Ухвала суду № 85685835, 14.11.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/11788/19

Провадження № 4-с/161/68/19

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Пушкарчук В.П

при секретарі судового засідання – Загоровській І.І.

з участю: скаржника - ОСОБА_1 .

приватного виконавця – Шульженка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа: державне підприємство "СЕТАМ", Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» на неправомірні дії приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженка Ігоря Сергійовича,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд із скаргою на неправомірні дії приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженка І.С.

Свої вимоги мотивує тим, що 19.07.2012 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області у цивільній справі №2-681/11 було постановлено заочне рішення, яким було стягнуто з нього на користь ПАТ «УКРСОЦБАНК» 549 316,54 грн заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 070-22-87/07 від 13.11.2007 року, а також стягнуто в користь ПАТ «УКРСОЦБАНК» 3306 грн сплаченого судового збору та 120,00 грн сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

23.04.2018 року приватним виконавцем Шульженком І.С. було відкрито виконавче провадження ВП №56258566, в межах якого було частково стягнуто кошти з боржника ОСОБА_1 за виконавчим листом у цивільній справі № 2-681/11, виданого 25.03.2013 року.

05.04.2019 року приватний виконавець Шульженко І.С. на підставі винесеної ним постанови про опис та арешт майна боржника здійснив опис житлової квартири загальною площею 110,5, житловою площею 35,9 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та наклав на неї арешт.

13 липня 2019 року від третіх осіб скаржнику стало відомо та згодом підтвердилося шляхом перевірки сайту ДП «СЕТАМ», що в червні 2019 року приватний виконавець Шульженко І.С. подав до Державного підприємства «СЕТАМ» заявку на реалізацію арештованого нерухомого майна - квартири, загальною площею 110,5 кв.м., житловою площею 35,9 кв. м, реєстраційний номер 19825822, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На офіційному сайті ДТ «СЕТАМ» зареєстровано заявку приватного виконавця Шульженка І.С. щодо примусової реалізації на електронних торгах трикімнатної квартири загальною площею 110,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (номер лоту НОМЕР_1 ). Вказана на сайті ДП «СЕТАМ» інформація по лоту 357317 свідчить про підготовку та подачу приватним виконавцем Шульженком І.С. заявки на реалізацію арештованого майна - спірної квартири, а також зафіксовано дату проведення електронних торгів: 18 липня 2019 року.

Із зазначеним рішенням приватного виконавця про підготовку та подачу до ДП «СЕТАМ» заявки на продаж квартири не погоджується та вважає ці дії протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству про виконавче провадження, оскільки на час подання даної скарги діє мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.

Нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання громадянина ОСОБА_1 , інше житлове приміщення в його власності не перебуває.

Загальна площа трикімнатної квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , складає 110,5 кв. м.

На підставі викладеного та з урахуванням заяви про уточнення вимог, просив суд визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженка І.С. щодо подання до Державного підприємства СЕТАМ» заявки на реалізацію на електронних торгах (аукціоні) арештованого нерухомого майна - трикімнатної квартири загальною площею 110,5 кв.м., житловою площею 35,9 кв. м, реєстраційний номер 19825822, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 та зупинити реалізацію арештованого майна боржника на підставі виконавчого листа від 25.03.2013 року №2-681/11, а саме: трикімнатної квартири загальною площею 110,5 кв.м., житловою площею 35,9 кв. м, реєстраційний номер 19825822, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.07.2019 року скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою суду від 01.08.2019 року залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи – Акціонерне товариство ««Укрсоцбанк»».

У судовому засіданні ОСОБА_1 уточнені вимоги зазначені у скарзі підтримав та просив задовольнити.

Приватний виконавець Шульженко І.С. у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги.

Представник ДП «Сетам» на адресу суду надіслав письмові пояснення в яких зазначив, що ДП «Сетам» жодним чином не порушило прав скаржника та не вчинило жодних дій, які б свідчили про оспорювання будь-яких його прав чи свобод. Дії приватного виконавця, щодо передачі на реалізацію спірної квартири є законними (а.с. 35-41).

Представник АТ ««Укрсоцбанк»в судове засідання не з`явився, пояснень не надав, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

За погодженням сторін суд ухвалює проводити розгляд скарги у відсутності АТ ««Укрсоцбанк»».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, свідків, суд приходить до висновку, що скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Пунктом 2 ст. 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» розяснено, що при розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції України, пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), законами України: від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу», від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання судових рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, тощо.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судом встановлено, що Луцьким міськрайонним судом Волинської області від 19.07.2012 року було постановлено заочне рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Укрсоцбанк»- 549316 (п`ятсот сорок дев`ять тисяч триста шістнадцять) грн 54 коп заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 070-22-87/07 від 13.11.2007 року та стягнути з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» –3306 (три тисячі триста шість) грн, сплаченого судового збору та 120 (сто двадцять) грн сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 3,4).

23.04.2018 року приватним виконавцем Шульженком І.С. було відкрито виконавче провадження ВП №56258566, в межах якого було частково стягнуто кошти з боржника ОСОБА_1 за виконавчим листом у цивільній справі № 2-681/11, виданого 25.03.2013 року.

05.04.2019 року приватний виконавець Шульженко І.С. на підставі винесеної ним постанови про опис та арешт майна боржника здійснив опис житлової квартири загальною площею 110,5, житловою площею 35,9 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та наклав на неї арешт.

Встановлено, що на офіційному сайті ДТ «СЕТАМ» зареєстровано заявку приватного виконавця Шульженка І.С. щодо примусової реалізації на електронних торгах трикімнатної квартири загальною площею 110,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (номер лоту 357317). Дата проведення електронних торгів: 18 липня 2019 року (а.с. 10,11).

Підпунктом 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі – Закон) визначено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

У рішенні Луцького міськрайонного суду від 19.07.2012 року зазначено (с. 2, абз. 8), що кредит надано в доларах США, що є іноземною валютою та кредит є споживчим.

Нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання громадянина ОСОБА_1 , інше житлове приміщення в його власності не перебуває, що підтверджується Інформаційною довідкою № 160053071 від 19.03.2019 року, інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Факт постійного проживання громадянина ОСОБА_1 підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Загальна площа трикімнатної квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_1 складає 110,5 кв.м.

Згоди на відчуження трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , що належить скаржнику на праві власності ОСОБА_1 не надавав.

Зважаючи на вищевикладене, спірна квартира повністю підпадає під критерії, які визначені у підпункті 1 пункту 1 Закону, а отже вона не може бути примусово стягнута (відчужений без згоди) власника цього майна.

Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», визначено, що протягом дії цього закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону про виконавче провадження, - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Вирішуючи справу суд враховує правову позицію Верховного Суду України висловлену у постанові від 12.07.2016 року по справі №6-969цс16, у якій колегія суддів зокрема зазначає: мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Відтак установлений Законом № 1304-VII мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє його примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону № 1304-VII протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону № 1304-VII не підлягає виконанню.

Таких же правових позицій притримується Верховний суд при розгляді справи № 756/8086/14 у постанові від 10.05.2018 р. по якій зазначив: згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень, на період чинності цього Закону. Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

Аналогічні правові позиції висловлені Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-1644цс15, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1534цс15, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1249цс15, від 20 січня 2016 року у справі № 6-482цс15.

Разом із тимст. 14 ЦПК України установлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Не виконання рішення суду, яке набрало законної сили, на виконанні якого наполягає стягувач, фактично нівелює сутність судового захисту та судового рішення, що є недопустимим.

Згідно з роз`ясненнями пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеними уп. 15 постанови від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» (із змінами і доповненнями, внесеними постановою від 03 червня 2016 року № 4), при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходи шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

За таких обставин суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженка І.С. підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на дії (бездіяльнсть) приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженка Ігоря Сергійовича -задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженка І.С. щодо подання до Державного підприємства СЕТАМ» заявки на реалізацію на електронних торгах (аукціоні) арештованого нерухомого майна - трикімнатної квартири загальною площею 110,5 кв.м., житловою площею 35,9 кв. м, реєстраційний номер 19825822, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

В решті вимог відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення ухвали відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали складено 18.11.2019 року.

Суддя Луцького міськрайонногосуду

Волинської області Пушкарчук В. П.