Рішення № 85674741, 25.10.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 жовтня 2019 року Справа № 280/4054/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба термінового кредитування» (вул. Незалежної України, буд. 39-А, оф. 27, м. Запоріжжя, 69037, код ЄДРПОУ 38415356)

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (вул. Б. Грінченка, буд. 3, м. Київ 1, 01001, код ЄДРПОУ 38062828)

про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба термінового кредитування» (далі - позивач) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову НКФП від 19 квітня 2019 року № /568/15-3/9-П.

Ухвалою судді від 27 серпня 2019 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, а перше судове засідання призначено на 24 вересня 2019 року.

Ухвалою суду від 24 вересня 2019 року розгляд справи відкладено до 23 жовтня 2019 року.

Позов обґрунтовано тим, що Вимога НКФП від 15 березня 2019 року № 1545/15-8 була направлена на адресу позивача з перевищенням повноважень, з втручанням в господарську діяльність та містить протиправну вимогу про розкриття персональних даних фізичних осіб, що робить її виконання неможливим. Таким чином, оскаржена Постанова НКФП винесена з порушенням приписів чинного законодавства, що регламентує порядок застосування штрафних санкцій за порушення учасниками ринків фінансових послуг правил діяльності, зокрема, при винесенні оскарженої постанови порушені права позивача на участь у розгляді справи про правопорушення. Крім того, постанова винесена без врахування фактичних обставин справи, за відсутності складу правопорушення та з перевищенням повноважень НКФП. Вказує, що порушення приписів законодавства відповідачем призвело до винесення необґрунтованого та протиправного рішення про застосування штрафних санкцій, внаслідок чого для Товариства створена реальна загроза безпідставного їх стягнення.

23 жовтня 2019 року до суду представником позивача подано клопотання про розгляд без їх участі. Просить суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача до суду не прибув, однак 20 вересня 2019 року до суду надіслав відзив (вх. №39198), відповідно до якого зазначає, що направлена Вимога Відповідача про необхідність подання до Нацкомфінпослуг інформації та копій документів свідчить про виконання Відповідачем функцій регулятора шляхом проведення аналізу дотримання позивачем процедури укладення кредитних договорів з фізичними особами за уникнення в майбутньому порушень прав споживачів ринку фінансових послуг. Враховуючи викладене, необхідність подання до Нацкомфінпослуг інформації та копій документів жодним чином не порушує прав Товариства та встановлення обов`язку надання інформації та документів. Таким чином постанова НКФП від 19 квітня 2019 року № /568/15-3/9-П є такою що не підлягає та такою що винесена на підставі та у межах вимог Закону України.

У відзиві просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з частиною 4 статті 243 КАС судове рішення, постановлене у письмовому проваджені, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

За правилами частини 1 статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлює Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" № 2664-III від 12 липня 2001 року.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених частиною 1 статті 21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо ринку банківських послуг та діяльності з переказу коштів - Національним банком України; щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів (деривативів) - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Указом Президента України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг" від 23 листопада 2011 року №1070/2011 на виконання Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Згідно пунктів 1, 2 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України. Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством. Нацкомфінпослуг у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Повноваження національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг визначені статті 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Так, згідно з пунктами 10, 12 частини 1 статті 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції: у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення; надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов`язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів.

Статтею 39 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 40 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу, зокрема, накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 41 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг "Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації - у розмірі від 100 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 2, 3 статті 41 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" встановлено, що рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про застосування штрафних санкцій може бути оскаржено в суді. Штрафи, накладені національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, стягуються у судовому порядку.

Відповідно частини 1 статті 42 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" штрафи, передбачені статтею 41 цього Закону, накладаються Головою, іншими членами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а також уповноваженими комісією посадовими особами після розгляду матеріалів, що засвідчують факт правопорушення.

Частиною 2 статті 42 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено, що про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 41 цього Закону, уповноваженою особою, яка його виявила, складається акт, який разом з поясненнями керівника, іншої відповідальної посадової особи чи фізичної особи - підприємця та документами, що стосуються справи, протягом трьох днів надсилається посадовій особі, яка має право накладати штраф.

Згідно частини 6 статті 42 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" посадові особи національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, визначені у частині першій цієї статті, приймають рішення про накладення штрафу протягом 30 днів після надходження документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті. Рішення про накладення штрафу оформляється постановою, що надсилається учаснику ринків фінансових послуг.

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 20 листопада 2012 №2319, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за №2112/22424, відповідно до пунктів 1, 10 частини першої статті 28, статей 39 - 42 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", підпунктів 4, 40 пункту 4, пункту 13 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року N 1070, затверджено Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги (надалі - Положення № 2319).

Відповідно до пункту 1.1 Положення № 2319 це Положення розроблене відповідно до Законів України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", “Про страхування", “Про кредитні спілки", “Про недержавне пенсійне забезпечення", інших законів та Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1070, з метою встановлення порядку та умов застосування заходів впливу за порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - заходи впливу), та забезпечення захисту прав споживачів фінансових послуг. Це Положення визначає порядок провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - справи про правопорушення), механізм прийняття рішень Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг) про застосування заходів впливу та їх оскарження.

Відповідно до приписів пункту 1.2. Положення №2319 особа - учасник ринку фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг); уповноважені особи Нацкомфінпослуг - Голова Нацкомфінпослуг, керівники самостійних структурних підрозділів або особи, які їх заміщують, за напрямами здійснення нагляду за окремими ринками фінансових послуг.

Приписами пункту 1.5 Положення №2319 визначено, що дані та інформація про ознаки порушення законодавства про фінансові послуги може міститися, зокрема, в матеріалах, отриманих на письмову вимогу Нацкомфінпослуг про надання необхідних документів та інформації.

Посадова особа Нацкомфінпослуг при виявленні порушення законодавства про фінансові послуги, за яке застосовується захід впливу, складає акт про правопорушення (пункт 1.11 Положення № 2319).

Належним чином оформлені акт про правопорушення, рішення Нацкомфінпослуг або уповноваженої особи Нацкомфінпослуг про результати розгляду справи про правопорушення вважається надісланим особі, якщо їх надіслано поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі під підпис (пункт 1.12 Положення № 2319).

Згідно з підпунктом 3 пункту 2.1 Положення № 2319 Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу: накладати штрафи в розмірах, передбачених статтею 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Рішення про накладення штрафної санкції (штрафу) на особу за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, приймається у вигляді постанови уповноваженої особи Нацкомфінпослуг.

Розгляд справ про правопорушення та застосування заходу впливу, передбаченого підпунктом 3 пункту 2.1 розділу II цього Положення, належить до повноважень Голови Нацкомфінпослуг або керівників самостійних структурних підрозділів або осіб, які їх заміщують, за напрямами здійснення нагляду за окремими ринками фінансових послуг (пункт 3.2 Положення № 2319).

За приписами пунктів 4.1, 4.3 Положення № 2319 провадження у справі про правопорушення є обов`язковою передумовою застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1 - 9 пункту 2.1 розділу II цього Положення.

Днем початку провадження у справі про правопорушення є дата складання посадовою особою Нацкомфінпослуг акта про правопорушення.

Акт про правопорушення складається та підписується в двох примірниках не пізніше 15 робочих днів з дати виявлення порушення законодавства про фінансові послуги.

Відповідно до абзацу другого пункту 4.5 Положення № 2319 постанова про накладення штрафних санкцій, передбачених статтею 41 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", приймається уповноваженою особою Нацкомфінпослуг протягом 30 календарних днів після отримання нею акта про правопорушення та документів, які стосуються справи про правопорушення.

Пунктом 4.9. Положення № 2319 визначено, що примірник акта про правопорушення надсилається особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі під підпис не пізніше п`яти днів з дати його складання з повідомленням про дату, час та місце розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до пункту 4.12 Положення № 2319 уповноважена особа Нацкомфінпослуг при підготовці справи про правопорушення, за яке передбачено застосування заходу впливу, визначеного підпунктом 3 пункту 2.1 розділу II цього Положення, до розгляду повинна, серед іншого, перевірити своєчасність повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи про правопорушення.

Пунктом 4.13 Положення №2319 визначено, що уповноважена особа Нацкомфінпослуг вирішує питання, передбачені у пункті 4.12 цього розділу, визначає дату, час та місце розгляду справи про правопорушення, про що повідомляється особа рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати розгляду справи про правопорушення або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі під підпис.

Керівник або уповноважений представник особи при розгляді справи про правопорушення має право: знайомитися з усіма матеріалами, які є у справі про правопорушення; бути присутнім при розгляді справи про правопорушення; надавати пояснення (у тому числі письмові), заявляти клопотання по суті виявленого порушення /пункт 4.14 Положення № 2319/.

При цьому, згідно з пунктом 4.15. Положення №2319 відсутність керівника або уповноваженого представника особи в разі якщо про дату, час та місце розгляду справи про правопорушення він був повідомлений згідно з вимогами пунктів 4.11 та 4.13 цього розділу, не може бути підставою для відкладення розгляду справи про правопорушення.

Рішення про застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1 - 3, 6 - 9 пункту 2.1 розділу ІІ цього Положення, набирають чинності з дня їх винесення Нацкомфінпослуг.4.24. Особа може оскаржити рішення про застосування заходу впливу у встановленому законодавством порядку.

Рішення про результати розгляду справи про правопорушення надсилається особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення за її місцезнаходженням або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі під підпис не пізніше п`яти робочих днів з дня його прийняття. Рішення Нацкомфінпослуг про застосування заходу впливу, передбаченого підпунктом 3 пункту 2.1 розділу ІІ цього Положення, може бути оскаржене особою до Нацкомфінпослуг як колегіального органу або до суду, а рішення Нацкомфінпослуг про застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1, 2, 4 - 9 пункту 2.1 розділу ІІ цього Положення, - до суду.

З аналізу викладених норм вбачається, що учасники ринків фінансових послуг повинні виконувати вимоги Нацкомфінпослуг та своєчасно і у повному обсязі надавати витребувані останньою інформацію та документи, інакше до них в установленому порядку можуть бути застосовані заходи впливу, зокрема штрафи. А відповідач, за наявності правопорушення скласти відповідний акт, направити його на адресу учасника ранків фінансових послуг та повідомити останнього про дату, час та місце розгляду справи. Пересвідчитись про належне повідомлення щодо розгляду.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем на адресу Нацкомфінпослуг надана відповідь на вимогу № 223/568/15-3/9-П із використанням сервісу “Електронна канцелярія”, яка була зареєстрована 4 квітня 2019 року за вх. №3818/ФК.

Відповідачем також до суду не надано доказів, які б свідчили про те, що позивачу направлено акт щодо встановленого порушення та повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, а також надання права особі на подачу та розгляд її заперечень на акт перевірки.

Недотримання зазначених процесуальних вимог нівелює право особи, яка притягається до відповідальності, на захист її прав та інтересів в адміністративному досудовому порядку та зумовлює незаконність рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 19 квітня 2019 року № 223/568/15-3/9-П, прийнята відповідачем не у спосіб, що передбачений законодавством України, та без урахування права особи на участь в процесі прийняття цього рішення, що з огляду на приписи частини 2 статті 19 Конституції України та пунктів 1, 9 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є безумовною підставою для визнання її протиправною та скасування.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних вимог з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина 1 статті 132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 1921 грн. 00 коп.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба термінового кредитування» (вул. Незалежної України, буд. 39-А, оф. 27, м. Запоріжжя, 69037, код ЄДРПОУ 38415356) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (вул. Б. Грінченка, буд. 3, м. Київ 1, 01001, код ЄДРПОУ 38062828) про скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 19 квітня 2019 року №223/568/15-3/9-П.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба термінового кредитування» (вул. Незалежної України, буд. 39-А, оф. 27, м. Запоріжжя, 69037, код ЄДРПОУ 38415356) за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (вул. Б. Грінченка, буд. 3, м. Київ 1, 01001, код ЄДРПОУ 38062828) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 1921 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 25 жовтня 2019 року.

Суддя Д.В. Татаринов