Рішення № 85688639, 30.10.2019, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/11408/18

2/296/1345/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" жовтня 2019 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючої - судді Маслак В.П.,

при секретарі судового засідання Тузенко А.О.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Люта В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2018р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив:

- визнати його звільнення Адміністрацією ПАТ «УкрСиббанк» згідно наказу №312-ВК від 22.10.2018р. - незаконним;

- поновити ОСОБА_1 на роботі в ПАТ «УкрСиббанк» на посаді старшого менеджера Подільського центру досудового супроводження клієнтів роздрібного бізнесу Департаменту роботи з проблемною заборгованістю;

- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 23.10.2018р., в загальній сумі 132496,43 грн.;

- відшкодувати за рахунок ПАТ «УкрСиббанк» понесені позивачем витрати на правничу допомогу, пов`язану з підготовкою позовних документів та розглядом цієї справи в суді, що складає 6000 грн.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 вказав, що 12.10.2012р. на підставі наказу №407-ВК його було прийнято на роботу в ПАТ «УкрСиббанк» на посаду старшого менеджера Подільського центру досудового супроводження клієнтів роздрібного бізнесу Департаменту роботи з проблемною заборгованістю. В подальшому, 14.08.2018р. відповідачем було видано попередження про вивільнення. Зміст попередження свідчить про те, що з метою вдосконалення структури банку, в зв`язку із змінами в організації АТ «УкрСиббанк», що призводять до скорочення чисельності і штату працівників, позивач підлягає вивільненню відповідно до вимог чинного законодавства України на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням його посади з 17.10.2018р. Одночасно позивачу було запропоновано працевлаштуватися шляхом переведення на іншу посаду - персонального консультанта фінансового відділення №4 АТ «УкрСиббанк» з робочим місцем в м.Житомирі з посадовим окладом 9240,00 грн. до нарахування. З вищевказаним попередженням про вивільнення його було ознайомлено лише 20.08.2018р. з підставами видання якого позивач не погодився, про що зазначив в письмових запереченнях. 21.09.2018р. адміністрацією АТ «УкрСиббанк» на адресу Голови та виборного органу Профспілки Первинної профспілкової організації працівників ПАТ «УкрСиббанк» Київської місцевої професійної спілки «Захист Праці» було направлено подання про надання згоди на розірвання з позивачем трудового договору відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку із змінами в організації праці, скорочення чисельності/штату працівників. Вищевказане подання було отримано профспілковим органом 24.09.2018 року. Первинна профспілкова організація працівників Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» Київської місцевої професійної спілки «Захист Праці» своїм листом від 05.10.2018р. за № 2018/10/05-2 надала письмову відповідь, в якій повідомила про те, що подання Адміністрації АТ «УкрСиббанк» про надання згоди на звільнення позивача було розглянуто на засіданні органу профспілки 04.10.2018 року за відсутності позивача та за його письмовою заявою від 24.09.2018 року, в результаті чого було прийнято рішення про відмову в наданні згоди на розірвання з ОСОБА_1 трудового договору. При цьому, відмова органу профспілки, на думку позивача, є вмотивованою з посиланням на норми чинного законодавства України, що регулює трудові правовідносини, порядок здійснення своєї діяльності профспілковими органами та приведенням економічних показників фінансово-господарської діяльності відповідача. Так, 22.10.2018 року на підставі наказу № 312-ВК «Про кадрові питання» позивача було звільнено з роботи у зв`язку із скороченням штату згідно п.1 ст. 40 КЗпП України. В день звільнення з роботи позивача було ознайомлено під підпис з витягом з наказу про звільнення № 312-ВК «Про кадрові питання», видано трудову книжку та здійснено виплату належних грошових коштів. Посилаючись на відмову Первинної профспілкової організації працівників ПАТ «УкрСиббанк» Київської місцевої професійної спілки «Захист Праці» в наданні згоди на розірвання з ОСОБА_1 трудового договору, приписи КЗпП України, пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992р. №9, позивач вважає, що розірвання з ним трудового договору з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП України, є незаконним внаслідок чого він підлягає поновленню на роботі.

У відзиві на позовну заяву ПАТ «УкрСиббанк» заперечив проти вимог позову, вважаючи їх незаконними та необґрунтованими. Відповідач наполягає на тому, що діяльність профспілок на території України є діяльністю, яка захищає права працівників в тому разі, якщо роботодавець не дотримується вимог чинного законодавства. Якісним виконання діяльності профспілки є перевірка завчасності повідомлення спілки щодо змін в структурі/роботі підприємства, щоб отримати час для проведення консультацій із роботодавцем задля нівелювання ризику залишитися без роботи працівникам підприємства. Профспілки, на думку відповідача, зобов`язані контролювати забезпечення якісних умов на робочих місцях працівникам, слідкувати за своєчасністю здійснення виплат, в тому числі у разі звільнення працівника, щоб працівникам, які вивільняються були запропоновані вакансії, які є на підприємстві. Відповідач вважає, що відповідь Голови Первинної профспілкової організації працівників АТ «УкрСиббанк» Київської місцевої профспілки «Захист праці» від 05.10.2018р. є необґрунтованою, оскільки в ній відсутні жодні посилання на вимоги законодавства України, які свідчили б про порушення будь-яких прав позивача як члена профспілки зі сторони АТ «УкрСиббанк». Відповідач наділений правом звільнення позивача без згоди вищевказаного профспілкового органу, оскільки відповідно до вимог ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник та у разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Відповідно до вимог чинного законодавства та в порядку, передбаченому КЗпП України, з урахуванням положень ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», відповідачем до Профспілки Первинної профспілкової організації працівників АТ «УкрСиббанк» Київської місцевої профспілки «Захист праці» було надано всю інформацію щодо заходів, пов`язаних із звільненням працівників з причин внесення змін в організаційну структуру та штатний розпис АТ «УкрСиббанк». Також із Профспілкою Первинної профспілкової організації працівників АТ «УкрСиббанк» Київської місцевої профспілки «Захист праці» було проведено консультації для обговорення заходів, направлених на запобігання звільнень у зв`язку із скороченням, зведення їх кількості до мінімуму або пом`якшення їх несприятливих наслідків, не пізніше 3 місяців з моменту прийняття рішення про внесення змін в організаційну структуру та штатний розклад АТ «УкрСиббанк» відповідно до наказу П-НR-2018-199 від 20.06.2018р., що відповідає вимогам законодавства України. Посилаючись на те, що в ПАТ «УкрСиббанк» дійсно відбулись зміни в організації виробництва і праці та скорочення штату, що стали підставою для вивільнення працівників, у тому числі позивача на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, звільнення позивача відбулось із дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому підстав для його поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу немає.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила та просила відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд враховує наступне.

Витяг з наказу від 12.10.2012р. №407-КВ «Про кадрові питання» свідчить про те, що ОСОБА_1 з 12.10.2012р. прийнятий на постійну роботу на посаду старшого менеджера Подільського центру досудового супроводження клієнтів роздрібного бізнесу департаменту роботи з простроченою заборгованістю АТ «УкрСиббанк» (а.с.35).

Згідно витягу з наказу від 22.10.2018р. №312-ВК «Про кадрові питання» ОСОБА_1 звільнено з посади старшого менеджера Подільського центру досудового супроводження клієнтів роздрібного бізнесу департаменту роботи з простроченою заборгованістю АТ «УкрСиббанк» 22.10.2018р., у зв`язку із скороченням штату п.1 ст.40 КЗпП України (з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку) (а.с.36). З наказом ОСОБА_1 ознайомлений, про що свідчить його підпис у копії витягу з наказу, витяг з наказу отримано (а.с.36).

Своє звільнення ОСОБА_1 вважає незаконним.

Обгрунтовуючи підстави позову ОСОБА_1 послався на те, що його звільнення відбулося без згоди профспілкового органу, членом якого він є, що суперечить нормам чинного трудового законодавства, а тому його порушене право підлягає захисту шляхом поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вирішуючи питання, чи було дотримано процедуру звільнення працівника банку в зв`язку із скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, суд враховує наступне.

Відповідно до наказу №П-НR-2018-199 Публічного акціонерного товариства АТ «УкрСиббанк» від 20.06.2018р. «Про внесення змін в організаційну структуру та штатний розклад АТ «УкрСиббанк» внесено зміни в організаційну структуру і штатний розпис АТ «УкрСиббанк» з метою вдосконалення структури банку, у зв`язку зі змінами в організації АТ «УкрСиббанк» (а.с.37-38).

Згідно п.1.1. вказаного наказу ліквідовано з 17.10.2018р. Подільський центр досудового супроводження клієнтів роздрібного бізнесу Департаменту роботи з простроченою заборгованістю АТ «УкрСиббанк», а також всі штатні посади та чисельність працівників у його складі (а.с.37-38).

В пункті 1.3. вказаного наказу визначено 16 жовтня 2018р. датою вивільнення працівників, які займають штатні посади, що підлягають скороченню, згідно з п.1.1. цього наказу.

В додатку №1 до наказу №П-НR-2018-199 від 20.06.2018р., яким визначено перелік посад, що скорочуються, у пункті 30 зазначена посада старшого менеджера, на якій перебував позивач (а.с.38 зворот).

Пунктом 3 наказу №П-НR-2018-199 від 20.06.2018р. затверджено з 17.10.2018р. організаційну структуру та штатну чисельність блоку роботи з простроченою заборгованістю АТ «УкрСиббанк», відповідно до Додатку №2 до цього наказу.

З метою вдосконалення структури Банку, в зв`язку зі змінами в організації праці АТ «УкрСиббанк», що призводять до скорочення чисельності і штату працівників, керуючись ч.3 ст.64 Господарського кодексу України, на підставі наказу від 20.06.2018р. за реєстраційним № П-НR-2018-199 «Про внесення змін в організаційну структуру та штатний розклад АТ «УкрСиббанк» ПАТ «УкрСиббанк» видано наказ від 23.06.2018р. №182-ВК про заплановане вивільнення працівників АТ «УкрСиббанк» з 16.10.2018р. (а.с.45 ).

Керуючись вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 49-2 КЗпП України відповідач підготував попередження від 14.08.2018, я якому зазначено, що ОСОБА_1 підлягає вивільненню відповідно до вимог чинного законодавства України на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням посади з 17.10.2018р. (а.с.51). Також запропоновано працевлаштування шляхом переведення на посаду персонального консультанта фінансового відділення №4 АТ «УкрСиббанк» з робочим місцем у м.Житомирі з посадовим окладом 9240,00 грн. до нарахування. Також попереджено, що у разі відмови від переведення на вакантні посади Банку, трудовий договір з ним підлягає розірванню за п.1 ст.40 КЗпП України 16.10.2018р.

Позивач відмовився розписатися в попередженні про те, що він ознайомлений з інформацією, зазначеною у попередженні, та з пропозицією працевлаштування.

Відповідачем складено Акт від 20.08.2018р. про відмову ОСОБА_1 від підписання повідомлення про вивільнення та повідомлення про пропонування посад (а.с.53).

Згідно позову та пояснень позивача в судовому засіданні останній не заперечує факту, що його 20.08.2018р. було повідомлено про звільнення.

Матеріали справи свідчать, що на адресу Голови та виборного органу Профспілки Первинної профспілкової організації працівників ПАТ «УкрСиббанк» Київської місцевої професійної спілки «Захист Праці» Мосенко В.О. відповідачем було направлено подання про надання згоди на розірвання з позивачем трудового договору відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку із змінами в організації праці, скорочення чисельності/штату працівників (а.с.13).

Первинна профспілкова організація працівників Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» Київської місцевої професійної спілки «Захист Праці» своїм листом за № 2018/10/05-2 надала письмову відповідь, в якій повідомила про те, що подання Адміністрації АТ «УкрСиббанк» про надання згоди на звільнення позивача було розглянуто на засіданні органу профспілки 04.10.2018 року за відсутності позивача та за його письмовою заявою від 24.09.2018 року, в результаті чого було прийнято рішення про відмову в наданні згоди на розірвання з ОСОБА_1 трудового договору (а.с.117-120).

На підставі наказу №312-ВК від 22.10.2018р. «Про кадрові питання» ОСОБА_1 звільнено з посади старшого менеджера Подільського центру досудового супроводження клієнтів роздрібного бізнесу департаменту роботи з простроченою заборгованістю АТ «УкрСиббанк» 22.10.2018р., в зв`язку із скороченням штату п.1 ст.40 КЗпП України (з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку) (а.с.36).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч. 2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.92 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Виходячи з наведеного, у вказаній категорії справ суд зобов`язаний перевірити підстави для звільнення (чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників), а також чи було роботодавцем дотримано процедуру вивільнення працівника (чи працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення).

Судом встановлено, що наказом №П-НR-2018-199 від 20.06.2018р. було внесено зміни в організаційну структуру і штатний розклад АТ «УкрСиббанк» шляхом ліквідації з 17.10.2018р. в тому числі Подільського центру досудового супроводження клієнтів роздрібного бізнесу Департаменту роботи з простроченою заборгованістю АТ «УкрСиббанк», а також всі штатні посади та чисельність працівників у його складі. Як наслідок, позивача було звільнено.

Порядок вивільнення працівників врегульовано у статті 49-2 КЗпП України.

Зокрема, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відмовився розписатися в попередженні про те, що він ознайомлений з інформацією, зазначеною у попередженні, та з пропозицією працевлаштування, в результаті чого відповідачем складено Акт від 20.08.2018р. про відмову від підписання повідомлення про вивільнення та повідомлення про пропонування посад (а.с.53). 20.08.2018р. в приміщенні банку за адресою: м.Житомир, вул.Велика Бердичівська, 48, ОСОБА_1 було озвучено, що посада «старший менеджер Подільського центру досудового супроводження клієнтів роздрібного бізнесу Департаменту роботи з простроченою заборгованістю АТ «УкрСиббанк», яку займає позивач скорочується з 17.10.2018р., в зв`язку з чим останньому запропоновано працевлаштування на інші вакантні посади в АТ «УкрСиббанк», та попереджено, що у разі відмови від переведення на вакантні посади банку, трудовий договір з ним підлягає розірванню за п.1 ст.40 КЗпП України 16.10.2018р.

В контексті ст.49-2 КЗпП України роботодавець зобов"язаний вжити заходів з недопущення вивільнення працівника та запропонувати йому будь-які вакантні посади, які відповідали б його фаху та спеціальності. Добір працівників на вакантні посади може мати місце тільки в тому випадку, якщо працівник, посада якого скорочується, відмовився від усіх запропонованих йому вакантних посад.

Зазначене є гарантією, яка встановлена ст.5-1 КЗпП України та власне ст.49-2 цього Кодексу.

З`ясуванням матеріалів справи судом встановлено, що до дати звільнення позивачу неодноразово відповідачем надавались пропозиції вакантних посад, з якими він ознайомлювався, але відмовлявся ставити свій підпис про ознайомлення, що підтверджується актами про відмову від 27.08.2018р. з додатком пропозиції посад від 27.08.2018р., від 03.09.2018р. з додатком пропозиції посад від 03.09.2018р., від 10.09.2018р. з додатком пропозицій посад від 10.09.2018р., від 17.09.2018р. з додатком пропозиції посад від 17.09.2018р., від 24.09.2018р. з додатком пропозиції посад від 24.09.2018р., від 01.10.2018р. з додатком пропозиції посад від 01.10.2018р., від 18.10.2018р. з додатком пропозиції посад від 18.10.2018р., пропозиції посад від 22.10.2018р. (а.с. 71-115).

Отже, враховуючи вимоги ч.2 ст.40, 49-2 КЗпП України, позивачу в період з 14.08.2018р. по 16.10.2018р. включно неодноразово пропонувалися до працевлаштування усі наявні вакантні посади в Банку, однак позивач не погодився на переведення на жодну з запропонованих посад, дописуючи на деяких бланках пропозицій посад свої вимоги та відношення до даних пропозицій.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КзпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся 21.09.2018 р. із поданням до Голови та виборного органу профспілки Первинної профспілкової організації працівників ПАТ «УкрСиббанк» Київської місцевої професійної спілки «Захист праці» про надання згоди на розірвання трудового договору та звільнення позивача (а.с.13).

Листом від 05.10.2018р. Первинна профспілкова організація правників ПАТ УкрСиббанк» Київської місцевої професійної спілки «Захист праці» відмовила АТ «УкрСиббанк» у наданні згоди на розірвання з ОСОБА_1 трудового договору (а.с.117-120).

Приписами ст.49-4 КЗпП України визначено, зокрема, що ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.

Професійні спілки мають право вносити пропозиції відповідним органам про перенесення строків або тимчасове припинення чи відміну заходів, пов`язаних з вивільненням працівників.

За змістом пункту 10 частини першої статті 247 КЗпП України, пункту 10 частини першої статті 38 Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації надає згоду або відмовляє в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі та організації, у випадках, передбачених законом.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) (ч.7 43 КЗпП України).

Статтею 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» регламентовано, що рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Отже, суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з"ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. У разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

В аспекті положень частини сьомої статті 43 КЗпП України, частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права.

Обґрунтованість рішення профспілкового органу повинна оцінюватись судом, виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України).

Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей.

Такий правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 18.09.2019р. у справі №174/557/16-ц.

Відмовляючи у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 , профспілковий комітет фактично вказав на те, що:

- адміністрація АТ «УкрСиббанк» не надавала чітких відповідей на конкретні питання Профспілки в рамках консультацій, що унеможливлювало досягнення мети таких консультацій, що грубо порушує права та інтереси членів трудового колективу АТ «УкрСиббанк», членів Профспілки, в тому числі члена Профспілки ОСОБА_1 ;

- відсутні обґрунтування необхідності скорочення посади старшого менеджера Подільського центру досудового супроводження клієнтів роздрібного бізнесу Департаменту роботи з простроченою заборгованістю АТ «УкрСиббанк»; скорочення посади не є причиною прийняття рішення про внесення змін в організаційну структуру, а є її наслідком;

- наказ від 20.06.2018р. за реєстраційним №П-НR-2018-199 «Про внесення змін в організаційну структуру та штатний розклад АТ «УкрСиббанк» не було погоджено з Первинною профспілковою організацією правників ПАТ «УкрСиббанк» Київської місцевої професійної спілки «Захист праці», чим порушено приписи ст.25 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»;

- АТ «УкрСиббанк» здійснював грубий тиск на членів Профспілки щодо примусу їх до звільнення;

- Профспілкова організація наділена повноваженнями самостійно приймати рішення щодо розірвання трудового договору з ініціативи власника з працівником, який є членом профспілки.

Вирішуючи питання про обгрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення позивача, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис (ч.3 ст.64 Господарського кодексу України).

Згідно ч.2 ст.65 Господарського кодексу України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

На підставі викладеного можливо зробити висновок про те, що звільнення працівника за статтею 40 КЗпП України відбувається фактично за ініціативою роботодавця.

Перевіряючи рішення профспілкового комітету, суд зазначає, що саме власнику або уповноваженому ним органу належить право визначати чисельність працівників і штатний розпис, що закріплено положеннями ст.64 ГК України, отже суд не має право вирішувати питання про доцільність (або недоцільність) скорочення посад, оскільки вирішення цього питання стосується внутрішньогосподарської діяльності підприємства та до виключної компетенції роботодавця.

Аналогічний правовий висновок наведено Верховним Судом в постанові від 18.09.2019р. при розгляді справи №174/557/16-ц.

Листування між профспілкою та відповідачем (а.с.40,43-44,46-47, 48-49,50) свідчить про проведення банком консультацій для обговорення заходів, направлених на запобігання звільнень у зв`язку із скороченням, зведення їх кількості до мінімуму або пом`якшення їх несприятливих наслідків. Відсутність чітких відповідей, на думку профспілки, не свідчить про відсутність таких консультацій.

Посилання профспілки на «тиск членів профспілки, у тому числі ОСОБА_1 » не обгрунтовано належним чином та не підтверджено належними та допустимими доказами, а також не впливає на оцінку законності звільнення позивача.

З огляду на те, що рішення про внесення змін в організаційну структуру та штатний розклад АТ «УкрСиббанк» було прийнято 20.06.2018р., а проведення консультації з профспілкою мали місце вже в липні 2018р., висновок профспілкового комітету про порушення строків проведення консультацій не узгоджується з нормами трудового законодавства, зокрема приписами ст.49-4 КЗпП України.

Висновки профспілкової організації про те, що остання наділена повноваженнями самостійно приймати рішення щодо розірвання трудового договору з ініціативи власника з працівником, який є членом профспілки, не узгоджується з нормами чинного законодавства, оскільки виключно власнику або уповноваженому органу належить право на власний розсуд визначати чисельність і штат працівників, що закріплено ч.3 ст.64 Господарського кодексу України.

З огляду на наведене, суд вважає, що рішення профспілкового комітету не містить належного правового обґрунтування незаконності підстав для звільнення ОСОБА_1 , відсутні також посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору із позивачем є порушенням його законних прав, відтак таке рішення не можна визнати обґрунтованим.

Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що належними та допустимим, достатніми та достовірними доказами відповідачем доведено те, що АТ «УкрСиббанк» були дотримані вимоги трудового законодавства при звільненні позивача, порушення трудових прав позивача при його звільненні немає, а тому підстави для поновлення ОСОБА_1 на роботі відсутні і в задоволенні цих вимог слід відмовити.

Оскільки вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про поновлення на роботі, тому суд вважає за необхідне відмовити і в задоволенні вимог в цій частині.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 89, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення в порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Cуддя В. П. Маслак