Рішення № 85674634, 04.11.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 року м.Житомир справа № 240/6140/19

категорія 111030600

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

секретар судового засідання Бондаренко Д.А.,

за участю: представника позивача Вернидуба Д.В.,

представника відповідача - Луценка Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства "Зарічанське лісове господарство" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь - рішеннь,

встановив:

Державне підприємство "Зарічанське лісове господарство" (далі - ДП "Зарічанське лісове господарство") звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 01.02.2019 за №000181401 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 343334,00 грн, в тому числі 274667,00 грн за податковими зобов`язаннями, 68667,00 грн - штрафних санкцій;

- податкове повідомлення-рішення від 01.02.2019 за №0001881401 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 125643,00 грн, в тому числі 100514,00 грн за податковими зобов`язаннями, 25129,00 грн - штрафних санкцій;

- податкове повідомлення-рішення від 01.02.2019 за №0001901306 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 6755,30 грн, в тому числі 3618,90 грн за податковими зобов`язаннями, 2261,25 грн - штрафних санкцій, 875,15 грн пені;

- податкове повідомлення-рішення від 01.02.2019 за №0001921306 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на загальну суму 510,00 грн штрафних санкцій;

- податкове повідомлення-рішення від 01.02.2019 за №0001911306 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 517,65 грн, в тому числі 305,85 грн за податковими зобов`язаннями, 188,45 грн штрафних санкцій, 76,35 грн пені;

- рішення №0001931306 від 01.02.2019 про застосування штрафних санкцій, за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за жовтень 2015 року про застосування штрафу в розмірі 170,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що за результатами виїзної документальної позапланової перевірки позивача контролюючим органом складено акт від 19.12.2018 на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій. Позивач вважає неправомірним донарахування податкових зобов`язань та застосування штрафних санкцій, оскільки висновки контролюючого органу не узгоджуються з вимогами законодавства, без врахування первинних документів, ґрунтуються на припущеннях осіб, які проводили перевірку, без підтвердження належними доказами, а тому просив позов задовольнити.

Ухвалою судді від 23.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, яка буде розглядатися за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача в судових засіданнях позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.156-160 т.1).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів справи, за результатами документальної планової виїзної перевірки ДП "Зарічанське лісове господарство", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2015 по 30.09.2018 та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2011 по 30.09.2018 контролюючим органом складено акт від 19.12.2018 № 1497/06-30-14-01/36548884 (а.с.22-84 т.1).

У 4 розділі акта перевірки визначено наступні порушення податкового законодавства, допущені ДП "Зарічанське лісове господарство":

- п.44.1, п.44.2 ст.44, п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст.3, ст.4 та ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку №16 "Витрати", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 286367 грн, в тому числі по періодах: 2015 рік - 2788 грн; 2016 рік - 132187 грн; 1 кв. 2018 року - 11700 грн; 1 півріччя 2018 року - 87228 грн; 3 кв. 2018 року - 151392 грн;

- ст.29 Бюджетного кодексу України, Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138 "Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями", в результаті чого занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до держаного бюджету на загальну суму 965708 грн, в тому числі по періодах: ІІ кв. 2015 року - 1238 грн; ІV кв. 2015 року - 667 грн; ІІ кв. 2016 року - 6962 грн; ІІІ кв. 2016 року - 12353 грн; ІV кв. 2016 року - 432323 грн; І кв. 2018 року - 39975 грн; ІІ кв. 2018 року - 255929 грн; ІІІ кв. 2018 року - 216261 грн;

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.5 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 100514 грн, в тому числі: вересень 2016 року - 9742 грн; жовтень 2016 року - 11042 грн; листопад 2016 року - 53433 грн; грудень 2016 року - 9771 грн; квітень 2017 року - 6565 грн; червень 2017 року - 4637 грн; вересень 2018 року - 5324 грн;

- п.201.10 ст.201 ПК України щодо порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкової накладної в ЄРПН, виписаної 08.08.2018 та зареєстрованої 19.09.2018;

- п.46.1 ст.46, п.51.1, ст.51, пп. "б" п.176.2, ст.176 ПК України та пп.3.2, пп.3.3 пп.3.4, пп.3.5 п.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015;

- податковим агентом допущено помилки при відображенні реєстраційних номерів облікової картки платників податків в розрахунках Ф. № 1 ДФ за І -III квартали 2015 та І- IV квартали 2017, І-III квартали 2018 року;

- податковому агенту потрібно подати уточнюючі податкові розрахунки Ф. № 1 - ДФ з врахуванням вищевказаного порушення за відповідні періоди;

- пп.164.1.1, пп.164.1.2, п.164.1 ст.164, пп.165.1.22 п.165.1 ст.165, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 , пп."а" п.176.2 ст.176 ПК України, а саме за результатами перевірки донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 4313,70 грн на нараховані та виплачені кошти працівникам у вигляді допомоги на поховання;

- п.161 підрозділу 10 розділу XX "Інші перехідні положення", пп.164.1.1, пп. 164.1.2, п.164.1, ст.164, пп.165.1.22 п.165.1 ст.165, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, пп."а" п.176.2 ст.176 ПК України, а саме за результатами перевірки донараховано військового збору в сумі 363,75 грн за нараховану та виплачену допомогу працівникам на поховання;

- п.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме: несвоєчасне подання звітності з єдиного внеску за червень 2016 року. Граничний термін подання якого встановлено 20.07.2016, подано 21.07.2016.

За результатами виявлених порушень, контролюючим органом 01 лютого 2019 року прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 01.02.2019 за №0001871401 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 343334,00 грн, в тому числі 274667,00 грн за податковими зобов`язаннями, 68667,00 грн - штрафних санкцій (а.с.104 т.1);

- податкове повідомлення-рішення від 01.02.2019 за №0001881401 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 125643,00 грн, в тому числі 100514,00 грн за податковими зобов`язаннями, 25129,00 грн штрафних санкцій (а.с.102 т.1);

- податкове повідомлення-рішення від 01.02.2019 за №0001901306 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 6755,30 грн, в тому числі 3618,90 грн за податковими зобов`язаннями, 2261,25 грн штрафних санкцій, 875,15 грн пені (а.с.94 т.1);

- податкове повідомлення-рішення від 01.02.2019 за №0001921306 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на загальну суму 510,00 грн штрафних санкцій (а.с.106 т.1);

- податкове повідомлення-рішення від 01.02.2019 за №0001911306 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 570,65 грн, в тому числі 305,85 грн за податковими зобов`язаннями, 188,45 грн штрафних санкцій, 76,35 грн пені (а.с.99 т.1);

- рішення №0001931306 від 01.02.2019 про застосування штрафних санкцій, за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за жовтень 2015 року про застосування штрафу в розмірі 170,00 грн (а.с.92 т.1).

Позивач у позовній заяві посилається на те, що оскаржував вказані рішення до ДФС України в адміністративному порядку.

Рішенням ДФС України від 03.04.2019 №15707/6/99-99-11-05-02-25 залишено без розгляду скаргу позивача в частині оскарження рішення про застування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №0001931306 від 01.02.2019 (а.с.86 т.1).

Рішенням ДФС України від 04.04.2019 №15781/6199-99-11-04-01-25 скаргу ДП "Зарічанське лісове господарство" від 28.02.2019 №72 на податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 01.02.2019 №0001871401, №0001881401, №0001901306, №0001921306, №0001911306 залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку на оскарження (а.с.88 т.1).

Вважаючи рішення контролюючого органу протиправними та прийнятими в порушення норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За визначенням підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Підпунктом 16.1.2. пункту 16.1. статті 16 ПК України визначено обов`язок платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.02.2019 №0001881401 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій, № 000181401 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток та штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В пункті 44.2. статті 44 ПК України зазначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.2. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Системний аналіз змісту вищенаведених норм ПК України свідчить про те, що в податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.

За змістом п.п.134.1.1. п.134.1. ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є, зокрема прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV господарська операція визначена як дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, право платника податків на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів виключно у разі фактичного здійснення платником податків господарської операції.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв`язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а тому не можуть бути підставою для врахування фінансових показників господарської операції в податковому обліку платника. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При цьому, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Як видно з копії акту перевірки, перевіркою повноти декларування платником податків показників рядка 02 Декларацій "Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" встановлено заниження даного показника в сумі 1582649 грн, в тому числі: 2015 рік - 15491 грн; 2016 рік - 734370 грн; 3 квартили 2018 - 832788 грн.

В порушення вимог п.44.1, п.44.2 ст.44, п.134.1 ст.134 ПК України, ст. ст.3-4, 9 Закону україни "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку № 16 "Витрати" підприємством завищено собівартість реалізованої прордукції (товарів, робіт, послуг), які відображені в рядку 2050 "Звіту про фінансові результати" на загальну суму 316503 грн., а саме: за 2015 рік в сумі 15491 грн, так, як до бухгалтерських проведень Дт рахунків 231, 234 Кт рахунку 631 було включено вартість транспортних послуг, наданих ФОП ОСОБА_1 ; за 2016 рік в сумі 85237 грн, так, як до бухгалтерських проведень Дт рахунків 231, 232, 234 Кт рахунку 631 було включено вартість транспортних послуг, наданих ФОП ОСОБА_1 на суму 54875 грн та до бухгалтерських проведень Дт рахунків 231, 232 рахунку 631 було включено вартість транспортних послуг, наданих ФОП ОСОБА_2 на суму 30362 грн (а.с.37-38 т.1).

На підтвердження реальності господарських операцій щодо перевезення пиломатеріалів до матеріалів справи позивачем надано копії договору про надання транспортних послуг, укладеного між ДП "Житомирський військовий лісгосп" (правонаступником якого є позивач) та ФОП Бобовським Б.В. від 26.03.2015 №171 (а.с.174 т.1), акти здачі-прийняття до договору про надання транспортних послуг від 26.03.2015 №171 - від 28.05.2015, 26.06.2015, 30.06.2015, 24.11.2015, 30.12.2015 (а.с.175, 180, 185, 187, 193 т.1) та товарно-транспортні накладні від 19, 21, 27-28 травня 2015 року (а.с.194-198 т.1), від 5, 21, 24, 26, 30 червня 2015 року (а.с.186, 188-192 т.1), від 11, 18, 24 листопада 2015 року (а.с.181-184 т.1), від 1, 3, 4, 17 грудня 2015 року (а.с.176-179 т.1); договору про надання транспортних послуг, укладеного між ДП "Житомирський військовий лісгосп" та ФОП Бобовським Б.В. від 01.04.2016 №74/1 (а.с.199 т.1), акти здачі-прийняття до договору про надання транспортних послуг від 19.05.2016, 23.05.2016, 30.06.2016, 25.07.2016, 31.08.2016, 30.09.2016, 27.10.2016, 30.11.2016, від 27.12.2016 (а.с.200, 205, 211, 215, 219, 222, 226,229, 233, 240 т.1), та товаро-транспортні накладні від 4-6, 10, 19-20, 23 травня 2016 року (а.с.234-239 т.1) від 7-8, 15 червня 2016 року (а.с.230-232 т.1), від 5, 11-12, 15, 19, 25 липня 2016 (а.с.201-204 т.1), від 12 серпня 2016 року (а.с.227 т.1) від 26 вересня 2016 року (а.с.223-225 т.1), від 27, жовтня 2016 року (а.с.220-221 т.1), 4, 18, 29 листопада 2016 року (а.с.216-218 т.1), від 1-2, 6, 9, 14, 19-22, 26 грудня 2016 року (а.с.206-210, 212-214 т.1).

Як видно зі змісту копій вказаних договорів позивач доручив, а ФОП ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання надати транспортні послуги, які включають в себе погрузку, розгрузку та перевезення лісопродукції в порядку та на умовах визначених цими договорами, об`єм та кількість наданих послуг вказується в акті виконаних робіт (а.с.174, 199 т.1).

Під час перевірки контролюючим органом було досліджені вказані договори, акти здачі-прийняття до договору про надання транспортних послуг, товаро-транспортні накладні та платіжні документи. Згідно товарно-транспортних накладних встановлено, що водієм є ОСОБА_3 , проте згідно поданої звітності у ФОП ОСОБА_1 відсутні наймані працівники (а.с.38-39 т.1).

Як встановлено судом, у товаро-транспортних накладних водієм, крім ФОП ОСОБА_1 , зазначений ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - ТТН від 18, 29 листопада, 6, 9, 14 грудня 2016, проте як видно з поданих податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за 2015-2016 роки наймані працівники у нього відсутні (а.с.161-162, 206, 210, 212, 216-217 т.1).

Крім того, згідно з результатами аналітичного пошуку ТЗ по "НАІС ДДАІ" МВС України встановлено, що у власності ФОП ОСОБА_1 з транспортних засобів перебуває лише легковий автомобіль, проте в товаро-транспортних накладних зазначено, що транспортні послуги надавалися ФОП ОСОБА_1 вантажними автомобілями Зіл-131, д.н. НОМЕР_1 та Урал 4320, д.н. НОМЕР_2 (а.с.163, 176-179, 181-184, 186, 188-192, 194-198, 201-204, 206-210, 212-214, 216-218, 220-221, 223-225, 227, 230-232, 234-239, 241 т.1).

31 жовтня 2016 було укладено договір між ДП "Житомирський військовий лісгосп" та ФОП ОСОБА_2 про надання транспортних послуг за №159, згідно якого позивач доручив, а ФОП ОСОБА_2 взяла на себе зобов`язання надати транспортні послуги, які включають в себе погрузку, розгрузку та перевезення лісопродукції в порядку та на умовах визначених цими договорами, об`єм та кількість наданих послуг вказується в акті виконаних робіт (а.с.242 т.1).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії актів здачі-прийняття робіт від 30.11.2016 (а.с.243 т.1, а.с.8 т.2) та товаро-транспортні накладні від 1-2, 4, 7-9, 15-16, 21, 24, 28 листопада 2016 (а.с.244-250 т.1, 1-7, 9-11 т.2).

В акті перевірки контролюючим органом зазначено, що згідно наданих документів встановлено, що фактично надані послуги надавались іншими особами-підприємцями та юридичними особами (а.с.40 т.1).

Суд погоджуються з таким висновком перевіряючих, так, як видно зі змісту наданих позивачем товаро-транспортних накладних перевізником зазначені ПП ОСОБА_7 Граніт, ФОП ОСОБА_8 , ФОП Мартинчук І.М., ТОВ Петер Транс, а не ФОП ОСОБА_2 , яка є стороною і виконавцем договору від 31 жовтня 2016 №159 (а.с.244-250 т.1, 1-7, 9-11 т.2).

Крім того, зі змісту податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за 2016 рік також встановлено факт відсутність найманих працівників (а.с.164 т.1).

Вищевказані докази на підтвердження реальності господарських операцій між позивачеми та ФОП Бобовським та ФОП ОСОБА_2 суд оцінює критично, з огляду на встановлені обставини.

Суд вважає, що протягом 2015-2016 років ФОП Бобовський та ФОП ОСОБА_2 , не маючи найманих працівників, необхідної техніки та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для надання послуг за зазначеними договорами, не змогли б виконати за об`єми робіт, які вказані в актах власними силами, а тому суд надає перевагу доказам відповідача про недоведеність реальності господарських операцій вказаних підприємців з позивачем.

Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ "Пром Гарант Плюс" суд встановив наступне.

Перевіряючими встановлено, що відповідно до автоматизованої підсистеми "Перегляд результатів автоматизованого співставлення зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України" ІС "Податковий блок" підсистеми "Результатів автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України" зафіксовано завищення податкового кредиту за період 2016 рік по контагенту ТОВ "Пром Гарант Плюс" та не підтверджено фактичне отримання позивачем відповідної кількості дизпалива та бензину А-92 від ТОВ "Пром Гарант Плюс" на підставі наданих видаткових накладних.

На підставі аналізу інформації ІС "Податковий блок" перевіркою встановлено, що дані розбіжності виникли внаслідок неподання ІС "Податковий блок" Декларації з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2016 року до Лівобережної ОДПІ у м. Дніпрі Дніпропетровської області (а.с.41 т.1).

Однак до матеріалів справи відповідачем надано витяги "ІС"Податковий блок" з яких встановлено, що ТОВ "Пром Гарант Плюс" не подавались декларації з податку на додану вартість у вказаний період (а.с.165-165а т.1).

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій до матеріалів справи надано копію договору №0045/0054 від 26.09.2016, укладеного між ТОВ "Пром Гарант Плюс" та ДП "Житомирський військовий лісгосп" щодо поставки пального згідно видаткових накладних. Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 (а.с.173 т.1).

Позивачем надано податкові накладні з приводу постачання ТОВ "Пром Гарант Плюс" пального від 27.09.2016 №54, від 31.10.2016 №218, від 17.11.2016 №143, від 26.12.2016 №192 (а.с.108, 110, 112, 114 т.1)

На підтвердження факту реєстрації таких накладних позивачем до матеріалів справи надано копії квитанцій про прийняття документів (а.с.109, 111, 113, 115 т.1).

Крім того до матеріалів справи надано видаткові накладні на придбання пального від 28.09.2016 № 0045/0000084, від 31.10.2016 № 0045/0000430, від 28.11.2016 № 0045/0000726, від 28.12.2016 № 0045/0001039 (а.с.169-172 т.1).

Відповідно до п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.

Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Тобто, законодавством чітко визначено можливість розрахунку за придбані у роздріб нафтопродукти і з використанням талонів, платіжних карток та смарт-карток (паливних карток).

В ході проведення перевірки позивачем не надано документи, що підтверджують фактичне отримання паливно-мастильних матеріалів від ТОВ "Пром Гарант Плюс" згідно договору, а саме чеків та заправочних відомостей.

Інформаційний чек, в якому зазначаються дата та час обслуговування, марка, кількість відпущеного товару, підтверджує фактично отримане пальне та засвідчує реальність здійсненої господарської операції. В свою чергу, надані позивачем податкові та видаткові накладні ніяким чином не підтверджують товарність таких відносин, а лише вказують на їх декларування.

Крім того, підприємством не надано підтверджуючих документів на що саме списувалося використане пальне (на яку техніку, автомобілі, машини, механізми тощо), яким чином та ким саме проводилася заправка пальним.

Відтак, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що позивачем не надано належних документів, які підтверджують факт реального отримання пального у спірний період від контрагента ТОВ "Пром Гарант Плюс".

Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом ФОП ОСОБА_9 . суд встановив наступне.

Перевіряючими встановлено, що позивачем завищено адміністративні витрати підприємства, які відображені в рядку 2130 "Звіту про фінансові результати" на загальну суму 832788 грн (а.с.41 т.1)

Так, згідно Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року №92 первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів.

Позивачем до матеріалів справи надано копії договорів підряду на виконання робіт з ремонту нежитлового приміщення Будівлі (інвентарний № 1031118/40 за адресою: АДРЕСА_1 Чуднівська,120) з ФОП ОСОБА_9 від 10.04.2018 №41, від 17.04.2018 №42, від 03.05.2018 №43, від 14.05.2018 №45, від 12.06.2018 №50, від 19.07.2018 №56/55 (а.с.12-14, 33-35, 50-52, 73-75, 87-89, 103-105 т.2).

До наведених договорів надано копії дефектних актів, договори щодо ціни виконаних робіт, зведені кошторисні розрахунки, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт (а.с.15-32, 36-49, 53-72, 76-86, 90-102, 106-122).

Зі змісту вказаних документів встановлено, що ФОП ОСОБА_9 було виконано роботи, а саме: улаштування дрібних покриттів із листової оцинкованої сталі, установлення опорних кутиків, штукатурення стін по сітці, ремонт цегляної кладки, установлення дерев`яного стояка, улаштування покрівель рулонних з матеріалів, що наплавляються, розбирання покриттів покрівлі з рулонних матеріалів, розбирання кам`яної кладки простих стін із цегли, розбирання цегляних перегородок, розбирання площадок, улаштування покрівель рулонних з матеріалів, що наплавляються, облицювання цеглою кам`яних стін, укладання перемичок, відбивання штукатурки по цеглі та бетону зі стін та стель, розбирання облицювання стін з керамічних плиток, розбирання міжповерхових перекриттів по дерев`яних балках в цегляних будівлях, демонтаж дверних коробок, знімання дверних полотен, ниличників, підвіконних дощок тощо.

Однак зі змісту бухгалтерського обліку встановлено, що залишкова вартість будівлі, що ремонтувалась станом на 01.01.2018 становить 117429,22 грн.

Відповідно до п.14-15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. N 92 первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів. Витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Пунктом 31 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 р. N 561, передбачено, що вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням та ремонтом об`єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.

Прикладами такого поліпшення є:

а) модифікація, модернізація об`єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг);

в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати;

г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Отже, витрати на капітальний ремонт, якщо вони призводять до виникнення додаткових економічних вигод є поліпшенням (капітальними інвестиціями).

Як роз`яснив Державний комітет України з будівництва та архітектури у листі від 30.04.2003 р. N 7/7-401 "Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів" капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних, робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв`язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об`єкта. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що виконані ФОП ОСОБА_9 . види ремонтних робіт призвели до поліпшення технічних характеристик будівлі та збільшення її ринкової вартості.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, що ним не проведено поліпшення основного засобу, що призвело до збільшення суми майбутніх економічних вигод, очікуваних від використання основних засобів відповідно до п.14 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", отже такі витрати позивачу необхідно було включити до вартості ремонтованого об`єкта – основного засобу.

Крім того, контролюючим органом встановлено, що позивачем завищено інші операційні витрати підприємства, які відображені в рядку 2180 "Звіту про фінансові результати за 2016 рік" на загальну суму 433358 грн, а саме за 2016 рік 219560 грн так, як до бухгалтерських проведень Дт рахунку 94 Кт рахунку 375 було включено вартість ТМЦ, по яким було встановлено нестачі та крадіжки у 2009-2011 роках (а.с.53-54 т.1).

Суд наголошує, що відповідно п.5 та п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Так як зменшення активів позивача відбулося у 2009-2011 роках, доходи від реалізації відбулися у 2009-2011 роках, витрати по нестачам та крадіжкам ТМЦ підприємство понесло також у 2009-2011 роках, а тому підприємство неправомірно відобразило у бухгалтерському обліку, фінансовій та податковій звітності за 2016 такі витрати.

Також перевіряючими встановлено, що до бухгалтерських проведень Дт рахунку 94 Кт рахунку 381 за 2016 рік підприємство включило дебіторську заборгованість в розмірі 193025 грн, та до бухгалтерських проведень Дт рахунку 94 Кт рахунку 3771 за 2016 рік підприємство включило дебіторську заборгованість в розмірі 20773 грн по яких минув строк позовної давності за 2009-2012 роки (а.с.54-55 т.1).

Як встановлено судом жодних доказів на підтвердження вказаної заборгованості позивачем не надано.

Суд звертає увагу, що платникам податків забороняється формувати показники податкової звітності на підставі даних, не підтверджених відповідними первинними документами, тому позивачем безпідставно відображено у бухгалтерському обліку та фінансовій податковій звітності за 2016 рік дебіторську заборгованість по якій минув строк позовної давності у 2009-2012 роках.

Крім того, позивачем занижено суму, яка збільшує фінансовий результат до оподаткування по рядку 1.1.1 Додатку РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток на суму 8278 грн у 2018 році шляхом включення амортизаційних відрахувань, нарахованих на невиробничі основні засоби (альтанки) в сумі 1362 грн та на суму амортизаційних відрахувань, зайво нарахованих на об`єкт основних засобів - приміщення "Будівлі" з інвентарним номером 1031118/40 за адресою: вул.Чуднівська 120 за період проведення його поліпшення з квітня по вересень 2018 на суму 6916 грн (а.с.56-57 т.1).

Жодного належного та допустимого доказу на спростування виявленого порушення позивачем не надано.

Під час перевірки повноти визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 встановлено їх заниження на загальну суму 60438 грн, в т.ч. листопад 2016 – 43912 грн (в листопаді 2016 року згідно акту списання нестач ТМЦ було списано нестачі на загальну суму 219559,69; квітень 2017 – 6565 грн (в квітні 2017 року згідно акту списання від 28.04.2017 № 123, 125 було списано ТМЦ на невиробничі потреби (альтанка) на загальну суму 32824,06 грн); в червні 2017 року – 4637 (в червні 2017 року згідно акту списання від 30.06.2017 № 213 було списано ТМЦ на невиробничі потреби (альтанка) на загальну суму 23183,86 грн); вересень 2017 – 5324 грн (в вересні 2017 згідно акту списання від 28.09.2018 № 245 було списано ТМЦ на невиробничі потреби – будівництво архітектурної форми "Руїни Херонесу" на загальну суму 26618,95 грн) (а.с.60-61).

Відповідно до п.198.5. ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

- придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

- придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Враховуючи вищевикладені норми податкового законодавства позивач на частину списаних ТМЦ, що використані не в господарській діяльності, зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість. Жодного належного та допустимого доказу на спростування виявленого порушення та висновків відповідача позивачем не надано.

З огляду на наведене, з урахуванням того, що реальність наведених господарських операцій позивача вважається непідтвердженою, а дані бухгалтерського обліку спотворені завідомо недостовірною інформацією та не дають можливість встановити реальну суму витрат, що призвело до штучного завищення собівартості реалізованої продукції та збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток.

Аналогічна позиція з приводу реальності господарських операцій платників податків висловлена Верховним Судом у постанові від 20.11.2018 у справі №804/502/17.

Таким чином, підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 01.02.2019 №000181401 та №0001881401 у суду немає, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 01.02.2019 №0001901306 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 6755,30 грн, в тому числі 3618,90 грн за податковими зобов`язаннями, 2261,25 грн штрафних санкцій, 875,15 грн пені; №0001921306 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на загальну суму 510,00 грн штрафних санкцій; за №0001911306 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 517,65 грн, в тому числі 305,85 грн за податковими зобов`язаннями, 188,45 грн штрафних санкцій, 76,35 грн пені суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що позивачем було виплачено доходи (перераховано грошові кошти) фізичним особам, що надавались працівникам підприємства як допомога на поховання на загальну суму 25250 грн, проте податок на доходи фізичних осіб та військовий збір утримано не було (а.с.72- 73 т.1).

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем впродовж 2016 року було надано матеріальну допомогу працівникам підприємства у зв`язку з народженням дитини та у зв`язку з хворобою з хворобою (а.с.72-73,140,142-143,145 т.1).

Контролюючим органом встановлено порушення податкового законодавства, що полягає у відсутності нарахованого і сплачено податку на доходи фізичних осіб на вищевказані суми.

Водночас представник позивача пояснив, що такі виплати визначені як нецільові благодійні допомоги, а тому не були оподатковані як доходи осіб, у зв`язку із застосуванням до них норм п.170.7. ст.170 ПК України.

Так, згідно п.п.170.7.3. п.170.7. ст.170 ПК України не включається до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами - юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, встановленого на 1 січня такого року.

Дані виплати не є базою оподаткування в розумінні ст.164 ПК України, а тому з урахуванням встановлених обставин, позивачем у відповідності до норм чинного законодавства не було нараховано податок на доходи фізичних осіб.

Зважаючи на те що такий вид матеріальної допомоги не включається до оподаткованого доходу, то з нього не утримується також військовий збір.

Податкові повідомлення-рішення від 01.02.2019 за №0001921306 та №0001911306 прийняті відповідачем на підставі встановленого контролюючим органом факту збільшення сум грошового зобов`язання податок на доходи фізичних осіб.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 01.02.2019 №0001901306, №0001921306, №0001911306 слід визнати протиправними та скасувати.

Щодо оскаржуваного рішення №0001931306 від 01.02.2019 про застосування штрафних санкцій, за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за жовтень 2015 року про застосування штрафу в розмірі 170,00 грн (а.с.92 т.1) суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення єдиного внеску із сум, виражених в іноземній валюті (крім випадків сплати єдиного внеску в іноземній валюті, передбачених абзацами другим - четвертим частини п`ятої цієї статті), здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, установленим Національним банком України на день обчислення єдиного внеску.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Актом перевірки встановлено порушення платником податків строків подання звітності з єдиного внеску за червень 2016 року, а саме встановлено, що звітність по єдиному соціальному внеску подана 21.07.2016, що є порушенням ч.2 ст.6 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (а.с.84 т.1).

Тоді як рішення про застосування штрафних санкцій, за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування' про застосування штрафу в розмірі 170,00 грн прийняте за жовтень 2015 року.

Доказів виявлених порушень, допущених позивачем в жовтні 2015, контролюючим органом не надано.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин таке порушення визнається судом недоведеним, а рішення №0001931306 від 01.02.2019 таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином доведено, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, а відповідачем не спростовано наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 01.02.2019 №0001901306, №0001921306, №0001911306 та рішення №0001931306, у зв`язку з чим, позов слід задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Встановлено, що позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 14718,66 грн, про, що свідчать платіжні доручення №623 від 17.04.2019 та №757 від 13.05.2019 (а.с.4-5).

Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням часткового задоволення позову державного підприємства "Зарічанське лісове господарство", суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Головного управління ДФС у Житомирській області сплаченого судового збору у сумі 7684,00 грн.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України

вирішив:

Позов державного підприємства "Зарічанське лісове господарство" (пров. Довженка,9, Зарічани, Житомирський район, Житомирська область, 12440, ЄДРПОУ 36548884) задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, Житомир, 10003, ЄДРПОУ 39459195) від 01.02.2019 №0001901306, від 01.02.2019 №0001921306, від 01.02.2019 №0001911306.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №0001931306 від 01.02.2019 про застосування штрафних санкцій, за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за жовтень 2015 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Головного управління ДФС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь державного підприємства "Зарічанське лісове господарство" понесені судові витрати в сумі 7684,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Панкеєва

Повне судове рішення складене 14 листопада 2019 року