Ухвала суду № 85674717, 12.11.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 рокум. Ужгород№ 260/1472/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Олійник В.В.

за участі представників

позивача: Романюк О.П. (ордер ЗР № 73928 від 10.10.2019 року)

відповідача: Марканич В.М. (довіреність від 12.09.2019 року № 25479/07.01)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання призначити пенсію, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 листопада 2019 року проголошено вступну та резолютивну частину ухвали. Ухвала в повному обсязі складена 15 листопада 2019 року.

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким просить визнати протиправними дії Тячівського об`єднаного управління ПФУ Закарпатської області щодо відмови у призначенні пенсії по віку ОСОБА_1 та скасувати вкладку до протоколу № 32 від 05.03.2018 року "Про відмову у призначенні пенсії по віку згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешк. АДРЕСА_1 із-за відсутності необхідного 15-ти річного стажу роботи; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з часу досягнення ним пенсійного віку та дати подачі заяви про призначення пенсії до Пенсійного фонду, а саме з 14.12.2017 року.

Ухвалою судді від 21.10.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 12.11.2019 року.

В судовому засіданні 12.11.2019 року представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, визначених п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, у зв`язку з пропуском встановленого законом строку звернення із позовом до адміністративного суду.

Заява обгрунтована тим, що ОСОБА_1 звернувся до Тячівського об`єднаного управління ПФУ Закарпатської області із заявою про призначення пенсії по віку 14.12.2017 року, що підтверджується підписом останнього на заяві, а 12.03.2018 року ОСОБА_1 наручно тримав вкладку до протоколу № 32 від 05.03.2018 року про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного 15-ти річного стажу роботи, відтак, про можливе порушення своїх прав, ОСОБА_1 дізнався 12.03.2018 року (після отримання копії вкладки до протоколу № 32 від 05.03.2018 року), тобто, 12.09.2018 року минув шестимісячний строк для звернення до суду. Разом з тим, позивач звернувся до суду із позовом 10.10.2019 року, та ним не надано жодних доказів існування будь-яких об`єктивних та непереборних обставин, які б перешкоджали, або унеможливлювали його звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів щодо оскарження вкладки до протоколу № 32 від 05.03.208 року.

В судовому засіданні, представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав, яка вмотивована наступним.

Як вбачається із даної заяви, щодо пропуску строку звернення до суду просить врахувати, що 14.12.2017 року звернувся до Тячівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою про призначення пенсії згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та на підтвердження страхового стажу надав визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 наступні документи: трудову книжку серія НОМЕР_1 від 02.01.1987 року, паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, документи про місце проживання (реєстрації) особи, військовий квиток, диплом про навчання.

Після надання всіх необхідних документів, Тячівське об`єднане управління для додаткового підтвердження стажу роботи направило в організації, в яких працював позивач, запити про стаж та заробіток.

05.03.2018 року за № 32 відповідачем прийнято рішення, яким відмовлено в призначенні позивачу пенсії по віку згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із-за відсутності необхідного 15-ти річного стажу роботи.

В той же час, позивачу було роз`яснено, що при надходженні додаткових підтверджуючих відповідей на запити пенсійного фонду, відповідачем буде повідомлено та викликано для повторної подачі заяви про призначення пенсії, що і було зроблено Тячівським об`єднаним управлінням, а саме: після отримання відповідей, 24.04.2019 року позивачем вдруге подано заяву про призначення пенсії.

Але, із незрозумілих підстав, Тячівським об`єднаним управлінням знову було відмовлено у призначенні позивачу пенсії по віку за тих же підстав, як і в попередньому зверненні, а саме: те, що період роботи в ТОВ "Гурмант" враховувати до стажу роботи немає підстави, так як в трудовій книжці відсутній наказ про звільнення. А період роботи в ТОВ "Ласточка" згідно трудової книжки звільнений 30.11.2010 року, а в довідці даній Головним управлінням Пенсійного фонду РФ вказано ліквідацію 15.10.20009 року.

Вважає, що невпорядкованість трудової документації, відсутність інших відомостей не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення трудових книжок та бухгалтерських документів на підприємстві, їх зберігання, а тому це не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист.

З огляду на викладене та враховуючи що трудова книжка містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу.

Вищезазначені аргументи дають підстави позивачу винести клопотання перед судом про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Розглянувши заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, з урахуванням наведених у заяві представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду підстав, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд в постанові від 20 грудня 2018 року у справі № 504/1937/16-а (№ К/9901/34220/18) зазначив, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Згідно зі статтею 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи. Матеріали справи не містять клопотань від позивача щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду та не наведено аргументів, що такий не пропущено. Відсутні такі посилання і в касаційній скарзі. Колегія суддів касаційного суду вважає, що будь-які об`єктивні чи суб`єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси. Пенсія є періодичним платежем, про зупинення її виплати позивач знав, а тому в разі незгоди, мав право звернутися до суду. З огляду на наведене, з урахуванням часу звернення позивача з позовом до суду (16 червня 2016 року), позовні вимоги за період з 1 червня 2015 року по 15 грудня 2015 року, включно, підлягають залишенню без розгляду (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78771322).

Тобто, отримавши 12.03.2018 року вкладку до протоколу про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного 15-ти річного стажу роботи № 32 від 05.03.2018 року, позивач саме з цієї дати був обізнаний про порушення своїх прав і з саме з цієї дати розпочинається перебіг шестимісячного строку звернення до суду.

Як зазначив Верховний Суд у своїй ухвалі від 15.02.2018 по справі № 800/499/17, строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов`язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов`язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.

Чинне законодавство також обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судових захист і доступ до правосуддя.

При цьому, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява №3236/03, п. 41, від 03.04.2008).

Як вже зазначалось вище, практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Девеер проти Бельгії").

У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" від 25.01.2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Суд вважає, що заявником не наведено доказів, які б підтверджували наявність будь-яких об`єктивних чи суб`єктивних обставин, що позбавляли заявника можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку з цим суд зазначає, що з матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 пропущено шестимісячний строк звернення до суду, а також, позивачем не надано належного обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Частиною 3 ст. 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнанні судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.

2. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним рішення та зобов`язання призначити пенсію - залишити без розгляду.

3. Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд у встановлений ст. 295 КАС України п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.

Суддя С.І. Рейті