Рішення № 85693281, 15.11.2019, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1311/19

Провадження № 2/304/400/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2019 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

за участі секретаря судового засідання - Соханич Л.Ю.,

позивача - ОСОБА_1 ,

її представника - адвоката Ільницького С.М.,

представника третьої особи - Дьонді О.В. ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 304/1311/19 за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Ільницького Сергія Михайловича до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування Перечинської міської ради Закарпатської області про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

представник позивача звернувся в суду із позовом до ОСОБА_3 , в якому просить позбавити останнього батьківських прав відносно його дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначити опікуном сина і доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути із відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей у розмірі по 1 100 грн. щомісячно до досягнення ними повноліття, починаючи від дня пред`явлення позову. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 15 травня 2009 року у ОСОБА_3 та ОСОБА_6 народився син ОСОБА_7 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 - донька ОСОБА_8 . Рішенням Перечинського районного суду від 07 травня 2012 року шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_6 розірвано, а рішенням цього ж суду від 11 квітня 2016 року ухвалено стягувати з відповідача аліменти у розмірі 550 грн. на кожну дитину щомісячно. Однак, мати дітей померла. Після її смерті вихованням дітей продовжила займатися їх бабуся (мама ОСОБА_6 ) - ОСОБА_1 , яка до цього часу протягом семи років допомагала у тому свої доньці. У той же час, батько дітей, відповідач ОСОБА_3 , ухиляється від батьківських обов`язків, а саме аліменти не сплачує, матеріальну допомогу на утримання сина та доньки не надає, духовним, фізичним та соціальним розвитком дітей не цікавиться. Медичні огляди з дітками завжди проходила тільки їх мама, а після її смерті - бабуся. Аналогічна ситуація склалася із вихованням та навчанням останніх. Враховуючи вищенаведене та те, що наявні всі підстави для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно його дітей, вказане не позбавляє його обов`язку щодо їх утримання, тому просить позов задовольнити.

У підготовчому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Ільницький С.М. просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Крім цього, останній долучив до матеріалів справи висновок комісії з питань захисту прав дитини Перечинської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 та призначення опікуном малолітніх дітей ОСОБА_1 , відомості про доходи останньої, наявність у неї житла, відсутність судимості та стан її здоров`я, а також просив вирішити справу з врахуванням таких.

Відповідач ОСОБА_3 у підготовче судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги визнав у повному обсязі.

У підготовчому судовому засіданні представник третьої особи Дьондя О.В. також просила поданий позов задовольнити.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 перебували у шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_7 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 - донька ОСОБА_8 (а. с. 9, 10, 12).

Також встановлено, що рішенням Перечинського районного суду від 07 травня 2012 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований 21 червня 2008 року у виконкомі Зарічівської сільської ради Перечинського району Закарпатської області, актовий запис № 02; сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено проживати при матері - ОСОБА_6 (а. с. 12-13). Рішенням цього ж суду від 11 квітня 2016 року ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дітей, а саме сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 550 (п`ятсот п`ятдесят) гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи з 29 березня 2016 року і до досягнення дітьми повноліття (а. с. 14-15).

Крім цього встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 померла, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Перечинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (а. с. 11).

Відповідач, у свою чергу, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню малолітніх сина та доньки, після смерті матері останні проживають разом з бабусею ОСОБА_1 , яка займається їх вихованням та утриманням, що стверджується довідками Перечинської міської ради Закарпатської області № 570 від 12 серпня 2019 року і № 576 від 13 серпня 2019 року, Зарічівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 01-18/66 від 12 серпня 2019 року, Перечинського центру первинної медико-санітарної допомоги від 12 серпня 2019 року та Клубу спортивного танцю «Вероніка» від 15 червня 2019 року, а також актом від 12 серпня 2019 року (а. с. 16-25). Згідно розрахунку заборгованості по аліментах № 50974025 від 01 серпня 2019 року у ОСОБА_3 існує заборгованість по виконавчому листі № 304/393/16-ц від 25 квітня 2016 року (а. с. 64-65).

Факт ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків також підтверджується висновком комісії з питань захисту прав дитини Перечинської міської ради № 1625/01-14 «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 та встановлення опіки над дітьми» від 17 жовтня 2019 року, в резолютивній частині якого уповноважений орган вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 56-57).

Так, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.

Згідно ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 155 цього Кодексу батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Як роз`яснено в п. п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню малолітніх дітей, позовні вимоги щодо позбавлення його батьківських прав відносно останніх визнав, тому суд вважає, що позов у цій частині є обґрунтованим.

При цьому, над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними, встановлюється опіка (ст. 58 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

За змістом ст. 63 ЦК України опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу. Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

З матеріалів справи вбачається, що бабуся малолітніх ОСОБА_4 і ОСОБА_5 - ОСОБА_1 має повну цивільну дієздатність та можливість виконувати обов`язки опікуна, так як є головою домогосподарства АДРЕСА_1 , згідно висновку Перечинської центральної лікарні здорова, на обліках у психіатричному і наркологічному кабінетах не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває, її брат, ОСОБА_13 , який проживає разом з нею та її онуками у вказаному будинку, не заперечує проти призначення сестри опікуном останніх (а. с. 59, 60, 61, 62, 63).

Враховуючи вищенаведене та те, що рішенням суду батько малолітніх дітей позбавляється батьківських прав, їх мати померла, а позивач звернулася до суду із позовною заявою про призначення її опікуном, проти задоволення якої не заперечує орган опіки та піклування, суд вважає, що над дітьми необхідно встановити опіку та для найкращого забезпечення інтересів таких слід призначити ОСОБА_1 їх опікуном.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини).

Згідно ч. 4 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_3 слід стягнути аліменти на утримання малолітніх сина та доньки.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 цього Кодексу суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Отже, щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_3 , то з урахуванням вищевказаних норм, ч. 1 ст. 182 СК України та визнання відповідачем позовних вимог, суд вважає за необхідне визначити аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі в розмірі по 1 100 грн. щомісячно.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Як вбачається з ч. 2 ст. 184 СК України, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Що стосується наявного у матеріалах справи рішення суду від 11 квітня 2016 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання їх дітей, то оскільки право на стягнення аліментів відноситься до тих прав, які в силу статті 1219 ЦК України є особистими і відносно яких правонаступництво недопустиме (здійснення цього права пов`язано з певною особою, у даному випадку - померлою ОСОБА_6 ), а тому не може надалі реалізовуватися спадкоємцями цієї особи на передбачених законом умовах після її смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, відповідно до квитанцій № 0.0.1437982793.1 від 16 серпня 2019 року та №0.0.1459786766.1 від 10 вересня 2019 року позивачем сплачено по 768,40 грн. судового збору за двома позовними вимогами немайнового характеру (а. с. 1, 38).

Таким чином, враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, ОСОБА_1 з державного бюджету слід повернути 768,40 грн. (1 536,80 грн. х 50%), а інші 50% судового збору стягнути на її користь з ОСОБА_3 , що відповідає положенням ст. ст. 141, 142 ЦПК України.

Крім цього, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за позовною вимогою про стягнення аліментів, відповідач до початку підготовчого судового засідання позовні вимоги визнав, тому з врахуванням ціни позову суд приходить до висновку, що судовий збір, який би понесла позивач при сплаті судового збору у загальному порядку у сумі 384,20 грн. (768,40 грн. - 50%, що підлягали б поверненню їй з державного бюджету), підлягає стягненню на користь держави з відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 3, 27 Конвенції про права дитини, ст. ст. 19, 150, 155, 164 ч. 1 п. 2, 166, 180-182, 184, 191 СК України, ст. ст. 58, 60, 63 ЦК України, ст. ст. 8, 10, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 4, 12, 13, 141, 142, 200 ч. 3, 206 ч. 4, 258-259, 265, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

позов представника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) - адвоката Ільницького Сергія Михайловича ( АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування Перечинської міської ради Закарпатської області (89200, Закарпатська область, м. Перечин, пл. Народна, № 16; код в ЄДРПОУ 04351274) про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити опіку над малолітніми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити їх опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання дітей, а саме сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 1 100 (одній тисячі сто) гривень щомісячно, починаючи з 16 серпня 2019 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп., сплачений згідно квитанції № 0.0.1437982793.1 від 16 серпня 2019 року, та 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп., сплачений згідно квитанції № 0.0.1459786766.1 від 10 вересня 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.

Рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне судове рішення складене 15 листопада 2019 року

Головуючий: Ганько І. І.