Рішення № 85681504, 18.11.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2019р. Справа № 904/4122/19За позовом: Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» акціонерного товариства «Укргазвидобування», м. Красноград

До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопромтрейд», м. Кривий Ріг

Про: стягнення 178 987, 43 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися

СУТЬ СПОРУ:

АТ «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування» (позивач) звернувся з позовом до ТОВ «Автопромтрейд» ( відповідач ) про стягнення 178 987, 43 грн. ( в т.ч. : 112 470, 76 грн. - пеня та 66 516, 67 грн. - штраф) штрафних санкцій за порушення строків поставки товару за договором №УБГ159/015-18 від 15.03.18р. (укладеним між сторонами).

Ухвалою суду від 18.09.19р. було відкрите провадження у справі №904/4122/19 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.

ТОВ «Автопромтрейд» (відповідач) у відзиві на позов заперечував проти задоволення позовних вимог , зазначаючи, що відповідно до приписів ст. 232 ГК України період часу, за який нараховується пеня , не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; позивач неправомірно нараховує одночасно пеню та штраф. Також вказує, що він вжив всіх необхідних заходів щодо належного виконання зобов`язань за договором, попередив позивача про продовження строку поставки та намагався найти компроміс між сторонами, тому відповідач вважає себе невинуватою особою.

АТ «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування» (позивач) у відповіді на відзив заперечував проти обставин , викладених в ньому, зазначаючи (поміж-іншим), що відповідач повинен самостійно нести всі ризики щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення; схвалений сторонами п .7.10 договору в частині стягнення з відповідача пені не суперечить приписам ЦК України, адже ним не заборонено стягнення пені за порушення строку поставки товару.

ТОВ «Автопромтрейд» (відповідач) своїм правом на подання до суду заперечень на відповідь на відзив не скористався.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.03.18р. між ТОВ «Автопромінь» (постачальник) та АТ «Укргазвидобування» (покупець) укладений договір поставки №УГВ 159/015-18; відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар. (п.1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору передбачено, що найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації. Відповідно до п. 5.1 договору, строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього договору. Пунктом 5.2. договору передбачено, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

В п. 7.10 договору сторони погодили, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у Графіку поставки товару, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару (а.с.16-27).

В додатку 1 специфікації № 1 від 15.03.2019 року до вищезазначеного договору зазначено найменування товару, його кількість, ціну за одиницю товару. Згідно пункту 1 цієї специфікації загальна вартість товару, що поставляється складає 10 251 995, 00 грн., у т.ч. ПДВ 1 708 665, 83 грн. ; а згідно пунктом 3 специфікації строк поставки товару - відповідно до графіку поставки №1. (а.с.28-34).

Згідно додатку №2 «Графік поставки товару» від 15.03.19р. до вищезазначеного договору сторони погодили строк/термін поставки , який склав 120 календарних днів з дати підписання договору (а.с.35-39). Таким чином, враховуючи умови договору та дату його підписання , кінцевим строком поставки відповідачем товару позивачу є 12.07.18р.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору відповідачем було поставлено позивачу товару на загальну суму 10 251 995, 00 грн. , відповідно до наступних видаткових накладних: №КР-0000348 від 27.03.18р. - на суму 1446537,89 грн.; №КР-0000349 від 27.03.18р. - на суму 10382,40 грн.; №КР-0000369 від 29.03.18р. - на суму 1396234,96 грн.; №КР-0000437 від 16.04.18р. - на суму 1138340,92 грн.; №КР-0000450 від 20.04.18р. - на суму 1162728,23 грн.; №КР-0000478 від 26.04.18р. - на суму 856078,70 грн.; №КР-0000505 від 05.05.18р. - на суму 1076105,28 грн.; №КР-0000553 від 17.05.18р. - на суму 598469,75 грн.; №КР-0000649 від 13.06.18р. - на суму 943735,00 грн.; №КР-0000743 від 12.07.18р. - на суму 513 009,40 грн.; №КР-0000743 від 07.08.18р. - на суму 160 134,37 грн.; №КР-0001047 від 18.10.18р. - на суму 400231,49 грн.; №КР-0001128 від 21.11.18р. - на суму 449 640,96 грн.; №КР-0001196 від 10.12.18р. - на суму 82567,27 грн. та №КР-0000074 від 06.02.19р. - на суму 17 798,40 грн. (а.с.46-60).

В той же час, за видатковими накладними №КР-0000743 від 07.08.18р. - на суму 160 134,37 грн. було допущено прострочення поставки товару на 24 дні; №КР-0001047 від 18.10.18р. - на суму 400231,49 грн. було допущено прострочення поставки товару на 96 днів ; №КР-0001128 від 21.11.18р. - на суму 449 640,96 грн. було допущено прострочення поставки товару на 130 днів; №КР-0001196 від 10.12.18р. - на суму 82567,27 грн. було допущено прострочення поставки товару на 149 днів та №КР-0000074 від 06.02.19р. -на суму 17 798,40 грн. відповідачем було допущено прострочення поставки товару на 207 днів

У зв`язку з чим позивач , керуючись п.7.10. договору, нарахував відповідачу ( згідно наданого ним розрахунку) : 116 313, 98 грн. - пені та 66 516, 67 грн. -штрафу (в т.ч.: по видатковій накладній №КР-0000743 від 07.08.18р. - на суму 160 134,37 грн. , пеня склала 3 843, 22 грн. ; по видатковій накладній №КР-0001047 від 18.10.18р. на суму 400231,49 грн. - пеня склала 38 422, 22 грн. та штраф склав 28 016, 20 грн.; по видатковій накладній №КР-0001128 від 21.11.18р. на суму 449 640,96 грн. - пеня склала 58 453, 32 грн. та штраф склав 31 474, 87 грн.; по видатковій накладній №КР-0001196 від 10.12.18р. на суму 82567,27 грн. - пеня склала 12 302, 52 грн. та штраф склав 5 779, 71 грн.; та по видатковій накладній №КР-0000074 від 06.02.19р. на суму 17 798,40 грн. - пеня склала 3 292, 70 грн. та штраф склав 1 245, 89 грн.). (а.с.5).

З матеріалів справи вбачається, що 21.08.18р. позивач направив на адресу відповідача претензію №032-03-9724-1 з вимогою про погашення пені за несвоєчасно поставлений товар в сумі 3843,22 грн.(а.с.61-63, 64), яку відповідач задовольнив та перерахував позивачу 3 843, 22 грн. (що підтверджується відповідним платіжним дорученням №1979 від 18.10.18р.).

Також , позивач 04.03.18 р. направив відповідачу претензію №032-03-2400-1 від 28.02.19р. з вимогою про погашення пені та штрафу в сумі 178 987,43 грн. ( в т.ч.: 112 570, 76 грн. - пеня та 66 516, 67 грн. - штраф) за порушення строків поставки товару , яку відповідач отримав 16.04.19р. , але не задовольнив та у своєму листі вих.№200519-1 від 20.50.19р. повідомив позивача, що ним завчасно було повідомлено позивача про труднощі з поставкою товару за договором та просив піти на компроміс з ним та переглянути свої вимоги. (а.с.69). У зв`язку з несплатою відповідачем пені та штрафу за порушення строків поставки товару за вищезазначених договором, позивач був вимушений звернутися з позовом до суду.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України до відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються положення Цивільного кодексу України, насамперед, загальні положення про забезпечення виконання зобов`язання, встановлені його статтями 546-548. Проте, норми Цивільного кодексу України не повністю поширюються на господарсько-правові штрафні санкції.

За правилами Цивільного кодексу України пеня обчислюється - у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Сторони під час укладання договору поставки передбачили , що що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у Графіку поставки товару, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару ( п.7.10 )

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за неналежне виконання не грошового зобов`язання, та що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч. 3 ст. 549 ЦК України. Коли обов`язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв`язку з порушенням зобов`язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

Як вже зазначено вище, підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання, яке визначається ст. 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо термінів поставки товару, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача передбаченої пунктом 7.10 договору неустойки.

Також слід зазначити, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до п.2.1. постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.13р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов`язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати. Згідно п.2.5. Пленуму, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Судом було перевірено правильність нарахувань позивача відповідачу пені та штрафу , та встановлено порушення розрахунку пені лише по видатковій накладній №КР-0000074 від 06.02.19р. - на суму 17 798,40 грн. Так, позивач здійснив розрахунок пені за цією накладною на суму 17 798, 40 грн. за період з 14.07.18р. - по 05.02.19р. в розмірі 3 292, 70 грн. (а.с.5). Проте, вищезазначений розрахунок здійснений позивачем з порушенням чинного законодавства, оскільки під час його здійснення позивач не врахував, що прострочення поставки товару у відповідача виникло не з 14.07.18р., а 13.07.18р. ( з урахуванням приписів ст.530 ЦК України та Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.13р. ) ; та позивач здійснив нарахування відповідачу пені за цією видатковою накладною за період, що перевищує 6 місяців). Внаслідок здійсненого судом перерахунку розмір пені , який підлягає стягненню з відповідача ( за період з 13.07.18р. по 11.01.19р.) становить 3 257, 11 грн.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача: 112 435, 17 грн. - пені ( 116 278, 39 грн. ( розмір пені по вищезазначеним накладним) - 3 843, 22 грн. (розмір здійсненої оплати відповідачем пені) = 112 435, 17грн.) та 66 516, 67 грн. - штрафу. В задоволенні іншої частини позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити , як необґрунтованих.

Одночасно, заперечення відповідача суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, крім того відповідачем не надано належних доказів, які б беззаперечно підтверджували погодження між сторонами інших строків поставки товару за вищезазначеним договором. Також суд, вважає за необхідне зазначити, що відповідач має самостійно нести всі ризики щодо належного виконання взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення (Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 02.07.19р. у справі №910/15484/17; від 13.11.18р. у справі №910/23/76/18 та від 06.06.18р. у справі №902/306/16).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 178, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд , -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопромтрейд»( 50005, м. Кривий Ріг, вул. Каховська, 23; код ЄДРПОУ 36607326) на користь позивача - Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28 ; код ЄДРПОУ 30019775) в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» акціонерного товариства «Укргазвидобування», м. Красноград : 112 435, 17 грн. - пені; 66 516, 67 грн. - штрафу та 2 684, 27 грн. - витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити, судові витрати в цій частині покласти на позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 18.11.2019р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .

Суддя Васильєв О.Ю.