Вирок № 85689304, 18.11.2019, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/305/17

Провадження № 1-кп/347/64/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2019 р. м.Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді - Гордій В.І.,

з секретарем - Корбутяк Н.М.,

за участю прокурора - Безрукого О.Р., Гуменяка А.В., Мацьківа Л.М.,

захисника - Халуса А.Г., Микитюка Р.В.,

представників потепілих - Бельмеги О.І., Федорука І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015040690001880 від 05.06.2015 року (яке об?єднано із матеріалами досудового розслідування внесеного до ЄРДР за № 12016090000000178 від 17.09.2016 року) про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, працюючого водієм ТзОВ «Трансбудтехніка», раніше не судимого,

за ч.2 ст. 121, ч. 2 ст. 286 КК України

в с т а н о в и в:

Кримінальні правопорушення вчинено за наступних обставин.

05.06.2015 року близько 02 год. 40 хв. ОСОБА_1 перебував неподалік будинку № 2 по вул. Караваєва в м. Дніпрі , де зустрів свого знайомого ОСОБА_2 , який розпивав спиртне із ОСОБА_3 .

Після зустрічі ОСОБА_1 приєднався до ОСОБА_3 і ОСОБА_2 та розпочав висувати претензії останньому з приводу того, що він украв у нього дорогий мобільний телефон, однак ОСОБА_2 , заперечував свою провину. ОСОБА_1 , будучи обуреним поведінкою ОСОБА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, вирішив заподіяти останньому тілесні ушкодження. Реалізуючи свій злочинний умисел, бажаючи спричинити тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_2 , з мотивів особистих неприязних стосунків, які раптово виникли в процесі конфлікту, умисно став наносити потерпілому численні удари руками та ногами в область обличчя, після чого підібрав із землі дерев`яну палицю та продовжив побиття ОСОБА_2 вказаною палицею по голові та тілу. Злочинні дії ОСОБА_1 намагався припинити ОСОБА_3 , однак на вимоги останнього нападник не зважав та продовжував побиття ОСОБА_2 . В подальшому, ОСОБА_2 побоюючись за своє життя та здоров`я став тікати від ОСОБА_1 , однак останній маючи на меті закінчити свій злочинний умисел, наздогнав ОСОБА_2 на території кооперативу розташованого біля будинку № 4-А по пр. Петровського в м. Дніпрі, та продовжив наносити численні удари руками та ногами в область голови та тулуба потерпілого, від яких потерпілий невдовзі помер, а ОСОБА_1 з місця вчинення злочину втік. Своїми злочинними діями ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 , згідно судово-медичної експертизи № 624/ЛЕ/159 від 22.06.2015 року, тілесні ушкодження у вигляді синців на повіках очей зліва та справа; забитої рани області лівої брови; забитої рани біля внутрішнього кінця правої брови; двох забитих ран біля зовнішнього кута правої брови; забитої рани в скроневій ділянці справа на 4 см вище верхнього краю правої вушної раковини; на правій вушній раковині за нею та навколо неї синець; чотирьох саден на лобі по середині зліва; 16-ти саден на обличчі цілинних ділянках на верхній губі, підборідді, вушних раковинах; забитої рани на слизовій нижньої губи по середині; 12-ти саден на задній поверхні у проекції правого ліктьового суглобу; синців на зовнішній поверхні 3-го, 5-го пальців правої; синців на зовнішній поверхні правого передпліччя в середній третині; синця на зовнішній поверхні правого плеча у проекції плечового суглобу на фоні якого крапкові садна; чотирьох саден на передній поверхні шиї; 7-ми саден на задній поверхні у проекції лівого ліктьового суглобу; 6-ти синців на грудній клітці по середині нижче сосків та зліва по середньо-паховій лінії у проекції 8-го, 9-го ребер, також в області синців крапові крововиливи; саден на череві зліва у клубовій ділянці; садна на передній поверхні у проекції лівого колінного суглобу; синця на спині справа нижче проекції правої лопатки; садна в поперековій ділянці справа; синця в міжлопатковій ділянці; садна на спині по середині; зливного крововиливу в м`які тканини спини справа, від лопатки до краю реберної дуги, в м`яких тканинах спини зліва 5-ть крововиливів, які розташовані від лопатки до поперекової ділянки; масивного крововиливу в м`які тканини голови практично по всьому протязі; крововиливів під м`яку мозкову оболонку мозку; крововиливів під оболонку мозочка; у бічних шлуночках мозку рідка кров; багато уламкового перелому кісток носа; крововиливами в м`які тканини грудної клітини зліва та справа; непрямих переломів 2-7 ребер справа по предньо-паховій лінії; прямих переломів 5-11 ребер справа по задньо-паховій лінії; непрямих переломів 2-9 ребер зліва по передньо-паховій лінії; прямих переломів 3-8 ребер зліва по лопатковій лінії; навколо переломів темно-червоні крововиливи у міжреберні м`язи; крововиливи в навколо ниркову клітковину обох нирок; розрив лівої нирки.

Вищевказані тілесні ушкодження виникли за життя від неодноразової дії тупих, твердих предметів, з обмеженою контактуючою поверхнею та видовженої форми за декілька годин до настання смерті. Ушкодження в області тулуба та голови в своїй сукупності, як зовнішні так і внутрішні відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і перебувають в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

17 вересня 2016 року близько 05 год. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Lexus 470», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався автодорогою сполученням «Татарів - Кам`янець-Подільський» в напрямку м. Кам`янець-Подільський». В салоні керованого ним автомобіля перебували пасажири ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , задля забезпечення безпеки яких, водій ОСОБА_1 у порушення п. 2.3 «в» Правил дорожнього руху України, не вжив заходів пасивної безпеки, а саме, перевозив їх з не пристебнутими ременями безпеки. Автомобіль ОСОБА_1 рухався ділянкою автодороги по с. Вербовець, Косівського району, Івано-Франківської області, де проїзна частина має незначні заокруглення почергово у ліву та праву сторони, а зустрічні потоки розділені між собою горизонтальною суцільною білою лінією дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія). Проїжджаючи населеним пунктом та ігноруючи вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_1 керував автомобілем із швидкістю не меншою ніж 96…97 км/год., що значно перевищувала максимально допустиму на даній ділянці дороги.

Рухаючись за таких обставин неосвітленою ділянкою проїзної частини із заокругленням у праву сторону, на її спуску, про що був завчасно проінформований дорожнім знаком 1.7 «Крутий Спуск», водій ОСОБА_1 проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, не справився з керуванням, допустив занос керованого ним автомобіля, виїхав на зустрічну руху та за її межі, де вчинив наїзд на бетонні блоки, після чого автомобіль виїхав за межі дороги та вправ у обрив, внаслідок чого відбулось його перекидання.

При цьому, ОСОБА_1 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

п. 1.2. де вказано, що в Україні встановлено правосторонній рух транспортних засобів;

п. 2.3. згідно якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний;

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі;

в) на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки;

п. 12.1., який вказує, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

п. 12.4., згідно якого, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год.

У результаті порушенням ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої пасажир автомобіля «Lexus 470» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 у відповідності до висновку № 209 від 21.12.2016 року судово-медичної експертизи, отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому вивиху правої таранної кістки, закритого відламкового перелому лівої стегнової кістки зі зміщенням, що викликало необхідність проведення оперативних втручань. Дані тілесні ушкодження відносяться до середнього ступеня тяжкості, як таких, що спричинили тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент їх спричинення.

Пасажир ОСОБА_5 , у відповідності до висновку № 738 від 10.02.2017 року судово-медичної експертизи, отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої хребетно-спинно-мозкової травми з контузійно-уламковим переломом тіла 1-го грудного хребця, розривом твердої спинно-мозкової оболонки, травматичною грижею між 12-м грудним і 1м поперековим хребцями, переломом дужки 2-го поперекового хребця справа; забою грудної клітки та її органів з вдавленим переломом шийки плечового відростка правої лопатки, вивих правого ключично-акроміального з`єднання зі зміщенням дистального кінця ключиці, укладеної двобічним гемотораксом, рани в ділянці правої вушної раковини з ушкодженням хрящової частини; нагноєння рани з ушкодженням м`язів в ділянці правого передпліччя, множинні садна в ділянках обличчя, грудної клітки, верхніх і нижніх кінцівок, що ускладнились травматичним шоком тяжкого ступеня і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя у момент спричинення.

Пасажир ОСОБА_7 , у відповідності до висновку № 136 від 30.09.2016 року судово-медичної експертизи, отримав тілесні ушкодження у вигляді гострої крововтрати з розвитком постгеморагічного та травматичного шоку в результаті травми чисельних ділянок тіла: відкритої травми живота та органів черевної порожнини з забійною раною передньої черевної стінки, ушкодженнями великого чепця, брижі тонкої кишки, що супроводжувалося кровотечею в черевну порожнину; відкритої травми правого стегна із забійно-лоскутною раною, крововиливами та розміченням м`язів, переломом стегнової кістки; закритої травми грудної клітки та її органів з саднами на шкірі, переломами 2-4 ребер зліва, крововиливами в міжреберні м`язи та в паренхіму обох легень; відкритих переломів кісток носа та нижньої щелепи, забійної рани, садна та синців в ділянці обличчя, крововиливів у жирову капсулу правої нирки, м`які тканини голови, поперекової ділянки, лівого плеча; саден в ділянках шиї, лівого плеча, правого променево-зап`ястного суглобу та правої китиці, від яких настала його смерть.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним у спричиненні тілесних ушкоджень померлому ОСОБА_2 себе не визнав повністю та заперечив даний факт, та не визнав цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 , а у допущенні дорожньо-транспортної пригоди у вересні 2016 року в с. Вербовець, вину визнав частково. Цивільний позов ОСОБА_9 визнав повністю. Просить суд суворо не карати та обрати покарання не пов`язане із позбавленням волі, оскільки будучи на волі, він зможе відшкодувати завдані збитки в повному обсязі.

Потерпіла ОСОБА_8 подала заяву про розгляд справи без її участі, на суворому покаранні обвинуваченого не наполягає, покарання ОСОБА_1 просить призначити у межах закону на розсуд суду. Представник потерпілої Федорук І.М. в судових засіданнях позовну заяву потерпілої підтримав повністю, позовні вимоги просить задоволити в повному об`ємі та стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої 59000 грн. майнової шкоди та 300000 грн. моральної шкоди.

Потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні суду пояснив, що ОСОБА_7 , який загинув у ДТП за участю водія ОСОБА_1 був його сином. Просить призначити обвинуваченому покарання в межах закону. Позовну заяву зі зменшеними позовними вимогами підтримав повністю та просить її задоволити та стягнути на його користь з обвинуваченого 36343 грн. майнової шкоди та 82600 грн. моральної шкоди, оскільки обвинуваченим йому вже частково відшкодовано завдані збитки. Представник потерпілого ОСОБА_10 підтримав позовні вимоги ОСОБА_7 та просить їх задоволити.

Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася. Представник потерпілої Федорук І. М. в судовому засіданні захищаючи інтереси потерпілої щодо спричинення їй середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, вказав суду на наявність у ОСОБА_5 права на відшкодування обвинуваченим завданих збитків, а також пояснив, що на даний час потерпілою цивільного позову не подано, що не позбавляє її права звернутись з такими вимогами в майбутньому в порядку цивільного судочинства.

Потерпіла ОСОБА_13 подала до суду заяву про слухання справи без її участі.

Потерпіла ОСОБА_6 подала до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її участі, при призначенні ОСОБА_1 покарання, просить його суворо не карати, будь-яких претензій до обвинуваченого не має.

Цивільний позивач ОСОБА_14 в судове засідання не з`явився, цивільний позов не подавав.

Хоча обвинувачений свою вину у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.121 КК України не визнає повністю, однак, його вина повністю підтверджується дослідженими судом доказами в їх сукупності.

А саме, протоколом пред"явлення особи для впізнання за фотознімками (а.с.79 Т4), згідно якого свідок ОСОБА_3 із чотирьох фотознімків пред`явлених йому на впізнання впізнав особу на фото під номером 2. А особою, яка зображена на фото № 2 - є обвинувачений ОСОБА_1

Даний доказ суд оцінює як належний, допустимий та достовірний, оскільки здобутий він у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, а також одразу ж після події злочину. І як видно із мотивувальної частини обвинувального акту, свідок ОСОБА_3 був безпосереднім очевидцем події, оскільки спричинення обвинуваченим тілесних ушкоджень померлому ОСОБА_2 відбувалося в його безпосередній присутності. При цьому, суд бере до уваги те, що пред`явлення особи для пізнання свідку ОСОБА_3 відбувалось одразу ж через день після впізнання трупа, який згідно протоколу впізнання від 06.06.2015 року був впізнаний ОСОБА_8 , яка є матір`ю померлого ОСОБА_2 (а.с.77 Т4).

Як видно із лікарського свідоцтва про смерть № 624/Л від 06.06.2015 року, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , смерть настала внаслідок нападу з метою убивства чи нанесення ушкодження (а.с.78 Т4).

А згідно акту судово-медичного дослідження № 624/Л та висновку експерта № 624/ЛЕ/159 від 22.06.2015 року, смерть ОСОБА_2 настала від сумісної тупої травми тіла з численними переломами ребер, ушкодженням внутрішніх органів (мозку, легень, лівої нирки), яка ускладнилась розвитком шоку. Ушкодження в області тулуба та голови в своїй сукупності, як зовнішні, так і внутрішні, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя (а.с.101-108 Т.4).

Окрім того, після передачі 16.07.2018 року даного кримінального провадження на розгляд іншому судді, 05.10.2018 року в судовому засіданні захисник обвинуваченого, в порядку ст. 219 КПК України, заявив клопотання про продовження розгляду справи зі стадії, на якій було закінчено судовий розгляд у попередньому складі суду та вказав про відсутність необхідності розпочинати судовий розгляд спочатку та повторно досліджувати обставини, докази, заслуховувати свідків, потерпілих, та здійснювати дії, які вже здійснювалися під час судового розгляду до заміни судді.

Сторона обвинувачення погодилась із продовженням розгляду справи, оскільки дійсно, в зв"язку із тривалим розглядом даної справи та віддаленістю місця проживання потерпілої та свідків по одному із епізодів обвинувачення, недоцільно розпочинати судовий розгляд справи спочатку, тим більше, що деякі свідки за вказаними адресами вже не проживають, а один із свідків помер, що підтверджується листом заступника прокурора Дніпропетровської області від 14.06.2019 року (а.с.167 Т.4).

В зв"язку із цим, 05.10.2018 року, в порядку ч.4 ст. 371 КПК України, судом без виходу до нарадчої кімнатибуло постановлено ухвалу про продовження судового розгляду, яку секретарем судового засідання було занесено в журнал судового засідання.

При цьому, суддя, що замінив суддю, який вибув, ознайомився з ходом судового провадження та матеріалами кримінального провадження, наявними в розпорядженні суду, згоден з прийнятими попереднім судом процесуальними рішеннями і вважає недоцільним нове проведення процесуальних дій, що вже були проведені до заміни судді. В зв`язку із цим, суд вважає, що докази, що були дослідженні під час судового розгляду до заміни судді, зберігають доказове значення та можуть бути використані для обґрунтування судового рішення по справі.

А тому, зважаючи на згоду як сторони захисту, так і сторони обвинувачення щодо подальшого продовження судового розгляду справи, суд заслухавши пояснення потерпілих, їх представників та свідків допитаних попереднім складом суду, дійшов до наступних висновків.

По першому епізоду обвинувачення, а саме за ч.2 ст. 121 КК України, були допитані безпосередні свідки події, а саме: свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що працювала продавцем у кіоску, і у червні 2015 року поблизу кіоску бачила, як ОСОБА_3 розпивав спиртне із ОСОБА_16 , прізвища якого не знає. Потім до них підійшов ще якийсь хлопчина, який через деякий час почав бити ОСОБА_17 тонкою палкою (гілкою). Вона обличчя того хлопця не розгледіла, бо відстань між ними була близько 100 м. Однак, протягом всього часу тієї бійки ОСОБА_3 перебував там, а потім пішов в одну сторону вулиці, а ОСОБА_18 разом з тим хлопцем - пішли у іншу сторону вулиці.

Свідок ОСОБА_3 , двічі давав суду показання через їх суперечливість, вказуючи при цьому обидва рази, що обвинуваченого він не впізнає і не знає, а пред`явлення йому особи для впізнання по фотознімку у відділі поліції він не пам`ятає.

Однак, суд відхиляє такі показання даного свідка, та бере до уваги як достовірний, належний та допустимий доказ складений за його свідченнями та підписаний ним протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, оскільки суд оцінює даний доказ у сукупності із іншими доказами, а саме із показаннями свідка ОСОБА_15 про те, що ОСОБА_19 був присутній при бійці і бачив хто бив ОСОБА_20 , і суд не сумнівається у її показаннях, а також, врахувавши вимоги ч.2 ст.97 КПК України, вважає допустимим доказом показання з чужих слів - показання співжительки ОСОБА_21 - свідка ОСОБА_22 , яка суду пояснила, що зі слів ОСОБА_21 , ОСОБА_20 побив палкою якийсь знайомий ОСОБА_20 , з яким останній гуляв, і ніби у якого ОСОБА_23 украв мобільний телефон.

В зв`язку із вищенаведеними мотивами, суд відхиляє надані свідком ОСОБА_3 показання у суді як остаточні щодо невпізнання особи обвинуваченого у судовому засіданні, та вважає достовірними першочергові його показання, дані ним під час досудового розслідування, зважаючи при цьому, як на показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_22 , так і на той факт, що ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_1 проживають в м. Дніпро у будинках розташованих на різноіменованих вулицях, але з суміжно розміщеними подвір"ями (сусідніми), що підтверджує факт того, що свідок ОСОБА_3 дійсно впізнав кривдника ОСОБА_20 і першочергові його показання дані ним на стадії досудового розслідування є правдивими.

Окрім того, судом були досліджені письмові докази по справі, якими також підтверджується вина обвинуваченого ОСОБА_1 в умисному нанесенні тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_2 , що спричинило смерть потерпілого, а саме:

- із протоколів огляду місця події від 05.06.2015 року із фототаблицею видно, що в м. Дніпропетровськ, пр. Петровського, біля будинку № 4 А, було виявлено труп невідомого чоловіка (а.с.36-75 Т.4), поряд із яким знаходився капроновий мішок білого кольору із порожніми пляшками, а також, речі із слідами речовини бурого кольору (РБК), які в подальшому були вилучені із місця події;

- протоколом пред?явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.06.2015 року, відповідно до якого, свідок ОСОБА_3 впізнав особу на фотознімку №2 (а.с.79-81 Т.4);

- довідкою до протоколу пред"явлення фотознімків для впізнання від 08.06.2015 року, в якій вказано, що на фотознімку №2 зображений гр. ОСОБА_1 (а.с.82 Т.4);

- висновками експерта № 639 від 09-17 липня 2015 року, № 1020 від 02-10 липня 2015 року та № 1018 від 02-13 липня 2015 року (а.с.83-93 Т.4), в яких експертизою було встановлено, що речовина бурого кольору, яка міститься на фрагментах речей вилучених з місця події (а саме: на фрагментах дерев`яних палок, каменя, фрагментах листя, фрагментах марлі) - може мати походження крові від потерпілого ОСОБА_2 , так як виявлений на вказаних речах антиген Н є основним групоспецифічним антигеном для його крові;

- актом судово-медичного дослідження (обстеження) № 624/Л від 22.06.2015 року та висновком експерта № 624/ЛЕ/159 від 22.06.2015 року стверджується, що ушкодження в області тулуба та голови в своїй сукупності, як зовнішні, так і внутрішні відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Ушкодження на кінцівках відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с.101-108 Т.4);

- висновком експерта від 06.11.2015 року № 67/02-479 щодо дослідження фрагментів деревини вилученої з місця події, згідно якого експерт припустив, що надані на дослідження фрагменти деревини могли складати раніше одне ціле (а.с.110-113 т.4);

- постановами про визнання речовими доказами від 18.08.2015 року та від 07.11.2016 року (а.с.114, 116 Т.4), в яких міститься перелік речей вилучених з місця події та які визнані речовими доказами по справі.

Що ж до вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, то крім визнання вини самим обвинуваченим, його вина повністю підтверджується показами потерпілих, свідків та іншими доказами в їх сукупності, дослідженими судом.

Зокрема, потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердили факт перебування 17.09.2016 року ОСОБА_1 за кермом автомобіля марки «Lexus 470» д.н.з. НОМЕР_1 , та здійснення ним дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої їм було спричинено різного ступеня тяжкості тілесні ушкодження.

Потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні підтвердив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року під час ДТП за участю ОСОБА_1 , загинув його син ОСОБА_7

Поясненнями свідків, а саме: свідок ОСОБА_24 дала суду показання, що працює лікарем швидкої допомоги і була на виклику 17.09.2016 року по факту ДТП в с. Вербовець. Обвинувачений ОСОБА_1 перебував на місці ДТП, біля загиблого, і просив надати медичну допомогу пасажирам. У загиблого хлопця була відкрита черепно-мозкова травма, а у дівчат - множинні переломи.

Свідок ОСОБА_25 суду показав, що на час вказаної події (в 2016 році), працював в охороні фірми «Явсон», директором якої був ОСОБА_26 . Автомобіль марки «Lexus 470» д.н.з. НОМЕР_1 був під охороною цієї фірми і часто знаходився на її території. На вказаному автомобілі їздив лише директор ОСОБА_26 та ОСОБА_1

А свідок ОСОБА_27 , який в ніч з 16.09 на 17.09.2016 року працював на АЗС в с. Стопчатів, Косівського району, біля кільця, лише підтвердив той факт, що на протязі від 23.30 год. по 00.00 год., приїжджав на автомобілі марки «Лексус» чоловік, який бажав придбати спиртні напої та сигарети, якому він відмовив і нічого не продав через технічну перерву на АЗС.

Окрім показань потерпілих та свідків, судом були досліджені письмові докази по справі, якими також підтверджується вина обвинуваченого ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого, а також спричинили середнього ступеня та тяжкі тілесні ушкодження іншим потерпілим.

Так, із протоколу огляду місця події від 17.09.2016 року з фототаблицею видно, що на ділянці автодороги сполученням «Татарів - Кам`янець-Подільський» в напрямку м. Кам`янець-Подільський», в с. Вербовець, Косівського району, у напрямку руху в м. Косів, сталася дорожньо-транспортна пригода, в ході огляду місця події якої, було виявлено, що на правій смузі руху є сліди бокового юзу дугоподібної форми; за бетонними блоками та узбіччям знаходиться труп чоловічої статі, а також за межами лівого узбіччя, на відстані 24,9 м до проїзної частини дороги, виявлено автомобіль марки «Lexus 470», реєстраційний номер НОМЕР_1 на лівій боковій поверхні, повернутий дахом до проїзної частини дороги (а.с. 148-161 Т.3).

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля марки «Lexus 470» д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_14 (а.с.162 Т3). Вказаний автомобіль був вилучений з місця події під час огляду, та згідно постанови старшого слідчого від 17.09.2016 року його було визнано речовим доказом (а.с.171-172 Т.3). Крім цього, речовими доказами було визнано: подушки безпеки водія та переднього пасажира, верхню частину ручки коробки передач та нашарування речовини бурого кольору на зрізах з покриттям сидінь з сидіння переднього пасажира та із задньої частини заднього правого підголівника заднього сидіння автомобіля (а.с.173-174 Т.3).

В протоколі огляду салону автомобіля марки «Lexus 470» від 20.09.2016 року вказано, що на кермі вказаного автомобіля слідів пальців рук та інших слідів не виявлено (а.с.175-176 Т.3).

А висновок експерта № 4.2-832/16 від 24.11.2016 року підтверджує те, що автомобіль марки «Lexus 470» на момент ДТП був у справному стані, а виявлені на момент експертного огляду несправності робочої гальмівної системи, рульового керування та ходової частини, крім розгерметизації правого заднього колеса, у причинному зв`язку із настанням ДТП не перебувають, не носять експлуатаційного характеру, а виникли в результаті розвитку ДТП, тобто при дії на них значних по величині зусиль ударного характеру, а тому водій не мав можливості їх виявити до настання ДТП. Встановити час настання несправності ходової частини, яка полягає у розгерметизації шини правого заднього колеса, не є можливим, так як відповідь на дане питання потребує детального дослідження, а це виходить за межі компетенції проведення даної експертизи (а.с.189-196 Т.3).

Наявність у потерпілих від ДТП тілесних ушкоджень та їх наслідки, вказано у відповідних медичних документах та висновках судово-медичних експертиз, досліджених судом.

Зокрема, згідно висновку експерта № 136 від 17-30.09.2016 року, смерть ОСОБА_7 настала від гострої крововтрати з розвитком постгеморагічного та травматичного шоку в результаті травми чисельних ділянок тіла і по критерію небезпеки для життя мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень (а.с.177-179 Т.3).

А відповідно до висновку експерта № 954 від 20.09.2016 року, при судово-токсилогічній експертизі крові та сечі від трупа ОСОБА_7 не виявлено метилового, етилового, пропілового, бутилового та алілового спиртів та їх ізомерів, що свідчить про те, що незадовго до настання смерті ОСОБА_7 спиртні напої не вживав (а.с.181 Т.3).

Як видно із висновку експерта № 738 від 10.02.2017 року у ОСОБА_5 1992 р.н. були тілесні ушкодження, що ускладнилися травматичним шоком тяжкого ступеня і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення (а.с.9-12 Т.4). І зокрема, у наявних при матеріалах справи медичних документах детально вказані як отримані ОСОБА_5 тілесні ушкодження, так і результати медичного втручання (лікування), та подальші рекомендації (а.с.3-6 Т.4).

Згідно висновку експерта № 209 від 21.12.2016 року, у ОСОБА_6 1994 р.н., виявлено тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості а також тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с.15-17 Т.4).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 29.11.2016 року, місце події було повторно оглянуто і проведено відповідні заміри слідів ковзання шин автомобіля, а також перелічено наявні на даному відрізку автодороги дорожні знаки (а.с.18-20 Т.4).

А згідно висновку експерта № 4.2-991/16 від 19.12.2016 року, величина швидкості автомобіля «Lexus 470», яку було погашено виходячи із зафіксованих слідів бокового юзу, становила приблизно 96-97 км/год., в залежності від коефіцієнту зчеплення коліс. І дійсне значення швидкості руху автомобіля перед гальмуванням було більшим, оскільки частина швидкості була погашена під час наїзду на бетонні блоки (а.с.22-23 Т.4).

З протоколу затримання особи від 18.09.2016 року видно, що ОСОБА_1 18.09.2016 року самостійно прибув до Косівського ВП ГУНП, де і був фактично затриманий 18.09.2016 року о 20.00 год. (182-185 Т.3).

А відповідно до ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 20.09.2019 року щодо ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (а.с.186-187 Т.3).

Таким чином, враховуючи вищенаведене та дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 в умисному нанесенні тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_2 , що спричинило смерть потерпілого, а також у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості ОСОБА_6 , тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_5 та смерть потерпілого ОСОБА_7 , доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.121, ч.2 ст. 286 КК України.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання, передбаченими ст. 66 КК України, суд визнає те, що обвинувачений згідно характеризуючи даних (а.с.27-31, 211 Т.4) по місцю проживання і по місцю роботи характеризується позитивно, заподіяну потерпілим шкоду частково відшкодував і має намір відшкодувати її повністю. А також бере до уваги те, що обвинувачений до кримінальної відповідальності притягується вперше і враховує думку потерпілих щодо призначення обвинуваченому покарання на розсуд суду, у відповідності до закону.

Обставин, які обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК України, як в ході досудового, так і судового слідства не встановлено.

Призначаючи обвинуваченому покарання за вчинення ним злочину передбаченого ч.2 ст.121 КК України, суд враховує суспільну небезпечність вчиненого злочину, який відноситься до категорії умисних, тяжких злочинів, та бере до уваги повне невизнання обвинуваченим вини у скоєнні даного злочину, і вчинення ним через короткий відлік часу нового злочину. При цьому, суд, зважаючи на особу обвинуваченого, вважає, що покарання за вчинення вказаного злочину ОСОБА_1 слід призначити в межах покарання передбаченого санкцією статті за вказаний злочин.

В свою чергу, призначаючи обвинуваченому покарання за вчинення ним злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України, суд бере до уваги як тяжкі наслідки, що потягнуло дане кримінальне правопорушення (смерть одного потерпілого та наявність тяжких і середньої тяжкості тілесних ушкоджень у інших потерпілих, і їх тривале лікування), так і враховує думку всіх потерпілих щодо призначення обвинуваченому покарання в межах закону, не наполягаючи при цьому на суворості покарання. А тому, наявність вищенаведених обставин у сукупності, дають суду підстави призначити обвинуваченому покарання в межах санкції статті, з позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України, при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Згідно п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при вирішенні питання про те, який із передбачених ст.70 КК принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо.

А тому, враховуючи об`єктивну та суб`єктивну сторони вчинених ОСОБА_1 кожного із кримінальних правопорушень окремо, та зважаючи на обставини справи і всі вищенаведені мотиви щодо доведеності вини обвинуваченого у скоєнні інкримінованих йому злочинів в сукупності, суд приходить до переконання про призначення обвинуваченому остаточного покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Що ж до заявлених потерпілими позовних вимог до обвинуваченого, то суд виходив з наступного.

Згідно вимог ч.5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Потерпіла ОСОБА_28 , в інтересах якої по дорученню про надання безоплатної вторинної правової допомоги діє адвокат Федорук І.М., подала до суду цивільний позов, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь 59000 грн. матеріальної шкоди та 300 000 грн. моральної шкоди.

На підтвердження понесених нею витрат, в матеріалах справи містяться товарні чеки та копія договору замовлення на організацію та проведення поховання (а.с.102-105, 107-110 Т.1) на загальну суму 10587,56 грн., яка і підлягає до задоволення.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року за № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Вирішуючи ж позовні вимоги потерпілої в частині відшкодування їй обвинуваченим ОСОБА_1 моральної шкоди, суд бере до уваги понесені нею моральні страждання від даного кримінального правопорушення, та враховує наслідки такого правопорушення, а саме, смерть потерпілого, який був її сином. А тому, зважаючи на те, що відшкодування моральної шкоди не повинно бути засобом збагачення, а має ґрунтуватися на принципах розумності, справедливості та з врахуванням призначеного судом покарання, що впливатиме на реальну можливість обвинуваченим відшкодувати завдану шкоду, суд вважає за доцільне стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 - 100000 грн. моральної шкоди.

Крім того, цивільний позов було також подано і потерпілим ОСОБА_9 , який просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь 36343 грн. матеріальної шкоди та 82600 грн. моральної шкоди, оскільки обвинуваченим частково відшкодовано йому шкоду, що підтверджується копіями квитанцій про переказ готівки (а.с.212-213 Т.4).

Як видно із долучених до цивільного позову накладної та квитанції до прибуткового касового ордера (а.с.64, 65 Т.1), ОСОБА_9 поніс витрати на загальну суму 53743 грн., тобто більшу суму, ніж вказана у позові сума матеріальної шкоди, яка в даному випадку підлягає повному відшкодуванню. Суму заподіяної моральної шкоди обвинувачений визнав повністю, що також дає підстави для задоволення позову в цій частині.

Також підлягають задоволенню і позовні заяви подані Івано-Франківською обласною клінічною лікарнею про стягнення з обвинуваченого коштів, затрачених на лікування потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Понесені судові витрати за проведення судових експертиз, покласти на обвинуваченого.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 100, 128, 373, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 121 та ч.2 ст. 286 КК України та призначити покарання:

за ч.2 ст. 121 КК України - у виді 7 (семи) років позбавлення волі;

за ч.2 ст. 286 КК України - у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 (один) рік.

Відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його затримання та взяття під варту після вступу вироку в законну силу.

На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України № 838-VІІІ) зарахувати ОСОБА_1 у строк відбування покарання, строк його перебування під вартою в умовах Івано-Франківської установи виконання покарань № 12 починаючи з 18.09.2016 року 20.00 год., тобто з моменту його фактичного затримання - по 18.06.2018 року включно, із розрахунку 1 (один) день попереднього ув`язнення за 2 (два) дні позбавлення волі, який на момент ухвалення вироку становить 3 роки 6 місяців 2 дні.

До вступу вироку в законну силу застосувати до ОСОБА_1 з 18 листопада 2019 року запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із покладенням на нього таких обов"язків: 1) заборонити з 20.00 год. до 07.00 год. залишати житло за своїм місцем проживання в АДРЕСА_1 ; 2) та зобов"язати засудженого прибувати до суду за першою вимогою; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 5) запобіжний захід застосувати без носіння електронного засобу контролю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 - 10587 (десять тисяч п"ятсот вісімдесят сім) грн. 56 коп. майнової шкоди та 100000 (сто тисяч) грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9 - 36343 (тридцять шість тисяч триста сорок три) грн. майнової шкоди та 82600 (вісімдесят дві тисячі шістсот) грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківської обласної клінічної лікарні (76008, м. Івано-Франківськ, вул. Федьковича 91, р/р НОМЕР_2 ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО 836014, Код 01993150, призначення платежу: відшкодування за лікування) - 75763 (сімдесят п"ять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 97 ком витрат на лікування ОСОБА_5 та 15474 (п"ятнадцять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 38 коп. витрат на лікування ОСОБА_6 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави - 2371 (дві тисячі триста сімдесят одну) грн. 08 коп. за проведення експертиз на рахунок: UA678999980000031114115009266, код доходу 24060300, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), отримувач УК у Косівському районі /Косівський р-н/, код отримувача: 38026046.

Речові докази: 1) автомобіль марки «Lexus 470», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який передано на відповідальне зберігання законному володільцю ОСОБА_14 - повернути законному володільцю ОСОБА_14 .

2) подушку безпеки водія та подушку безпеки переднього пасажира, верхню частину ручки коробки передач та нашарування речовини бурого кольору на зрізах з покриттям сидінь, а саме, з сидіння переднього пасажира та із задньої частини заднього правого підголівника заднього сидіння автомобіля марки «Lexus 470», реєстраційний номер НОМЕР_1 , які зберігаються у кімнаті речових доказів СУ ГУНП в Івано-Франківській області - знищити;

3) опечатані в спецпакеті № 3278612: порожня скляна пляшка з-під горілки «Неміроф», скляні та алюмінієві пляшки; пляшка з-під коньяку «Оквін», три пляшки з-під настоянки «Глоду»; один слід пальця руки на 1 л/с розміром 27х47 мм опечатаний у паперовому пакеті; камінь з слідами РБК опечатаний в паперовому пакеті; паперовий пакет з витяжками зі слідами залишків змивів, які передані на зберігання в камеру схову Ленінського РВ ДМУ - знищити;

4) вилучену в ході огляду місця події РБК, змиви якої були перенесені на фрагменти марлі та запаковані у паперові конверти, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, прокурору та потерпілим.

Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: Гордій В.І.