Рішення № 85682165, 23.10.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1526/19

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Світовид"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Фанджи"

про стягнення 297 411,18 грн.

За участю секретаря судового засідання (пом. судді) Круковської Р.І.

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників:

від позивача: Барбелюк А.О. (ордер КС № 616803 від 19.06.2019 року);

від відповідача: не з`явився.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області 19.06.2019 року звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Світовид" із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Фанджи" про стягнення 188 000,00 грн. з яких 150 000,00 грн. боргу, 30 936,82 грн. пені, 1 679,82 грн. 3% річних та 5 383,36 грн. інфляційних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.06.2019 року відкрито провадження у справі № 911/1526/19, справу № 911/1526/19 призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.07.2019 року.

24.07.2019 року відповідачем подано відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечував, посилався на недоліки в оформленні спірних видаткових накладних та на відсутність товарно-транспортних накладних. В задоволенні позовних вимог просив відмовити.

24.07.2019 року відповідачем подано клопотання про призначення судової технічної експертизи відбитку печатки відповідача на спірних видаткових накладних, яке розглянуте в судовому засіданні та залишено судом без задоволення на даній стадії судового розгляду.

В судовому засіданні 24.07.2019 року судом оголошено ухвалу про перерву в підготовчому засіданні у справі № 911/1526/19 на 14.08.2019 року, про що зазначено в протоколі відповідного судового засідання та повідомлено сторін під розписку.

13.08.2019 року представником позивача подано клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Позивач в судове засідання 14.08.2019 року не з`явився. Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання, суд дійшов висновку про задоволення відповідного клопотання, у зв`язку з чим підготовче засідання у справі № 911/1526/19 відкладалось на 02.09.2019 року.

02.09.2019 року представником позивача було подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно прохальної частини якої позивач просить суд стягнути з відповідача 297 411,18 грн. з яких 120 000,00 грн. боргу, 170 348,00 грн. пені, 1 679,82 грн. 3 % річних та 5 383,36 грн. інфляційних.

В судовому засіданні 02.09.2019 року судом оголошено ухвалу про перерву в підготовчому засіданні на 11.09.2019 року, про що зазначено в протоколі відповідного судового засідання та повідомлено сторін під розписку.

10.09.2019 року представником відповідача подано клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 11.09.2019 року не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.09.2019 року підготовче засідання відкладалось на 25.09.2019 року.

Ухвалою від 11.09.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 911/1526/19.

20.09.2019 року представником відповідача подано клопотання про відкладення підготовчого засідання та клопотання про долучення додаткових доказів.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 25.09.2019 року не з`явилися, відповідач про причини неможливості прибуття до суду не повідомив.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.10.2019 року.

15.10.2019 року представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи та відзив на позов, в якому останній проти позову заперечував, посилався на недоліки в наданих позивачем із заявою про збільшення позовних вимог розрахунках пені, 3% річних та інфляційних, у зв`язку з чим відповідачем надано контррозрахунок позову. В задоволенні позовних вимог просив відмовити.

В судове засідання 16.10.2019 року представник відповідача не з`явився, у зв`язку з чим розгляд справи по суті було відкладено на 23.10.2019 року, про що повідомлено присутнього представника позивача під розписку, відповідача про дату і час наступного судового засідання повідомлено ухвалою від 16.10.2019 року.

В судовому засіданні 23.10.2019 року представник позивача позовні вимоги (уточнені) підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 23.10.2019 року не з`явився.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 23.10.2019 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Світовид" (далі - позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко Фанджи" (далі - відповідач, Покупець) було укладено Договір № Т 10 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець зобов`язується у власність Покупця грунт для культивування грибів шампіньйонів покривний (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і на умовах цього Договору оплатити його вартість.

Найменування Товару, його кількість, ціна, а також інші суттєві умови узгоджуються між Покупцем та Продавцем в письмовій формі в рахунку, що є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.2 Договору).

Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця на протязі семи днів після отримання конкретної партії Товару (п. 3.1 Договору).

Передача Товару оформлюється підписанням відповідної видаткової накладної (п. 4.3 Договору).

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2019 року (п. 6.1 Договору).

Як стверджує позивач, на виконання зобов`язань за Договором ним за період з 27.06.2018 року по 27.02.2019 року було поставлено відповідачу Товар на загальну суму 725 400,00 грн. згідно видаткових накладних, які підписані уповноваженими представниками Сторін та скріплені їх печатками (копії наявні в матеріалах справи).

Також, позивачем в період з 27.06.2018 року по 27.02.2019 року було виставлено відповідачу відповідні рахунки на оплату поставленого за спірний період Товару (копії наявні в матеріалах справи).

Однак, відповідач в порушення п. 3.1 Договору, своєчасно та в повному обсязі свої зобов`язання з оплати отриманого Товару не виконав, розрахувався частково за період з 03.07.2018 року по 09.07.2019 року на загальну суму 605 400,00 грн. (копії платіжних доручень наявні в матеріалах справи), відтак, за відповідачем рахується заборгованість згідно уточнених позовних вимог в сумі 120 000,00 грн.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом і просив стягнути з відповідача згідно уточнених позовних вимог 120 000,00 грн. основного боргу.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати Товару, позивач згідно прохальної частини заяви про збільшення позовних вимог просив стягнути з відповідача 170 348,00 грн. пені на підставі п. 3.2 Договору за загальний період з 27.02.2019 року по 02.09.2019 року, 1 679,82 грн. 3 % річних та 5 383,36 грн. інфляційних ст. 625 Цивільного кодексу України за загальний період з 27.02.2019 року по 11.06.2019 року.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що при несвоєчасній оплаті Товару Покупець сплачує Продавцеві пеню в розмірі 0,5 відсотків суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В ході розгляду спору, відповідачем було подано відзиви на позов, в яких відповідач проти позову заперечував, посилався на недоліки в оформленні спірних видаткових накладних, відсутність товарно-транспортних накладних. Окрім того, посилався на недоліки в наданих позивачем із заявою про збільшення позовних вимог розрахунках пені, 3% річних та інфляційних, у зв`язку з чим надав контррозрахунок позову. В задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Однак, дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що надані позивачем накладні містять достатньо інформації щодо встановлення факту передачі Товару та отримання його уповноваженим представником відповідача, а наведені відповідачем недоліки в оформленні первинних документів та відсутність в справі не передбачених Договором товарно-транспортних накладних, не спростовують фактичної поставки Товару та отримання його відповідачем. Про визнання зобов`язань з оплати Товару свідчать і факти часткової оплати Товару, які встановлені судом шляхом співставлення наявних у справі видаткових накладних, складених до них рахунків та платіжних доручень. Наявні у справі докази свідчать про часткову оплату Товару в тому числі за накладними, які безпідставно заперечуються відповідачем.

Крім того, після з`ясування вищенаведених обставин в уточненому відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечував лише в частині правильності розрахунку.

Проаналізувавши надані сторонами розрахунки, суд встановив, що за контррозрахунком відповідача сума основного боргу за поставлений Товар згідно спірного Договору складає 120 000,00 грн., що відповідає заявленій позивачем згідно уточнених позовних вимог сумі боргу. Відтак, суд доходить висновку, що відповідач поданим контррозрахунком фактично визнав позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 120 000,00 грн.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 120 000,00 грн., яка відповідачем не заперечена і не спростована.

Також, суд вважає слушними зауваження відповідача щодо помилковості нарахування позивачем пені в розмірі погодженому сторонами в Договорі, а саме 0,5 відсотків, оскільки вказаний розмір перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що суперечить Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Однак, суд зазначає, що позивачем і відповідачем у наданих останніми розрахунках пені, 3% річних та інфляційних невірно визначено періоди нарахування та суми боргу у відповідні періоди з врахуванням часткових проплат.

Судом було здійснено правильний розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 3% річних та інфляційних на правильні суми боргу за заявлений позивачем період. Відтак, за розрахунком суду з відповідача підлягає стягненню 29 158,51 грн. пені, 1 609,84 грн. 3% річних та 5 000,00 грн. інфляційних.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги (уточнені) підлягають частковому задоволенню в сумі 155 768,35 грн. з яких 120 000,00 грн. основного боргу, 29 158,51 грн. пені, 1 609,84 грн. 3% річних та 5 000,00 грн. інфляційних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1. ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем в позовній заяві подано попередній орієнтований розрахунок судових витрат, якою позивач фактично просить суд стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 2 820,00 грн. та витрати на послуги адвоката в розмірі 20 000,00 грн.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В підтвердження сплати судового збору при подачі позову позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення № 640 від 14.06.2019 року на суму 2 820,00 грн.

В ході розгляду спору, позивачем було досплачено судовий збір в розмірі 1 000,00 грн., у зв`язку із збільшенням позовних вимог, що підтверджується квитанцією № 0.0.1453069030.1 від 02.09.2019 року на суму 1 000,00 грн. Разом, позивачем сплачено до державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 820,00 грн.

Проте, оскільки позивач просив згідно уточнених позовних вимог стягнути з відповідача всього 297 411,18 грн., судовий збір з вказаної майнової вимоги підлягає сплаті в розмірі 4 461,77 грн., відтак позивачем недосплачено до державного бюджету України судовий збір в розмірі 641,17 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (п. 11 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відтак, зважаючи на вищевикладене, враховуючи п.11 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (уточнених) в сумі 2 336,53 грн. з яких 1 695,36 грн. підлягає відшкодуванню на користь позивача, а 641,17 грн. (недосплачених позивачем) в рахунок державного бюджету України.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем надано суду докази оплати послуг адвоката в сумі 20 000,00 грн. платіжним дорученням № 635 від 13.06.2019 року за Договором про надання правової допомоги № 02/06 від 12.062019 року, укладеним з Адвокатським об`єднанням «Тубірон» в особі адвоката Барбелюка А.О., який також здійснював юридичний супровід справи.

Згідно п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, понесені позивачем витрати на професійну правову допомогу є співмірними обсягу виконаної адвокатом роботи та витраченого часу, позивачем доведені, однак підлягають відшкодуванню відповідачем пропорційно розміру задоволених позовних вимог (уточнених) в сумі 10 474,95 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Світовид" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Фанджи" про стягнення 297 411,18 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Фанджи" (09308, Київська обл., Володарський район, с. Рачки, вул. Квітнева, буд. 53, ідентифікаційний код 39638184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Світовид" (11033, Житомирська обл., Олевський район, с. Кам`янка, вул. Набережна, буд. 39, ідентифікаційний код 39372099) 120 000 (сто двадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 29 158 (двадцять дев`ять тисяч сто п`ятдесят вісім) грн. 51 коп. пені, 1 609 (одна тисяча шістсот дев`ять) грн. 84 коп. 3% річних, 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. інфляційних, 1 695 (одна тисяча шістсот дев`яносто п`ять) грн. 36 коп. судового збору та 10 474 (десять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 95 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Фанджи" (09308, Київська обл., Володарський район, с. Рачки, вул. Квітнева, буд. 53, ідентифікаційний код 39638184) в дохід державного бюджету України 641 (шістсот сорок один) грн. 17 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. В решті позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Світовид" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Фанджи" про стягнення 141 642,83 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 24.10.2019 р.

Суддя Т.П. Карпечкін