Рішення № 85681732, 13.11.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/123/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2019 Справа № 908/1212/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченко М.В.,

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1212/19

За позовом: Обласного комунального підприємства "Фармація" (49057, Дніпропетровська область, пр. Богдана Хмельницького, 171; адреса для поштових відправлень: 49100, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Героїв, 22 - а)

до відповідача: Голови Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Білого Олександра Миколайовича (69107, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164)

про визнання незаконною та скасування вимоги

За участю представників сторін:

від позивача - Сидоренко О.А., довіреність № 02-01-Д від 02.01.2019 р.;

від відповідача - Чечель К.І., довіреність № 22 від 04.09.2019 р.

СУТЬ СПОРУ:

У Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 04/560 від 15.05.2019 р.) Обласного комунального підприємства "Фармація" до Голови Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Білого Олександра Миколайовича про визнання незаконною та скасування вимоги № 58-02/10-2188 від 29.10.2018 р.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2019 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно справі єдиний унікальний номер судової справи № 908/1212/19 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.05.2019 р. № 908/1212/19 відмовлено Обласному комунальному підприємству "Фармація" у прийнятті позовної заяви до Голови Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Білого Олександра Миколайовича про визнання незаконною та скасування вимоги № 58-02/10-2188 від 29.10.2018 р.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2019 р. у справі № 908/1212/19 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.05.2019 р. у справі № 908/1212/19 скасовано. Справу № 908/1212/19 направлено до Господарського суду Запорізької області для продовження розгляду.

Відповідно до Витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному суду від 23.07.2019 р., справу № 908/1212/19 передано до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.07.2019 р. суддею Мірошниченко М.В. відкрите провадження у справі № 908/1212/19, якій присвоєний номер провадження 33/123/19, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначене на 02.09.2019 р.

У судовому засіданні 02.09.2019 р. судом розглянуто письмову заяву (вих. № 04/895 від 30.08.2019 р.) позивача про відвід судді Мірошниченко М.В. у справі № 908/1212/19.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.09.2019 р. (суддя Мірошниченко М.В.) заяву Обласного комунального підприємства "Фармація" про відвід судді Мірошниченко М.В. по справі № 908/1212/19 залишено без задоволення. Зупинено провадження у справі № 908/1212/19 до вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2019 р. заяву про відвід судді у справі № 908/1212/19 для розгляду передано судді Колодій Н.А.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.09.2019 р. у справі № 908/1212/19 (суддя Колодій Н.А.) відмовлено Обласному комунальному підприємству "Фармація" у задоволенні заяви (вих. № 04/895 від 30.08.2019 р.) про відвід судді Мірошниченко М.В. у справі № 908/1212/19.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.09.2019 р. на підставі ч. 1 ст. 230 ГПК України провадження у справі № 908/1212/19 поновлено. Ухвалено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/1212/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07.10.2019 р.

02.10.2019 р. до суду від Обласного комунального підприємства "Фармація" надійшла заява (вих. № 04/989 від 30.09.2019 р.) про відвід судді Мірошниченко М.В. у справі № 908/1212/19.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.10.2019 р. визнано необґрунтованою заяву Обласного комунального підприємства "Фармація" (вих. № 04/989 від 30.09.2019 р.) про відвід судді Мірошниченко М.В. по справі № 908/1212/19 та залишено заяву без задоволення. Провадження у справі № 908/1212/19 зупинено до вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2019 р. заяву про відвід судді у справі № 908/1212/19 для розгляду передано судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.10.2019 р. (суддя Зінченко Н.Г.) відмовлено Обласному комунальному підприємству "Фармація" у задоволенні заяви № 04/989 від 30.09.2019 р. про відвід судді Мірошниченко М.В. у справі № 908/1212/19.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.10.2019 р. на підставі ч. 1 ст. 230 ГПК України поновлено провадження у справі № 908/1212/19, підготовче засідання призначено на 23.10.2019 р.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.10.2019 р. підготовче провадження закрите, справа призначена до розгляду по суті у судовому засіданні 13.11.2019 р.

У судовому засіданні 13.11.2019 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві. Вважає вимогу від 29.10.2018 р. № 58-02/10-2188, яка отримана 09.11.2018 р., голови Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України незаконною з таких підстав. Вимога не містить посилання на норму закону, яка б встановлювала для голови територіального відділення АМКУ завдання та наділяла б його повноваженнями і компетенцією щодо здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції при здійсненні закупівель. Отже, вимога є незаконною та підлягає скасуванню. Наведені у ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основні завдання АМКУ при участі і формуванні та реалізації конкурентної політики не передбачають здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції при здійсненні закупівель. Основним законодавчим актом, контроль у сфері дії якого здійснюється відповідно до цієї частини, є Закон України «Про публічні закупівлі». До законодавства про захист економічної конкуренції не відноситься Закон України «Про публічні закупівлі», а тому завдання АМКУ при участі у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, визначеній п.п. 1-4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», не поширюються на відносини, які регулюються Законом України «Про публічні закупівлі». Отже, здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції при здійсненні закупівель, яким обґрунтована вимога від 29.10.2018 р., не входить до завдань АМКУ при участі у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, визначеній п.п. 1-4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України». Повноваження АМКУ, які передбачені ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», не поширюються на здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції при здійсненні закупівель. Право АМКУ вимагати від суб`єктів господарювання інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, не входить до повноважень АМКУ, які визначені Законом України «Про публічні закупівлі». Участь АМКУ у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель (п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України») обмежується функціями органу оскарження, визначеними Законом України «Про публічні закупівлі». Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України та його голови, які визначені положенням, не поширюються на відносини, які регулюються Законом України «Про публічні закупівлі», оскільки розпорядженням АМКУ від 18.04.2012 р. № 226-р з пункту 3 положення були виключені слова «та захисту конкуренції у сфері державних закупівель». Враховуючи те, що законодавством України не встановлений обов`язок суб`єкта господарювання виконувати явно незаконні та протиправні вимоги суб`єктів владних повноважень, позивач листом від 19.11.2018 р. № 04/1210 повідомив відповідача про відсутність правових підстав для задоволення його вимоги від 29.10.2018 р. Незважаючи на вказану відповідь позивача, очевидно протиправна вимога від 29.10.2018 р. залишається чинною, а отже відмова позивача від її виконання стане підставою для притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

14.08.2019 р. від відповідача надійшов письмовий відзив. Вважає позовну заяву необґрунтованою. Зазначив, що голова відділення у зв`язку зі здійсненням контролю за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції суб`єктами господарювання під час проведення КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя» закупівлі товарів (далі - торги) у межах повноважень, передбачених ст. 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», направив позивачу вимогу від 29.10.2018 р. № 58-02/10-2188 про надання інформації. Вимога була вручена 08.11.2018 р. уповноваженій особі на одержання пошти підприємства. 21.11.2018 р. на адресу відділення від позивача надійшов лист від 19.11.2018 р. № 04/1210, який не містив відповіді на вимогу, оскільки позивач вважав її необов`язковою для виконання. Дії позивача з неподання інформації в установлений головою територіального відділення строк є порушенням, передбаченим п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», та тягне за собою накладення штрафу. Враховуючи викладене, відповідачем було прийнято рішення від 27.03.2019 р. № 5-рш, яким визнано, що позивач вчинив порушення, передбачене п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Голова територіального відділення має повноваження відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання інформацію, у тому числі з обмеженим доступом. Аналогічні повноваження закріплені й у Положенні про територіальне відділення. Відповідно до ст. 22 вказаного Закону вимоги голови територіального відділення АМКУ є обов`язковими для виконання у визначені ним строки, невиконання вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність. Законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, за яких уповноважені особи органів АМКУ мають право вимагати відповідну інформацію у суб`єктів господарювання. Відділення не наділено законодавством повноваженнями здійснювати контроль відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі». Ч. 3 ст. 8 даного Закону стосуються компетенції постійно діючої адміністративної колегії АМКУ з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та встановлюють порядок оскарження бездіяльності або дій замовника. Одним із порушень законодавства про захист економічної конкуренції, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», є антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. Таким чином, відділенням при виконанні покладених на нього Законом України «Про Антимонопольний комітет України» завдань, а саме здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель, здійснюється перевірка дій учасників (не замовників) під час їх участі у процедурі електронних торгів на предмет наявності або відсутності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції. З огляду на наведене, застосування положень Закону України «Про публічні закупівлі» у даному випадку є помилковим та таким, що не відповідає фактичним обставинам даної справи, оскільки відділенням здійснюється дослідження поведінки (дій) суб`єктів господарювання (учасників) під час їх участі у процедурі електронних торгів, зазначеної вище. Чинним законодавством про захист економічної конкуренції не передбачено можливості відмови суб`єкта господарювання від надання витребуваної органами АМКУ інформації, необхідної для реалізації покладених на нього завдань. Вважає неефективним обраний позивачем спосіб захисту та недоведеність порушення відповідачем внаслідок направлення оскаржуваної вимоги, його прав та охоронюваних законом інтересів. Також вважає, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність підстав для визнання незаконною та скасування вимоги. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю.

23.10.2019 р. до суду надійшло письмове пояснення позивача. Зазначає, що відповідачем не доведені обставини, які б давали йому право вимагати від ОКП «Фармація» інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, а саме обставини про те, чи розглядались органами АМКУ у порядку, визначеному розділом 7 Закону України «Про захист економічної конкуренції», заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції ОКП «Фармація» при здійсненні ним господарської діяльності або іншим суб`єктом, з яким ОКП «Фармація» перебуває у господарських відносинах. Також відповідачем не доведено його право діяти за межами Запорізької області без доручення голови АМКУ, як і не доведено існування такого доручення, наявність якого передбачена п. 2 Положення про територіальне відділення АМКУ. Відповідачем також не доведені обставини щодо отримання позивачем вимоги саме 08.11.2018 р., оскільки опис вкладення у поштове відправлення відповідач суду не подав.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті представник позивача заявив, що вважає представника ОСОБА_1 , який прибув у дійсне судове засідання, неуповноваженим представником відповідача, оскільки від імені фізичної особи (голови Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Білого Олександра Миколайовича) має видаватися згідно Господарського процесуального кодексу України нотаріально посвідчена довіреність.

Представник відповідача проти вказаних доводів позивача заперечив.

Суд зазначає, що Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, код ЄДРПОУ 20497824, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є органом державної влади, керівником територіального відділення є Білий Олександр Миколайович.

У дійсній справі № 908/1212/19 Голова Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Білий Олександр Миколайович є керівником Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. Оскаржувана вимога видавалася Білим О.М. не як фізичною особою у розумінні ст. 24 ЦК України, а як головою Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, який діє відповідно до Закону України «Про Антимонопольний комітет України».

Відповідно до ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно п. 11 п. 16-1 Перехідних положень Конституції України представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Відтак, представник відповідача Чечель К.І. має повноваження представляти відповідача - Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України при розгляді дійсної справи на підставі довіреності від 04.09.2019 р. № 22, виданої Головою Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Білим О.М.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Головою Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Білим О.М., з метою здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції при здійсненні закупівель, на підставі ст.ст. 17, 22, 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», направлено Обласному комунальному підприємству «Фармація» (позивач) вимогу від 29.10.2018 р. вих. № 58-02/10-2188 (надалі - оскаржувана вимога) про надання в 10-денний термін з дня отримання вимоги інформації (25 питань) стосовно участі Обласного комунального підприємства «Фармація» у торгах, проведених Комунальною установою «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя» на закупівлю: Фармацевтична продукція (морфін, фентаніл) (номер оголошення UA-2018-08-10-000440-а). Вказано, що відповідь має бути надана на кожне поставлене питання окремо, згідно з нумерацією; у разі відсутності запитуваної інформації, необхідно зазначити це у відповіді та пояснити причини.

У вимозі звернуто увагу, що неподання у встановлені строки, подання в неповному обсязі або подання недостовірної інформації у відповідності до пунктів 13-15 ст. 50 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» кваліфікується як правопорушення, за яке частинами першою та другою статті 52 цього Закону передбачена відповідальність.

Таким чином, суб`єкт господарювання (позивач) був повідомлений про необхідність надання інформації та у який саме спосіб та строк її необхідно було надати.

Позивач у позові вказав про отримання вимоги 09.11.2018 р., при цьому будь-яких письмових доказів на отримання вимоги саме 09.11.2018 р., зокрема поштового конверту, в якому надійшла вимога, суду не подав. Штамп вхідної кореспонденції позивача з датою « 09.11.2018 р.», проставлений на сторінці 3 вимоги, не може вважатися належним та допустимим доказом у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України на підтвердження отримання вимоги 09.11.2018 р.

Відповідно до листа Дніпропетровської дирекції АТ «Укрпошта» від 27.12.2018 р. вих. № 39-Б-02-41324/3323, рекомендований лист з повідомленням про вручення № 6910703388270 на адресу: 49057, м. Дніпро, пр.-т Б. Хмельницького, 171, ОКП «Фармація», надійшов до відділення поштового зв`язку № 57 м. Дніпро 03.11.2018 р. та вручений уповноваженій особі на одержання пошти КП «Фармація» Волгі Т.О. 08.11.2018 р. на підставі доручення. Договір про порядок доставки поштової кореспонденції на адресу КП «Фармація» між об`єктом поштового зв`язку Дніпро та підприємством не укладався. Поштова кореспонденція вручається на підставі доручення на визначення уповноважених осіб на одержання пошти КП «Фармація» від 01.11.2018 р. № 1. Через неуважність працівника відділення поштового зв`язку № 57 м. Дніпро інформація стосовно дати вручення поштового відправлення на офіційному сайті АТ «Укрпошта» помилково зазначена невірно.

Відповідно до листа Дніпропетровської дирекції АТ «Укрпошта» від 18.06.2019 р. вих. № 39-А-02-2019060310044/1333, рекомендований лист з повідомленням про вручення № 6910703388270 на адресу: 49057, м. Дніпро, пр.-т Б. Хмельницького, 171, КП «Фармація», надійшов до відділення поштового зв`язку № 57 м. Дніпро 03.11.2018 р. та вручений уповноваженій особі на одержання пошти КП «Фармація» Валяєвої І.М. 08.11.2018 р. на підставі доручення.

Згідно довіреності № 1 від 01.11.2018 р. довіритель: ОКП «Фармація» в особі Волга Т.О. уповноважує Валяєву І.М. на отримання листів. Довіреність видана строком на 1 рік та діє до 01.11.2019 р.

Відтак, вимога № 58-02/10-2188 від 29.10.2018 р. була вручена уповноваженій на отримання поштової кореспонденції особі позивача 08.11.2018 р.

У листі від 19.11.2018 р. вих. № 04/1210, направленому відповідачу, позивач вказав, що здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції при здійсненні закупівель знаходиться поза межами завдань, повноважень та компетенції Антимонопольного комітету України, його працівників та утворених ним органів, що виключає законність вимоги Запорізького обласного територіального відділення АМКУ № 58-02/10-2188 від 29.10.2018 р. та обов`язковість її виконання для ОКП «Фармація». Також вказав, що оскільки чинним законодавством України не встановлений обов`язок суб`єкта господарювання виконувати вимоги, які прийняті всупереч або за межами встановлених законом повноважень, у ОКП «Фармація» відсутні правові підстави для задоволення вимоги Запорізького обласного територіального відділення АМКУ № 58-02/10-2188 від 29.10.2018 р.

Даний лист був направлений відповідачу 19.11.2018 р. та отриманий останнім 21.11.2018 р.

Таким чином, позивачем не було надано запитуваної у оскаржуваній вимозі інформації, що не заперечується сторонами у дійсній справі.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб`єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до статті 3 даного Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; 6) проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції.

Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Антиконкурентними узгодженими діями, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках Антимонопольний комітет України має повноваження вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно - господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

У свою чергу, ст. 17 даного Закону чітко визначені повноваження голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, серед яких (пункт 5) такі повноваження: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно - господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Аналогічні повноваження голови територіального відділення АМКУ закріплені у підпункті 5 пункту 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 р. № 32-р.

Відповідно до ст. 22 вказаного вище Закону вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України в межах його компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ним строки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 22-1 цього ж Закону суб`єкти господарювання, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання.

Таким чином, голові територіального відділення Антимонопольного комітету України у межах його повноважень надано право вимагати від суб`єктів господарювання інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, а вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України є обов`язковими для виконання у визначені ним строки.

Відсутність законодавчих обмежень щодо підстав витребування Антимонопольним комітетом України необхідної йому інформації підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 14.08.2012 р. у справі № 08/03/26/64/2011.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У свою чергу, Закон України "Про Антимонопольний комітет України" та інші нормативно-правові акти не містять положень про право суб`єктів господарювання на відмову від виконання вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо подання інформації, необхідної для реалізації завдань, покладених на органи Антимонопольного комітету України.

Законодавством України не передбачено можливості суб`єкта господарювання на власний розсуд вирішувати питання доцільності витребування головою територіального відділення АМКУ інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.09.2019 р. у справі № 910/12393/18.

Виходячи з положень норм чинного законодавства про захист економічної конкуренції, право АМКУ вимагати відповідну інформацію у суб`єктів господарювання не ставиться в залежність від факту початку ним розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.08.2019 р. у справі № 910/13472/18.

Відповідно посилання позивача на неправомірність дії голови територіального відділення АМКУ в цій частині є необґрунтованими.

Посилання позивача на норми Закону України «Про публічні закупівлі» судом до уваги не приймаються враховуючи те, що ч. 3 ст. 8 даного Закону регулює повноваження Антимонопольного комітету України саме як органу оскарження у сфері публічних закупівель та дана норма до спірних правовідносин про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не застосовується.

Суд також не приймає до уваги твердження позивача, що відповідачем не доведено його право діяти за межами Запорізької області без доручення голови АМКУ та не доведено існування такого доручення.

Як вбачається з матеріалів справи, направлення Запорізьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України вимоги № 58-02/10-2188 від 29.10.2018 р. позивачу зумовлено дослідженням дотримання учасниками торгів (закупівля товарів: Фармацевтична продукція), одним із яких є позивач, законодавства про захист економічної конкуренції. Торги проводилися КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя», код ЄДРПОУ 05498677, місцезнаходження є: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 80.

Відповідно до п. 5 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 12.02.2002 р. № 24-р, справи, підвідомчі адміністративній колегії територіального відділення Комітету, розглядаються у територіальному відділенні за місцем вчинення порушення або за місцезнаходженням відповідача, або за місцем настання наслідків порушення.

Відтак, відповідач мав право направити вимогу відповідачу, місцезнаходженням якого є м. Дніпро, оскільки торги проводилися установою (КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя»), місцезнаходженням якої є м. Запоріжжя.

Враховуючи положення наведених вище норм чинного законодавства, а також встановлених фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що територіальне відділення АМКУ у межах наданих йому повноважень мало право витребувати у позивача відповідну інформацію, необхідну для здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції суб`єктами господарювання під час проведення Комунальною установою «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя» закупівлі товарів: Фармацевтична продукція (морфін, фентаніл), учасником торгів якого було ОКП «Фармація», а позивач, зі свого боку, зобов`язаний був надати таку інформацію у встановлений строк (наведена позиція узгоджується з висновком щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 р. зі справи № 910/2370/17, 27.03.2018 р. зі справи № 922/2274/17, від 17.04.2018 р. зі справи № 917/637/17, від 19.06.2018 р. зі справи № 917/1410/17, від 23.04.2019 р. зі справи № 915/827/18, від 04.07.2019 р. зі справи № 910/13461/18).

Суд зазначає, що ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системності та послідовності у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Для оцінки правовідносин у даному спорі суд керується правилами, викладеними Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі Sunday Times v. United Kingdom. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.

У справі Steel and others v. The United Kingdom ЄСПЛ наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, аби дати змогу громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне застосовувати правові норми та судову практику таким чином, яким вона є найбільш очевидною та передбачуваною для учасників цивільного обороту в Україні.

Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави для визнання незаконною та скасування вимоги Голови Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.10.2019 р. № 58-02/10-2188, а тому у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 18 листопада 2019 р.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко