Ухвала суду № 85692351, 14.11.2019, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

241/31/18

1-кп/264/89/2019

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2019 Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області під головуванням судді Пустовойт Т.В., судді Іванченко А.М., присяжних: Філонової С.А., Шкільняк З.О., Акімової О.Д., при секретарі судового засідання Родіної Н.В., за участю прокурора Сластіна М.С., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисників Сєрікової К.С., Лосякової Т.І., Комарова І.О., Сарбаша О.О., Сукача О.В., Оснач Л.О., потерпілої ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , представників потерпілих Пишневської Н.І., Резніченка В.О., Ходової Я.О., розглянувши за заходом відеофіксації у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі питання доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_4 під вартою, щодо запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , клопотань про зміну запобіжного заходу та заяв про передачу на поруки обвинувачених,

У С Т А Н О В И В :

В провадженні Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ст.257, ч.3 ст.27, п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, ч.3 ст.289, ч.2 ст.262, ч.1 ст.410, ч.1 ст.263, ч.3 ст.369 КК України, ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ч.3 ст.289, ст.257, ч.4 ст.296, ч.4 ст.407 КК України, ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених ч.ч.4, 5 ст.27, п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.ч.4, 5 ст.27, ч.3 ст.146, ч.1 ст.14, ч.2 ст.384 КК України, ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ст.257 КК України.

Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 16.09.2019 року строк дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у вигляді цілодобового домашнього арешту, продовжено до 14.11.2019 року включно.

Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Сєрікова К.С., яких підтримала захисник Лосякова Т.І., посилаючись на презумпцію невинуватості та європейські стандарти, що передбачають права людини, поведінку обвинуваченого, характеризуючи дані та важке матеріальне становище сім`ї у зв`язку із звільненням дружини останнього, при цьому знаходження на утриманні неповнолітньої дитини, просили змінити умови запобіжного заходу на нічний домашній арешт.

Захисники Оснач Л.О. та Сукач О.В., яких підтримав обвинувачений ОСОБА_3 , звернулися до суду з клопотанням про зміну умов домашнього арешту відносно їх підзахисного, вказуючи, що останній протягом двох років перебуває під цілодобовим домашнім арештом. Разом з тим, ризики на які посилається прокурор відсутні, та з урахуванням даних, що характеризують обвинуваченого, волонтерської діяльності, стану здоров`я, а також добросовісного виконання ним покладених судом обов`язків протягом усього часу просила змінити умови домашнього арешту з цілодобового на нічний, дозволивши ОСОБА_3 залишати житло з 07 ранку до 19 години.

Прокурор Сластін М.С. подав до суду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 мотивуючи тим, що останньому інкриміновані тяжкі та особливо тяжкі злочини, санкції статей яких передбачають покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі. Крім того, тривалий період роботи та проживання ОСОБА_3 в смт.Мангуш свідчить про його тісні та міцні зв`язки з керівниками органів влади, правоохоронними органами, здійснення впливу на свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 та потерпілих у кримінальному провадженні, а відтак є достатні підстави вважати, що ризики передбачені ст.177 КПК України наявні й застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить їх запобіганню. Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 також заявив клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилаючись на обвинувачення у скоєнні тяжких та особливо тяжких злочинів, санкції статей яких передбачають покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 7, до 8, до 10, від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі. Вказує, що обвинувачений ОСОБА_1 має можливість переховуватись від суду, може знищити речі та документи, продовжити незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, а отже є достатні підстави вважати на наявні ризики передбачені законом. Обвинуваченим ОСОБА_2 та Клевко І.Ю. просив продовжити строк дії запобіжного заходу обвинуваченим мотивуючи тим, що ризики, які слугували підставою для обрання запобіжних заходів не зменшились і продовжують існувати, в зв`язку з чим застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливе, оскільки вони не забезпечать їх запобіганню.

Потерпілі разом зі своїми представниками підтримали позицію прокурора відносно запобіжних заходів обвинувачених, мотивуючи тим, що на теперішній час судове слідство по справі не проведено, свідки не допитані, докази не досліджені, а отже ризики передбачені нормами КПК продовжують існувати.

Захисник Сарбаш О.О. та його підзахисний ОСОБА_4 заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурором не доведені наявні ризики, підстави передбачені ст.177 КПК України відсутні, а тяжкість інкримінованого злочину не може бути підставою для застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою. Враховуючи стан здоров`я, вимоги Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, відсутність наміру обвинуваченого ухилятися від суду чи зникнути, впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню у інший спосіб, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не продовжувати.

Захисник Комаров І.А. та його підзахисний ОСОБА_2 просили змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, обґрунтовуючи тим, що прокурор не довів, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Зазначав, що ОСОБА_2 має стійкі соціальні зв`язки, місце проживання, хвору мати, та при обранні цілодобового домашнього арешту не зможе втекти, впливати на свідків, потерпілих, знищувати докази.

Крім того, до суду повторно звернулись ГО «Комітет визволення політв`язнів», представник якої заступник голови Близнюк Т.М. заявила щодо передачі на поруки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , оскільки члени КВП своїми зборами від 11.11.2019 року вирішили дати свою згоду на це. Вважає, що дана організація як поручитель може розраховувати на довіру суду. Щодо обвинувачених зазначила, що вони визнані їхньою громадською організацією політв`язнями, це легендарні добровольці, пройшли майже всі гарячі точки війни на сході України, а тому заслуговують на передачу їх на поруки. При цьому зазначила, що громадській організації відомо у вчиненні яких кримінальних правопорушень обвинувачуються останні, передбачене законом покарання за їх вчинення, обов`язки поручителя, наслідки їх невиконання, а також право на відмову від прийнятих на себе зобов`язань.

Також, до суду звернулись поручителі члени Бердянської територіальної організації спілки ветеранів Афганістану « ОСОБА_10 » ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та просили передати їм на особисту поруку ОСОБА_1 , якого знають довгий час, характеризують як поважну та достойну людину, відповідального, бойового офіцера, учасника бойових дій, що приймав участь в зоні проведення антитерористичної організації. Вказали, що їм відомо у вчиненні яких кримінальних правопорушень обвинувачується ОСОБА_1 , передбачене законом покарання за їх вчинення, обов`язки поручителя, наслідки їх невиконання, а також право на відмову від прийнятих на себе зобов`язань.

Вислухавши учасників кримінального провадження щодо заявлених клопотань, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому Главою 18 цього кодексу.

Вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, справу «Комарова проти України» від 16.05.2013 року, «Калашников проти Росії» від 15.07.2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Для позбавлення особи свободи суд повинен вмотивовувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами, які в даному кримінальному провадженні прокурор не наводить, щоразу посилаючись на обставини, які були актуальними на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу. Такі підстави мають бути чітко зазначені стороною обвинувачення, а доводи «за» і «проти» звільнення з-під варти не повинні бути «загальними й абстрактними».

З огляду на викладене та зважаючи на положення частини другої статті 29 Конституції України, Конституційний Суд України вважає, що слід визначити такі обов`язкові вимоги до правомірного арешту або тримання під вартою: по-перше, арешт чи тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду; по-друге, підстави та порядок застосування цих запобіжних заходів мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.

Оскільки метою статті 29 Конституції України є недопущення свавільного обмеження (позбавлення) свободи чи особистої недоторканності особи, то дотримання зазначених вимог є обов`язковим.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі, зареєстрований в Херсонській області, постійне мешкання за місцем судового слідства відсутнє, будучі військовослужбовцем має навики поводження зі зброєю, характеризується як особа, агресивна, така, що зловживає спиртними напоями та раніше притягалась до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_4 також інкриміновані тяжкі та особливо тяжкі злочини, покарання за які передбачено у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі, не має місця реєстрації та постійного місця проживання в Україні, міцних соціальних зв`язків, є громадянином іншої держави, будучі військовослужбовцем має навички поводження зі зброєю, судово-психіатричною експертизою характеризується негативно, як зухвала, агресивна людина, схильна до брехні та психопатоподібних, не адекватних проявів у поведінці.

По справі триває судове провадження, не допитані потерпілі та свідки обвинувачення, що не виключає спробу здійснити вплив на них з боку обвинувачених, які поза межами слідчого ізолятора матимуть для цього більше можливостей.

Вказані ризики наразі залишаються реальними і триваючими, і вони виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який, у зв`язку з чим суд, керуючись вимогами ч.3 ст.331 КПК України, вважає за доцільне продовжити ОСОБА_13 та ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі строком на шістдесят днів.

Доказів які б спростовували вищевказані ризики та надавали можливість змінити обвинуваченим запобіжний захід на більш м`який суду не надано.

Стосовно клопотань сторони обвинувачення та захисту щодо запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суд виходить з наступного.

За вимогами ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, і може бути застосований до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачене покарання у виді позбавлення волі.

Отже, за ступенем суворості такий захід межує з позбавленням волі у значенні ст.5 КЗПЛ. Зокрема, у справі «Вітторіо і Луіджи Манчині проти Італії» ЄСПЛ зазначив, що і тримання під вартою у в`язниці, і домашній арешт були для заявників позбавленням свободи, виходячи із розуміння пп. «с» п.1 ст.5 КЗПЛ.

Згідно з практикою застосування Європейським судом з прав людини пункту 3 статті 5 Конвенції після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України»).

Отже, обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту та тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об`єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків в цьому кримінальному провадженні.

Вимогами ст.178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу до обвинуваченого, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання.

Обвинувачений ОСОБА_3 позитивно характеризується, відсутні судимості, має сім`ю, дружину, яка є інвалідом та дочки студентки, що свідчить про міцні соціальні зв`язки, постійне місця проживання, є патріотом України, надає волонтерську підтримку військовослужбовцям в зоні АТО, що виражає його спосіб громадського життя, страждає на ряд тяжких захворювань, а саме гіпертонічну хворобу серця 3-го ступеню. Обвинувачений ОСОБА_1 , має військові досягнення, постійне місце проживання, відсутність судимостей, сім`ю, зокрема, дружину, котра страждає онкозахворюванням та попереджена за місцем роботи про звільнення у зв`язку з ліквідацією установи, неповнолітню дитину, що свідчить про міцні соціальні зв`язки, а також той факт, що обвинувачені ОСОБА_3 понад двох років, а ОСОБА_1 понад півтора роки, перебувають під цілодобовим домашнім арештом, що за ступенем суворості межує з позбавленням волі, а судовий розгляд по справі тільки розпочато, при цьому відомостей, які б свідчили про порушення покладених на них процесуальних обов`язків суду не доведено.

Суд враховує наявність ризиків незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження іншим чином, оскільки тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у разі визнання їх винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються, може негативно вплинути на хід подальшого судового розгляду, разом з тим наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати, не може превалювати над правом особи на життя та здоров`я.

Оцінюючи сукупність вищевикладених обставин, суд вважає можливим задовольнити клопотання захисту та змінити умови дії запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на домашній арешт, який полягає в забороні обвинуваченим у певний період доби залишати житло, з покладенням на них обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, що необхідний для належної поведінки обвинувачених та їх можливості отримувати необхідне лікування в спеціальних установах охорони здоров`я та утримувати сім`ї.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вищезазначені запобіжні заходи як домашній арешт, який полягає в забороні обвинуваченим у певний період доби залишати житло, з покладенням на ОСОБА_3 та ОСОБА_1 обов`язків, а також продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 забезпечать дотримання обвинуваченими процесуальних обов`язків під час судового розгляду кримінального провадження та у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні клопотань про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та про застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_4

Будь яких доказів, які б підтвердили наведені прокурором ризики суду при вирішенні клопотань про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не представлено.

Посилання представника потерпілої Ходової Я.О. щодо порушення покладених обов`язків обвинуваченим ОСОБА_3 , зокрема 29.10.2019 року є неспроможними, оскільки відвідування останнім Першотравневого РЕС ПАТ ДТЕК «Донецькобленерго» відбувалось з дозволу суду.

Скарги потерпілої ОСОБА_5 на системні порушення обвинуваченим ОСОБА_3 умов цілодобового арешту також спростовуються повідомленням Мангушського відділення поліції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області від 13.09.2019 року, згідно якого надходили повідомлення самої потерпілої, які були ретельно перевірені та порушень кримінального чи адміністративного законодавства ОСОБА_3 не встановлено.

Керуючись ст.ст.177, 178, 180, 181, 183, 194,199, ст.331 КПК України,ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, суд, -

У Х В А Л И В :

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» продовжити до шістдесяти днів, тобто до 12.01.2020 року включно.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» продовжити до шістдесяти днів, тобто до 12.01.2020 року включно.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні обвинуваченому в період часу з 19-00 години до 07-00 години наступної доби без дозволу суду залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , наступні обов`язки: прибувати на виклик суду, а в разі неможливості з`явитися через поважні причини – завчасно повідомляти про це суд; не відлучатись з смт.Мангуш Мангушського району Донецької області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця мешкання; утримуватися від спілкування із особами, визнаними потерпілими та свідками по даному кримінальному провадженню.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Термін дії домашнього арешту та обов`язків покладених судом строком до 12.01.2020 року.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем мешкання обвинуваченого, зокрема Мангушському ВП ГУНП в Донецькій області.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні обвинуваченому в період часу з 19-00 години до 07-00 години наступної доби без дозволу суду залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 .

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , наступні обов`язки: прибувати на виклик суду, а в разі неможливості з`явитися через поважні причини – завчасно повідомляти про це суд; не відлучатись з м.Бердянську Запорізької області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця мешкання; утримуватися від спілкування із особами, визнаними потерпілими та свідками по даному кримінальному провадженню.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Термін дії домашнього арешту та обов`язків покладених судом строком до 12.01.2020 року.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем мешкання обвинуваченого, зокрема Бердянському ВП ГУНП в Запорізькій області.

В задоволенні решти клопотань відмовити.

Повний текст ухвали суду оголошено о 12 годині 18 листопада 2019 року.

На ухвалу, в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя : Т. В. Пустовойт

Суддя: А.М. Іванченко

Присяжні: С.А. Філонова

З.О. Шкільняк

О.Д. Акімова