Вирок № 85686642, 18.11.2019, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/4721/18

Провадження № 1-кп/175/299/18

Вирок

Іменем України

18 листопада 2019 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Реброва С.О.

при секретареві Ратушній Л.В.

за участю сторін: прокурора Нероди Д.Д.

захисника Новікова В.М.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

а також потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представника потерпілої Грищенка В. В.

представника цивільного позивача Чикиндюк С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт.Слобожанське кримінальне провадження №12018040030002322 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, освіта вища-технічна, пенсіонер, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_1 05.10.2018 року близько 19.00 годин керуючи власним технічно справним автомобілем «Мерседес-Бенц Спрінтер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух з боку м.Дніпра по авто дорозі Н-08 «Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя» Дніпровського (Дніпропетровського) району в напрямку м.Кам`янське, по правому краю проїжджої частини, з включеним ближнім світлом фар.

В дорозі, в районі перехрестя на с.Карнаухівка ОСОБА_1 не переконався в безпеці руху, став здійснювати розворот в зворотному напрямку, при цьому не надав дорогу автомобілю «Шкода Рапід», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , яка рухалася позаду нього в лівому ряді руху, зі швидкістю близько 90 км/годину, більш точно швидкість руху встановити на даний час не виявилось можливим, якого він об`єктивно спроможний був виявити, заходів до негайного зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або небезпечного об`їзду не прийняв, в результаті чого допустив зіткнення транспортних засобів.

Згідно висновку експерта №3888-е від 28.11.2018 в результаті ДТП ОСОБА_3 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла: - закрита черепно-мозкова травма з струсом головного мозку, - закритий крайовий перелом дистального відділу правої променевої кістки, які відносяться до середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні.

Згідно висновку експерта №3902-е від 29.11.2018 в результаті ДТП ОСОБА_2 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритого уламкового перелому нижньої третини правої променевої кістки зі зміщенням уламків, саден нижніх кінцівок та підшкірної гематоми в поперековій ділянці, які відносяться до середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні.

Порушення Правил безпеки дорожнього руху виражається в тому, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, порушив вимоги п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України: п.10.1 - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху," п.10.4-„Перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано крутовин рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою," невиконання яких знаходиться в причинному зв`язку з наслідками.

Згідно висновку експерта № 5/10.1/960 від 26.11.2018, з технічної точки зору дії водія ОСОБА_1 , не відповідали вимогам п.п. 10.1,10.4 Правил дорожнього руху України, та знаходяться у причинному зв`язку з настанням обставин даної ДТП.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому складі злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, визнав частково та пояснив, що 05 жовтня 2018 року близько 19.00 годин він керував власним технічно справним автомобілем «Мерседес Спрінтер», здійснював рух з боку м. Дніпра по авто дорозі в напрямку м.Кам`янське, по правому краю проїжджої частини, з включеним ближнім світлом фар. Він заїхав на автозаправку та увімкнувши лівий покажчик повороту зі швидкістю 10 км/год, в районі перехрестя біля с.Карнаухівка та став здійснювати розворот в зворотному напрямку. Коли він переїхав праву смугу то відчув удар в заднє колесо свого автомобіля, який рухався позаду нього в лівому ряді руху. Він побачив автомобіль «Шкода Рапід» світлого кольору у якого результаті зіткнення транспортних засобів була пошкоджена передня частина, та двох жінок та в подальшому дізнався, що прізвище водія ОСОБА_2 Визнає себе винним частково, тому як з боку потерпілої ОСОБА_2 також мало місце порушення ПДР, тому має місце обоюдна провина у ДТП, що підтверджено висновком судової авто технічної експертизи від 26.11.2018 року. Тому він частково визнає цивільний позов страхової компанії ТОВ «Кий Авіа Лізинг» оскільки шкода заподіяна кількома особами. Позови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди не визнає, та в ході судового розгляду надав відзиви.

Провина обвинуваченого у вчиненні вказаного судом діяння підтверджується наступними доказами.

Показаннями потерпілої ОСОБА_2 , яка у судовому засіданні пояснила, що 05 жовтня 2018 року близько 19 години вона разом зі співробітником ОСОБА_3 їхала додому з м.Дніпра та керувала автомобілем «Шкода Рапід», реєстраційний номер НОМЕР_2 належним ТОВ «Кий Авіа Лізинг», де вона працювала директоркою. В районі перехрестя в с. Карнаухівка по лівій смузі зі швидкістю 90 км/год керуючи технічно справним автомобілем, в ході руху з прилеглої території різко виїхав обвинувачений на її смугу через усі прилеглі смуги на автомобілі Мерседес Спрінтер, вона лише встигла натиснути на сигнал і гальма в наслідок цього сталося зіткнення її машина відразу почала димітися, вона допомогла вийти з машини потерпілій ОСОБА_3 Коли вона вийшла з машини то просила обвинуваченого викликати швидку, що він не зробив. Відразу почали зупинятись інші автомобілі, які рухались за нею та вже надали допомогу. Приблизно через 15 хвилин приїхали швидка, та відвезла їх до 8-ї лікарня, яка знаходилась недалеко від місця аварії. Обвинувачений миттєво виїхав на її полосу приблизно за 50 метрів та починав рух з прилеглої території. Запобігти ДТП шляхом перестроювання в правий ряд вона не могла, оскільки там їхав автомобіль марки «Мазда» синього кольору, водій якого потім зупинився, та також надав допомогу.

В наслідок ДТП вона отримала тілесні ушкодження, зараз у неї неправильно зрослась кістка руки та потрібна операція. Її автомобіль отримав значних механічних пошкоджень. Цивільний позов підтримала і просила суд його задовольнити, оскільки вона 3 місяці перебувала на лікарняному, де було витрачено багато грошових коштів на ліки. На цей час її звільнено з підприємства. Підтримала думку прокурора про призначення міри покарання .

Потерпіла ОСОБА_3 , у судовому засіданні дала пояснення, які узгоджуються з поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , в ході руху вона займала в автомобілі місце на передньому сидінні поруч з водієм. Підтвердила, що обвинувачений ОСОБА_1 із-за межі проїзної частини дуже різко виконував маневр розвороту, та запобігти ДТП було неможливо. Після удару вона деякий час не мала змоги вийти з авто тому, що двері було заблоковано. Відразу їй почали допомагати залишити автомобіль, який почав диміти, та їй було важко дихати внаслідок забою грудної клітини, оскільки спрацювала подушка безпеки. Цивільний позов підтримала.

Показаннями свідка ОСОБА_6 , який у суді повідомив, що 05 жовтня 2018 року їхав разом з дружиною по а/д у с.Карнаухівка на автомобілі «Шевроле» та став свідком ДТП, коли він зупинився щоб пропустити зустрічний автомобіль потерпілої, то через якусь мить побачив автомобіль «Мерседес» обвинуваченого, який виконував маневр розвороту та перекрив потерпілій ОСОБА_2 повністю ліву смугу по якій вона рухалась. Відразу після зіткнення він, та інші люди допомагали потерпілим.

Провина обвинуваченого підтверджена письмовими доказами, а саме матеріалами кримінального провадження №12018040030002322:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05 жовтня 2018 з фото-таблицею до нього і схему до даного протоколу, відповідно до яких в присутності водія ОСОБА_1 проводився огляд місця дорожньо-транспортної пригоди та обставини ДТП. (а.п. 7-15);

- висновком щодо результатів медичного огляду обвинуваченого ОСОБА_1 , з якого убачається, що 09 жовтня 2018 року при медичному огляді ознак сп`яніння у ОСОБА_1 не виявлено. (а.п.16);

- листком непрацездатності та випискою №6466 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого потерпілої ОСОБА_2 , відповідно до яких у останньої наявні тілесні ушкодження у зв`язку з чим вона перебувала на лікарняному. (а.п. 32-34);

- випискою №6467 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого потерпілої ОСОБА_3 , відповідно до якої у останньої наявні тілесні ушкодження. (а.п. 44);

- висновком експерта № 3902е від 29 листопада 2018 року та ілюстративну таблицю до нього, відповідно до якого у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому нижньої третини правої променевої кістки зі зміщенням кісткових уламків, саден нижніх кінцівок та підшкірної гематоми в поперекові ділянці.

Враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень можливо вказати, що вони могли утворитися від дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючі частини в салоні автозасобу, чи ударі об такі, можливо за умов дорожньо-транспортної події.

Враховуючи характер та локалізацію виявлених у неї тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони утворилися незадовго до надходження на стаціонарне лікування в Кам`янську МКЛШМД, тобто і в термін на який вказує обстежена.

За своїм характером виявлені у неї тілесні ушкодження відносяться до середнього ступеня тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день), на підставі пункту 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року, №6. Термін зрощення кісткової пластини не менш 21 доби.

За даними наданої медичної документації в неї клінічно встановлений діагноз «Надрив зв`язок лівого гомілково-ступневого суглобу», однак даний діагноз носить суб`єктивний характер, та об`єктивно (наявністю тілесних ушкоджень - синців, крововиливів, саден, тощо, та даними додаткових методів дослідження) не підтверджений, тому оцінці по ступеню тяжкості не підлягає. На підставі пункту 4.6. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6. В умовах стаціонару 05.10.2018 року була взята кров на алкоголь (аналіз №648 від 08.10.2018 р.), за даними результату дослідження алкоголь в крові не виявлений. (а.п. 49-51);

- висновком експерта № 3888е від 28 листопада 2018 року та ілюстративну таблицю до нього, відповідно до якого у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла: закрита черепно-мозкова травма з струсом головного мозку, закритий крайовий перелом дистального відділу правої променевої кістки. Враховуючи характер та локалізацію виявлених у неї тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони спричиненні від дії тупого твердого предмету (предметів), чи удару об такий (такі), не виключено якими могли бути виступаючи частини в салоні автомобіля, чи удару об такі, можливо за умов дорожньо-транспортної події.

Враховуючи характер та локалізацію виявлених у нього тілесних у нього тілесних ушкоджень, можливо вказати, що воно спричинено незадовго до надходження на стаціонарне лікування в Кам`янську МЛШМД, тобто і в термін на який вказує обстежена та слідчий в ухвалі.

За своїм характером виявлені у неї тілесні ушкодження відносяться до середнього ступеня тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день), на підставі пункту 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року, №6. Термін зрощення кісткової пластини не менш 21 доби.

За даними наданої медичної документації у неї клінічно встановлений діагноз «Закрита тупа травма грудної клітини», однак даний діагноз носить суб`єктивний характер, та об`єктивно (симптоматикою, наявністю тілесних ушкоджень - синці, саден, ран, тощо та даними додаткових методів дослідження) не підтверджений, тому оцінці за ступенем тяжкості не підлягають. На підставі пункту 4.6. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року, №6.

В представлений медичній документації будь-яких об`єктивних даних за наявність алкогольного сп`яніння немає. (а.п.57-59);

- протоколом проведення слідчого експерименту та фото таблицею до нього за участю потерпілої ОСОБА_2 від 07 листопада 2018 року, з яких убачається, що у присутності понятих і статиста було відтворено обставини ДТП. (а.п.66-71);

- протоколом проведення слідчого експерименту та фото таблицею до нього за участю ОСОБА_1 від 07 листопада 2018 року, із яких убачається, що за участю останнього у присутності понятих було відтворено обставини ДТП. (а.п.72-77);

- висновком судової автотехнічної експертизи № 5/10.1/960 від 26 листопада 2018 року, відповідно до якого в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Мерседес-Бенц Спрінтер» ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.4 та 10.1 Правил дорожнього руху України.

При заданому механізмові події, дії водія автомобіля «Мерседес-Бенц Спрінтер» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п. 10.4 та 10.1 ПДР України, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку з настанням даної ДТП.

Технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Шкода Рапід» для водія автомобіля «Мерседес-Бенц Спрінтер» ОСОБА_1 визначалась виконанням ним вимог п.п. 10.4 та 10.1 ПДР України, і у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволили йому виконати їх.

В даній дорожній обстановці водій автомобіля «Шкода Рапід» ОСОБА_2 повинна була діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

При заданому механізмові події, дії водія автомобіля «Шкода Рапід» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з настанням даної ДТП.

В умовах даної події водій автомобіля «Шкода Рапід» ОСОБА_2 мала технічну можливість уникнути даної ДТП своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця зіткнення. (а.п. 87-90).

Дослідивши вищезазначену експертизу, суд приходить до висновку, що вона відповідає вимогам кримінально-процесуального законодавства, яке регламентує проведення цих експертиз, є належно вмотивованою, даною на підставі повного вивчення матеріалів справи, але не узгоджується з поясненням самого обвинуваченого, а тому суд вбачає підстави сумніватися в достовірності пояснень ОСОБА_1 . Висновки експертизи суд кладе в основу вироку.

У такому разі, на думку суду, обвинувачений, який має достатній досвід водія, мав змогу суворо дотримуватися вимог Правил дорожнього руху України, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я інших осіб, під час керування транспортним засобом, віднесеному законом до джерела підвищеної небезпеки.

Оцінивши зазначені докази, суд приходить до висновку про їх належність, допустимість і достовірність. Наведені докази повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого. Порушень вимог закону щодо відкриття доказів стороні захисту, суд не вбачає.

Європейський суд з прав людини у п.65 рішення по справі «Коробов проти України» зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Розглянувши повно і всебічно кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що за обставин, викладених у обвинувальному акті від 30 листопада 2018 року було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 , і це кримінальне правопорушення вчинено саме ним, і його необережні дії, що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим ОСОБА_3 , ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесне ушкодження, кваліфікує за ч.1 ст.286 КК України.

До позиції захисту обраної обвинуваченим ОСОБА_1 , та твердження його захисника, щодо наявності в діях потерпілої ОСОБА_2 порушень правил дорожнього руху в наслідок яких сталось ДТП, суд ставиться критично, оскільки вони не узгоджуються з матеріалами справи в їх сукупності.

Згідно вимог ч.1 ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Так, у відповідності до припису ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Докази, покладені в основу вироку, були зібрані з дотриманням процесуального законодавства, а тому розцінюються судом як допустимі.

При ухваленні вироку суд не посилається на інші матеріали кримінального провадження, які були дослідженні в судовому засіданні за письмовим клопотанням прокурора від 13 травня 2019 року, оскільки вони не мають доказового значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 66 КК України судом не встановлено.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого у відповідності до ст. 67 КК України суд не вбачає.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Пленум Верховного Суду України неодноразово звертав увагу на те, що якщо виправлення і перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства, то судам не слід направляти таких осіб в місця позбавлення волі.

Також, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості злочину, який згідно зі ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості, те, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, що свідчить про його осудність; має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, спосіб життя, а саме те, що він здобув вищу освіту, його вік та невисокі ризики повторного вчинення ним злочину.

За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у межах, установлених у санкції ч.1 ст.286 КК України, а саме у виді обмеження волі.

Також, враховуючи особу обвинуваченого, а саме його похилий вік, те, що він не працює, відсутність обтяжуючих обставин, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, ставлення до вчиненого, обставини та характер вчиненого злочину, суспільну небезпеку його дій, яка полягала в необережному порушенні правил дорожнього руху, суд приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання можливе при застосуванні покарання у виді позбавлення волі за правилами ст.ст.75,76 КК України, та таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Разом з тим при вирішенні питання щодо застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, виходячи із обставин дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків, що спричинили тілесні ушкодження для потерпілих та механічні пошкодження автомобілів, враховуючи позицію органу обвинувачення, суд вважає необхідним призначити таке додаткове покарання на строк, передбачений санкцією ч.1 ст.286 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

У підготовчому судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 і ОСОБА_2 заявили окремі цивільні позови про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 завданої злочином моральної шкоди.

ОСОБА_3 просила стягнути моральну шкоду у розмірі 20 000, 00 грн., а ОСОБА_2 просила суд стягнути з обвинуваченого на її користь моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн. В судовому засіданні підтримали позовні вимоги.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, згідно з ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Позови в частині стягнення моральної шкоди у повній мірі не обґрунтовані відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України, оскільки факт спричинення моральної шкоди знайшов своє підтвердження відповідно до наданих суду доказів, але не зазначено обставини щодо спів розмірності завданої моральної шкоди обвинуваченим та понесених моральних страждань потерпілими.

Відповідно до п.п. 3, 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, суд має з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, за яких обставин і якими діями вони завдані, ступінь вини заподіювача, яких моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі він оцінює пов`язані з ними втрати, та з чого при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного спору. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_1 був порушений звичайний уклад життя потерпілих у зв`язку із заподіянням їм тілесних ушкоджень, що призвело зокрема до психологічного болю.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе частково задовольнити цивільні позови щодо стягнення моральної шкоди з обвинуваченого, стягнувши з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 3 000,00 грн в якості відшкодування моральної шкоди і стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 15 000,00 грн. з урахуванням обставин справи, пенсійного віку особи обвинуваченого.

Також у підготовчому судовому засіданні представник страхової компанії ТОВ «КИЙ АВІА ЛІЗИНГ» заявив цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 136 676 (сто тридцять шість тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 50 коп. В подальшому підтримали позовні вимоги.

За приписом ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок…, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У відповідності до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 6 постанови від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична… особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу убачається, що автомобіль «Мерседес-Бенц Спрінтер», реєстраційний номер НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_1

05 жовтня 2018 року ОСОБА_1 керував цим транспортним засобом на правомірній підставі, оскільки мав свідоцтво про його реєстрацію та посвідчення водія відповідної категорії, та своїми одноособовими діями скоїв ДТП, а отже є особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, тобто є належним відповідачем.

З урахуванням того, що автомобіль обвинуваченого «Мерседес-Бенц Спрінтер» реєстраційний номер НОМЕР_1 , застраховано в Приватному акціонерному товаристві «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а страхова компанія відшкодувала завдані збитки внаслідок ДТП, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Під час проведення досудового розслідування ОСОБА_1 запобіжний захід не обирався.

Відповідно до ст.ст. 122, 124 КПК України судові витрати по справі за проведення експертизи слід покласти на обвинуваченого та стягнути в дохід держави.

Речові докази відсутні.

З огляду на вимоги ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту з цього майна.

Керуючись ст.ст. 369, 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік.

На підставі пунктів 1, 2 ч.1, пункту 2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), на користь потерпілої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер невідомий) 3 000,00 (три тисячі гривень) у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), на користь потерпілої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч гривень) у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь ТОВ «КИЙ АВІА ЛІЗИНГ» (код ЄДРПОУ 282024, місцезнаходження: вул. Дмитрівська.1, м. Київ, 01054) 136 676 (сто тридцять шість тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 50 коп. на відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У рахунок відшкодування витрат на проведення експертизи стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави (одержувач платежу - УК у Шевченківському районі м. Дніпра; номер рахунку - 31111115004004; МФО - 899998; код ЄДРПОУ - 37989274; найменування установи банку Казначейство України (ЕАП); код бюджетної класифікації: 24060300; призначення платежу - за експертизу від 26 листопада 2018 року №5/10.1/960 у розмірі 1144,00 грн.

Арешт накладений за ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2019 року на транспортний засіб марки «Мерседес Бенц Спрінтер 311», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 - скасувати після набрання вироком законної сили та повернути майно за належністю ОСОБА_1 .

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Суддя С.О.Ребров