Рішення № 85675936, 15.11.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

15.11.2019 р. справа №520/11454/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом

ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в особі Київського відділу обслуговування громадян у м. Харкові (сервісного центру) провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -встановив:

Матеріали позову одержані судом 29.10.2019 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 30.10.2019 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 15.11.2019 р.

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом -), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності Київського відділу обслуговування громадян у м. Харкові ГУПФУ в Харківській області щодо зупинення нарахування та виплати пенсії за віком за період з 01.05.2018р. по серпень 2018р.; 2) зобов`язання Київського відділу обслуговування громадян у м. Харкові ГУПФУ в Харківській області здійснити виплату усієї суми пенсійної заборгованості за період з 01.05.2018 р. по серпень 2018 р. включно.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що має право на одержання виплат за раніше призначеною пенсією, але внаслідок вчинення терУПФУ протиправного діяння коштів за пенсією за період з травня 2018 по серпень 2018 р. включно не одержав.

Відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області (далі за текстом - адміністративний орган, владний суб`єкт, ГУ, Управління) в особі Київського відділу обслуговування громадян у м. Харкові ГУПФУ в Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що рішення про припинення виплат за пенсією обумовлено об`єктивними чинниками, а саме: відсутністю необхідних доказів постійного проживання пенсіонера на території України, де безперешкодно функціонують органи державної влади України.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник є реально існуючим громадянином України, має правовий статус внутрішньо переміщеної особи, як пенсіонер знаходиться на обліку в установі відповідача, у період з 01.05.2018 р. по 31.07.2018 р. не одержав кошти за пенсією. З 01.08.2018 р. виплата пенсії була поновлена.

При цьому, даних про прийняття рішення відносно припинення нарахувань за пенсією або скасування рішення про призначення пенсії (чи втрати юридичної дії цього рішення у будь-який інший спосіб) матеріали справи не містять.

Не погодившись із таким діянням адміністративного органу, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, котрі склались на підставі установлених обставин, підлягають застосуванню наступні норми права.

Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004 р. таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який прийнятий на зміну Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Випадки припинення виплат за пенсією викладені у ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", де указано, що підставою для цього є рішення суду або рішення тероргану ПФУ, а приводом: призначення пенсії за недостовірними документами; подія смерті особи; подія неотримання пенсії протягом 6 місяців підряд; інші випадки згідно з законом.

Водночас із цим, суд зауважує, що іншого закону з питання визначення таких приводів відносно даного спору не існує.

Правовий висновок відносно застосування ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" міститься у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 р. по справі №805/402/18 (провадження Пз/9901/20/18) і полягає у тому, що за відсутності визначених законом підстав виплати за пенсією не можуть бути припинені.

У ході розгляду спору судом достеменно встановлено, що у спірних правовідносинах відсутні і приводи, і підстави для припинення виплати пенсії, визначені ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Доказів наявності підстав для припинення виплат заявникові згідно з ст. 27 Основ законодавства України з загальнообов`язкового державного соціального страхування владний суб`єкт до суду не подав.

Вирішуючи спір, суд наголошує, що норми підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов КМУ, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів закону України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб`єкт, Київське ОУПФУ м. Харкова (правонаступником якого є відповідач по справі), не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 КАС України в частині своєчасного та повного проведення платежів за призначеною пенсією.

Разом із тим, оскільки визнання діяння владного суб`єкта протиправним об`єктивно не здатне у даному конкретному випадку забезпечити неминуче, ефективне та дієве поновлення суб`єктивного права особи на одержання у власність коштів як виплат за пенсією, то суд вважає за необхідне вийти за межі позову у порядку ч.2 ст.9 КАС України і обтяжити Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області обов`язком провести платежі за невиплаченою пенсією саме на підставі даного рішення суду.

При цьому, підстав для виплати пенсії за період саме з 01.05.2018 р. по серпень 2018 р. включно, як про це просить позивач, суд не вбачає, оскільки наявними у справі документами (довідка від 16.10.2019р.) підтверджені обставини виплати позивачу пенсії за серпень 2018року. Отже, позов у цій частині вимог належить залишити без задоволення.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 ; дата народження - 23.12.1956 ІНФОРМАЦІЯ_1 ) пенсію за період з 01.05.2018р. по 31.07.2018р. і допустити негайне виконання у межах платежу за один місяць.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя Сліденко А.В.