Рішення № 85675540, 05.11.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2738/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання – Шульги М.О.,

представника позивача - Масло О.М.,

представників відповідача - Озацької О.В., Власенко О.С.,

розглянувши у відкритому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Завод "Лтава" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

26 липня 2019 року Приватне акціонерне товариство "Завод"Лтава" (надалі по тексту також - позивач, ПрАТ "Завод "Лтава") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (надалі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.05.2019 № 0000055007.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на протиправність висновків контролюючого органу щодо заниження суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1130686,79 грн в частині фінансово-господарських правовідносин у 2016 році з ТОВ "ПЛАНО", ТОВ "ЄВРОГУРУ", ТОВ "ГРЕЙТ-УЗ" та ТОВ "ТРЕЙД КОМЬЮНІТІ", які мали реальний характер та економічний ефект у вигляд доходу від реалізованої готової продукції (виробів), що підтверджено долученими копіями первинних документів. Наголосив, що ПрАТ "Завод "Лтава" не може нести відповідальності за порушення податкового законодавства, допущені його контрагентами, якщо такі взагалі допускались, а також наголосив на відсутності належного проведення перевірки та безпідставності висновків, викладених у акті перевірки. Додатково надано пояснення стосовно специфіки продукції, що виготовляється підприємством. Зазначав, що акт про проведення невиїзної документальної перевірки позивача не може використовуватись як доказ будь-яких обставин конкретної справи, враховуючи те, що останній отриманий з порушенням закону та ґрунтується на припущеннях, фактах які належним чином не доведені і не мають жодного відношення до господарської діяльності ПрАТ "Завод "Лтава". Позивач зауважував, що здійснюючи свою господарську діяльність з метою отримання прибутку, здійснив реалізацію власної продукції контрагентам, отримавши кошти за реалізовану продукцію виписав відповідні податкові накладні, відобразив вказані операції в бухгалтерському обліку товариства та сформував відповідні податкові зобов`язання з ПДВ та з податку на прибуток, за результатами яких сплатив відповідні суми податків до бюджету. Відтак, у зв`язку із відсутністю у відповідача в Акті перевірки зауважень до порядку та розміру задекларованих позивачем (як постачальником) зобов`язань з податку на додану вартість, висновки контролюючого органу про заниження податку на прибуток по цих же операціях є необґрунтованими та суперечливими.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 прийнято позовну заяву до судового розгляду та провадження у справі за даним позовом відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

21.08.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі, посилаючись на обґрунтованість висновків акту перевірки. Зазначено про відсутність у ланцюгу подальшої реалізації продукції ТОВ "ЄВРОГУРУ", придбаної у ПрАТ "Завод "Лтава". Також наголошено на не встановленні у ТОВ "ГРЕЙТ-УЗ", ТОВ "ТРЕЙД КОМЬЮНІТІ" основних фондів, транспортних засобів, трудових ресурсів, а також не підтвердження факту самостійного транспортування або придбання послуг транспортування. Також, відповідно до встановлених в ході перевірки обставин встановлено наявність ознак "фіктивності" ТОВ "Плано". Вказані факти підтверджені відомостями, наданими оперативними відділами регіональних органів ДФС. За сукупністю норм законодавства наведених відповідачем, останній дійшов висновку, що отримані від "покупця" кошти, перерахування яких ним не пов`язано з постачанням товарів та за відсутності даних у "постачальника" щодо їх повернення у майбутньому, кваліфікується як актив, який слід враховувати у складі інших доходів відповідного звітного періоду, що не знайшло відображення у фінансовій звітності "постачальника" (позивач) та не враховано при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств. Виходячи з викладених обставин, відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 08.05.2019 № 0000055007 /а.с. 144-156, т.2/.

27.08.2019 до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої представник позивача наполягав на раніше викладених обґрунтуваннях позову та зазначав, що відповідачем в ході перевірки не досліджувалось яка саме продукція відвантажувалась, її фізичний об`єм, кількісні показники. Транспортування готової продукції ПрАТ "Завод "Лтава" не потребує спеціального автотранспорту та спеціальних складів для її зберігання, зазвичай отримувалась довіреними особами контрагентів шляхом "самовиносу". Висловив позицію щодо недоведеності відповідачем фіктивності правочинів з переліченими контрагентами у відповідності до вимог, встановлених діючим законодавством з посилання на сталу судову практику з розгляду такої категорії спорів /а.с. 229-232, т.2/.

Також, 13.09.2019 представником позивача долучено до матеріалів справи додаткові пояснення по суті спору у вигляді клопотання /а.с. 1-2, т.3/.

16.09.2019 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких представник відповідача наполягав на аргументах, наведених раніше, з посилання на судову практику з розгляду такої категорії спорів /а.с. 9-10, т.3/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів.

09.10.2019 до суду надійшли пояснення представника позивача на спростування заперечень відповідача на відповідь на відзив, з підстав, наведених раніше /а.с. 25-30, т. 3/.

15.10.2019 до суду надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких представник відповідача виклав систематизовані відомості по суті встановлених в ході перевірки порушень та навів перелік видів діяльності кожного зі спірних контрагентів /а.с. 70-73, т.3/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

04.11.2019 представником позивача надано до суду заперечення на додаткові пояснення відповідача, відповідно до яких наголошено на необґрунтованості твердження контролюючого органу, що отримання попередньої оплати не є "першою подією", для застосування правових наслідків в податковому обліку ПрАТ "Завод "Лтава" в силу положень п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України /а.с. 1-3, т.4/.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

15.04.2019 фахівцями Офісу великих платників податків ДФС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ "Завод "Лтава" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "ЄВРОГУРУ" за період з травень, червень 2016 року; ТОВ ТРЕЙД КОМЬЮНІТІ" за період червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2016 року; ТОВ "ПЛАНО" за період листопад 2016 року, з податку на прибуток за 2016 рік по взаємовідносинам з вищенаведеними підприємствами та з ТОВ "ГРЕЙТ-УЗ" (надалі також - перевірка).

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржуються.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 15.04.2019 № 35/28-10-50-07-12/14308479 (надалі також - акт перевірки), відповідно до висновків якого зафіксовано порушення позивачем ст. 22, ст. 23, пп. 14.1.36, 14.1.179 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996, п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, М(С)БО № 18 "Доходи", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1130686,79 грн, у тому числі по періодам: за 1 квартал 2016 року на суму 793547,18 грн; за 2 квартал 2016 на суму 149858,39 грн; за 3 квартал 2016 року на суму 179176,98 грн; за 4 квартал 2016 року на суму 8104,23 грн /а.с. 22-44, т.1/.

Не погодившись з актом перевірки, позивач подав заперечення в порядку адміністративного оскарження, за результатами якого висновки такого акту залишені без змін /а.с.45-49, т.1; 99-105, т. 2/.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 08.05.2019 № 0000055007, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1413258,49 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями – 1130686,79 грн та штрафними (фінансовими) санкціями – 282671,70 грн /а.с. 106-107, т.2/.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого податкове повідомлення-рішення залишено без змін /а.с. 108-115, т.2/.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 08.05.2019 № 0000055007, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1413258,49 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями – 1130686,79 грн та штрафними (фінансовими) санкціями – 282671,70 грн, суд виходить з наступного.

За змістом підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до положень статті 22 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

В силу положень статті 23 Податкового кодексу України базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання.

База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо /п. 23.2 ст. 23/.

У випадках, передбачених цим Кодексом, один об`єкт оподаткування може утворювати кілька баз оподаткування для різних податків /п. 23.3 ст. 23/.

У випадках, передбачених цим Кодексом, конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об`єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків /п. 23.4 ст. 23/.

При цьому, згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 вказаного кодексу господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд зауважує, що відповідач, фіксуючи в акті перевірки заниження податку на прибуток посилається на порушення п. 14.1.179 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Однак, розділом V цього Кодексу здійснюється регулювання податку на додану вартість, стосовно якого, в свою чергу, відповідачем не встановлено жодного порушення у позивача відповідно до акту перевірки.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена не лише статтею 44 Податкового кодексу України, але й Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (із змінами та доповненнями), Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 цього Закону визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

З огляду на викладене, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 27 червня 2017 року у справі № 808/1062/14 (номер рішення в ЄДРСР 67721381).

Також Верховний Суд в своїх рішеннях неодноразово висловлював правову позицію, що сам факт наявності у платника податків первинних документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, так як для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження даних податкового обліку. Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарських операцій. Якщо ж фактичного здійснення господарських операцій не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності в них всіх обов`язкових реквізитів, передбачених чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарських операцій.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимоги заявленого позову полягають у визнанні протиправними та скасуванні податкового повідомлення-рішення, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність їх винесення та наявність чи відсутність порушень позивачем законодавчих приписів, у тому числі, реальність господарської операції; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Як слідує зі змісту акта перевірки, висновок про заниження податку на прибуток підприємств у період, що досліджувався стосується взаємовідносин позивача з такими контрагентами: ТОВ "ПЛАНО", ТОВ "ЄВРОГУРУ", ТОВ "ГРЕЙТ-УЗ" та ТОВ "ТРЕЙД КОМЬЮНІТІ".

Надаючи оцінку правовідносинам ПрАТ "Завод "Лтава" з ТОВ "ПЛАНО", суд виходив з наступного.

На підставі виписаного рахунку на попередню оплату № 5294 від 28.11.2016 та накладної № 5294 від 30.11.2019 позивачем здійснено продаж на користь ТОВ "ПЛАНО" перемикача 24П4Н1 у кількості 1 шт. загальною вартістю 289,50 грн (у тому числі ПДВ - 48,25 грн), яким проведено оплату такого товару відповідно до платіжного доручення № 328 від 29.11.2016, що доставлено вказаному контрагенту відповідно до експресс-накладної № 59000221209244 від 30.11.2016 ТОВ "Нова Пошта" /а.с. 53-57, т.1/.

Стосовно правовідносин ПрАТ "Завод "Лтава" з ТОВ "ЄВРОГУРУ", судом встановлено, що відповідно до договору № 3278 від 23.05.2016, відповідно до умов якого ПрАТ "Завод "Лтава" (по тексту договору - Продавець) зобов`язується виробити та поставити, а ТОВ "ЄВРОГУРУ" (по тексту договору - Покупець) оплатити і отримати Продукцію, надалі вироби, відповідно до заявок, або рахунків на попередню оплату, або Специфікацій, або додаткових угод на кожне конкретне замовлення, що є невід`ємною частиною Договору. Вироби постачаються наступними способами за вибором Покупця: самовивезення, перевізником "Нічний експрес" або "Нова Пошта". Усі транспортні витрати оплачує Покупець /а.с. 82-83, т.1/.

На виконання вказаних умов договору на підставі наступних рахунків на попередню оплату позивачем здійснено реалізацію наступної продукції:

- № 1734 від 23.05.2016 - Розетка АЄР-85м ГЕ368259 у кількості 3 шт. на загальну суму 54338,40 грн, у тому числі ПДВ - 9056,40 грн /а.с. 64, т. 1/;

- № 2016 від 06.06.2016: з`єднувачі: Розетка АЄР-85м ГЕ368259 у кількості 6 шт.; вилка АЄР-85 ГЕ3645905СП у кількості 1 шт.; ЄНВ-Б7-6-99-0-РО-О-В у кількості 6 шт.; ЄНВ-Б7-6-99-0-ВО-О-В у кількості 1 шт. - на загальну суму 458737,20 грн, у тому числі ПДВ - 76456,20 грн /а.с. 72, т. 1/.

Відповідно до наданих суду копій накладних підтверджено надання переліченої продукції на відпуск та подальше отримання уповноваженою особою контрагента відповідно до довіреностей на отримання такого товару, копії яких також долучені до справи: 1734 від 10.06.2016; № 2016/1 та № 2016/2 від 21.06.2016 /а.с. 66-68, 74-78 т.1/. Відпуск здійснювався у відповідності та на підстав положень Інструкції щодо оформлення відвантаження готової продукції зі складу збуту ПАТ "Завод "Лтава", затвердженою головою правління Е. ОСОБА_1 23.12.2013 /а.с. 116, 2/.

На підтвердження оплати реалізованого товару до матеріалів справи долучено засвідчені копії наступних платіжних доручень: № 7 від 25.05.2016; № 18 від 13.06.2016 /а.с. 65, 73, т. 1/.

Також, у період, що перевірявся, між ПрАТ "Завод "Лтава" (по тексту договору - Продавець) та ТОВ "ГРЕЙТ-УЗ" (по тексту договору - Покупець) укладено договір № 3223 від 09.02.2016, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується виробити та поставити, а Покупець оплатити і отримати Продукцію, надалі вироби, відповідно до заявок, або рахунків на попередню оплату, або Специфікацій, або додаткових угод на кожне конкретне замовлення, що є невід`ємною частиною Договору. Вироби постачаються наступними способами за вибором Покупця: самовивезення, перевізником "Нічний експрес" або "Нова Пошта". Усі транспортні витрати оплачує Покупець /а.с. 152-153, т.1/.

На виконання вказаних умов договору на підставі наступних рахунків на попередню оплату здійснено реалізацію наступної продукції:

- № 154 від 09.02.2016: з`єднувачі: вилка АЄР-85 ГЕ3645905СП у кількості 15 шт.; Розетка АЄР-85м ГЕ368259 у кількості 80 шт. на загальну суму 1159596,00 грн, у тому числі ПДВ - 193266,00 грн /а.с. 87, т. 1/;

- № 153 від 09.02.2016: з`єднувачі: ЄНВ-Б7-6-99-0-РО-О-В у кількості 60 шт.; ЄНВ-Б7-6-99-0-ВО-О-В у кількості 10 шт. - на загальну суму 3213348,72 грн, у тому числі ПДВ - 535558,12 грн /а.с. 102, т. 1/;

- № 626 від 25.02.2016: з`єднувачі: вилка АЄР-85 ГЕ3645905СП у кількості 1 шт. на загальну суму 11883,60 грн, у тому числі ПДВ - 1980,60 грн /а.с. 136, т. 1/;

- № 627 від 25.02.2016: з`єднувачі: вилка АЄР-85 ГЕ3645905СП у кількості 2 шт. на загальну суму 23767,20 грн, у тому числі ПДВ - 3961,20 грн /а.с. 145, т. 1/.

Відповідно до наданих суду копій накладних підтверджено надання переліченої продукції на відпуск та подальше отримання уповноваженою особою контрагента відповідно до довіреностей на отримання такого товару, копії яких також долучені до справи: №154 від 23.02.2016; № 153 від 25.02.2016; №626 від 12.04.2016; № 627 від 12.04.2016 /а.с. 90-92, 109-111, 138-141, 147-148,т.1/. Відпуск здійснювався у відповідності та на підстав положень Інструкції щодо оформлення відвантаження готової продукції зі складу збуту ПАТ "Завод "Лтава", затвердженою головою правління Е. ОСОБА_1 23.12.2013 /а.с. 116, 2/.

На підтвердження оплати реалізованого товару до матеріалів справи долучено засвідчені копії наступних платіжних доручень: №8, №9 та № 10 від 11.02.2016; № 15 та №16 від 15.02.2016, № 19 та №22 від 16.02.2016, № 30 та № 31 від 23.02.2016, № 33 від 24.02.2016, №37 та № 38 від 25.02.2016, № 39 від 26.02.2016; № 43 від 01.03.2019; № 44 від 01.03.2016 /а.с. 88-89, 103-108, 137, 146, т. 1/.

Надаючи оцінку вказаним правовідносинам у призмі проведеної відповідачем перевірки, суд наголошує про порушення Офісом великих платників положень статті 102 Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 102.1 якої встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Всупереч викладеному відповідачем досліджені правовідносини між позивачем та ТОВ "ГРЕЙТ-УЗ" поза межами 1095-деного строку.

Крім того, у період, що перевірявся, між ПрАТ "Завод "Лтава" (по тексту договору - Продавець) та ТОВ "ТРЕЙД КОМЬЮНІТІ" (по тексту договору - Покупець) укладено договір № 3292 від 09.06.2016, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується виробити та поставити, а Покупець оплатити і отримати Продукцію, надалі вироби, відповідно до заявок, або рахунків на попередню оплату, або Специфікацій, або додаткових угод на кожне конкретне замовлення, що є невід`ємною частиною Договору. Вироби постачаються наступними способами за вибором Покупця: самовивезення, перевізником "Нічний експрес" або "Нова Пошта". Усі транспортні витрати оплачує Покупець /а.с. 97-98, т.2/.

На виконання вказаних умов договору на підставі наступних рахунків на попередню оплату позивачем здійснено реалізацію наступної продукції:

- № 2087 від 14.06.2016: з`єднувачі: ГРПМ1У-90ГО2В у кількості 18 шт.; ГРПМ1У-90ШУ2В у кількості 20 шт.; ГРППМ1У-90ШП-В у кількості 521 шт.; ГРПМЗ14ШП-В у кількості 150 шт.; ГРПМЗ-14Г1П-В у кількості 100 шт.; 2РМТ22Б10Г1В1В у кількості 8 шт. на загальну суму 206028,29 грн, у тому числі ПДВ - 34338,05 грн /а.с. 157, т. 1/;

- № 3118 від 23.06.2016: з`єднувачі: ГРППМ5-35Ш2-В у кількості 40 шт.; ГРППМ5-35ГО2-В у кількості 40 шт. - на загальну суму 18760,32 грн, у тому числі ПДВ - 3126,72 грн /а.с. 171, т. 1/;

- № 3177 від 29.06.2016: з`єднувачі: ГРППМ5-35Ш2-В у кількості 200 шт.; ГРППМ5-35ГО2-В у кількості 200 шт.; РППМ18-31Ш1-В у кількості 5 шт. на загальну суму 94682,40 грн, у тому числі ПДВ - 15780,40 грн /а.с. 180, т. 1/;

- № 3281 від 07.07.2016: з`єднувачі: 2РМТ18Б7Ш1В1В у кількості 2 шт.; 2РМТ18КПН7Г1В1В у кількості 2 шт.; 2РМТ18Б7Г1В1В у кількості 4 шт.; 2РМТ18КПН7Ш1В1В у кількості 4 шт.; 2РМДТ18КПН4Г51В1В у кількості 4 шт.; 2РМДТ18Б4Ш5В1В у кількості 4 шт., а також перемикач ПКН43ФН-2-20-1-8 у кількості 2 шт. - на загальну суму 2486,30 грн, у тому числі ПДВ - 414,38 грн /а.с. 189, т. 1/;

- № 3312 від 11.07.2016: з`єднувачі: ГРПП3-14ШП-В у кількості 12 шт.; ГРПМЗ-14Г1П-В у кількості 90 шт.; ГРПМ9У-62ШУ2-В у кількості 40 шт. ГРПМ9У-62ГС2-В у кількості 50 шт. - на загальну суму 52365,12 грн, у тому числі ПДВ - 8727,12 грн /а.с. 200, т. 1/;

- № 3344 від 12.07.2016: перемикачі: 11ПКМ49-1231-В у кількості 8 шт.; 11ПКМ49-2231В у кількості 5 шт. - на загальну суму 7451,81 грн, у тому числі ПДВ - 1241,97 грн /а.с. 209, т.1/;

- № 3512 від 25.07.2016: з`єднувачі: 2РМТ18Б7Ш1В1В у кількості 10 шт.; 2РМТ18КПН7Г1В1В у кількості 10 шт.; 2РМТ18Б7Г1В1В у кількості 20 шт.; 2РМТ18КПН7Ш1В1В у кількості 20 шт.; 2РМДТ18КПН4Г51В1В у кількості 20 шт.; 2РМДТ18Б4Ш5В1В у кількості 20 шт., а також перемикач ПКН25С-1-4БВ у кількості 4 шт. - на загальну суму 12449,28 грн, у тому числі ПДВ - 2074,88 грн /а.с. 217, т. 1/;

- № 3549 від 27.07.2016: перемикачі - ПР2-5П2Н-РВ у кількості 15 шт. на загальну суму 11334,24 грн, у тому числі ПДВ - 1889,04 грн /а.с. 227, т.1/;

- № 3595 від 29.07.2016: з`єднувачі: 2РМДТ18Б4Ш5В1В у кількості 17 шт., а також перемикачі: ПКН21ФБВ-2-4-1БВ у кількості 4 шт.; ПКН21ФБВ-3-4-1БВ у кількості 4 шт.ПКН25С-1-4БВ у кількості 8 шт. - на загальну суму 27365,52 грн, у тому числі ПДВ - 4560,92 грн /а.с. 234, т.1/;

- №3650 від 03.08.2016: з`єднувачі: 2РМТ18Б7Ш1В1В у кількості 8 шт.; 2РМТ18КПН7Г1В1В у кількості 8 шт.; 2РМТ18Б7Г1В1В у кількості 8 шт.; РППМ18-11Ш1-В у кількості 30 шт.; РППМ18-11Ш1-В у кількості 150 шт. - на загальну суму 20514,24 грн, у тому числі ПДВ - 3419,04 грн /а.с. 243, т. 1/;

- № 3812 від 17.08.2016: з`єднувачі: РППМ8-31Ш-В у кількості 20 шт., РППМ8-31Г6-В у кількості 28 шт. - на загальну суму 10544,64 грн, у тому числі ПДВ - 1757,44 грн /а.с. 8, т.2/;

- № 3894 від 25.08.2016 з`єднувачі: ГРППЗ-14ШП-В у кількості 400 шт., ГРПМЗ-14Г1П-В у кількості 370 шт., ГРППЗ-46ШП-В у кількості 57 шт. - на загальну суму 110904,38 грн, у тому числі ПДВ - 18484,06 грн /а.с. 15, т.2/;

- № 3955 від 29.08.2016 з`єднувачі: ГРПМ2У-122ШПЛ2-В у кількості 2 шт., ГРПМ2У-122ГПЛ2-В у кількості 1 шт., ГРПМ1У-90ГО2В у кількості 3 шт., ГРПМ1У-90ШУ2В у кількості 5 шт., ГРПМ2У-90ШО2-В у кількості 2 шт. - на загальну суму 7958,69 грн, у тому числі ПДВ - 1326,45 грн /а.с. 16, т.2/;

- № 3973 від 30.08.2016 з`єднувачі: ГРППМ5-35Ш2-В у кількості 750 шт., ГРППМ5-35ГО2-В у кількості 750 шт. - на загальну суму 360576,00 грн, у тому числі ПДВ - 60096,00 грн /а.с. 30, т.2/;

- № 4320 від 23.09.2016: з`єднувачі: Розетка 7Р-52 ИЮ3647180СП у кількості 3 шт. - на загальну суму 5377,82 грн, у тому числі ПДВ - 896,30 грн /а.с. 42, т.2/;

- № 4317 від 23.09.2016 з`єднувачі: 2РМТ18БПН7Ш1В1В у кількості 20 шт. - на загальну суму 2211,84 грн, у тому числі ПДВ - 368,64 грн /а.с. 43, т.2/;

- № 4341 від 27.09.2016 з`єднувачі: ГРПМ9У-62ШУ2-В у кількості 120 шт., ГРПМ9У-62ГС2-В у кількості 10 шт., ГРПМ3-14Г1П-В у кількості 100 шт., ГРПП3-14ШП-В у кількості 100 шт., ГРПМ346Г1П-В у кількості 100 шт., ГРПМ9У-62ГС2-В у кількості 50 шт., ГРППЗ-46ШП-В у кількості 100 шт. - на загальну суму 137919,36 грн, у тому числі ПДВ - 22986,56грн /а.с. 53, т.2/;

- № 4361 від 28.09.2016: з`єднувачі: РППМ19-11Ш1-В у кількості 750 шт., РППМ19-15Ш1-В у кількості 460 шт., РППМ18-21Ш1-В у кількості 360 шт., РППМ18-11Ш1-В у кількості 120 шт., РППМ18-15Ш1-В у кількості 20 шт., РППМ19-7Ш1-В у кількості 160 шт., РППМ18-7Ш1-В у кількості 70 шт. - на загальну суму 225471,84 грн, у тому числі ПДВ - 37578,64 грн /а.с. 63, т.2/;

- № 4475 від 30.09.2016: з`єднувачі: 2РМДТ24КПН10Г5В1В у кількості 8 шт., 2РМДТ14БПН4Ш1В1В у кількості 20 шт., 2РМДТ24БПН10Ш5В1В у кількості 14 шт., УК1-1М у кількості 5 шт. - на загальну суму 5806,03 грн, у тому числі ПДВ - 967,67 грн /а.с. 78, т.2/;

- № 4673 від 21.10.2016: з`єднувачі: РППМ19-11Ш1-В у кількості 50 шт., РППМ18-21Ш1-В у кількості 10 шт., РППМ19-21Ш1-В у кількості 100 шт., РППМ19-15Ш1-В у кількості 100 шт., РППМ19-7Ш1-В у кількості 20 шт. - на загальну суму 38928,00 грн, у тому числі ПДВ - 6488,00 грн /а.с. 87, т.2/;

Відповідно до наданих суду копій накладних підтверджено надання переліченої продукції на відпуск та подальше отримання уповноваженою особою контрагента відповідно до довіреностей на отримання такого товару, копії яких також долучені до справи: №2087/1, № 2087/2 та № 2087/3 від 23.06.2016; № 3118 від 05.07.2016; №3177/1, № 3177/2 від 05.07.2016; №3281/1, № 3281/2 від 21.07.2016; № 3312 від 14.07.2016 та № 3427 від 20.07.2016; № №3344 від 12.08.2016; №3512/1 та №3512/2 від 29.07.2016; № 3549 від 29.07.2016; № 3959/1 та № 3595/2 від 12.08.2016; № 3650 від 12.08.2016, № 3779 від 19.08.2016,№ 4038 від 06.09.2016, № 4059 від 08.09.2016, № 3812 від 06.09.2016; №3894/1, №3894/2, № 3955, № 3973 від 06.09.2016; №4317, № 4320 від 30.09.2016; №4341/1, № 4341/2 від 30.09.2016; № 4361, № 4769 від 04.11.2016; № 4475/1 та № 4475/2 від 07.10.2016; № 4673 від 04.11.2016, № 5120 від 23.11.2016 /а.с. 159-165, 173-175, 182-185, 191-195, 202-205, 211-213, 219-222, 229-230, 236-239, 245-250 т.1; 1-3, 10-11, 18-25, 33-35, 45-49, 55-58, 66-70, 80-83, 89-93, т.2/. Відпуск здійснювався у відповідності та на підстав положень Інструкції щодо оформлення відвантаження готової продукції зі складу збуту ПАТ "Завод "Лтава", затвердженою головою правління Е.В. ОСОБА_2 23.12.2013 /а.с. 116, т. 2/.

На підтвердження оплати реалізованого товару до матеріалів справи долучено засвідчені копії наступних платіжних доручень: №1 від 16.06.2016; № 15 від 29.06.2016; № 18 від 30.06.2019; №35 від 12.07.2016; № 36 від 12.07.2016; № 39 від 13.07.2016; № 51 від 26.07.2016; № 57 від 28.07.2016; №58 від 02.08.2016; №68 від 04.08.2016; №104 від 05.09.2016; №103 від 05.09.2016; № 105 та № 106 від 05.09.2016; №4 та №6 від 27.09.2016№ № 7 та № 8 від 28.09.2016; №2 від 06.10.2016; № 36 від 27.10.2016 /а.с. 158, 172, 181, 190, 201, 210, 218, 228, 235, 244, т. 1; 9, 17, 31-32, 44, 54, 64-65, 79, 88, т. 2/.

Проаналізувавши в сукупності всі наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що операції позивача із ТОВ "ПЛАНО", ТОВ "ЄВРОГУРУ", ТОВ "ГРЕЙТ-УЗ" та ТОВ "ТРЕЙД КОМЬЮНІТІ" мали реальний характер, підтверджені належними та допустимими первинними документами, на підставі яких відбувся рух активів у процесі господарської діяльності. Крім того, наявний зв`язок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю позивача, що має відповідні умови для результатів господарської і економічної діяльності.

Посилання відповідача на відсутність у перелічених контрагентів орендованих основних засобів, складських приміщень, що встановлено аналізом Єдиного реєстру податкових накладних судом не приймаються, зважаючи на незначні розміри продукції ПрАТ "Завод "Лтава", придбаної такими суб`єктами господарювання, а також, зважаючи на не належний спосіб встановлення відповідач "відсутності у контрагентів позивача орендованих основних засобів", оскільки "аналіз Єдиного реєстру податкових накладних" може надати лише інформацію яку відображено суб`єктами самостійно в податкових накладних, однак не може свідчити про наявність чи відсутність "орендованих основних засобів". В той же час, суб`єкти господарювання маючи основні засоби можуть зазначити про це у відповідній звітності. А відтак, не здійснюючи документальну перевірку контрагентів позивача, безпідставно зазначати в акті перевірки позивача про відсутність основних засобів у його контрагентів з посиланням лише на аналіз Єдиного реєстру податкових накладних.

Стосовно податкової інформації, на підставі якої відповідачем встановлено недостатність персоналу таких контрагентів для здійснення операцій, суд зазначає про наступне. В акті перевірки, наголошено, що згідно звітів 1ДФ за відповідний період у контрагентів позивача, а саме: на ТОВ "Єврогуру" працювали 4 особи, ТОВ "Грейт-УЗ" - 9 осіб, ТОВ "Трейд Ком`юніті - від 1 до 3 осіб.

Суд відхиляє твердження відповідача про недостатність у контрагентів позивача трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності які базуються на підставі відомостей про нарахування заробітної плати застрахованим особам, оскільки відповідачем не надано жодних доказів проведення зустрічної звірки таких контрагентів та дослідження первинних документів, які б підтверджували реальний обсяг фізичного навантаження на працівників, реальну, а не ймовірну, кількість відпрацьованих ними робочих днів та не досліджено чи залучались підрядником додаткові трудові ресурси, в тому числі на підставі цивільно-правових договорів.

Суд не може вважати такий доказ беззаперечним фактом відсутності реального характеру господарських операцій, так як підприємства не було позбавлено права залучати працівників згідно цивільно-правових договорів, господарсько-правових договорів на виконання послуг, залучати працівників інших суб`єктів господарювання, тощо.

Суд звертає увагу на висловлену Верховним Судом правову позицію щодо врахування при розгляді судових справ посилань контролюючого органу на отриману в процесі перевірки податкову інформацію, а саме про те, що: збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі (постанови від 26.06.2018 р. у справі №К/9901/27855/18, від 19.06.2018 р. у справі №К/9901/3749/18, від 27.03.2018 р. у справі № 816/809/17).

У зв`язку з наведеним вище, суд зазначає, що інформація про контрагентів позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДФС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє. Як наслідок посилання відповідача на інформацію АІС "Податковий блок" суд не вважає достатніми доказами для висновку про нереальність здійсненних контрагентами позивача-постачальниками спірних господарських операцій.

Стосовно посилань відповідача на встановлення ознак "фіктивності" ТОВ "Плано", а також на відібрані пояснення осіб, надані на запити Харківського управління Офісу великих платників, суд зауважує наступне.

Підставами для таких висновків викладених в акті перевірки стали пояснення, відібрані в ході допитів, проведених працівниками податкової міліції. Позаяк відомостей при притягнення до кримінальної відповідальності співробітників спірних контрагентів та набрання законної сили вироками за результатами розгляду матеріалів таких кримінальних проваджень суду надано не було.

Суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Крім того, особливу увагу суд звертає на той факт, що відповідно до акту перевірки, за результатами аналізу взаємовідносин позивача з кожним окремим спірним контрагентом, встановлено непідтвердження факту подальшої реалізації спірними контрагентами виробів, придбаних у ПрАТ "Завод "Лтава", що не може ставитись у вину позивачеві та не підлягає його контролю. В даних висновках зазначено про не встановлення подальшого ланцюга реалізації продукції (виробів) придбаної контрагентами позивача та реалізованої контрагентам контрагентів позивача. Оскільки Актом перевірки був аналіз взаємовідносин позивача та його контрагентів, то твердження контролюючого органу в такому Акті перевірки про не встановлення подальшої реалізації продукції контрагентами позивача своїм подальшим контрагентам виходить за предмет здійснюваної перевірки та здійснено не в межах повноважень відповідача. Відтак, не здійснивши передбаченої чинним законодавством документальної перевірки діяльності контрагентів позивача із їхніми подальшими контрагентами та не прийнявши відповідних рішень по відношенню до контрагентів позивача по взаємовідносинах із їх подальшими контрагентами, відповідач безпідставно в Акті перевірки позивача зазначає про не встановлення подальшого ланцюга реалізації продукції придбаної та, відповідно, безпідставно донараховує позивачу податкові зобов`язання з податку на прибуток.

За таких обставин, оскільки в силу положень частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів, висновки відповідача про заниження витрат ПрАТ "завод "Лтава" за результатами відображення у податковому обліку господарських операцій з ТОВ "ПЛАНО", ТОВ "ЄВРОГУРУ", ТОВ "ГРЕЙТ-УЗ" та ТОВ "ТРЕЙД КОМЬЮНІТІ" суд визнає такими, що ґрунтуються на припущеннях, а тому відхиляються судом у якості належного обґрунтування правомірності спірного рішення. За відсутності належних доказів, що свідчили б про безтоварність здійснених господарських операцій, суд підтверджує правомірність формування позивачем витрат у спірній частині.

Отже, факти встановлені в рамках такого кримінального провадження можуть належним чином засвідчувати наявність певних обставин, тільки після набрання законної сили рішення суду за результатами розгляду відповідної кримінальної справи.

При цьому, акт перевірки не містить в собі інформації про існування вироку та/або ухвали про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили та якими б посадових осіб контрагентів позивача або безпосередньо посадових осіб ТОВ "ПЛАНО", ТОВ "ЄВРОГУРУ", ТОВ "ГРЕЙТ-УЗ" та ТОВ "ТРЕЙД КОМЬЮНІТІ", було визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 190, 205, 209, 212 КК України.

У відповідності до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, пункту 3 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.15 №727, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

При цьому, варто звернути увагу на те, що надані в ході судового розгляду додаткові пояснення та мотивування представників відповідача стосовно реалізації товарно-матеріальних цінностей невстановленим перевіркою особам, суд визнає безпідставними, зважаючи на належне та достатнє документальне оформлення спірних операцій, що підтверджено вище.

На думку суду відповідачем в акті перевірки надано помилкову та суперечливу оцінку вказаним вище операціям, оскільки при встановленні в акті перевірки порушення, зазначаючи про реалізацію невстановленим перевіркою особам як на підставу для фіксації порушення в частині заниження податку на прибуток підприємств, контролюючим органом при оцінці тих самих правовідносин у призмі нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість такі операції визначаються як належні, а податок на додану вартість - як такий, що задекларований та сплачений своєчасно та в повному обсязі (розділ 3.2 акту перевірки, а.с. 43, т.1/.

В той же час, в акті перевірки зафіксовано, зокрема, що вказані операції несуть формальний характер, що, як наслідок, здійснені для штучного формування податкового кредиту, з метою отримання податкової вигоди, у вигляді мінімізації сплати податку на додану вартість до бюджету.

Викладене є безпідставним та неналежним, зважаючи, що в межах досліджених в акті перевірки господарських операцій позивача ним здійснювалась реалізація власної продукції, отримувалися відповідні суми оплати за реалізований товар, було отримано дохід, сформовано податкові зобов`язання з ПДВ (до підстав та розміру яких у відповідача не має зауважень) та сформовано і задекларовано податкові зобов`язання з податку на прибуток і, як наслідок, сплачено позивачем відповідні податкові зобов`язання з ПДВ та податку на прибуток до бюджету.

В розрізі досліджених господарський операцій саме контрагенти позивача могли формувати податковий кредит. Однак, правомірність формування контрагентами позивача податкового кредиту та/або валових витрат не може бути підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на прибуток від операцій з реалізації ним продукції.

Суд наголошує, що в межах даного спору оцінюється виключно правомірність нарахування відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням саме податку на прибуток приватних підприємств в межах господарської діяльності ПрАТ "Завод Лтава" як продавця власної готової продукції, відтак висновки щодо штучного формування податкового кредиту, з метою отримання податкової вигоди, у вигляді мінімізації сплати податку на додану вартість до бюджету є недоречними.

Відповідач в акті перевірки дійшов до суперечливих та взаємовиключних висновків, які не можуть бути підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на прибуток виходячи також із наступного.

Перевіряючий в акті перевірки вказує про встановлення на підставі первинних документів (одним із реквізитів яких є назва та реквізити контрагента позивача (покупця продукції)) та підтвердження даними бухгалтерського обліку факту реалізації зазначеної продукції та одночасно перевіряючим зазначається про взаємовиключне твердження щодо реалізації цієї продукції невстановленим особам. З однієї сторони, відповідач визнає факт реалізації, з іншої - зазначає про не встановлення ним осіб з якими відбувався вказаний факт. Також, відповідачем визнається правомірність формування позивачем податкових зобов`язань з ПДВ та податку з доходів з цих операцій та зазначається взаємовиключне твердження про необхідність додаткового оподаткування коштів, які надійшли від встановлених контрагентів за реалізовану їм продукцію, яких "невстановлено" відповідачем у визнаній та підтвердженій операції з реалізації продукції /стр. 43, 46 акту перевірки/.

Фактично, вказані суперечливі твердження відповідача в акті перевірки є підставою для подвійного оподаткування доходу з операцій, які вже оприбутковані та оподатковані позивачем.

Крім того, твердження представників відповідача, які наданні у вигляді окремих письмових пояснень в обґрунтування правомірності прийнятого відповідачем рішення щодо отримання ПрАТ "Завод "Лтава" фінансової допомоги від вказаних вище контрагентів, які, в свою чергу, в межах проведення перевірки не досліджувались та в акті перевірки не відображено, суд вважає юридично неспроможними в силу положень абзацу другого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, де обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення позову.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення №3299 від 26.07.2019, позивачем було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 19210,00 грн. /а.с.3, т.1/.

Отже, враховуючи задоволення позову, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати, сплачені позивачем за подання цього позову.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Завод "Лтава" (вул. Раїси Кириченко,72, м. Полтава, 36002, ідентифікаційний код 14308479) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (вул. Благовіщенська, 30, м. Харків, 61052, ідентифікаційний код 39440996) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 08.05.2019 № 0000055007.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (вул. Благовіщенська, 30, м. Харків, 61052, ідентифікаційний код 39440996) на користь Приватного акціонерного товариства "Завод "Лтава" (вул. Раїси Кириченко,72, м. Полтава, 36002, ідентифікаційний код 14308479) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 19210 грн (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15 листопада 2019 року.

Суддя І.Г.Ясиновський