Рішення № 85674789, 31.10.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 жовтня 2019 року (о 16 год. 19 хв.)Справа № 280/3488/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Сонгулія О.В., представника позивача: адвоката Федорова М.Д., представника відповідача: Грищенка С.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Будинок «Дунаєвецький арматурний завод» (69006, м.Запоріжжя, вул.Північне Шосе, буд.69-Б, код ЄДРПОУ 36535168)

до Одеської митниці ДФС (65078, м.Одеса, вул.Гайдара, буд.21-А; код ЄДРПОУ 39441717)

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Дунаєвецький арматурний завод» (далі – позивач, ТОВ «ТБ «Дунаєвецький арматурний завод») до Одеської митниці ДФС (далі – відповідач, Митниця), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA500010/2019/000023/2 від 01.04.2019.

Крім того, просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ТОВ «ТБ «Дунаєвецький арматурний завод» понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1921,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8490,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивачем надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені розбіжності є безпідставними.

Ухвалою суду від 23.07.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 12.08.2019.

Ухвалою суду від 12.08.2019 відкладено підготовче судове засідання на 12.09.2019.

15.08.2019 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.№33858), в якому висловлює свою незгоду з заявленими позовними вимогами з тих підстав, що для здійснення митного оформлення імпортованого товару позивачем було надано документи, які містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари. Додатково поданими документами не було усунуто зазначені невідповідності, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за заявленою декларантом ціною. Окремо заявляє про не співмірність заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 09.09.2019 задоволено заяву представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з Одеським окружним адміністративним судом.

Ухвалою суду від 12.09.2019 продовжено підготовче провадження на 30 днів, підготовче судове засідання відкладено на 02.10.2019.

24.09.2019 позивачем подано відповідь на відзив (вх.№39528), у якій підтримано раніше висловлені доводи та аргументи, додатково зазначено про протиправність використання інформації щодо раніше визнаних митним органом митних вартостей за митними деклараціями, на які посилається відповідач в оскаржуваному рішенні, з огляду на невідповідність одиниці виміру порівнюваного товару, а саме: ціна товару, імпортованого позивачем, формувалась з розрахунку за одиницю товару, в той час як ціна товару у застосованих Митницею митних деклараціях розраховувалась на вагу за 1 кг товару.

01.10.2019 відповідачем подано заперечення (вх.40660), в яких зазначені раніше викладені у відзиві на позовну заяву аргументи.

Ухвалою суду від 02.10.2019 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 24.10.2019.

Під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги. Просив їх задовольнити.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.10.2019 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 31.10.2019.

У відкрите судове засіданні 31.10.2019 представник позивача не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, подав клопотання, у якому просив розглянути справу без його участі, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача не заперечував проти розгляду справи без участі представника позивача, проти задоволення позовних вимог заперечив, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У відкритому судовому засіданні 31.10.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані до матеріалів справи письмові докази, встановив такі обставини.

Між позивачем та компанією Wenzhou Kelanrui Trade Co., Ltd, Китай, укладено контракт №KLR1812 від 06.12.2018 (далі-Контракт), предметом якого є поставка деталей трубопроводу партіями на умовах CIF порт «Odessa», Україна, відповідно до правил Інкотермс 2010.

На виконання умов Контракту позивачем імпортовано на митну територію України товар, а саме клапани запірні, які застосовуються в трубопроводах, енергопостачанні та нафтохімічній промисловості: засувка з чавуну 30ч6бр PN10 з номінальним тиском 1,0 МПа (DN60mm - 100 шт.; DN80mm - 100 шт.; DN 100mm - 100 шт.; DN 150mm - 50 шт.) та затвор з чавуну поворотний дисковий PN16 з номінальним тиском 1,6 МПа (DN40mm - 20 шт.); клапани запірні, сталеві, які застосовуються в трубопроводах, енергопостачанні та нафтохімічній промисловості: засувка сталева 30С41нж PN16 з номінальним тиском 1,6 МПа (DN100mm - 100 шт.; DN150mm - 50 шт.; DN200mm - 20 шт.; DN250mm - 20 шт.); клапани зворотні, які застосовуються в трубопроводах, енергопостачанні та нафтохімічній промисловості: клапани зворотні між фланцеві з чавуну PN16 з номінальним тиском 1.6 МПа (DN50mm - 200 шт.; DN65mm - 200 шт.; DN80mm – 300 шт.; DN100mm - 100 шт.; DN125mm - 100 шт.; DN 150mm - 150 шт.; DN200mm- 10 шт.; DN250mm - 10 шт.).

Для здійснення митного оформлення товару 29.03.2019 позивач подав до митниці митну декларацію UA500010/2019/007633, відповідно до якої заявлена митна вартість імпортованих товарів за ціною договору (перший метод визначення митної вартості).

Разом з митною декларацією позивачем для оформлення товару надано пакет документів, а саме:

- Контракт (а.с.18-24);

- специфікація № 1 від 06.12.2018 до Контракту на суму 54 922,50 доларів США (а.с.25-26);

- комерційну пропозицію від 06.12.2018 (а.с.31);

- проформу-інвойс Wenzhou Kelanrui Trade Co., Ltd, Китай № 20181206 від 06.12.2018 (а.с.29);

- пакувальний лист від 06.12.2018 (а.с.43-44);

- прайс-листи виробника (а.с.135);

- технічні описи товарів (35-39);

- заяву на купівлю іноземної валюти № 3 від 26.12.2018 (а.с.12);

- платіжне доручення в іноземній валюті № 7 від 27.12.2018 на суму 13474,41 доларів США (а.с.13);

- заяву на купівлю іноземної валюти № 1 від 24.01.2019 (а.с.14);

- платіжне доручення № 1 в іноземній валюті від 25.01.2019 на суму 21969 доларів США (а.с.15);

- заяву на купівлю іноземної валюти № 2 від 12.02.2019 (а.с.16);

- платіжне доручення № 2 в іноземній валюті від 13.02.2019 на суму 16479,09 доларів США (а.с.17);

- копію митної декларації країни відправлення з перекладом (а.с.40-41);

- калькуляцію від 16.01.2019 (123-124);

- страховий поліс (47);

- коносамент від 03.02.2019 (а.с.27-28);

- сертифікат походження товару (а.с.48);

- висновок Запорізької торгово-промислової палати про вартісні характеристики товарів (а.с.49-50);

- наряд № 29654 від 26.03.2019 (а.с.66);

- повідомлення про готовність товарів до відправлення від 21.01.2019 (а.с.33);

- повідомлення про відправлення товарів від 25.01.2019 (а.с.34).

Під час здійснення митного контролю товарів за митною декларацією №UА500010/2019/007633 від 29.03.2019 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.

За результатами перевірки поданих позивачем до митного оформлення документів на підставі ч.3 ст.53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару, а саме:

1) у наданій до митного оформлення калькуляції від 16.01.2019 зазначені заводські ціни по позиціям, митне оформлення яких здійснюється, значно вище ніж ціни зазначені у комерційному інвойсі від 06.12.2018 №20181206 та заявлена декларантом митна вартість, тобто виробник товару продає свій товар за цінами нижче, ніж потрібно на виробництво товару та працює собі у збиток;

2) ціни, зазначенні у наданому до митного контролю прайс - листі б/н від 06.12.2018 зазначені на умовах FOB (у митній декларації заявлено CIF) та значно вище ніж зазначені у комерційному інвойсі та заявлена декларантом митна вартість, при цьому повністю співпадають з калькуляцією виробника на виготовлення б/н 16.01.18.;

3) товаро-супровідні документи містять суттєві розбіжності з поданою митною декларацією, а саме копія декларації країни відправлення від 31.01.2019 №020220190000084400 не відповідає поданій митній декларації щодо кодів товару;

4) наданий до митного контролю висновок Запорізької ТПП від 15.03.2019 № ОИ- 4607 не містить жодного посилання на ресурс з якого береться інформація експертом. При цьому сам виробник товару у калькуляції на виготовлення б/н 16.01.2019 заявляє мінімальну ціну вищу ніж заявляє декларант у митний декларації та визначає експерт з загадкових джерел інформації.

У зв`язку із встановленням розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, Митниця направила електронне повідомлення декларанту із зазначенням про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та про необхідність протягом 10 календарних днів подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) актуальні висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На виконання вимог митного органу 29.03.2019 позивач додатково надав:

- бухгалтерські довідки (а.с.52-54);

- оборотно-сальдову відомість по рахунку 632 (а.с.55);

- пояснення від 29.03.2019, в якому повідомлено про помилкове надання прайс-листів та калькуляції щодо іншої поставки (а.с.71);

- прайс-листи від 01.12.2018 та калькуляцію від16.01.2019 (а.с.67-70.

За результатами розгляду додатково поданих документів Митниця дійшла висновку про не підтвердження позивачем заявленої митної вартості та винесла рішення про коригування митної вартості товарів №UA500010/2019/000023/2 від 01.04.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500010/2019/00109 від 01.04.2019.

Не погодившись з рішеннями про коригування митної вартості товару, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України (тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.1 ст.257 Митного кодексу України Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Згідно ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках. Даний висновок базується на положеннях основного принципу, закріпленого у ст. VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито або аналогічного товару.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст.53 Митного кодексу України митний орган має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких зазначений у частині 2 цієї статті. Проте, наявність розбіжностей є суб`єктивною думкою працівників митного органу та може бути спростована в ході судового розгляду.

Крім того, повноваження щодо здійснення контролю заявленої митної вартості товару мають здійснюватись митним органом у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих за переліком ч.2 ст.53 Митного кодексу України документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Крім того, відповідно до ч. 3 ст.53 Митного кодексу України право витребувати додаткові документи виникає у митного органу лише у випадку, якщо недоліки, неточності та розбіжності маються саме у документах, перелік яких визначений ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

Під час судового розгляду судом встановлено, що відповідачем виявлено розбіжності, які полягали у невідповідності ціни товару у прайс-листах та калькуляції у порівнянні з даними інвойсу.

Разом з тим, суд звертає увагу, що прайс-листи та калькуляція не є документами, що підтверджують заявлену митну вартість товару у відповідності до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, а тому розбіжності у таких документах не можуть слугувати підставою для витребування додаткових документів у декларанта у відповідності до ч.3 даної статті.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач усунув виявлені Митницею розбіжності, надавши відповідні пояснення, прайс-листи та калькуляцію, зміст яких відповідає даним інвойсу.

Також суд зазначає, що сторони, укладаючи контракт, мають право діяти на власний розсуд та власний ризик, та укладати контракт на будь-яких умовах, що не суперечать вимогам чинного законодавства, а отже посилання відповідача на розбіжності щодо умов поставки, які зазначені в прайс-листі (FOB), та узгоджені за Контрактом (CIF), жодним чином не перешкоджають митному органу перевірити митну вартість імпортованого товару, оскільки відповідно до контракту сторони досягли згоди про поставку товару саме на умовах CIF, про що свідчать документи, які надавались митному органу під час здійснення митного оформлення товару.

Щодо незгоди відповідача зі змістом висновку Запорізької ТПП від 15.03.2019 № ОИ- 4607, суд також звертає увагу, що даний документ не є документом, що підтверджує заявлену митну вартість товару у відповідності до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, а тому незгода митного органу з його змістом не може бути підставою для витребування додаткових документів у декларанта у відповідності до ч.3 даної статті.

Щодо невідповідності коду товару, який був зазначений позивачем у митній декларації, і коду товару в декларації країни виробника, суду зазначає про необґрунтованість таких посилань митного органу, оскільки ані в оскаржуваному рішенні, ані під час судового розгляду відповідачем не ставилась під сумнів правильність визначення позивачем коду імпортованого товару за УКТ ЗЕД.

Суд зазначає, що сама по собі розбіжність між кодом товару за УКТ ЗЕД, заявленим в митній декларації, та відповідним кодом товару за товаро-супровідними документами виробника, не може мати вплив на правильність визначення митної вартості імпортованого товару, за умови, якщо визначений декларантом код товару є вірним.

В межах розгляду даної справи суду не надано доказів того, що митним органом не був визнаний заявлений позивачем код товару за УКТ ЗЕД, також не надано доказів прийняття Митницею рішення про визначення коду товару.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що при здійсненні митного оформлення імпортованого товару позивачем у відповідності до ч.2 ст.53 Митного кодексу України надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, а виявлені розбіжності не стосувались обов`язкових документів, визначених ч.2 ст.53 Митного кодексу України, не могли бути підставою для витребування додаткових документів та не перешкоджали митному органу перевірити заявлену позивачем митну вартість.

Згідно зі ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що митний орган дійшов висновку про неможливість застосування першого методу митної вартості товару, зокрема: «вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Враховуючи вимоги ч.2 ст.64 Митного кодексу України використана наявна у Митниці інформація щодо раніше визначених митних вартостей за другорядними методами на підставі митних декларацій: по товару № 1 - МД № UА500010/2019/007400 від 28.03.2019 року - 3,72 дол. США за кг нетто, по товару № 2 - МД № UА112080/2019/004832 від 08.02.2019 року - 3,71 дол. США за кг нетто, по товару № 3 - МД № UА500010/2019/000992 від 17.01.2019 року - 3,72 дол. США за кг нетто.

Разом з тим, суд вважає недоцільним використання митним органом вказаних митних декларацій, оскільки за даними деклараціями одиницею вимірювання товару визначено вагу: ціна вказана за кг продукції, у той час як ціна імпортованого позивачем товару визначена за штуку. Також відмінними є умови поставки: позивач імпортував товар на умовах CIF Одеса, однак за МД № UА500010/2019/007400 від 28.03.2019 року визначено умови поставки FOB Китай, за МД № UА500010/2019/000992 від 17.01.2019 року визначено умови поставки CPT Одеса.

Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.

При розгляді справи суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, а відтак воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1 921,00 грн.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1921,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС.

Крім цього, позивачем в позовній заяві заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 490,00 грн.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заявив клопотання про зменшення витрат на професійну правничу. В обґрунтування клопотання зазначає, що представником позивача не надано доказів відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, отриманих від «ТОВ «ТБ «Дунаєвецький арматурний завод», зокрема доказів ведення Книги обліку доходів та витрат. Також, не надано інформацію про конкретні дії або документи вчинені/складені на виконання договору, вартість кожної з виконаних адвокатом робіт або складених документів, час витрачених адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих послуг. Крім того, зазначає, що позов має немайновий характер, а тому розмір витрат на професійну правничу допомогу не обумовлений ціною позову. Підсумовуючи викладене, вказує, що гонорар адвокату Черкашину І.І. за надану правову допомогу у сумі 8490,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для позивача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співмірності.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 4 ст.134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).

Відповідно до положень ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 8490,00 грн. В обґрунтування заявленої вимоги до суду надано:

- договір про надання правничої допомоги №28/01/19 від 28.01.2019 (далі - Договір);

- засвідчену належним чином копію платіжного доручення №385 від 10.07.2019.

Згідно пункту 2.1 Договору виконавець (адвокат Черкашин І.І.) бере на себе обов`язок надавати замовнику («ТОВ «ТБ «Дунаєвецький арматурний завод») юридичні послуги з питання юридичного супроводу судового процесу з Одеська митниця Державної фіскальної служби України (щодо оскарження рішення про коригування митної вартості товарів №UA500010/2019/000023/2 від 01.04.2019). Виконавець, зокрема представляє інтереси замовника у судових органах, складає позовні заяви, претензії та інші процесуальні документи тощо.

Як зазначено у пункті 4.1 Договору, за надання юридичних послуг за цим Договором замовник зобов`язаний сплатити виконавцю винагороду у розмірі 8490,00 грн. за ведення судової справи до винесення судом постанови у справі.

Досліджуючи надані представником позивача документи, суд встановив, що Договором передбачено надання правової допомоги у справі щодо оскарження рішення про коригування митної вартості товарів №UA500010/2019/000023/2 від 01.04.2019, яке було предметом розгляду в даній справі, надане платіжне доручення містить посилання на Договір, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що надані суду письмові докази доводять факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в даній адміністративній справі, а саме: сплата винагороди адвоката.

При цьому, суд зазначає, що клопотання відповідача містить посилання на те, що витрати адвоката не є співмірними з обсягом наданих ним послуг та виконаних робіт, однак всупереч ч.7 ст.134 КАС України не наведено жодних доказів не співмірності зазначених витрат у розмірі 8490,00 грн. Фактично позиція відповідача зводиться до незгоди з розміром гонорару адвоката.

Суд зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у відносини, які виникають між адвокатом та його клієнтом.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Судом встановлено, що в межах даної справи №280/3488/19 позивачу надавалась професійна правнича допомога адвокатом Черкашиним І.І. щодо складання та оформлення позовної заяви з додатками до неї, відповіді на відзив.

Крім того, хибними є доводи представник позивача проте, що в даній справі заявлено позовні вимоги немайнового характеру, оскільки відповідно до оскаржуваного рішення позивачем були понесені додаткові майнові витрати зі сплати податків, зборів та митних платежів у зв`язку з коригуванням заявленої митної вартості товару.

Таким чином, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді, в сумі 8490,00 грн. є обґрунтованими, доведеними та співмірними по відношенню до складності справи та наданих послуг.

Посилання представника відповідача на те, що позивачем не надано докази ведення Книги обліку доходів та витрат суд вважає безпідставними, оскільки предметом спірних правовідносин є фактичне понесення витрат на правову допомогу та їх відшкодування відповідною стороною у справі. Облік отриманих доходів адвокатом та в подальшому його оподаткування не є предметом спору.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.10.2018 №569/17904/17 (провадження №К/9901/52416/18).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Підсумовуючи викладене, та враховуючи те, що судом встановлено факт понесення витрат на правничу допомогу та обґрунтованість розміру вказаних витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8490,00 грн.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500010/2019/000023/2 від 01 квітня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Будинок «Дунаєвецький арматурний завод» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.), та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8490,00 грн (вісім тисяч чотириста дев`яносто гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Будинок «Дунаєвецький арматурний завод», місцезнаходження: 69006, м.Запоріжжя, вул.Північне Шосе, буд.69-Б, код ЄДРПОУ 36535168.

Відповідач - Одеська митниця ДФС, місцезнаходження: 65078, м.Одеса, вул.Гайдара, буд.21-А; код ЄДРПОУ 39441717.

Повне судове рішення складено 13.11.2019.

Суддя М.О. Семененко