпати» наголошував на тому, що належна позивачеві заробітна плата зарахована у рахунок погашення різниці між вартістю майнового паю - Ѕ частини колгоспного магазину. На це, ОСОБА_1 суду (22.06.2015 р.) пояснив, що письмову заяву про передачу йому в рахунок майнового паю колгоспного магазину він не писав, дозволу на зарахування заробітної плати в рахунок паю не давав.

Наведеними даними стверджується, що до 22.06.2015 р. СГВК агрофірма «Карпати» намагалася передати позивачу магазин у якості належного йому майнового паю не дивлячись на відсутність у нього відповідного свідоцтва, але ОСОБА_1 відмовлявся.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що при прийнятті рішення комісією з реорганізації майнових паїв СГВК Агрофірми «Карпати» про продаж магазину іншій особі за ціною визначеною експертом з оціночної діяльності були порушені права позивача.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, указом Президента України № 62/2001 від 29.01.2001 р. «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки», постановою КМУ № 177 від 28.02.2001 р. «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки» суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне рішення складено 17.11.2019 року.

Головуючий В.І. Гримут