Рішення № 85689046, 18.11.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16112/17

Провадження № 2/344/767/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Шамотайла О.В.

секретаря Устинської Н.С.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

представника третьої особи Цаволик О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , ПП «ВікноЛідер», третя особа без самостійних вимог: Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області про розірвання договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної недоліками у придбаному товарі та виконаних робіт, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ФОП ОСОБА_2 , ПП «ВікноЛідер», третя особа без самостійних вимог: Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної недоліками у придбаному товарі та виконаних робіт.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 01.09.2016р. уклав договір з відповідачем СПД ОСОБА_2 , відповідно до умов якого остання зобов`язалася продати вироби з ПВХ, підвіконня та організувати роботи з демонтажу старих конструкцій, монтажу конструкцій продукції, ліквідування технологічних щілин та здійснювати гарантійне обслуговування. Попередньо узгодивши в телефонному режимі час проведення замірів, 31.08.2016р. працівниками здійснено заміри, а позивачем проведено оплату у розмірі 200грн. за надані послуги.

В день укладення договору позивачем здійснено оплату завдатку у розмірі 3800,00грн., крім того 12.09.2016р. та 19.09.2016р. здійснено оплату в сумі 3 528,00грн.

Під час монтажу першої дверної конструкції, позивачем було виявлено невідповідність розмірів, зазначених у листку пропозиції (замовленні) виготовленим конструкціям. Представники ПП «ВікноЛідер» неодноразово телефонували та приїжджали за адресою монтажу, однак позивач відмовився приймати металопластикові дверні конструкції та вимагав виправити допущені недоліки товару та переробити двері. Відповідну претензію з вимогою про виправлення допущених у виготовлених конструкціях недоліків позивачем 24.10.2016р. було направлено в письмовому вигляді Директору ПП «ВікноЛідер» та ФОП ОСОБА_2 .

Через відмову відповідачів усунути недоліки або відшкодувати грошову суму, додаткову трату часу, позивач зазнав душевних страждань, він був змушений витрачати час на відвідування юристів, що завдало моральної шкоди, яку він оцінив у 2000,0грн. та матеріальної шкоди - у 3 600,00 грн.

Враховуючи, що відповідачами на численні вимоги позивача не було усунуто виявлені недоліки дверних ПВХ конструкцій, а також не було здійснено повернення сплачених позивачем коштів, позивач вважає, що є всі підстави для розірвання договору №3388Р від 01.09.2016р. та відповідно, відшкодування завданої йому матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 04.12.2017р. відкрито провадження у даній справі та призначено судовий розгляд.

Відповідач ФОП ОСОБА_2. скористалася своїм право на подання заперечення та 22.02.2018р. подала до канцелярії суду відзив на позовну заяву. Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечила з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Зокрема зазначила, що одночасно із укладенням договору від 01.09.2016р. між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 сторонами було погоджено та підписано замовлення №3388Р від 01.09.2016р. відповідно до якого позивач погодився на виготовлення дверних конструкцій у зазначених у замовленні розмірах та конструкції. Продукцію було виготовлено та доставлено позивачу у строки погоджені сторонами договору. Однак, як зазначала відповідач ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відмовився приймати доставлений товар, оскільки передумав щодо вигляду дверей та хотів дерев`яних. Враховуючи, що продукція по договору від 01.09.2016р. відповідає умовам договору та нормативам ДСТу, не втратила якості, є якісною, а отже, відповідач вважає, що правомірно нею не організовано проведення експертизи. Крім того, на переконання відповідача, претензії позивача стосуються не якості продукції, а їхньої невідповідності замовленню, що жодним чином не стосується якості продукції. Безпідставним також на думку відповідача є посилання відповідачем у позовній на норму ст.651 ЦК України щодо зміни та розірвання договору, оскільки будь-якого істотного порушення умов договору зі сторони відповідача не було. Разом з тим, відповідач ОСОБА_2 в заперечення тверджень позивача вказала, що товар зроблений відповідно до умов договору та замовлення, яке позивачем підписане та погоджене,

Відповідачем у справі- Приватним підприємством «ВікноЛідер» 22.02.2018р. подано до суду відзив на позовну заяву, в якому ПП «ВікноЛідер» заперечив стосовно задоволення вимог позивача, враховуючи, те, що з громадянином ОСОБА_1 дане підприємство жодних договорів не укладало та жодних зобов`язань перед ним не брало, а ФОП ОСОБА_2 не є дилером ПП «ВікноЛідер».

В канцелярію Івано-Франківського міського суду 14.03.2018р. від третьої сторони без самостійних вимог - Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області надійшло пояснення. Зокрема ГУ Держпродспоживслужби в області вказано, що сторонами оспорюваного договору не було дотримано вимог п.2.3.3 даного договору стосовно складання сторонами дефектного акту у разі виявлення недоліків виконаних робіт. Крім того, вимогами ст.17 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено обов`язок виробника, продавця товарів, виконавця робіт і надавача послуг різних форм власності на вимогу споживача надати йому контрольно-вимірювальні прилади, документи про якість, безпеку, ціну продукції, організувати проведення експертизи продукції.

Справа перебувала у провадженні в судді ОСОБА_4

Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.09.2018 року та наказом від 21.09.2018 року суддю ОСОБА_4 звільнено із займаної посади, у зв`язку з поданням заяви про відставку.

На виконання вимог п.2.3.50 Положення про АСДС проведено повторний автоматизований розподіл незавершених розглядом судових справ, які перебувають у провадженні судді Польської М.В. та визначено головуючого суддю - Шамотайло О.В.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 03.05.2019р. суддею Шамотайло О.В. прийнято до свого провадження справу та призначено до розгляду.

Позивач вимоги, викладені в позовній заяві підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача 1 проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої сторони без самостійних вимог підтримав позицію стосовно спору згідно наданих суду письмових пояснень.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши позовну заяву, відзиви, процесуальні заяви та пояснення третьої особи, матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши норми матеріального права, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

В кінці серпня 2016р. позивач звернувся за адресою АДРЕСА_1 , де розміщений офіс ПП «ВікноЛідер» з метою придбання та отримання послуг по встановленню металоплатикових дверних контрукцій, після чого домовився, узгодивши попередньо час, про поведення замірів для виконаня робіт по виготовленню та монтажу виробів з ПВХ.

Позивачем подано до суду копію замовлення №3388Р від 01.09.2016р., з якого вбачається, що адреса доставки та монтажу: АДРЕСА_2 , а замовником є ОСОБА_1 , який підписав та погодив дане замовлення на виготовлення та доставку трьох міжкімнатних дверей.

Крім того, судом встановлено, що замовлення №3388Р від 01.09.2016р. подано саме до мережі віконних салонів «ВікноЛідер» (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) та містить заміри трьох міжкімнатних дверей. Відповідно до погодженого позивачем замовлення, площа блоку дверного міжкімнатних дверей №1 становить 1,61м2, висота - 2010см, ширина - 800см, площа блоку дверного міжкімнатних дверей №2 становить 1,59м2, висота - 2010см, ширина - 790см, площа блоку дверного міжкімнатних дверей №3 становить 1,71м2, висота - 2010см, ширина - 850см.

При цьому, сторонами не заперечується, що вироби з ПВХ, виготовлення, продаж, доставка та монтаж яких є предметом договору від 01.09.2016р. №3388Р, здійснювалося відповідачем ФОП ОСОБА_2 на підставі саме даного замовлення. Крім того, загальна вартість, яка визначена у замовленні від 01.09.2016р. становить 7528грн. та відповідає загальній вартості, визначеній в договору від 01.09.206р.

Разом з тим, судом встановлено, що послуги по виконанню замірів оплачені позивачем у розмірі 200,00грн. згідно квитанції до прибуткового касового ордера від 31.08.2016р.

Про факт придбання, замовлення товарів (послуг) у звичайний спосіб засобом доказування є розрахунковий документ-квитанція, товарний чи касовий чек, квиток, талон, інший письмовий правочин.

Враховуючи викладене вище, відповідач ПП «ВікноЛідер» не спростував твердження стосовно відсутності жодних зобов`язань перед позивачем.

31 серпня 2016р. за вказаною позивачем адресою були здійснені заміри, які позивачем було оплачено у розмірі 200,00грн.

Судом встановлено, між ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_2 01.09.2016р. укладено договір №3388Р, згідно якого підрядник - ОСОБА_2 зобов`язувалася продати замовнику- ОСОБА_1 вироби з ПВХ (профіль Steko S300, фурнітура Axor), підвіконня, виконати роботи по демонтажу старих конструкцій, монтажу конструкцій продукції та жорському її укріпленню в пройомі, ліквідувати технологічну щілину та проводити гарантійне обслуговування роботи на умовах договору. У свою чергу, замовник взяв на себе зобов`язання надати підряднику місце монтажних робіт в стані будівельної придатності та забезпечити доступ до нього, прийняти роботи та оплатити їх вартість.

Вартість продукції, про яку сторони договору домовилися, становила 7 498,00грн., а вартість робіт -30,00грн., тобто в загальній сумі - 7 528,00грн.

Підрядник, в телефонному режимі попередньо узгодивши час, прибув за адресою, наданою позивачем для здійснення робіт по монтажу дверних ПВХ контрукцій, а саме: АДРЕСА_2 . Однак, під час монтажу першої дверної конструкції позивач зупинив роботи та відмовилися від металопластикових конструкцій на тій підставі, що їх розміри не відповідають замовленим. Зокрема, позивач стверджував, що верхній монтажний зазор мав приблизно 40мм, зазори справа та зліва - по 20мм. Крім того, позивач вказав, що розміри металопластикової конструкції не відповідають погодженим у замовленні №3388Р від 01.09.2016р. розмірам, оскільки висота менша, ніж погоджено на 5мм.

Впродовж жовтня 2016р. підрядник неодноразово телефонував та приїжджав за адресою монтажа, однак сторони договору не дійшли згоди.

Позивач, скориставшись правом визначеним п.2.3.3 договору, на адресу ФОП ОСОБА_2 та ПП «ВікноЛідер» направив претензію-вимогу від 23.10.2016р., відповідно до якої позивач повідомив про невідповідність розмірів ПВХ виробів- по висоті менша на 5 мм, ніж зазначено у схемі замовлення. При цьому, позивач вказав, що особа, яка здійснювала виміри дверних пройомів здійнила їх невірно, а виробник дверей не дотримався наданих вимірів підрядника та зробив двері меншими на 5 мм від вказаних замірів.

Однак, 28.10.2016р. позивач отримав повідомлення від підрядника СПД ОСОБА_2 про заплановані роботи по монтажу 3 дверей згідно оспорюваного договору від 01.09.2016р., у зв`язку з чим просили позивача надати доступ до приміщення.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про захист прав споживачів» законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.1 Постанови №5 від 12.04.1996р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» при вирішенні цих справ суди мають виходити насамперед із положень Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до Преамбули Закону він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

При вирішенні спорів про захист прав споживача слід враховувати, що тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання, лежить на продавцеві (виробнику).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1, 3 ст.865 ЦК України, за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Згідно із ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Договір побутового замовлення є різновидом договору підряду, тому до нього застосовуються і загальні правила про договір підряду (ст.ст. 335-337, 339-342, 346, 347 ЦК України). Умови договору побутового замовлення, визначені Законом і прийнятими відповідно до нього нормативними актами, не можуть бути змінені за погодженням сторін на шкоду інтересам споживача (наприклад, зменшено гарантійний строк).

За вимогами ст.655, ч.1 ст.673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого має відповідати умовам договору купівлі-продажу, а покупець зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, відповідно до п.2 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на належну якість продукції та обслуговування.

Відповідно до ч.1, 2 ст.857 ЦК України, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

За положеннями ст.858 ЦК України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Так, згідно претензії-вимоги від 26.10.2016р. до ФОП ОСОБА_2 та ПП «ВікноЛідер», враховуючи, що підрядником не усунуто попередньо виявлені позивачем недоліки, позивач вимагав виправити всі недоліки, переробити двері згідно правильно зроблених вимірів та встановити такі двері, а у разі неможливості - повернути сплачені кошти.

Керуючись рекомендаціям Головного управлінням Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області від 28.03.2017р. за результатами розгляду звернення позивача від 24.01.2017р., позивачем направлено листа відповідачам про згоду на проведення незалежної експертизи замовлення.

Крім того, згідно наданих третьою стороною без самостійних вимог- Головним управлінням Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області пояснень, на підставі звернення позивача до управління, листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №3633-06/6722-03 від 01.03.2017р. було надано погодження на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ФОП ОСОБА_2. в ході проведення заходу на суб`єкта господарювання відповідно до ст.17 Закону України «Про захист прав споживачів» надано припис та зобов`язано у триденний термін з дня одержання від споживача ОСОБА_1 письмової згоди організувати проведення незалежної експертизи віконних контрукцій.

Однак, у відповідь на звернення позивача до ФОП ОСОБА_2 стосовно проведення такої експертизи, відповідач - ФОП ОСОБА_2 вказала на відповідність продукції, а саме дверних конструкцій, умовам договору та нормативам.

Враховуючи пояснення сторін та надані суду письмові докази, судом встановлено, що жодних експертних досліджень стосовно виявлених позивачем під час приймання продукції та робіт по монтажу згідно умов договору від 01.09.2016р. відповідачем- ФОП ОСОБА_2. проведено не було.

Статтею 17 Закону «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов`язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника).

Відповідно до ч. 1 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Обов`язок доведення належної якості проданого товару, причин виникнення недоліку товару і обов`язок належного оформлення претензії покупця щодо недоліків цього товару та проведення в необхідних випадках перевірки якості товару із забезпеченням права споживача взяти участь у такій перевірці законом покладено на продавця.

Частиною 1 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

За змістом ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України). Однак, згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Згідно визначень наведених у ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.

Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Продукція- будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб;

Недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).

Істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Згідно ст.4 Закону, споживачі під час замовлення або використання продукції мають право на належну якість продукції та обслуговування.

У разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: 1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; 2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); 3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; 4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; 5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги)- протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

Позивач неодноразово звертався до відповідачів стосовно виявлених недоліків дверних ПВХ конструкцій, що робить неможливим їх використання відповідно до їх цільового призначення, однак відповідачами такі недоліки усунуті не були.

Згідно положень ч.3 ст.858 ЦК України, якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ч.1 ст.615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

У п.9 Постанови №5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» роз`яснено, що вимоги можуть заявляти споживачі, які мають на товари квитанцію, товарний чи касовий чек або інший письмовий документ.

Позивачем здійснено оплату згідно умов договору в загальній сумі 7528,00грн., з яких згідно наданих стороною позивача копій квитанцій до прибуткового касового ордера 200,00грн. було оплачено 31.08.2016р., 3800,00грн.- 01.09.2016р., 528,00грн.- 12.09.2016р., 3000,00грн.- 19.09.2016р.

Згідно до ч.ч.1, 2 ст.17 Закону України «Про захист прав споживачів», за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами. Забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту, у будь-який спосіб обмежувати використання ним електронних платіжних засобів, якщо відповідно до законодавства продавець (виконавець) зобов`язаний приймати їх до сплати.

За нормами ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди, друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, саме сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Не зважаючи на роз`яснення судом сторонам їхніх прав та обов`язків, відповідачі не надали суду доказів, які б спростовували твердження позивача стосовно виявлених недоліків, зокрема невідповідності фактичних розмірів виготовлених ПВХ конструкцій, погодженим розмірах згідно замовлення від 01.09.2016р., а також невірності здійснення самих замірів.

За приписами п.1 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відповідності виготовлених на замовлення позивача та згідно умов договору від 01.09.2016р. №3388Р вироби з ПВХ, а отже на підставі вимог ст.ст12, 18 Закону України « Про захист прав споживачів « договір підлягає розірванню, а сплачені позивачем кошти в порядку виконання зобов`язань по договору від 01.09.2016р. згідно квитанцій до прибуткового касового ордера на суму 200,00грн. від 31.08.2016р., 3800,00грн. від 01.09.2016р., 528,00грн. від 12.09.2016р. та 3000,00грн. від 19.09.2016р., в сумі 7 528,00грн. підлягають стягненню з ФОП ОСОБА_2

Щодо позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди з ФОП ОСОБА_2 у розмірі 1 300,00грн. та ПП «ВікноЛідер», ПП ОСОБА_7 у розмірі 1 300,00грн., суд вказує про відсутність підстав для задоволення таких вимог, оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження цієї вимоги.

У відповідності до п. 11 ч. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" №5 від 12.04.1996 року, під збитками відповідно до ч.2 ст.203 ЦК слід розуміти витрати, зроблені кредитором (споживачем), втрати або пошкодження його майна, а також не одержані ним доходи, які він одержав би, якби зобов`язання було виконане боржником (продавцем, виконавцем, виготівником).

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у пунктах 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише тоді, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди, а також при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Право на відшкодування моральної шкоди відповідно до п.5 ч.1 ст.4Закону України «Про захистправ споживачів» споживачі мають, якщо шкода завдана внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Враховуючи те, що позивачем не доведено, що шкода завдана внаслідок саме недоліків продукції, суд приходить до висновку, що підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу немає, а відтак у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 76, 223, 263-265, 354 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір № №3388Р від 01.09.2016року укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 ) 7528 (сім тисяч п`ятсот двадцять вісім) гривень 00 копійок на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ) сплачених ним грошових коштів за договором № №3388Р від 01.09.2016року.

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 ) на користь держави - отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) , рахунок отримувача: UA798999980000031211256026001,код класифікації доходів бюджету: 22030106 - 1921,00 грн. по сплаті судовго збору.

В решті вимог позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Шамотайло О.В.

Повний текст рішення виготовлено 18.11.2019 року.