Рішення № 85674996, 11.11.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

11 листопада 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4346/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Ірметової О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Попової Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2019 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області, у якій позивач просила суд:

- визнати рішення Головного Управління Державної фіскальної служби України у Луганській області від 24.07.2019 № 0012325406 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, а саме штраф у розмірі 167,35 грн за період з 22.07.2014 до 22.07.2019, штраф у розмірі 761,03 грн. за період з 21.01.2015 до 22.07.2019, пені у розмірі 8851,99 грн, загалом 9 780,37 грн - протиправним;

- скасувати рішення Головного Управління Державної служби України у Луганській області від 24.07.2019 № 0012325406 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, а саме штраф у розмірі 167,35 грн за період з 22.07.2014 до 22.07.2019, штраф у розмірі 761,03 грн. за період з 21.01.2015 до 22.07.2019, пені у розмірі 8 851,99 грн, загалом 9 780,37 грн.;

- зобов`язати Головного Управління Державної фіскальної служби країни у Луганській області повернути безпідставно стягнуті за рішенням Головного Управління Державної служби України у Луганській області від 24.07.2019 № 0012325406 кошти в розмірі 1800 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачка 05 травня 2015 року припинила свою підприємницьку діяльність відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Але, 12 липня 2019 року отримала повідомлення з Управління Пенсійного Фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, в якому зазначено, що станом на 01.07.2019 за нею обліковується заборгованість зі сплати страхових внесків, включаючи штрафні санкції та пеню у розмірі 0,00 грн та зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі- ЄСВ) у розмірі 5477 грн. 33 коп. При цьому позивач зазначає, що ДФС України у Луганській області не надсилало та позивачка не отримувала рішень або повідомлень щодо наявності заборгованості зі сплати ЄСВ, хоча, відповідно до Податкового Кодексу України орган, що адмініструє нарахування та сплату ЄСВ є ДФС. Позивачка сплатила суму заборгованості, що зазначена в листі Пенсійного фонду у розмірі 5477 грн. 33 коп., що підтверджується квитанцією АТ КБ Приватбанк (Станично-Луганське відділення), датованою 22.07.2019. Але, ДФС України у Луганській області (далі - відповідач) виніс рішення від 24.07.2019 № 0012325406 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. В рішенні відповідачем зазначено, що ним нараховано до сплати:

- штраф у розмірі 167,35 грн за період з 22.07.2014 до 22.07.2019;

- штраф у розмірі 761,03 грн. за період з 21.01.2015 до 22.07.2019;

- пені у розмірі 8 851,99 грн.

Загалом сплатити суму 9780,37 грн. В рішенні, також, зазначено, що позивачка зобов`язана сплатити заборгованість протягом 10 календарних днів з дня отримання зазначеного рішення.

На виконання зазначеного рішення позивачкою сплачено пеню у розмірі 1800 грн.

З посиланням на пункт 94 Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Позивач вважає, що відповідач порушив чинне законодавство України, винесенням Рішенням та таке Рішення порушує її права, свободи та інтереси.

Ухвалою суду від 04 жовтня 2019 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28 жовтня 2019 року (а.с. 1-2).

28 жовтня 2019 року судове засідання перенесено на 11.11.2019 (а.с. 29).

04 листопада 2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 33-35), в якому зазначено, що ОСОБА_1 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 06.10.2009 по 05.05.2015.

Згідно даних ІС «Податковий блок» ІКП станом на 21.07.2019 ОСОБА_1 мала заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 5477,33 грн. 22.07.2019 ОСОБА_1 сплатила заборгованість з єдиного внеску в сумі 5477,33 грн, в результаті чого ГУ ДФС у Луганській області було прийнято рішення від 24.07.2019 №0012325406 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 9780,37 грн, а саме: штрафної санкції – 928,38 грн. та пені – 8851,99 грн.

Також відповідач зазначив, що підставою та необхідною передумовою для звільнення платника єдиного внеску від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», є наявність поданої ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку заяви про таке звільнення.

Станом на теперішній час позивач не надав до органу доходів і зборів за основним місцем обліку відповідну заяву про звільнення від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464 та сертифікат Торгово-промислової палати України про настання форс-мажорних обставин.

Щодо вимоги про повернення коштів сплачених як єдиний внесок за рішенням ГУ ДФС у Луганській області відповідач зазначив, що така вимога не підлягає задоволенню, у зв`язку з тим, що відсутні правові підстави для її виконання, так, як жодною нормою законодавства щодо єдиного внеску не визначено повернення фактично сплачених коштів, які добровільно сплачені платником та які не можуть вважатися надмірно або помилково сплаченими.

На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач в судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, розгляд справи просила проводити без її участі (а.с. 25).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, розгляд справи просив проводити без його участі (а.с. 58).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 06.10.2009 зареєстрована як фізична особа-підприємець Станично-Луганським районним управлінням юстиції за №23760000000002144, 05.05.2015 підприємницьку діяльність позивачем припинено за власним рішенням, але не знято з обліку, що підтверджується ідентифікаційними даними позивача та повідомленням про проведення державної реєстрації припинення (а.с. 10, 36).

Листом Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області №5432/04-21 від 12 липня 2019 року повідомлено, що станом на 01.07.2019 за позивачем обліковується заборгованість зі сплати страхових внесків, включаючи штрафні санкції та пеню у розмірі 0,00 грн та зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 5477,33 грн (а.с. 8).

22 липня 2019 року ОСОБА_1 було сплачено зазначену заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 5477,33 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.1416593802.1 від 22.07.2019 (а.с. 11).

24 липня 2019 року Головним управлінням ДФС у Луганській області було винесено рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 167,35 грн за період з 22.07.2014 по 22.07.2019 та у розмірі 761,03 грн за період з 21.01.2015 по 22.07.2019, крім того нараховано пеню у розмірі 8851,99 грн, загальний розмір штрафу складає 9780,37 грн (а.с. 9, 37).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10 частини першої статті 1 Закону № 2464).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2464).

Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (абзац перший частини п`ятої);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (абзац перший частини сьомої);

- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзаци перший, третій частини восьмої);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (абзац перший частини дванадцятої).

Згідно із частиною третьою статті 25 Закону №2464, суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Абзацом першим частини четвертої статті 25 Закону № 2464 передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац п`ятий частини четвертої статті 25 Закону № 2464).

Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону №2464, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладає штраф.

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” (далі – Закон № 1669).

Зокрема, підпунктом 8 пункту 4 ст. 11 Закону № 1669 розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3, в наступному 9-4, такого змісту: “Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Стаття 25 Закону № 2464-VІ регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Частиною одинадцятою цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (у редакції Закону до 01 січня 2015 року - 10 відсотків).

Суд зазначає, що саме факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону № 2464-VІ.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 є діючим на теперішній час, зміни безпосередньо до Закону № 2464 щодо виключення (або викладення в новій редакції) цієї норми не вносились.

На час виникнення спірних правовідносин позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону № 1669.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” (втратив чинність), від 02 грудня 2015р. № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України” до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено смт Станиця Луганська (Станично-Луганська селищна рада).

Судом встановлено, що у спірному періоді позивач був платником єдиного внеску, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, а отже є суб`єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення п. 9-4 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464.

З аналізу зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства слідує, що для звільнення платників єдиного внеску від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції згідно з положеннями пункту 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 достатньо лише факту перебування відповідного платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

При цьому, суд зауважує, що платники єдиного внеску звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції без встановлення додаткових умов, зокрема, отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України. Отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України є додатковою умовою звільнення від відповідальності для інших зобов`язань.

Таким чином, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

30.03.2018 Президент України підписав Указ “Про затвердження рішення РНБО “Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей” №116/2018, яким вводиться в дію рішення РНБО про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що станом на дату розгляду справи по суті Указу Президентом України про завершення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей не приймалось, а вказаний вище нормативно-правовий акт лише змінив формат її проведення.

Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на статтю 25 Закону № 2464-VI, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки, як вже вищевказано, позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов`язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює застосування штрафних санкцій за такий період.

За таких обставин, судом встановлено, що рішення Головного управління ДФС у Луганській області № 0012325406 від 24.07.2019 є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, 23.08.2019 позивачем на виконання спірного рішення було частково сплачено заборгованість з єдиного внеску у розмірі 1800,00 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.1446041319.1 від 23.08.2019 (а.с. 12).

Відповідно до частини 13 статті 9 Закону №2464-VI суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 5 Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів визначено, що повернення коштів здійснюється у випадках:

1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719;

2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719;

3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету;

4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.

Повернення Коштів здійснюється на підставі заяви Платника про таке повернення.

У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, Заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено Кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.

У випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів за місцем обліку помилково сплачених Коштів у довільній формі із зазначенням суми та напряму повернення.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 припинила свою підприємницьку діяльність, що підтверджується повідомленням №111 від 05.05.2015 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (а.с.10).

Таким чином, сплачені позивачем кошти з єдиного внеску у розмірі 1800,00 грн не може бути зараховано в рахунок майбутніх платежів, оскільки позивачем припинено підприємницьку діяльність.

Отже, у Головного управління ДФС у Луганській області виник обов`язок щодо повернення сплачених ОСОБА_1 коштів в розмірі 1800,00 грн.

Враховуючи вищенаведене оскільки позивачем помилково сплачено на виконання рішення ГУ ДФС у Луганській області №0012325406 від 24.07.2019, яке визнано судом незаконним та таким, що підлягає скасуванню, суму єдиного внеску у розмірі 1800,00 грн, такі кошти підлягають поверненню за відповідною заявою позивача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн (а.с. 3).

З огляду на те, що позовні вимоги позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, задоволено, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління ДФС у Луганській області судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача у сумі 768,40 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Луганській області №0012325406 від 24.07.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 9780,37 грн (дев`ять тисяч сімсот вісімдесят гривень 37 коп.).

Зобов`язати Головне управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код: 39591445, місцезнаходження: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, будинок 72) повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) сплачені на виконання рішення Головного управління ДФС у Луганській області №0012325406 від 24.07.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску кошти у розмірі 1800,00 грн (одна тисяча вісімсот гривень 00 коп.).

Стягнути з Головного управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код: 39591445, місцезнаходження: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, будинок 72) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 15 листопада 2019 року.

Суддя О.В. Ірметова