Ухвала суду № 85684802, 15.11.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/27999/19

Провадження № 1-кп/947/1009/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2019 року Київський районний суд м. Одеси, в складі:

Головуючого - судді Войтова Г.В.,

суддів Прохоров П.А.,

Борщова І.О.,

за участю секретаря Маркової О.І.,

прокурора Різой К.

захисника Прилепського І.А.,

перекладача Сільченко В.І.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019160000000645 від 03.07.2019 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 149 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшов затверджений прокурором обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160000000645 від 03.07.2019 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 149 КК України.

Прокурор просив суд застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, щообвинувачений обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких та за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, він є громадянином Королівства Бельгії, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на території України відсутнє постійне місце мешкання, тобто може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення, на момент затримання не працював, відсутнє джерело доходів, не має міцних соціальних зв`язків на території України,що вказує на те що, знаходячись на волі він може переховуватись від суду. Застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не може усунути існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 Крим цього, прокурор вважає, що можливо застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді застави, який був визначений слідчим суддею у розмірі трьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, 576 300 гривень.

Захисник Прилепський І.А. заперечував проти застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з тим, що клопотання прокурора не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки прокурор звернувся до суду з клопотанням про застосування, а не про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також, прокурор в обгрунтування приведенних ризиків, не надав жодних доказів, грунтуються тільки на припущеннях. Так, в порушення ст. 17 КПК України, 62 Конституції України, прокурор стверджує у доведенності вини ОСОБА_2 . Крім того, прокурор заявляючі клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не вказав іншіх альтернативних запобіжних заходів. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що тримання під вартою є виключною мірою. Захисник просив обрати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 в нічний час доби, або зменшити розмір застави, або передати обвинуваченого на поруки адвокату Прилепському І.А.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Потерпілі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до суду не з`явився.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши обвинувачений акт, колегія суддів прийшла до наступного.

Як вбачається з обвинувального акту, дії які інкримінуються ОСОБА_1 скоєні на пляжі «Дельфін» розташований в місті Одесі, на ринку «Привоз», який розташований на вулиці Привозна, 14 в місті Одесі, які розташовані на території Приморського району м. Одеси, територія якого є юрисдикцією Приморського районного суду м. Одеси.

Також, з тексту обвинувального акту вбачається, що « 15.07.2019 року, ОСОБА_6 зустрівся з ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , в кафе «Тартак», яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Городецького, 222, які цього ж дня на автомобілі виїхали з м. Львова у напрямку Бельгії». «Надалі 15.07.2019 року під час перетину державного кордону України на території пункту пропуску «Краківець» ОСОБА_1 затримано співробітниками прикордонної служби».

Відповідно до положень ст. 32 ч.1 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Відповідно до ст. 314 ч.3 п.4 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд, має право прийняти рішення щодо направлення обвинувального акту до відповідного суду для визначення підсудності.

Відповідно до ст. 409 КПК України однією з підстав для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінально процесуального закону.

За таких обставин, зважаючи на положення п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України, згідно якого судове рішення в будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо порушено правила підсудності, суд приходить до висновку про необхідність направлення даного кримінального провадження до Одеського апеляційного суду для вирішення питання про направлення даного кримінального провадження до суду у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України (в редакції 2017 року), під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Крім того, суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, вважає, що клопотання прокурора, є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 4,5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п`ять років або ж до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішені питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільни х прав та інтересів, та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Відповідно до положень ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст.177,178,183,199 КПК України.

При цьому, розглядаючи клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , суд враховує обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання ОСОБА_1 винним. Того факту, що існують ризики того, що ОСОБА_1 , який є громадянином Королівства Бельгії, перебуваючи на волі, зможе продовжити злочинну діяльність, ухилятися від суду та чинити тиск на потерпілих та свідків, знищити, сховати речі та документи, підтверджуючі його злочину діяльність, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегію суддів приходить до висновку, що прокурором доведені ризики, передбачені ст.177 КПК України та вважає, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів може не забезпечити належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 та запобігти, передбаченим ст. 177 КПК України ризикам, а тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора щодо обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 183 КПК України, а також обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , наявності вищезазначених ризиків передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає за можливе визначити розмір застави в розмірі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: в розмірі 576 300 (п`ятсот сімдесят шість тисяч триста) гривень, оскільки застава у менших розмірах не здатна забезпечити виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

Колегія суддів, дійшла висновку, що вимога захисника Прилепського І . А. щодо передачи йому на поруки обвинуваченного ОСОБА_2 не відповідає вимогам діючого законодавства України, оскільки відсутнє обгрунтованє клопотання про передачу ОСОБА_1 на поруки.

Вимога захисника щодо зменшення розміру альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, колегія суддів дійшла до висновку, що більш меньший розмір застави не здатний забезпечити виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

Розглядаючи доводи захисника щодо можливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не пов`язанного з триманням під вартою, колегія суддів вважає, що наявність договору аренди квартири, не можливо на даний час віднести до тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від суду та можливого покарання, та з огляду на характер інкримінованого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, та що обвинувачений є громадянином Бельгії, чітким є переконання колегії суддів, що ані домашній арешт, ані інші більш мякі запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою не зможуть запобігти наведеним вище ризикам.

Крім того, колегія суддів вважає, що належну оцінку доказам по справі, суд надаст під час постановлення вироку у даній справі в нарадчій кімнаті.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.31,177-178,183,184,194,196,197,314-315, 369-372 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Направити обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного в Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019160000000645 від 03.07.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України до Одеського апеляційного суду для вирішення питання про направлення даного кримінального провадження до суду у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення, на підставі викладеного у мотивувальній частині ухвали.

В задоволенні клопотання захисника про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, передачи на поруки та зменшення розміру застави, відмовити на підставах викладених у мотивувальній частині ухвали.

Задовольнити клопотання прокурора про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Обрати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ОСІ УДДВП в Одеській області строком на 60 (шістдесят) днів і припиняє свою дію 13.01.2020 року.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України в розмірі 576 300 (п`ятсот сімдесят шість тисяч триста) гривень.

Роз`яснити обвинуваченому або заставодавцю, що мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № 37317035005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача Державна казначейська служба України, МФО820172, отримувач - ТУ ДСА України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого строком на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає без дозволу слідчого (слідчих групи слідчих), прокурора і суду;

- повідомляти слідчого (слідчих групи слідчих), прокурора та суд про зміну свого місця реєстрації, проживання та роботи, контактних номерів мобільного телефону;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачена, будучи належним чином повідомленою не з`явилася за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомила про причини своєї неявки, або якщо порушила інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій особі місця ув`язнення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Войтов Г. В.

Судді Прохоров П.А.

Борщов І.О.