Рішення № 85691627, 12.11.2019, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/1645/19

провадження №: 2/398/1224/19

РІШЕННЯ

Іменем України

"12" листопада 2019 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Олександрії в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління національної поліції в Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Відкрите акціонерне товариство Завод «Агромаш», про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органу досудового розслідування

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної казначейської служби України та Прокурора місцевої прокуратури м. Олександрія Білоусова Ігоря Олександровича про відшкодування шкоди заподіяної незаконними діями органу досудового розслідування по кримінальному провадженню №12015120070001384, результатом яких стало привласнення належної йому відеокамери « SANYO ». В обґрунтування позову зазначив, що 30.04.2015 року члени банди ОСОБА_3 разом з ОЗУ «Leon» вчинили розбійний напад на ВАТ Завод «Агромаш», в ході якого у начальника охорони заводу було відібрано відеокамеру «SANYO» UPC.CG100. Цього ж дня вказану відеокамеру в зазначених осіб було вилучено та приєднано до матеріалів кримінального провадження №12015120070001384. 19.04.2019 року слідчим Лукінським І.В. в зазначеному кримінальному провадження було винесено постанову, в якій зазначено, що згідно довідки Олександрійського місцевої прокуратури з матеріалів кримінального провадження №12015120070001384 були виділені матеріали протоколу огляду місця події від 30.04.2015 року та всі ті, що стосуються вказаних подій, в т. ч. відеокамери «SANYO» UPC.CG100. При цьому, копія вказаної довідки ВАТ Завод «Агромаш» не надавалась. Позивач вважає, що є всі докази того, що відеокамера «SANYO» UPC.CG100 тепер є його власністю, оскільки станом на 01.04.2015 року з його заробітної плати на підставі його ж зави було утримано 6 000,00 грн. за вказану відеокамеру, однак він не встиг забрати її у ОСОБА_4 . Враховуючи викладене, позивач просить зобов`язати Державну казначейську службу України відшкодувати йому вартість відеокамери «SANYO» UPC.CG100 в сумі 6 000,00 грн. та перерахувати вказані кошти на його картковий рахунок, а також визнати незаконною бездіяльність органу досудового розслідування щодо неповернення йому відеокамери «SANYO» UPC.CG100, вилученої слідчим в кримінальному провадженні №12015120070001384. В подальшому, за клопотанням позивача неодноразово здійснювалась заміна відповідачів, востаннє 04.10.2019 року за заявою позивача замінено неналежного відповідача - начальника Олександрійського відділу поліції Головного управління поліції в Кіровоградській області на належного відповідача - Головне управління національної поліції в Кіровоградській області.

24.10.2019 року представником Головного управління Національної поліції в Кіровоградській було подано відзив на позов ОСОБА_1 відповідно до якого Головне управління позов не визнає та вважає, що він не підлягає задоволенню. Обґрунтовуючи відзив на позов представник відповідача зазначає, що позивач з метою визнання бездіяльності слідчого повинен був звернутись до суду в порядку кримінального судочинства, а не цивільного чи адміністративного. Так, оскарження дій, рішень чи бездіяльності слідчого проводиться відповідно до вимог ст. 303 КПК України, тобто єдиним належним підтвердженням бездіяльності слідчого в рамках процесуальної діяльності є судове рішення слідчого судді. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України та п. 9 ст. 100 КПК України, долю речових доказів вирішує суд під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Докази повинні зберігатися до набрання рішенням суду законної сили, а у разі закриття кримінального провадження, долю речових доказів вирішує ухвалою суд на підставі відповідного клопотання. Згідно із п. 58 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду рішення щодо речових доказів підлягає виконанню після набрання вироком (ухвалою) законної сили або після закінчення строку оскарження ухвали, постанови про закриття справи. Отже, питання про вирішення долі речових доказів у кримінальній справі слід вирішувати у межах кримінальної справи за правилами кримінального судочинства. Крім того, на думку відповідача, позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди в розмірі 6 000,00 грн. за відеокамеру «SANYO» UPC.CG100 не ґрунтуються на нормах матеріального права, оскільки позивач не зазначає, про те, що відеокамеру знищено, пошкоджено ви втрачено, тому в даному випадку повинно вирішуватись питання про повернення самого майна в натурі або передання речі того ж роду та тієї ж якості, а не відшкодування вартості самої відеокамери. Також у відзиві відповідач звертає увагу на те, що докази, які додані до позовної заяви не підтверджують право власності позивача на відеокамеру, оскільки відповідно до акту прийому передачі від 30.04.2015 року зазначено, що позивач прийняв від ВАТ завод «Агромаш» відеокамеру «SANYO» UPC.CG100, натомість в довідці №22 від 15.05.2019 року, виданій ВАТ завод «Агромаш», зазначено, що ВАТ завод «Агромаш» має заборгованість перед позивачем за утриманні 01.04.2015 року кошти в сумі 6 000,00 грн. за відеокамеру «SANYO» UPC.CG100, оскільки вказаний товар не було передано позивачу в зв`язку із вилученням слідчим та дорученням його до матеріалів кримінального провадження. Тобто, вказаною довідкою ВАТ завод «Агромаш» фактично визнало, що саме воно має заборгованість перед позивачем в розмірі 6 000,00 грн. в зв`язку із не переданням товару або фактичним невиконанням умов договору купівлі-продажу, що в свою чергу вказує на те, що позивач не набув права власності на вказаний товар та не має права заявляти вимоги про відшкодування спричинених, на його думку, матеріальних збитків за неповернення йому зазначеної відеокамери.

Відповідач Державна казначейська служба України та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Відкрите акціонерне товариство Завод «Агромаш», відзиву та письмових заперечень відповідно щодо позову суду не надали.

В судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. При цьому пояснив, що 01.04.2015 року на ім`я директора заводу «Агромаш» ним було подано заяву з проханням в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі (на той час на підприємстві були затримки щодо виплати заробітної плати) передати йому відеокамеру, яку було придбано підприємством та яка, як йому було відомо, ще не була в використанні. Його заяву було задоволено, з його заробітної плати було утримано вартість вказаної відеокамери, а саме: 6 000,00 грн., та передано відповідні технічні документи на відеокамеру. Йому особисто залишалось лише забрати саму відеокамеру, яка на той час знаходилась у начальника охорони ОСОБА_4 , і який нею користувався. Коли він звернувся до ОСОБА_4 з метою забрати відеокамеру, останній йому повідомив, що даною камерою він користується доки підприємство не купить йому іншої та попросив трохи почекати, як тільки йому куплять іншу камеру він відразу ж віддасть йому, позивачу, ту, якою користується. Він, позивач, не заперечував. Однак, 30.04.2015 року членами організації «Леон», керівником якої є Корбан, та членами організації «Нова хвиля», якою керує ОСОБА_3 , було вчинено захоплення приміщень ВАТ завод «Агромаш» і вказані події начальником охорони заводу ОСОБА_4 були зафіксовані саме за допомогою відеокамери «SANYO» UPC.CG100, яка на той час вже належала йому, позивачу. В цей час за вказівкою прокурора області був задіяний підрозділ по боротьбі з такою злочинністю, яким було заарештовано членів організації «Леон», в кількості десяти чоловік, та декількох чоловік організації «Нова хвиля». Після затримання останніх, вже в приміщенні міського відділу поліції в останніх було вилучено вказану відеокамеру «SANYO» UPC.CG100, яка була спочатку долучена в якості речового доказу до матеріалів кримінального провадження №12015120070001384, а потім, в зв`язку з незрозумілими йому обставинами, а саме: раптовим звільненням слідчого Шевченка, який розпочинав ведення слідчих дій в цьому провадженні, в матеріалах останнього з`явилась довідка прокурора про те, що протокол огляду та інші матеріали, що стосуються вказаної відеокамери виділені в окреме кримінальне провадження №12015120070003266, в якому ні ВАТ завод «Агромаш», ні він особисто не є потерпілими та в зв`язку з чим слідчим йому було відмовлено в ознайомлені з вказаними матеріалами кримінального провадження. Дії слідчого були ним та ВАТ завод «Агромаш» оскарженні в судовому порядку, однак в задоволенні вказаного клопотання судом було відмовлено.

Відповідачі - Державна казначейська служби України та Головне управління національної поліції в Кіровоградській області, а також третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ВАТ завод «Агромаш», належним повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання своїх представників не направили, причини неявки не повідомили.

Заслухавши вступне слово позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

За змістом ст. 1166 ЦК України, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

З постанови слідчого СВ Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області Лукінського І.В. від 19.04.2019 року вбачається, що близько 08 год. 00 хв. десять невстановлених осіб у камуфляжній формі та балаклавах проникли на територію ВАТ завод «Агромаш», де зламавши замки та застосовуючи фізичне насильство заволоділи майном товариства у великих розмірах та в провадженні органу досудового розслідування знаходиться кримінальне провадження №12015120070001384, в межах якого в ході огляду місця події вилучено відеокамеру «SANYO» UPC.CG100. Постановою прокурора м. Олександрії від 20.11.2015 року матеріали досудового розслідування за фактом нанесення 30.04.2015 року ОСОБА_4 тілесних ушкоджень за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, виділено з кримінального провадження №12015120070001384 від 30.04.2015 року в окреме провадження. Відповідно до довідки Олександрійської місцевої прокуратури із кримінального провадження №12015120070001384 були виділені матеріали: протокол огляду місця події від 30.04.2015 року та всі ті, що стосуються вказаних подій, в тому числі, щодо відеокамери «SANYO» UPC.CG100.

Згідно з протоколом огляду предметів від 30.06.2016 року об`єктом огляду був спеціальний пакет НДЕКЦ №1167156, на якому мався напис «Речовий доказ до кримінального провадження №12015120070001384», дата пакування 24.09.2015 року. При розірванню пакету в середині знаходився предмет схожий на відеокамеру розміром 12х7 см, камера чорного кольору з сірою окантовкою. На камері мається напис англійськими літерами «Full HD/Camera/Dual Camera/Xacti», яку після огляду було поміщено до спеціального пакету НДЕКЦ №1167156, який було скріплено биркою з написом від руки «Речовий доказ до кримінального провадження №12015120070003266», а також підписами понятих та слідчого. Постановою слідчого СВ Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області від 30.06.2016 року до матеріалів кримінального провадження №12015120070003266 в якості речового доказу приєднано відеокамеру «Xacti», чорного кольору.

Порядок зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про спеціальну конфіскацію передбачено ст. 100 КПК України.

Так, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 КПК України (ч. 1 ст. 100 КПК).

Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст.100 КПК).

Отже, суд приходить до висновку, що зазначена відеокамера в силу вимог КПК України є речовим доказом у кримінальному провадженні та відповідно доля речових доказів повинна вирішуватись в порядку, встановленому КПК України.

Обґрунтовуючи своє право власності на зазначену відеокамеру позивач надав суду:

- копію довідки директора ВАТ завод «Агромаш» від 01.04.2015 року про те, що балансова вартість відеокамери «SANYO» UPC.CG100 станом на 01.04.2015 року складає 6 000,00 грн. без ПДВ;

- копію акту прийому-передачі від 30.04.2015 року, згідно з якою ОСОБА_1 прийняв від ВАТ завод «Агромаш»: паспорт на відеокамеру «SANYO» UPC.CG100, відеокамеру «SANYO» UPC.CG100, зарядний пристрій до відеокамери «SANYO» UPC.CG100. Відповідно до примітки в зазначеному акті-передачі відеокамеру «SANYO» UPC.CG100, яку тимчасово вилучено слідчим Шевченко та долучено до матеріалів кримінального провадження №1215120070001384, буде передано ОСОБА_1 відразу ж після повернення;

- довідку №22 від 15.05.2019 року, видану ВАТ завод «Агромаш», відповідно до якої останнє має заборгованість перед ОСОБА_1 за утриманні на 01.04.2015 року кошти в сумі 6 000,00 грн. з урахуванням того, що відеокамеру «SANYO» UPC.CG100 ОСОБА_1 не було передано у зв`язку з її вилученням та дорученням до матеріалів кримінального провадження №12015120070001384 слідчим Олександрійського МВ ГУНП в Кіровоградській області.

В той же час, судом встановлено, що із про заявами повернення речового доказу - зазначеної відеокамери до слідчого звернулися цивільний позивач у кримінальному провадженні - ВАТ Завод «Агромаш», його представники - ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , а також потерпілий ОСОБА_6 .

За таких обставин, суд приходить до висновку про існування спору між юридичною та фізичними особами щодо права власності на відеокамеру.

При цьому, надані позивачем в судовому засіданні 12.11.2019 року речові докази, а саме: провід, що складається з трьох штекерів жовтого, червоного та білого кольорів, та який упаковано до поліетиленового пакунку, кабель USB-HDMI, чорного кольору, упакований до поліетиленового пакунку, інструкцію з основних операцій до відеокамери «Dual Camera Xacti HD», скорочену інструкцію до відеокамери «Xacti», оригінал гарантійного талону на відеокамеру «Xacti», який не містить жодної відмітки, пам`ятку про запобіжні заходи при використанні батареї, примітку щодо рідкокристалічного дисплею, жодним чином не підтверджують того, що відеокамера «SANYO» UPC.CG100 V3012196 належить саме йому, оскільки вказані речові докази не містять відміток про її власника.

Позивач звернувся з позовом спочатку до Державної казначейської служби України та Прокурора місцевої прокуратури м. Олександрія Білоусова І.О., потім 20 травня 2019 року, до відкриття провадження у справі, ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву в новій редакції, в якій відповідачами зазначено Державну казначейську службу України та начальника Олександрійського відділу поліції Головного управління поліції в Кіровоградській області, а 04.10.2019 року в судовому засідання позивач подав уточнену позовну заяву в редакції від 01.08.2019 року та просив замінити неналежного відповідача - начальника Олександрійського відділу поліції Головного управління поліції в Кіровоградській області на належного відповідача - Головне управління національної поліції в Кіровоградській області.

В той же час, матеріалами справи підтверджується, що відеокамера визнана речовим доказом у кримінальному провадженні №12015120070003266, досудове розслідування в якому проводить СВ Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області, та до якого ГУНП в Кіровоградській області не має жодного юридичного та фактичного відношення та відповідно не наділене процесуальними правами та обов`язками щодо вирішення долі речових доказів.

Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 76 - 82 ЦПК.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Тобто, позивач одночасно з поданням позову повинен був подати суду докази на підтвердження своїх вимог щодо відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органу досудового розслідування

Враховуючи встановлені у справі обставини та зазначені норми права, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів того, що зазначена відеокамера належить позивачу на праві приватної власності, доказів визнання в установленому законом порядку незаконними дій органу досудового розслідування щодо відеокамери як речового доказу, доказів завдання матеріальної шкоди, зокрема доказів знищення, пошкодження, втрати відеокамери, та неможливості її повернення в натурі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову та про інші витрати позивачем не заявлено, інші учасники справи щодо відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи, до суду не зверталися, то суд вважає, що судові витрати у цій справі слід залишити по фактично понесеним.

Крім того, суд роз`яснює позивачу, що відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦПК України речові докази, які були надані позивачем у цій цивільній справі, можуть бути йому повернуті, після набрання рішенням суду законної сили.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Державної казначейської служби України (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код за ЄДРПОУ 37567646), Головного управлінням національної поліції в Кіровоградській області (адреса місцезнаходження: м. Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, буд. 41, код за ЄДРПОУ 40108709), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Відкрите акціонерне товариство Завод «Агромаш» (адреса місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Нагорна, буд. 106, код за ЄДРПОУ 00901476), про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органу досудового розслідування.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 15 листопада 2019 року.

Суддя О.В.Авраменко