Рішення № 85675038, 15.11.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 листопада 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4497/19

Головуючий суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 16 жовтня 2019 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – відповідач, Білокуракинське ОУПФУ Луганської області) з такими вимогами:

1) визнати протиправними дії відповідача по відмові у призначені позивачу, пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

2) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 23 липня 2019 року по відмові у призначені позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

3) зобов`язати відповідача призначити позивачу, пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з моменту звернення до відповідача з 25.06.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначено, що позивач 25.06.2019 звернувся із заявою до відповідача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач зазначає, що на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсій на пільгових умовах позивачу виповнилося повних 45 років. До заяви від 25.06.2019 про призначення пенсії було додано копію трудової книжки НОМЕР_1 , копію диплому НОМЕР_2 № НОМЕР_3 від 29.06.1992, копію військового квитку УН НОМЕР_4 від 12.11.1992, оригінали та копії первинних документів.

Відповідачем 23.07.2019 прийнято рішення про відмову у призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах та одночасно надано відповідь у письмовому вигляді із роз`ясненням мотивів відмови.

З такою відмовою позивач не згоден оскільки вважає, що пільговий характер його роботи у період з 12.12.1994 по 31.12.1998 у повній мірі підтверджений записами у трудовій книжці та довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, тому має зараховуватися відповідачем до стажу роботи за Списком 1, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Позивач зазначає, що згідно з записами у трудовій книжці має 20 років 6 місяців 17 днів стажу робітника очисного вибою, що достатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою суду від 17.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (арк. спр. 1-2).

Від Білокуракинського ОУПФУ Луганської області 04 листопада 2019 року за вх. № 55031/2019 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 190-198).

ОСОБА_1 25 червня 2019 року звернувся до Управління із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах згідно з частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до якої додав: копію трудової книжки від 07.08.1992 серії НОМЕР_5 з дати заповнення; копію диплома від 29.06.1992 НОМЕР_6 ; копію військового квитка від 12.11.1992 НОМЕР_7 № 0538046; копії первинних документів.

За результатами розгляду та правової оцінки документів, період роботи починаючи з 01.01.1999 зараховано до пільгового та загального стажу для призначення пенсії на підставі даних по спец стажу згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу. Пільговий стаж роботи позивача складає 17 років 05 місяців 21 день.

У трудовій книжці ОСОБА_1 запис періоду роботи з 12.12.1994 по 31.12.1998 на шахті «Суходольска - Восточна» в якості учня гірничого з повним робочим днем на підземних роботах, на дільниці ШТ - 1 не відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, а саме підставою на прийняття, перевод та звільнення зазначено прийомну записку. Також, не має можливості зарахувати до загального стажу роботи період навчання в Середньому ПТУ - 113 с. Новосвітлівка Краснодонського району, оскільки в дипломі допущено помилку в році навчання.

Також, відповідачем зазначено, що згідно з розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» органи державної влади на території м. Донецьк Донецької області не здійснюють свої повноваження. Таким чином, у разі надання позивачем будь-яких документів для призначення (перерахунку) пенсій (довідка, що підтверджують стаж роботи, довідки, які уточнюють пільговий характер робіт за Списком № 1 завіренні первинні документи, тощо), виданих підприємствами, розташованими на непідконтрольній українській владі території, застосувати в роботу не буде законних підстав.

Таким чином, у відповідача відсутня можливість зарахувати періоди роботи з 12.12.1994 по 31.12.1998 до пільгового стажу, у зв`язку з відсутністю відомостей у трудовій книжці, що визначають право на пільгових умовах або за вислугу років, установлених для відповідної категорії працівників, та відсутністю необхідних документів для підтвердження спеціального трудового стажу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

З копій паспорту громадянина України (арк. спр. 61-63), картки фізичної особи – платника податків (арк. спр. 64), довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 65) встановлено такі дані про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Позивачем 25 червня 2019 року до Білокуракинського ОУПФУ Луганської області подано заяву про призначення пенсії (арк. спр. 72), до якої згідно з розпискою-повідомленням, серед іншого, додано такі документи: трудову книжку від 07.08.1992 серії БТ НОМЕР_9 97393555 (арк. спр. 28-31), військовий квиток від 12.11.1992 НОМЕР_10 (арк. спр. 27, 83), диплом про навчання від 29.06.1992 Д № 569231 (арк. спр. 82), документи про стаж, що визначені Порядком № 637, від 15.03.2017 № 20161 (арк. спр. 32), від 15.03.2017 № 2062 (арк. спр. 33-38), від 10.03.2017 № 1756 (арк. спр. 39-57), від 15.03.2017 № 281 (арк. спр. 58-60).

За наслідками розгляду заяви про призначення пенсії та доданих до неї документів Білокуракинським ОУПФУ Луганської області прийнято рішення від 23 липня 2019 року № 327 про відмову у призначенні пенсії (арк. спр. 173-174), про прийняття якого повідомлено позивача листом від 23 липня 2019 року № 3996/031-08 (арк. спр. 20-21).

Дослідженням змісту рішення встановлено, що в трудовій книжці ОСОБА_1 запис періоду роботи з 12.12.1994 по 31.12.1998 на шахті «Суходільська-Східна» в якості учня гірничого з повним робочим днем на підземних роботах на дільниці ШТ-1 не відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, а саме підставою на прийняття, переведення та звільнення вказано прийомну записку. Період з 12.12.1994 по 31.12.1998 не зарахований до загального та пільгового стажу роботи для призначення пенсії.

Також зарахувати період навчання в Середньому ПТУ - 113 с. Новосвітлівка Краснодонського району до загального стажу роботи немає можливості тому, що в дипломі допущено помилку в році навчання.

Період роботи починаючи з 01.01.1999 зараховано до пільгового та загального стажу для призначення пенсії на підставі даних по спец стажу згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу, який складає 17 років 05 місяців 21 день.

Враховуючи викладене, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що:

- заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);

- заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга);

- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 затверджено Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, до якого включені усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю) (пункт І Списків).

Згідно зі статтею 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок ведення трудових книжок працівників визначений Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція).

Пунктом 1.1 Інструкції визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства (пункт 1.5 Інструкції).

Пунктом 2.2 Інструкції визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Згідно з пунктом 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (пункт 2.4 Інструкції).

Пунктом 2.14 Інструкції визначено, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства.

Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».

Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Показники, зазначені у цих Списках обов`язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.

Якщо працівнику в період роботи надається новий розряд, тоді про це в установленому порядку робиться відповідний запис.

Робота за сумісництвом, яка оформлена в установленому порядку, в трудовій книжці зазначається окремим порядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом.

Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття на роботу.

Пунктом 4.1 Інструкції визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Згідно з пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів про призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі – Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі – Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що уточнююча довідка може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи трудовій книжці. При цьому, значення трудової книжки як основного документу, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

При цьому, оцінка рішенню відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, надається судом виключно виходячи зі змісту такого рішення.

Так, з рішення Білокуракинського ОУПФУ Луганської області про відмову у призначенні пенсії слідує, що час навчання позивача в Середньому ПТУ - 113 не зарахований до загального стажу роботи, оскільки в дипломі допущено помилку в році навчання.

Дослідженням записів у трудовій книжці позивача від 07.08.1992 серії НОМЕР_11 97393555 встановлено, що за номерами записів 1 та 2 у трудовій книжці зазначено, що у період з 01.09.1989 по 29.06.1992 позивач навчався в Новосвітлівському СПТУ № 113, підстава внесення запису диплом від 29.06.1992 (арк. спр. 28).

У свою чергу, оглядом диплом від 29.06.1992 НОМЕР_2 № НОМЕР_3 встановлено, що у ньому вказано про навчання позивачем в Новосвітлівському СПТУ - 113 у період з 01.09.1989 по 29.06.1992 (арк. спр. 82).

Також судом встановлено, що під час зазначення року вступу на навчання особою, яка заповнювала цей диплом, допущено помарку, а не помилку, як зазначає відповідач у рішенні про відмову у призначенні пенсії позивачу.

Зважаючи, що згідно з Порядком № 637 основним документом для зарахування часу навчання до трудового стажу для призначення пенсії є саме трудова книжка, підтвердження часу навчання відповідним дипломом вимагається тільки у разі відсутності таких записів у трудовій книжці, а також на те, що трудова книжка позивача містить відповідні записи, суд дійшов висновку, що Білокуракинське ОУПФУ Луганської області безпідставно відмовляє позивачу у зарахуванні часу навчання позивача в Новосвітлівському СПТУ – 113 у період з 01.09.1989 по 29.06.1992 до страхового стажу.

Що стосується відмови Білокуракинського ОУПФУ Луганської області у зарахуванні до страхового стажу та стажу роботи за Списком 1 періоду роботи позивача з 12.12.1994 по 31.12.1998 на шахті «Суходольська-Східна», суд зазначає таке.

Так, з рішення про відмову у призначенні пенсії слідує, що цей період не зарахований відповідачем через невідповідність записів у трудовій книжці позивача вимогам Інструкції.

Дослідженням записів у трудовій книжці позивача від 07.08.1992 серії БТ НОМЕР_9 97393555 (арк. спр. 28-29) встановлено, що за спірний період у ній наявні такі записи:

Шахта «Суходольська-Східна» виробничого об`єднання «Краснодонвугілля»

запис № 6: 12.12.1994 прийнятий учнем гірника з повним робочим днем на підземній роботі на дільниці ШТ-1, приймальна записка від 28.11.1994 № 660;

запис № 7: 27.01.1995 переведений гірником 3 розряду з повним робочим днем на підземній роботі на дільницю ШТ-1, перевідна записка від 27.01.1995 № 23;

запис № 8: 02.07.1996 переведений гірником очисного вибою 5 розряду з повним робочим днем на підземній роботі на дільницю № 4 з видобутку вугілля, перевідна записка від 01.07.1996 № 212;

запис № 9: 19.05.1999 звільнений за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням, наказ від 19.05.1999 № 167.

З описаного слідує, що записами у трудовій книжці позивача у повній мірі підтверджено, що у період з 12.12.1994 по 31.12.1998 позивач був зайнятий повний робочий день на підземних роботах, включених до списку робіт і професій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202.

Тобто, судом встановлено, що трудова книжка позивача містить всі записи, необхідні для включення періоду роботи позивача з 12.12.1994 по 31.12.1998 на шахті «Суходольська-Східна» виробничого об`єднення «Краснодонвугілля» до страхового та до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за частиною третьою статті 114 Закону № 1058-IV.

Більш того, на підтвердження правильності та достовірності записів у трудовій книжці від 07.08.1992 серії НОМЕР_5 позивачем відповідачу разом із заявою про призначення пенсії, серед іншого, надано:

копію записки про прийняття від 28.11.1994 № 660, яка стала підставою для внесення до трудової книжки запису № 6 про прийняття позивача на роботу (арк. спр. 84-85);

копію записки про переведення від 27.01.1995 № 23, яка стала підставою для внесення до трудової книжки запису № 7 (арк. спр. 88);

копію записки про переведення від 01.07.1996 № 212, яка стала підставою для внесення до трудової книжки запису № 8 (арк спр. 93);

копію наказу директора шахти «Суходольська-Східна» від 01.06.1999 № 167 про звільнення працівників, зокрема позивача з 19.05.1999 (арк. спр. 98-99).

З вищеописаного судом встановлено, що прийняття позивача на роботу та його переведення оформлені саме записками про прийняття (переведення), які й стали підставами для внесення відповідних записів до трудової книжки позивача.

У свою чергу, наведене спростовує твердження відповідача, що записи до трудової книжки позивача внесені з порушенням Інструкції.

Більш того, як вже вище вказано, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністров України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки» тягар відповідальності за порушення порядку ведення трудових книжок покладається на відповідальну посадову особу роботодавця, а не на працівника.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач безпідставно відмовляє позивачу у зарахуванні періоду роботи останнього на шахті «Суходольська-Східна» з 12.12.1994 по 31.12.1998 до страхового та пільгового стажу, що дає право на призначення позивачу пенсії згідно з частиною третьою статті 114 Закону № 1058-IV.

Крім того, судом встановлено, що позивачем на підтвердження записів у трудовій книжці також надано довідки ПрАТ «Краснодонвугілля» від 15 березня 2017 року № № 2061, 2062 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній разом з первинною документацію, на підставі якої видано ці довідки.

Оглядом довідок від 15 березня 2017 року № № 2061, 2062 встановлено, що вони відповідають вимогам Порядку № 637.

Однак, з невідомих суду причин (у рішенні про відмову у призначення пенсії відсутні такі обставини) відповідачем зазначені довідки та документи, що стали підставою для їх видачі, проігноровані.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що місцезнаходженням ПрАТ «Краснодонвугілля» є контрольована українською владою територія та у разі існування будь-яких сумнівів відповідач, використовуючи надані Порядком № 22-1 та Законом № 1058-IV повноваження, може звернутися до ПрАТ «Краснодонвугілля» за дооформленням, виданих цим товариством документів.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач під час обчислення страхового та пільгового стажу позивача та прийнятті рішення щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах мав враховувати інформацію, наявну у довідках, яка у повній мірі узгоджується із записами у трудовій книжці позивача та первинною документацією, що стала підставою для оформлення цих довідок.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення не дотримав вимог Закону № 1058-IV, Закону № 1788-ХІІ та Порядку № 22-1 щодо прийняття рішення органом, що призначає пенсію, на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих позивачем документів, відповідно, й про невідповідність рішення відповідача принципам обґрунтованості та добросовісності рішення суб`єкта владних повноважень, дотримання яких перевіряється адміністративним судом відповідно до вимог пунктів 3, 5 частини другої статті 2 КАС України, що є підставою для скасування такого рішення.

Відповідно, вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 23 липня 2019 року № 327 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача по відмові у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV, суд зазначає таке.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття відповідачем рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, а не з діями (бездіяльністю), вчиненими останнім з метою виконання своїх функцій та повноважень, суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 23 липня 2019 року № 327.

Самі по собі дії (бездіяльність) відповідача не тягнуть для позивача настання будь-яких негативних наслідків, відповідно, такий спосіб захисту, як визнання їх протиправними, жодним чином не сприятиме відновленню прав позивача. Тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї вимоги позивача.

Що стосується вимоги щодо зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV, суд зазначає таке.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов до висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Закону № 1058-IV, з урахуванням висновку суду.

Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв`язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію позивачу, висловлено Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72694515).

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн як за одну вимогу немайнового характеру, що підтверджено квитанцією про сплату від 15.10.2019 № 21 (арк. спр. 3).

Разом з тим, з позовної заяви слідує, що позивачем заявлено декілька вимог немайнового характеру, які є пов`язаними між собою.

Відповідно, задоволення хоча б однієї вимоги немайнового характеру має наслідком стягнення судового збору у розмірі 768,40 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (місцезнаходження: 92200, Луганська область, селище міського типу Білокуракине, вулиця Історична, будинок 81, код за ЄДРПОУ 41246789) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 23 липня 2019 року № 327 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25 червня 2019 року про призначення/перерахунок пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні вимог про визнання протиправними дій, призначити пенсію відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова