Рішення № 85675584, 12.11.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3128/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання – Панькіної А.С.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Зубарєвої С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

21 серпня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про:

- скасування рішення №37 від 16.07.2019 про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_2 ;

- зобов`язання видати повістку на постійне проживання в Україні ОСОБА_2 ;

- зобов`язання повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України про скасування рішення №37 від 16.07.2019 про скасування дозволу на імміграцію громадянину Російської Федерації ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що прибув в Україну та отримав відповідний дозвіл на імміграцію, зокрема, отримано посвідку на проживання серії НОМЕР_1 , про що мається відмітка у паспорті від 26.03.1999, та 04.04.2001 проставлено у паспорті штамп "Дозволено постійне проживання в Україні". Вказував, що має стійкий правовий та соціальний зв`язок з Україною, а саме проживає в Україні, бере участь у вихованні та забезпеченні своїх дітей. Також, відповідно до паспорту громадянина колишнього СРСР, серія НОМЕР_2 НОМЕР_3 , виданому 16.09.1998 року, ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, на думку позивача, відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", позивач вважається таким, що має дозвіл на імміграцію в силу Закону. Звертав увагу на відсутність факту протиправної видачі позивачеві дозволу на імміграцію в Україну. Крім того, вказував на те, що рішення від 17.06.2019 № 37 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_2 прийнято Управлінням державної міграційної служби України у Полтавській області без урахування принципу пропорційності, тобто, при прийнятті рішення мала місце відсутність досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване спірне рішення, та інтересами позивача, адже при винесенні оскаржуванного рішення про скасуванні дозволу на імміграцію в України та посвідки на постійне проживання в Україні минуло більше 15 років, а також відповідачем не перевірено наявність цілого ряду підстав та обставин щодо неможливості винесення оспорюваного рішення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху у зв`язку із її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року прийнято адміністративну справу до провадження та постановлено рішення розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує, зазначено, що на виконання абзацу 3 пункту 37 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321, здійснено перевірку справи про надання гр. ОСОБА_2 дозволу на імміграцію в Україну. Проведеною перевіркою встановлено, що у заяві про обмін посвідки від 06.11.2018 гр. ОСОБА_2 зазначив місцем проживання: АДРЕСА_2 . Проте, за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС гр. ОСОБА_2 не значиться зареєстрованим на території Полтавської області. Проведеною подальшою перевіркою було встановлено, що 04.02.2002 за вироком Шишацького районного суду Полтавської області ОСОБА_2 було засуджено за статтями 185 ч.4, 89 ч.І, 70 Кримінального кодексу України до 5 років позбавлення волі. Громадянин ОСОБА_2 відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби з 15.07.2001 по 04.08.2005, звідки звільнений по ухвалі місцевого суду Червонозаводського району м. Харкова від 19.07.2005 на підставі статті 3 п. «б» Закону України «Про амністію» від 31.05.2005 від подальшого відбуття покарання. З огляду на що зазначав, що оскаржуване в даній справі рішення суб`єктом владних повноважень прийнято на законних підставах.

Представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Враховуючи пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Згідно матеріалів справи, громадянин Російської Федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Кемеровської області/СРСР, прибув в Україну в 1998 році із Росії на постійне проживання в Україну по паспорту громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії XI- НОМЕР_3 , виданого 31.08.1988 року ВВС Козачинсько-Ленського району Іркутської області.

26.11.1998 ОСОБА_2 звернувся до Миргородського МРВ УМВС України в Полтавській області із заявою про залишення на постійне проживання в Україні.

10.03.1999 УМВС України в Полтавській області прийнято рішення про залишення на постійне проживання в Україні ОСОБА_2 на підставі статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994 та 26.03.1999 позивача документовано тимчасовою посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_4 № НОМЕР_5 /99, термін дії до 26.03.2001, з подальшим продовженням терміну дії до 26.03.2006.

06.11.2018 позивач звернувся до УДМС з заявою про обмін посвідки на постійне проживання замість втраченої.

На виконання абзацу 3 пункту 37 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321, здійснено перевірку справи про надання гр. ОСОБА_2 дозволу на імміграцію в Україну.

Проведеною перевіркою відомостей з баз даних Реєстру та картотек не підтверджено надану іноземцем інформацію щодо реєстрації місця проживання.

Так, у заяві про обмін посвідки від 06.11.2018 гр. ОСОБА_2 зазначив місцем проживання - АДРЕСА_2 .

Проте, за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС гр. ОСОБА_2 не значиться зареєстрованим на території Полтавської області.

23.11.2018 рішенням № 23 УДМС гр. ОСОБА_2 було відмовлено у видачі (обміні) посвідки на постійне проживання на підставі підпункту 3 пункту 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання.

Проведеною подальшою перевіркою було встановлено, що 04.02.2002 за вироком Шишацького районного суду Полтавської області ОСОБА_2 було засуджено за статтями 185 ч.4, 89 ч.1, 70 Кримінального кодексу України до 5 років позбавлення волі.

Громадянин ОСОБА_2 відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби з 15.07.2001 по 04.08.2005, звідки звільнений по ухвалі місцевого суду Червонозаводського району м. Харкова від 19.07.2005 на підставі статті 3 п. «б» Закону України «Про амністію» від 31.05.2005 від подальшого відбуття покарання.

У зв`язку з чим, 16.07.2019 управлінням Державної міграційної служби у Полтавській області прийнято рішення № 37 від 16.07.2019 про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_2 .

Вважаючи таке рішення протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи питання обґрунтованості заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Статтею 2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Відповідно до ст. 4 вказаного Закону Іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про імміграцію" імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію

Згідно з п.3 ч.1 ст.6 Закону України "Про імміграцію" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Матеріалами справи підтверджено, що 26.03.1999 гр. ОСОБА_2 документовано тимчасовою посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_4 № НОМЕР_5 /99, термін дії до 26.03.2001, з подальшим продовженням терміну дії до 26.03.2006.

06.11.2018 позивач, громадянин Російської Федерації ОСОБА_2 , звернувся до УДМС із заявою про обмін посвідки на постійне проживання замість втраченої.

Відповідно до положень Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321 (надалі - Порядок №321), посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб`єкт), територіальних органів / територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.

У разі виникнення обставин (подій), у зв`язку з якими посвідка підлягає обміну (крім закінчення строку дії), документи для її обміну подаються протягом одного місяця з дати виникнення таких обставин (подій).

У разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії. У такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається іноземцю або особі без громадянства та здається ними під час отримання нової посвідки.

Після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім`я якої оформляється посвідка, та перевірку поданих нею документів.

Ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру, та відомчої інформаційної системи ДМС.

Перевірка законності перебування іноземця або особи без громадянства на території України здійснюється з використанням засобів інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, "Аркан" або шляхом надсилання запитів до Адміністрації Держприкордонслужби, відповідь на які Адміністрація Держприкордонслужби надає протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту.

Для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи:

1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення);

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства;

3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) документи, що підтверджують обставини, у зв`язку з якими посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3 - 5 пункту 7 цього Порядку);

5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником;

6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.

Працівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов`язками покладаються функції з оформлення посвідки, вчиняє дії, передбачені пунктами 36 і 37 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.

Пошук у Реєстрі інформації щодо особи здійснюється за поданими персональними даними (у тому числі тими, що змінилися).

До запровадження органами реєстрації внесення до Реєстру відомостей про місце проживання особи в установленому законодавством порядку відомості про реєстрацію місця проживання, які подаються іноземцем або особою без громадянства, перевіряються за даними обліку територіального органу ДМС.

Рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні.

Після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.

Проведеною перевіркою відомостей з баз даних Реєстру, картотек, встановлено, що за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС гр. ОСОБА_2 не значиться зареєстрованим на території Полтавської області.

Разом з тим, у заяві про обмін посвідки від 06.11.2018 гр. ОСОБА_2 зазначив місцем проживання - АДРЕСА_2 .

Відповідно до пп.3 п. 62 Порядку №321 територіальний орган / територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію.

Рішенням УДМС в Полтавській області від 23.11.2018 № 23 гр. ОСОБА_2 було відмовлено у видачі (обміні) посвідки на постійне проживання.

Згідно положень ст. 12 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Положеннями пункту 12 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 № 1983 (далі - Порядок), передбачено, що територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію, зокрема, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства.

Відповідно до п. 21 Порядку дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Також, пунктом 23 цього Порядку передбачено, що ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

Відповідно до п.4.5 Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 15.07.2013 №681, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.08.2013 за №1335/23867, працівник територіального органу чи підрозділу ДМС при надходженні заяви про обмін посвідки перевіряє наявність підстав для обміну посвідки, звіряє відомості про іноземців чи осіб без громадянства, указані в їхніх паспортних документах, з даними, що містяться в цих заявах, перевіряє відсутність підстав для прийняття рішення про відмову у видачі посвідки, передбачених пунктом 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.

Отже, з аналізу вказаних норм вбачається, що під час обміну посвідки працівник територіального органу чи підрозділу ДМС перевіряє наявність підстав для обміну посвідки та забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 при поданні заяви про обмін посвідки замість втраченої до Миргородського МРВ УДМС України в Полтавській області 06.11.2018 повідомлено, що він в період з 2001 по 2005 рік відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби.

04.03.2018 заступником начальника відділу у справах іноземців та осіб без громадянства УДМС ОСОБА_3 підготовлено доповідну записку на ім`я заступника начальника УДМС ОСОБА_4 .

Як встановлено з пояснень представника відповідача, на підставі вказаної доповідної записки, УДМС України в Полтавській області проведено перевірку вищезазначених фактів, в ході проведення якої встановлено, що 04.02.2002 за вироком Шишацького районного суду Полтавської області ОСОБА_2 було засуджено за статтями 185 ч.4, 89 ч.1, 70 Кримінального кодексу України до 5 років позбавлення волі.

Громадянин ОСОБА_2 відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби з 15.07.2001 по 04.08.2005, звідки звільнений по ухвалі місцевого суду Червонозаводського району м. Харкова від 19.07.2005 на підставі статті 3 п «б» Закону України «Про амністію» від 31.05.2005 від подальшого відбуття покарання.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення перевірки позивач надав письмові пояснення щодо факту засудження його в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року та відбування ним покарання в колонії №12 м. Харків.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність висновку УДМС України в Полтавській області від 16.07.2019 про скасування рішення про залишення на постійне проживання в Україну, прийняте УМВС України в Полтавській області від 10.03.1999, громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнання недійсною та такою, що підлягає вилученню, видану на підставі цього рішення посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_4 №139/99 від 26.03.1999.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність рішення У ДМС України в Полтавській області від 16.07.2019 №37 про скасування дозволу на імміграцію в Україні громадянину Російської Федерації ОСОБА_2

Посилання представника позивача на неправомірність оскаржуваного рішення через постійне фактичне місце проживання позивача в селищі Кочеток Чугуївського району Харківської області, суд вважає необґрунтованими, оскільки із письмових пояснень ОСОБА_2 , наданих в ході перевірки, вбачається, що ОСОБА_2 , після звільнення у 2005 році, мешкає в м. Миргород Полтавської області до сьогоднішнього часу.

Також суд відхиляє доводи представника позивача щодо неправомірності оскаржуваного рішення через перебування ОСОБА_2 у стійких сімейних відносинах (останні три роки) з гр. України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та намір побратись після вирішення питання залишення дозволу на імміграцію, оскільки із письмових пояснень ОСОБА_2 , наданих ним самостійно в ході проведення перевірки, а також із самого рішення та висновку, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, судом не встановлено перебування ОСОБА_2 у сімейних відносинах, зокрема останні три роки, з громадянкою України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів, що приймаючи оскаржуване рішення, він діяв відповідно до норм чинного законодавства та за наявності визначених законодавством підстав, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (вул. Пушкіна, 63, м. Полтава, Полтавська область, 36039) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15 листопада 2019 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва