Рішення № 85681446, 07.11.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2019м. ДніпроСправа № 904/3542/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панни С.П. за участю секретаря судового засідання Кравченко Р.В.

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "УКРРОСХИМ"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Деметра-Плюс"

про стягнення 528 148,48 грн.

Представники:

від позивача: Шевченко В.В.

від відповідача:не з`явився .

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «УКРРОСХИМ» звернулося до Господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДЕМЕТРА-ПЛЮС» про стягнення заборгованості за договором поставки №744 від 0.08.2017 року у розмірі 528 148,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки в частині часткової оплати за поставлений товар.

05.09.2019р. ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами загального провадження на 19.09.2019 р. о 12:30.

Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

22.10.2019 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Згідно зі ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав, про причини його не подання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідача про розгляд справи було належним чином повідомлено про що свідчить поштові повідомлення № 4930009649605, 4930009973968.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила). Так, для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил). Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвал суду з викликом відповідача у судове засідання відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) від 07.07.1989).

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно зі ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 07.11.2019р. на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «УКРРОСХИМ» (Позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «ДЕМЕТРА-ПЛЮС» (Відповідачем) був укладений Договір постачання №774.

Відповідно п.1.1. На умовах в порядку та строки, визначені цим Договором, Постачальник зобов`язується протягом терміну дії Договору поставляти та передавати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати майно, перелік і кількість якого визначаються Специфікаціями, які з моменту підписання Сторонами й проставляння печаток Сторін, є невід`ємною частиною цього Договору. Специфікації повинні мати посилання на цей Договір.

п.2.2. Розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника на умовах попередньої оплати 100% вартості товару, визначеної підписаною Сторонами Специфікацією не пізніше 07.08.2017р.

Пунктом 1.3. передбачено, що постачальник підтверджує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не утримується третіми особами, не є предметом або іншим способом забезпечення виконання зобов`язань.

Як передбачено умовами даного Договору, а саме п.3.2., Позивач зобов`язувався здійснити поставку товару Відповідачу на умовах «СРТ - станція призначення».

Відповідно до п.3.5. Договору постачання, право власності на товар перейшло від Позивача до Відповідача з моменту оформлення видаткових накладних.

Згідно п.1.1. Специфікації №2 від 05.09.2017 умови оплати товару: 100% попередня оплата.

П.1.2. Специфікації умови отримання товару: - СРТ станція призначення, вазана Покупцем в заявці на відвантаження; - отримання товару можливе за умови здійснення передоплати.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) ісплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.655 ГК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з Додатком №2 (Специфікацією) від 05.09.2017 р. до Договору постачання, Позивач повинен був здійснити поставку Відповідачу у вересні 2017 року мінеральних добрив в кількості 135,6 тон.

На виконання взятих зобов`язань за Договором Позивач здійснив поставку товару, в об`ємі визначеного Договором, а саме Додатком №2 до нього, в загальній кількості 135,6 тон мінеральних добрив (амофос) на загальну суму 1 478 148, 48 грн., що підтверджується видатковими накладними №8682 від 27.09.2017 р. на суму 739 074,24 грн. та видатковою накладною №8751 від 27.09.2017 р. на суму 739 074,24 грн. (а.с. 30,31).

Як свідчать матеріали справи, поставлений товар покупцем був оплачений лише частково у період з 07.09.2017 р. по 10.10.2017 р. на загальну суму 950 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою ПАТ «ПУМБ» за 07.09.2017 р., підтверджується банківською випискою ПАТ «ПУМБ» за 05.10.2017 р., підтверджується банківською випискою ПАТ «ПУМБ» за 10.10.2017 р. Сума боргу склала 528 148, 48 грн., яка підлягає до стягнення та підтверджуються матеріалами справи.

Заборгованість Відповідача підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, що підписаний повноважними представниками сторін (а.с. 32)

Позивач звертався до Відповідача з Вимогою №954 від 03.07.2019 про сплату заборгованості у розмірі 528 148,48 грн.. Факт направлення вимоги підтверджується Описом поштового вкладення №4000404312566 від 04.07.2019 р. та службовим чеком №ФН3000352203 від 04.07.2019 р. Дана вимога була залишена відповідачем без відповіді.

Відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником зобов`язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно дост. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції» звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Ст.13 ГПК України зазначає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Суд відповідно до статті 237 ГПК України під час розгляду справи з`ясував чи мали місце обставини (факти) якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повному обсязі.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 73, 74, 123, 129, 191, 232, 233, 236 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДЕМЕТРА-ПЛЮС», (52600, Дніпропетровська область, Васильківський район, смт. Васильків, пров. Лісний, буд.2, код ЄДРПОУ: 39537503) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «УКРРОСХИМ», (40020, м. Суми, вул. Ковпака, буд.4, код ЄДРПОУ: 14013532) заборгованість у розмірі 528 148,48 грн та витрати по оплаті судового збору у розмірі 7 922,22 грн., про що видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 18.11.2019

Суддя С.П. Панна