Рішення № 85680195, 06.11.2019, Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/291/18

Провадження № 2/550/109/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2019 року смт. Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області

в складі головуючого судді Антонова А.А., за участю секретаря судового засідання Бондаренко Т.В., представника позивача Гетало В.М. , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк), звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором, в якому вказує, що 17.09.2009 р. між Банком та Відповідачем був укладений договір № б/н, згідно якого Банк надав відповідачу кредит у розмірі 6 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Своє зобов`язання по поверненню кредиту Відповідач повністю не виконав та має заборгованість в розмірі 32 321 грн. 65 коп., яку просять стягнути з Відповідача, а також стягнути судові витрати.

Заочним рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 03.05.2018 р. позов був задоволений.

04.04.2019 р. ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням (заявою) про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 05.03.2019 р. заява ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення була задоволена і заочне рішення скасовано.

Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 22.04.2019 р. заяву про витребування доказів задоволено.

Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 20.05.2019 р., у зв`язку не виконанням ухвали від 22.04.2019 р., повторно витребувані докази за клопотанням представника відповідача.

Представник відповідача надав суду відзив на позов від 21.04.2019 р., в якому просив в задоволенні позову відмовити через сплив строку позовної давності звернення позивача з позовними вимогами до суду, а також зазначив, що позивачем не доведено факт існування боргових зобов`язань у відповідача, відповідачка не була ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Витягом з тарифів банку, позивачем не надано доказів того, що відповідач знімав кошти з кредитної картки та користувалась ними, що робить неможливим встановити момент, з якого у відповідача виник обов`язок по поверненню кредитних коштів, позивач двічі нарахував проценти за користування кредитними коштами, що не передбачено умовами договору, одночасне стягнення пені та штрафу не передбачено законодавством України.

У відповіді на відзив від 10.05.2019 р. позивач надав спростування доводам відповідача, викладених у відзиві на позов.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав і просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідач в судові засідання не з`явився, про час, дати та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

За вимогами ст.ст. 12 та 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

17.09.2009 р. ОСОБА_3 підписала заяву як клієнт, раніше ідентифікований за рахунком/карткою № без зазначення номеру, відповідно до якого просила Банк відкрити їй рахунок і надати їй перераховані нижчі послуги, а саме фінансову кредитну лінію з сумою кредитного ліміту 250 грн., базовою процентною ставкою 30 % із розрахунку 360 днів у році зі строком дії кредитного ліміту, що відповідає строку дії картки та наступним погашенням заборгованості - щомісячними платежами в розмірі 7 % від суми заборгованості.

Підписавши дану заяву відповідач уклала з Банком кредитний договір на вищезазначених умовах.

Уклавши з Банком кредитний договір відповідач отримав кредит у розмірі 250 грн. шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши 17.12.2009 р. платіжну картку НОМЕР_3 , строку дії якої становив 09/15, тобто картка діяла по вересень 2015 р.

Розмір кредитного ліміту неодноразово змінювався. Так, 29.09.2010 р. Банком кредитний ліміт був встановлений у розмірі 2 900 грн., 27.10.2010 р. - у розмірі 3 300 грн., 12.05.2011 р. - у розмірі 3 900 грн., 24.06.2011 р. - у розмірі 4 500 грн., 29.07.2011 р. - у розмірі 5 300 грн., 15.09.2011 р. - у розмірі 6 300 грн., 06.09.2013 р. - у розмірі 5 450 грн., 12.05.2014 р. у розмірі 3 830 грн., 28.10.2014 р. у розмірі 3 830 грн., 28.10.2014 р. - у розмірі 3 550 грн., та 26.03.2015 р. - у розмірі 3 240 грн.

Розмір відсотків за користування кредитом з 01.09.2014 р. був збільшений Банком до 34, 8 % на рік, з 01.04.2015 р. - до 43, 2 % на рік.

У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг; Правилами надання послуг (виконання робіт), а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Одночасно к заяві зазначено, що своїм підписом відповідач підтверджує факт отримання повної інформації про умови кредитування в Банку, а також місце його розташування.

Крім того, у заяві зазначено, що Банк на підставі цієї угоди має право виплатити клієнтові винагороду за надані Банку послуги (виконані роботи). Повний перелік оплачуваних Банком послуг та умови їх надання, оплати визначаються або Правилами, розміщеними на www.privatbank.ua, або окремо підписаною угодою між клієнтом і Банком.

До кредитного договору Банк додав довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" та витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

Згідно з наданим Банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 28.02.2018 р. становить 32 321 грн., яка складається із: 3 230 грн. 75 коп. заборгованості за кредитом, 26 975 грн. 58 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом, 100 грн. заборгованості за пенею та комісією, 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 1 515 грн. 32 коп. штрафу (процентна складова).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У ст. 611 ЦК України зазначена, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У ч. 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ст.ст. 626 та 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 ЦК України зазначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Банком).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст. 633 та 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як підтверджується матеріалами справи, Банк виконав зобов`язання, надавши відповідачу кредит шляхом отримання останнім 17.12.2009 р. платіжної картки зі строком дії по вересень 2015 р.

Станом на 30.09.2015 р. (день закінчення дії платіжної картки) відповідач мав заборгованість за кредитом у розмірі 3 158 грн. 34 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості, який наданий суду позивачем та не був спростований відповідачем.

Позивач стверджував, що після закінчення у вересні 2015 р. строку дії виданої відповідачу 17.12.2009 р. платіжної картки, він перевипустив платіжну картку НОМЕР_3 на картку НОМЕР_4 , яку отримав відповідач.

Суд констатує, що позивач не надав суду доказів отримання відповідачем від позивача перевипущеної картки НОМЕР_4 .

Враховуючи викладене, суд не приймає посилання позивача на те, що відповідач після закінчення у вересні 2015 р. строку дії виданої відповідачу 17.12.2009 р. платіжної картки став користуватись карткою НОМЕР_4.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 3 158 грн. 34 коп. підлягає задоволенню.

Стосовно стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 26 975 грн. 58 коп., пенею та комісією у розмірі 100 грн. та штрафу у розмірі 2 105 грн. 32 коп., з яких 1 515 грн. 32 коп. - фіксована частина, а 500 грн. - процентна складова, суд зазначає наступне.

17.09.2009 р. ОСОБА_3 підписала заяву, відповідно до якого просила Банк відкрити їй рахунок і надати їй перераховані нижчі послуги, а саме фінансову кредитну лінію з сумою кредитного ліміту 250 грн., базовою процентною ставкою 30 % із розрахунку 360 днів у році зі строком дії кредитного ліміту, що відповідає строку дії картки.

Таким чином, у заяві була встановлена та чітко визначена процентна ставка за користування кредитом - 30 % річних.

Позивач з посиланням на положення ч. 1 ст. 634 ЦК України зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим Банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а також стосовно зміни розміру процентів за користування кредитом, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин та не містять підпису позичальника про ознайомлення з ними під час укладення кредитного договору.

З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що Банк, при укладенні договору з відповідачем, дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, а тому Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах справи та містять в собі підпису відповідача, а також не засвідчені у встановленому ст. 95 ЦПК України порядку відповідно до вимог законодавства України, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 17.09.2009 р. шляхом підписання заяви.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

При цьому, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві від 17.09.2009 р., підписаній сторонами, відсутні умови договору про зміну розміру процентів за користування кредитом та про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді зміну розміру процентів за користування кредитом та відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Наведене узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 03.07.2019 р. по справи № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафів у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 1 515 грн. 32 коп. (процентної складової), а також заборгованості за пенею та комісією у розмірі 100 грн. задоволенню не підлягають у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого в підписаній між сторонами заяві обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу.

Стосовно стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, суд, враховуюче вищевикладене, зазначає наступне.

Враховуючи, що у суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді зміну розміру процентів за користування кредитом, процентна ставка за користування кредитом становить 30 % річних, як це визначено у заяві.

Відповідно до ст.ст. 1048 ч. 1 та 1054 ч. 1 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна позиція міститься і в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Проценти за користування відповідачем кредитними коштами повинні бути стягнути з дня, коли відповідач почав користуватись даними коштами, по день дії укладеного між сторонами договору, якій відповідає строку дії платіжної (кредитної) картки, як це визначено у заяві, по 30.09.2015 р.

Таким чином, строк кредитування припинився саме 30.09.2015 р., а право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом припинилось з 01.10.2015 р.

Враховуючи викладене, суд вважає, що з відповідача повинна бути стягнута заборгованість по процентам за користування кредитом з розрахунку 30 % річних, яка обчисляється з моменту виникнення заборгованості за кредитом по день дії кредитної картки, у розмірі 1 907 грн. 81 коп.

Таким чином, з відповідача на користь позивача повинно бути стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 158 грн. 34 коп. та заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 1 907 грн. 81 коп., а всього 5 066 грн. 15 коп.

Одночасно, при визначенні розміру заборгованості за кредитом, суд враховує, що відповідно до інформації, яка міститься у виконавчому листі, виданому Чутівським районним судом Полтавської області 07.06.2018 р. на виконання заочного рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 03.05.2018 р. та постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 04.09.2019 р., з відповідача на користь позивача за вищезазначеним рішенням суду стягнуто 2 817 грн. 22 коп., а тому суд проходить до висновку, що з відповідача на користь позивача повинно бути стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 248 грн. 93 коп.

З відповідача повинні бути стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме з розміру 5 066 грн. 15 коп. (з 158 грн. 34 коп. заборгованість за кредитним договором та 1 907 грн. 81 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом).

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 76-83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 530, 549, 610-612, 625-629, 633, 634, 638, 1046, 1048-1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 11 Закону "Про захист прав споживачів", суд, -

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" 2 248 грн. 93 коп. заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" 276 грн. 11 коп. витрат по оплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Учасники справи мають право оскаржити рішення суду до Полтавського апеляційного суду через Чутівський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня врученням їм повного судового рішення (в порядку ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 15 листопада 2019 року.

Суддя А. А. Антонов